Скільки яєць несе гуска породи велика сіра?

Мають високий потенціал до нарощування жирної печінки (350-450 г). Гуски великої сірої добре сидять на яйцях і проявляють гарні материнські якості. Здатні приносити 30-40 яєць в рік при вазі 160-180 г, життєздатність кладки може досягати 75%. Період насиджування триває близько місяця. Кеш

Де живе гуска сіра?

Птах завдовжки до 70-90 см, розмах крил 147-180 см. Вага − 2,1- 4,5 кг. Розповсюдження та місця проживання: Гніздиться на тихих водоймах Північної та Центральної Європи, а також у помірному поясі Азії аж до Далекого Сходу. Кеш

Як можна відрізнити гусака від гуски?

Гуси мають хрипким і досить низьким голосом, він схожий на переривчастий звук труби. У гуски ж голосок дзвінкий і досить довгий за часом. Якщо вони бачать загрозу, що наближається, то самки прагнуть нагнутися ближче до землі, свого роду кланяючись, ворухнувши головою.

Українська сіра гуска

Сіра гуска (Anser anser) — добре відомий вид в Україні. Це великі птахи, дуже схожі на свійську гуску. Вага дорослих самців досягає 3,6-4,2 кг, самок 3,0-3,8 кг. Це суспільний птах: поза періодом розмноження тримається зграями. Під час перельотів утворюють кут або у лінію, а попереду летять по черзі найсильніші птахи. Швидкість під час перельотів досягає 90 км на годину. Відмінно плавають і ходять по землі. Пірнають рідко, тільки рятуючись від небезпеки. Сміливо захищають своє потомство і можуть наносити ворогові сильні удари крилами. Улюблені місця — багаті водяною рослинністю великі площі заболочених земель, плавні в пониззях великих річок. Живляться майже виключно рослинною їжею — зеленими частинами, корінцями, плодами і насінням рослин, що ростуть біля води, але можуть годуватися і на культурних полях. Гнізда будують на купинах або землі, серед очеретяних або комишевих заростей з стебел рослин, паличок, корінців. Гніздо будує самка. Вона ж насиджує і яйця 27-28 днів, самець завжди знаходиться поблизу гнізда і супроводжує самку при вильотах на годівлю. Повна кладка складається з 4-6 жовтувато-білих яєць. Яйця досить великі, вагою 160-180 грамів.

Пташенята після вилуплення деякий час тримаються поблизу гнізда, ночуючи під крилами гуски, а піднімаються на крило в кінці липня. Линяють дорослі гуси один раз на рік, а молоді — двічі: влітку повністю і восени частково. Під час линяння втрачають махові пера і деякий час не можуть літати. Слід зауважити, що сірі гуси — надзвичайно обережні птахи, особливо восени. Вони виставляють сторожових птахів, як під час ночівлі, так і під час живлення і відпочинку.

Чи доводилося вам спостерігати за зграєю сірих гусей, що влаштувалася на ночівлю? Зазвичай, вже у темряві гуси сідають на ночівлю на березі озера, річки чи усамітненого ставка, вибравши для відпочинку відкрите місце, без кущів і очерету, щоб легше було відслідковувати наближення небезпеки. Гуси потроху засинають, а "старі" залишають на ніч сторожу і сплять по черзі чи так сторожко дрімають, що ніщо не залишиться непоміченим для їх чутливого слуху. При будь-якому шурхоті сторожовий гусак починає тривожно ґелґотіти, і вся зграя водночас відгукується, встає, виправляється, птахи витягують шиї і вже готові летіти. Але шум замовк, і сторожовий гусак ґелґоче вже по-іншому, заспокійливо, і птахи відповідають йому такими ж звуками, знову всідаються і засинають. Так буває не один раз за ніч, особливо довгими осінніми ночами.

Якщо ж справді людина чи звір наближаються до місця ночівлі, швидко піднімаються в небо "старі", а за ними прожогом молоді птахи, і вся округа наповнюється пронизливим, зичним криком, який можна почути ще далеко від потурбованих гусей.

