Що таке інженерні загородження та їх види?

Інженерні загородження – це інженерні засоби, споруди та руйнування, які встановлені або влаштовані на місцевості з метою нанесення втрат противнику, затримання його просування, ускладнення його маневру, змушення рухатись у вигідному для нас напрямку.

Що включає система інженерних загороджень?

Система інженерних загороджень – сукупність різних загороджень, які створюються за єдиним планом відповідно до замислу бою у поєднанні з системою вогню, природними перешкодами, з урахуванням маневру своїх військ та дій противника. Кеш

Що застосовується для обладнання мінно вибухових загороджень?

Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протипіхотні та протитанкові міни.

Формуляр загороджень

Вручну, механізований. Дозволяється знімати з місця установки викручуванням підривника

Вручну з лотків автомобіля

Протитанкові міни поділяють на: протигусеничні; протиднищеві; протибортові.

Протигусеничні міни спрацьовують при наїзді на них гусеницею танка (колесом автомобіля) і руйнують елементи ходової частини машини.

До цього класу мін належать: ТМ-57 з підривником МВЗ-57, МВШ-57 (у положення на „невитяг” встановлюється з підривником МУВ-2, МУВ-3); ТМ-62М з підривником МВЧ-62, МВШ-62; ТМ-62Д, ТМ-62П, ТМ-62П2, ТМ-62П3 з підривником МВП-62.

Протиднищеві міни спрацьовують під усією проекцією цілі (танка, БТР, автомобіля) і пробивають днища, знешкоджують екіпаж, пошкоджують вузли і агрегати або руйнують елементи ходової частини.

До цього класу мін належать: протитанкова кумулятивна міна ТМК-2 з підривником МВК-2; протитанкова кумулятивна міна ТМ-72 з підривником МВН-80. Слайд № 15.

Протипіхотні міни призначені для мінування місцевості з метою ураження живої сили противника.

Характеристики протипіхотних мін наведені в табл. 2 і 3.

Таблиця 2. – Характеристики протипіхотних фугасних мін.

Таблиця 3. – Характеристики протипіхотних мін.

Вистрибні колового ураження

Кругового спрямованого ураження

Радіус суцільного ураження, м

Протипіхотні міни поділяють на:

- осколкові колового ураження (вистрибні);

Фугасні міни при вибуху наносять ураження людині, яка наступила на міну (натискної дії).

Осколкові міни під час вибуху наносять ураження живій силі, що знаходиться в зоні розльоту осколків (натяжної дії).

Основу мінно-вибухових загороджень, які встановлюються перед позиціями підрозділів та у районах оборони, складають мінні поля.

Протитанкове мінне поле (ПТМП) має розміри по фронту 200–300 м і більше, а в глибину 60–120 м і більше. Міни встановлюють у 3–4 ряди з відстанню між рядами 20–40 м і між мінами в ряд 4 та 5,5 м для протигусеничних та 8 або 11 м для протиднищевих мін.

Витрата мін на 1 км фронту мінного поля може становити: протигусеничних 750–1000 мін; протиднищевих 300–400 мін.

На особливо важливих напрямах ПТМП можуть установлюватися із завищеною витратою мін на 1 км фронту: 1000 та більше протигусеничних; 500 та більше протиднищевих.

Імовірність ураження броньованих цілей:

- на мінному полі з протигусеничними мінами з витратою 750 мін – 0,57;

- на мінному полі з протиднищевими мінами з витратою 400 мін – 0,85.

Протипіхотне мінне поле (ППМП) установлюють перед переднім краєм і, як правило, перед протитанковим мінним полем для його прикриття.

- по фронту від 30 до 300 м і більше;

- у глибину 10–50 м і більше.

Відстань між рядами 2–4 м і більше; між мінами в ряду: не менше 1 м – для фугасних; 1–2 радіуси суцільного ураження – для осколкових.

Витрата мін на 1 км мінного поля становить: фугасних 2000–3000 шт.; осколкових 100–300 шт.

Імовірність ураження живої сили противника:

- для ППМП з фугасних мін з витратою 2000 мін на 1 км МП – 0,15–0,2.

- для ППМП з осколкових мін з витратою 100 мін на 1 км МП – 0,3–0,5.

Усі загородження (встановлені або розвідані) фіксуються, тобто визначається їх точне положення стосовно орієнтирів, які є на місцевості і топографічній карті.

На кожне мінне поле або групу мін складають формуляр у 3 примірниках, які передають у штаб частини. Формуляр мінного поля складається із схеми прив’язки мінного поля до карти, схеми мінного поля і текстової частини.

Встановлені мінні поля повинні знаходитися під постійною охороною та спостереженням. При усіх змінах у мінних полях робляться помітки у формулярі.

