Що може поліпшити якість ґрунту?

Як підвищити родючість грунту: основні заходи

• застосування сівозмін
• правильна обробка грунту
• внесення органічних і мінеральних добрив за потребою культури
• вапнування
• посів багаторічних трав і сидератів
• боротьба з надлишковим зволоженням грунтів (дренаж).

Що знаходиться під шаром ґрунту?

(Грунт - це верхній пухкий шар землі, на якому ростуть рослини. У нижній частині грунт поступово світлішає. Під шаром грунту залягає шар піску, глини і каміння.)

Як називається Найродючіший у світі ґрунт?

Еталон родючого ґрунту (найродючіший ґрунт) — чорнозем.

Культурний шар

Культу́рний шар — ґрунт на місці давніх поселень, в якому наявні предмети матеріальної культури, сліди господарювання. Цей ґрунт відрізняють від материкового, який утворювався природним шляхом, поза впливами діяльності людини. Давні споруди або їх залишки завжди певним чином співвідносяться з товщею землі, в якій вони збудовані та іноді й поховані. Наявність культурного шару визначає цінність певної території як археологічної пам'ятки, а предметне наповнення розповідає про заняття та побут давнього населення, дозволяє датувати та класифікувати пам'ятку.

Археологічні знахідки є одним з небагатьох об'єктивних методів дослідження минулого. Тому землі, що містять в собі культурні шари, охороняються національним та міжнародним законодавством.

Цей термін є одним із ключових для археології, саме як історичної науки, що вивчає матеріальні пам'ятки давнини. Інтерес для науковців-археологів становлять поселення первісних людських общин, людей епохи рабовласництва і феодалізму. Відповідно, поховані в землі сліди діяльності людей нового часу не є предметом археологічних досліджень. Залишки поселень творців найдавніших знарядь праці є «нижньою межою» культурного шару, нижче якої нема можливості констатувати сліди людської діяльності.

Як утворюється культурний шар:

— М. Кучинко, О. Златогорський Пам’ятки археології.. [1] .

Культурний шар характеризується:

• глибиною залягання під землею;
• потужністю або товщею, — чим більшим є прошарок «окультуреного» ґрунту, тим довше тривала людська діяльність на даній території;
• наявністю відмінних між собою культурних горизонтів, їх належністю до різних епох та культур;
• специфіка самої пам'ятки (поселення або поховання);
• наявністю та щільністю знахідок, їх датуванням.

До вивчення культурних шарів застосовуються методи стратиграфії. Під час розкопок обов'язково фіксується вертикальний зріз ґрунту. Глибина залягання (з урахуванням процесів ґрунтоутворення, ерозії та пізнішої людської діяльності) має свідчити про давнину пам'ятки.

Потужність культурного шару може сягати десятків метрів.

Деякі пам'ятки містять в собі культурні шари різних епох, що свідчить про неодноразове заселення та спустошення територій. Таким чином, їх класифікують як одно-, дво- та багатошарові пам'ятки.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Михайло Кучинко, Олексій Златогорський Пам’ятки археології Луцького району Волинської області. - Луцьк, "Волинські старожитності", 2010, стор. 14-15

Гумус

Гу́мус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.

Гумус ґрунту — це складний комплекс органічних сполук, який містить дві групи речовин:

1. неспецифічні органічні сполуки індивідуальної природи, які трапляються не тільки в ґрунтах, але й у інших об'єктах (тканинах рослин, тварин);
2. специфічні комплекси органічних сполук складної будови — це власне гумусові речовини.

Власне гумусові речовини поділяють на дві основні групи: групу темнозабарвлених гумінових кислот, в якій розрізняють власне гумінові кислоти (сірі), ульмінові кислоти (бурі) і розчинні у спирті гіматомеланові кислоти, і групу жовтозабарвлених фульвокислот.

Незважаючи на більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворилися в результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно забарвлюючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовини).

Кількість гумусу в ґрунті визначають у %.

Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу в ґрунті. Чим більше гумусу, тим більше забезпечені рослини поживними речовинами, тим краще вони ростуть. Ґрунт, в якому менше 1 % гумусу, вважається неродючим або потенційно родючим

Коефіцієнт профільного нагромадження гумусу, або КПНГ — співвідношення між умістом гумусу в профілі ґрунту та кількістю фізичної глини в ньому, і коефіцієнт відносної акумуляції гумусу (КВАГ), тобто співвідношення між умістом гумусу й фізичної глини в шарі 0-30 см, віднесеної до 10 % останньої.

Див. також [ ред. | ред. код ]

• Біогумус
• Родючість ґрунту
• Гуміфікація
• Гумусове вугілля

Література [ ред. | ред. код ]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV
• Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
• Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 192 с.
• Ожован О. О., Михайлюк В.І. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Північно-Західного Причорномор’я. Одеса: Інтерпрінт, 2017. 133 с.
• (рос.) Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансофрмации / Л. Н. Александрова. — Л. : Наука, 1980. — 288 с.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Гумус // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 56-57.
• Гумусні сполучення // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К . : Тека, 2006.