Який центр походження має капуста?

Центр походження капусти білокачанної (Brassica oleraceae L.) - узбережжя Середземного моря та Атлантичного океану.

Який центр походження кукурудзи?

Історія походження Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які перебували на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони скидались на сучасні.

Який центр походження має капуста буряк виноград?

Рослини, які походять із Середземноморського центру: капуста, буряк, морква, олива, виноград. кукурудза, квасоля, гарбуз, какао).

Центри походження культурних рослин

Це́нтри (осере́дки) похо́дження культу́рних росли́н — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин. Можуть бути первинними (район споконвічного зростання диких форм і одомашнення) та вторинними (в результаті подальшого поширення культурних та напівкультурних рослин і подальшої селекції).

Питання про те, коли і де людина «винайшла» сільське господарство, викликає безліч суперечок, хоча дослідники зазвичай погоджуються, що сталося це 12-10 тис. років тому десь у межах великого регіону, який отримав у археологів назву «Родючий півмісяць» . На карті він виглядає дійсно як півмісяць, який охоплював пониззя Нілу, землі Леванту та Месопотамії. На цій території навесні випадає доволі багато (щодо навколишніх дуже посушливих регіонів) опадів, а ґрунти характеризуються високою родючістю. Родючий півмісяць пов'язує райони стародавнього Єгипту та Месопотамії, і тому його справедливо вважають колискою людської цивілізації.

2. Значення для селекції вчення про центр походження культурних рослин

Центри походження культурних рослин — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин.

Питання, пов'язані з походження культурних рослин, вивчав видатний ботанік М.І. Вавилов. У своїй науковій праці «Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна» \(1939\) науковець визначив \(7\) основних географічних центрів походження культурних рослин:

1. Південноазійський тропічний (\(33\) %) — огірок, лимон, кокос, чай, апельсин.
2. Східноазійський (\(20\) %) — рис, просо, яблуня, груша, персик, соя, грецький горіх, хурма.
3. Південно-Західноазійський (\(4\) %) — м'які пшениці, ячмінь, жито, фінік, горох, диня).
4. Середземноморський (\(11\) %) — капуста, цибуля, ріпа, буряк, морква, олива, виноград;
5. Абіссінський (або Ефіопський) (\(4\) %) — тверді пшениці, кавове дерево, бавовник, кунжут, банан, кавун;
6. Центральноамериканський (\(10\) %) — кукурудза, квасоля, гарбуз, какао, соняшник, тютюн;
7. Південноамериканський (або Андійський) (\(8\) %) — картопля, какао, помідор, ананас, арахіс.

Вчення про центри походження і різноманітності культурних рослин дало змогу встановити, що для різних видів культурних рослин існують свої центри різноманіття, де виявлено найбільшу кількість їхніх сортів і форм. Центри різноманіття культурних рослин є водночас і районами їхнього походження з найбільшим генетичним різноманіттям.

Вчення про центри походження культурних рослин розвивається й доповнюється. Так, тропічну Індію та Індокитай з Індонезією розглядають як два самостійні центри, а Південно-Західноазійський центр поділений на Середньоазійський та Передньоазійський. Виокремлено нові центри: Австралійський, Північноамериканський (звідки походить соняшник, два види гарбузів, ячмінь тощо), Європейсько-Сибірський.

Центри походження рослин і тварин надають науковцям інформацію про вихідну різноманітність рослин і тварин, що є однією з умов успішного створення сортів і порід.

Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 223-224.