У минулому сіра гуска була досить чисельною і поширена по всій помірній смузі Євразії, гніздувалася у багатьох країнах Європи. Ще у першому тисячолітті до н.е. вона стала родоначальником свійських гусей. Проте через вплив багатьох негативних чинників кількість сірих гусей значно скоротилася, і в європейських країнах вони гніздяться у невеликій кількості, в окремих, розрізнених місцях. Ось чому сіра гуска входить до переліку видів, до яких звернена міжнародна угода AEWA з охорони афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.

Освоєння степових і лісостепових ландшафтів, непомірне полювання, деградація місць існування, використання отрутохімікатів і добрив при обробці ланів призвели до зниження чисельності сірої гуски. Крім того, багато сірих гусей гине від рук браконьєрів під час линяння (протягом місяця птах не може літати, поки не відростуть нові махові пера).

Будемо сподіватися, що наше покоління доведе, що ми нічим не гірше за наших предків, які зустрічали птахів навесні пісням і калачами. А побачивши перших гусей, що прилетіли, підкидали догори солому, приказуючи: "Гуси, гуси, вам на гніздо, і а нам — на тепло".

Ще слід додати, що сіра гуска — це моногамний птах, тобто такий, що утворює постійні пари, на все життя. Втрата партнера дуже важко переживається. Відомі випадки, коли самець або самка, що залишилися без “другої половинки", практично припиняють живитися, стають неуваж ними, "байдужими" до життя і як наслідок швидко гинуть, стаючи легкою здобиччю для хижаків.

Можливо, "зовнішність" сірої гуски і не така вишукана, як у лебедя, вірність якого була оспівана, проте, почуття і поведінка є не менш благородними. І на прикладі сірої гуски ми ще раз можемо переконатися у народній мудрості:" Дуже часто за непоказною зовнішністю криється добре і благородне серце".

Українська сіра гуска

Сіра гуска - перелітний птах, що мешкає в Євразії. Сезон гніздування гуси проводять в Північній і Центральній Європі, на півдні Сибіру і в північній частині Китаю. Для виведення пташенят вони зазвичай обирають важкодоступні ділянки, неодмінно поблизу багатих водоростями прісних водойм, береги яких густо заросли очеретами, а також трав'янисті болота й вологі луки. Живляться сірі гуси на окультурених луках і пасовищах, деколи – на значній відстані від води. З приходом осені починається масова міграція гусей в південні регіони Європи й Азії. Деякі зграї європейських гусей долітають навіть до Північної Африки. Зимують гуси на орних угіддях, болотах, у приморських дюнах та на берегах озер. На території України гніздиться скрізь крім більшої частини західних областей та Криму, мігрує скрізь, зимує на півдні країни.

Довжина тіла – 75 – 90 см
Розмах крил – 147 – 180 см
Вага – 2,5 – 4,5 кг

Статура міцна та масивна. Спина сірувато-бура зі світлими поперечними смугами; черевна сторона і покривні крил світліші. Хвіст досить короткий з білим надхвістям. Крила сильні і довгі, зі світлими покривними перами. Шия відносно довга. Темні очі посаджені з боків голови. Рожевий або оранжевий дзьоб закінчується світлим нігтиком. Міцні ноги покриті рожевою лускою. Три спрямованих вперед пальці з'єднані плавальними перетинками. Маленький четвертий палець обернений назад. Статевий диморфізм відсутній.