Вимоги гуманітарного права до організації інженерного забезпечення є одними з найбільш складних і специфічних. Так, за будь-яких умов забороняється застосовувати мінно-вибухові загородження проти цивільного населення і цивільних об’єктів. По можливості після встановлення мін проводиться завчасне сповіщення населення. Слайд № 19.

Після встановлення мін у позначеному та огородженому районі мінне поле повинно знаходитися під відповідним спостереженням.

У ході воєнних дій мінно-вибухові загородження, що встановлені у промаркованому периметрі, повинні передаватися в установленому порядку від одних військових частин іншим або знищуватися (зніматись) перед тим, як залишити район.

Після припинення воєнних дій для захисту цивільних осіб від впливу протипіхотних мін усі мінні поля, міни та міни-пастки розміновуються (знищуються) або залишаються у межах обгородженого і позначеного периметра, який знаходиться під відповідним спостереженням. Слайд № 20.

2 учбове питання – 10 хв.:

«Невибухові загородження, протитанкові і протипіхотні загородження, протитранспортні загородження їх призначення, загальна будова та використання ».

Невибухові загородження за призначенням поділяються на протитанкові та протипіхотні.

До протитанкових належать надовби, протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи, завали, дріт в накид, їжаки.

До протипіхотних належать дротяні сітки, колючий дріт, спотикачі, їжаки, рогатки, загородження з колючого дроту.

Протитанкові невибухові інженерні загородження - основні види протитанкових інженерних загороджень .

Протитанкові надовби - пірамідальні бетонні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами гранітні глиби. Призначені для ускладнення прориву танкових підрозділів противника, а малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка і можуть бути замасковані. Великі протитанкові надовби повинні своїми розмірами ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються з мінними полями і невибуховими загородженнями. Використовуються до 10-20 рядів надовбів, оточеними 20 рядами колючого дроту. Слайд № 22.

Протитанковий рів - глибина противотанкового рову повинна становити неменше 2 м ширина неменше 5 м стінка зведена в бік противника повинна мати ухил 45-60 0 а протилежна 60-65 0 Висота бруствера повинна бути неменше 0.5 м.

Ескарп - крутий уступ або обрив який розділяє ділянки з пологим нахилом земляної поверхні.

Ескарп як фортифікаційна споруда протитанкового рову, яка звернена до противника як протилежна до нього називається контрескарп . Слайд № 24, 25.

Протитанкова протитранспортна перешкода що є штучно зрізаний під великим кутом схил або береги річки заввишки декілька метрів обернені протилежною частиною до противника є так ож ескарпом.

Засіка - оборонне загородження у лісовій місцевості. Одне з самих серйозних і найбільш важко знешкоджуємих загороджень. Будується з дерев діаметром не менше 15 см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в сторону противника. Робиться дуже швидко. Заважає переміщенню піхоти і виключає маневр техніки. Слайд № 26.

Протитанковий їжак – саме просте протитанкове загородження, яке являє собою об’ємні шести кінцеві зірки.

Їжаки менш ефективні, ніж мінні і інші загородження, але їх можна у великій кількості виготовляти з підручних матеріалів без застосування високих технологій и легко перекидати з однієї ділянки на іншу, що особливо важливо у військовий час.

Протипіхотні інженерні загородження.

Колючий дріт - тип загородження у вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити навіть робітник з низькою кваліфікацією. Слайд № 30, 31.

Спіраль Бруно являє собою протипіхотне загородження у вигляді циліндричної спіралі діаметром 70-130 см і довжиною до 25 м, сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються. Спіраль Бруно з’явилась під час Першої світової війни. Слайд № 32.

Інші інженерні загородження. Слайд № 33 - 37.

Порядок подолання невибухових загороджень.

Для подолання невибухових загороджень використовують спеціальні інженерні інструменти, а також спеціальні драбини і коврики приготовленні завчасно для їх подолання.

3 учбове питання – 10 хв.:

«Розташування загороджень на місцевості, природні перешкоди, посилення природних перешкод. Зимові та літні протипіхотні та протитанкові загородження, проти транспортні загородження ».

Сучасні танки мають дуже велику прохідність, і нападу їх можна очікувати майже на всякій місцевості. Природними перешкодами для танків є лише густі старі бездоріжні ліси, глибокі (більше 1 метра) тонкі болота, глибокі яри та урвища зі схилами крутіше 45°, рубаний ліс, якщо між пеньками танк не пройде, а висота пеньків більше 0,5 метра. Глибокі (більше 1,5 метрів) і широкі (більше 3 метрів) річки і озера також є природною перешкодою для всіх танків, крім плаваючих (амфібій).