Ці товариські птахи живуть зграями від декількох штук до декількох сотень особин. Основним осередком зграї є сімейна група, що складається з пари дорослих гусей з їх нащадками. Вся зграя дружно прямує на пошуки поживи, повертається в місця гніздування і робить сезонні перельоти на зимівлю. Сірі гуси чудово плавають і пірнають, але нітрохи не гірше ходять і бігають по землі, де здобувають більшу частину поживи. Основу їх раціону складає зелень наземних і водних рослин. Оснащений гострими краями дзьоб сірої гуски сильніший і не такий плоский, як у інших пластинчатодзьобих птахів, а добре розвинуті зовнішні пластинки, немов обценьки, відщипують соковиті пагони. На пасовищі гуска трохи повертає дзьоб у бік і короткими енергійними ривками шиї відриває шматочки зелені. Якщо в траві потрапиться жучок або слимак, його теж буде залюбки з'їдено.

У воді й на суходолі сірі гуси вкрай обережні і при найменшій небезпеці відлітають геть. Політ у них сильний і швидкий, хоча помахи крил вони роблять не часто. Перебуваючи на воді, гуси тривалий час чистять пір'я, а іноді пірнають. Подібно до інших представників родини качиних, вони мають добре розвинену куприкову залозу, жировими виділеннями якої гуси змащують оперення. З ранку до вечора сірі гуси пасуться на луках і пасовищах, а з початком сутінок відлітають на ночівлю в річкові заплави.

Сірі гуси - моногамні птахи, у яких подружні пари утворюються на все життя. У більшості випадків партнери знаходять один одного на другому році життя, ще до досягнення статевої зрілості. Обравши даму серця, самець сміливо йде на приступ з низько витягнутою шиєю. Самка вдає, що втікає геть, а парубок настовбурчує пір'я, щоб здаватися більшим, ніж він є насправді, й намагається розігнати можливих конкурентів. Але коли суперники втікають, самець з тріумфальним криком повертається до обраниці. Якщо та прийме його прихильно, весілля можна вважати справленим. В трьохрічному віці птахи стають статевозрілими, і в наступному сезоні вперше виводять пташенят. Сірі гуси гніздяться колоніями, але кожна пара охороняє невелику ділянку, куди вхід сусідам суворо заборонений. Гніздо зі стебел очерету і водних рослин будує самка, розміщаючи його на землі у важкодоступному місці. У квітні самка відкладає 4-9 яєць і насиджує кладку протягом 27-29 днів. Весь цей час гусак тримається поблизу, щоб заздалегідь попередити дружину про небезпеку. Злітаючи з гнізда на пошуки поживи, самка прикриває яйця пухом, щоб ті не охололи. За два дні до появи на світ пташенята починають голосно пищати, і мати починає обігрівати їх ще старанніше. Два перших дні малюки сидять в гнізді, а потім з'являється гусак, і весь виводок під батьківським наглядом прямує на воду. З цього моменту про нащадків піклуються обидвоє батьків. Зазвичай, попереду гордовито пливе самка, за нею гусенята, а гусак замикає караван, пильно оглядаючи все довкола. При найменшій загрозі малюки миттю залазять на спину матері, і та ховається з ними в прибережних чагарниках. Гусенята з перших днів добувають їжу самостійно, навчаючись у батьків добирати кращу зелень. В 50-60 днів від народження молоді гуси стають на крило, але як і раніше залишаються в сім'ї і до осені встигають познайомитися з навколишніми пасовищами, навчаючись уникати небезпек і давати відсіч хижакам. Разом з батьками молодь здійснює перший переліт на зимівлю і повертається в рідні краї. Коли старшим птахам надходить пора робити черговий виводок, гусак проганяє старших дітей геть.

Сіра гуска зазнає цілого ряду негативних впливів з боку людини. Це й жадібне винищення гусей мисливцями, навмисне отруєння мігруючих гусей на полях, забруднення водойм та знищення водно-болотних угідь під приводом забудови, меліорації, та іншого роду спотворення середовищ існування та зимівлі. Для охорони гусей необхідна сувора охорона та відновлення водно-болотних угідь, заборона полювання, інформаційно-просвітницька робота з малосвідомими громадянами задля уникнення фактів отруєння птахів. Сіра гуска перебуває під охороною Директиви ЄС про охорону диких птахів, Бернської та Бонської конвенцій та Угоди про охорону афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.