Зрозуміло, що війська, розташовуючись на місцевості, насамперед намагаються використовувати всі наявні природні перешкоди, щоб захистити свою позицію (або місце перепочинку) від раптового нападу танків. Очевидно, що цих перешкод завжди буде мало: вони якщо й прикриють війська, то лише в деяких окремих напрямках. Більша ж частина ділянок місцевості завжди буде доступна для танків. На таких ділянках і організують вогневу (артилерійські гармати) та інженерну протитанкову оборону, основним правилом встановлення якої є вміле поєднання вогню з загородженнями.

Штучні протитанкові загородження можуть бути дуже багатьох видів. З них вибирають ті, які можна легше і швидше зробити на даній місцевості, краще замаскувати і надійніше прикрити вогнем своєї артилерії.

Влаштовуючи загородження, часто можна використовувати місцеві перешкоди. При відповідному посиленні ці перешкоди стають непрохідними для танків або уповільнюють їх рух, що полегшує нашій артилерії боротьбу з танками. Наприклад, якщо у рідкісному лісі зрубати частину дерев, залишивши високі пеньки і поваливши дерева так, щоб між ними не було проходів, то вийде завал, подолати який танкам буде дуже важко. Можна також натягнути на узліссі гаю на висоті близько 1 метра міцний сталевий канат.

Неглибоку річку і навіть струмок можна перетворити в загородження, влаштувавши греблю, завдяки якій вода підніметься і затопить берега. На глибоких річках, щоб зробити їх не прохідними також і для плаваючих танків, влаштовують завали, підводні надовбні (палі), ескарпірування берегів і т. д.

Недостатньо крутий схил яру або гірки можна зробити більш крутим, зрізавши землю лопатами або спеціальними інженерними машинами, - вийде так званий ескарп, або контрескарп.

Взимку протитанкову перешкоду можна зробити зі снігових валів висотою 1,5-2 метри і товщиною 3,5-5 метрів.

Нарешті, одним з кращих перешкод проти танків служать спеціальні протитанкові міни , запас яких війська завжди возять із собою. Протитанкові міни являють собою заряд сильної вибухової речовини, укладений у металеву оболонку. Вибух міни відбувається тільки під вагою танка. Деякі види загороджень танки можуть долати завдяки великій швидкості руху, як би перелітаючи через них із ходу. Щоб швидкохідні танки не могли долати загородження, потрібно перед загородженнями влаштовувати додаткові земляні вали, глибоко зорані смуги тощо. Тоді танк піде на основну перешкоду з меншою швидкістю і йому важче буде його подолати.

Протитанкові міни розставляються на дорогах і найбільш відкритих ділянках так, щоб між ними не міг пройти танк. Вибух міни перебиває у танка гусеницю і зупиняє його. Слайд № 40.

На дорогах, особливо на їх важкообхідних ділянках (міст через глибокий яр або річку, гірську ущелину, гать на болоті, глибока виїмка колії, високий насип, вузька просіка в густому лісі), широко застосовують також різні види руйнувань і спеціальні загородження. Насамперед зазвичай руйнують мости, так як обхід їх або відновлення - справа нелегка і може значно затримати війська взагалі, а танки та інші важкі військові вантажі особливо. Найчастіше мости підривають. Дерев'яні мости можна іноді спалити або підробити (підпиляти) їх підвалини. Мости на плавучих опорах (на плотах або на човнах) можна розібрати або затопити. На дорогах влаштовують воронки, розтягують гати, роблять завали (у лісі) або перекопують дорогу глибоким і широким ровом.

Одним з головних умов облаштування протитанкового загородження є його важке виявлення. Так наприклад сніговий вал спрямований своєю пологою стороною до супротивника з розрахунком на те, що водій танка не побачить перешкоду і заїде на нього сплутавши вал з природною височиною. У результаті наприкінці сніжного валу танк просто "клюне" носом в землю, перетворившись тим самим на легку ціль для протитанкової артилерії і навіть для піхотинців з гранатометами. Ту ж мету переслідує і контрескарп. Слайд № 41.

ІІІ. Заключна частина (5 хв.)

Підведення підсумків заняття (5 хв.)

Нагадати тему, мету, навчальні питання заняття; - вказати як досягнуті цілі заняття; - оголосити оцінки студентам, які були отриманні по ходу заняття; - дати завдання для самостійної підготовки; - Дати команду черговому на закінчення заняття.

Уважно слухають та записують завдання на самостійну підготовку.

Навчальна програма «ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ» для навчальних закладів системи загальної середньої освіти (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ). Затверджена Міністерством освіти і науки України» (Наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407).

https://buklib.net/books/37612/;

Вик.: Холостенко В.О.ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 10 клас профільний рівень (Наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407)