Скільки живуть мули?

Відрізняються більшою, ніж ослюки, тривалістю життя (живуть до 40 років), меншою сприйнятливістю до захворювань, невибагливістю до корму і догляду.

Що таке Муль?

ooze, mud, silt) — тонкодисперсний водонасичений неущільнений осад, що утворюється на дні водоймищ. Мул — початкова стадія формування багатьох осадових гірських порід.

Як називається гібрид кобили і віслюка?

Мул, результат схрещування віслюка та кобили. Для тварини характерна висока витривалість, невибагливість до їжі, велика працездатність. Кеш

Мул – Опис, фото, особливості харчування ... Тривалість життя мула від 35 до 40 років. Цей гібрид відрізняється високою стійкістю до різноманітних хвороб, а також невибагливістю до відходу і їжі.

Тривалість життя мула

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 11 октября 2019 года; проверки требуют 11 правок.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 11 октября 2019 года; проверки требуют 11 правок.

Мул (лат. mūlus ) — результат скрещивания осла и кобылы [1] . Термин «мул» первоначально применялся к отпрыску любых двух животных разных видов — к тому, что в настоящее время называется «гибридом».

По внешним признакам мул представляет нечто среднее между лошадью и ослом; по величине почти равен лошади и похож на неё строением тела, но отличается формой головы, бёдер и копыт, длиной ушей и короткими волосами у корня хвоста; по цвету шерсти похож на мать, по голосу — на отца (осла). Преимущества мула заключаются в большой выносливости и тягловой силе.

Мула следует отличать от лошака — гибрида жеребца и ослицы. Мулы изредка участвуют в скачках. Мулов легче разводить, и обычно они крупнее лошаков. Также смертность среди мулов гораздо ниже. Самцы мулов и лошаков бесплодны, как и большинство самок (известны несколько случаев получения приплода от спаривания самок мулов с жеребцами и ослами). Это происходит из-за разного количества хромосом: у лошадей 64 хромосомы, а у ослов 62. Основная масть мула определяется мастью кобыл.

Отличаются большей, чем лошади, продолжительностью жизни (живут до 40 лет), меньшей восприимчивостью к заболеваниям, нетребовательностью к корму и уходу. По работоспособности различают два типа мулов — вьючный и упряжной. Высота в холке вьючных животных 110—140 см; упряжных до 160 см. Вьючные мулы весят 300—400 кг; упряжные — 400—600 кг. Тяговое усилие в зависимости от характера работы и индивидуальных особенностей составляет 18—20% от их веса. Как правило, всех мулов-самцов кастрируют в возрасте 1,5—2 лет. К работе начинают приучать с 2 лет; с полной нагрузкой они работают с 4 лет. Методы содержания взрослых животных и молодняка в муловодстве в основном те же, что в коневодстве.

Муловодство развито в странах Азии, Африки, юга Европы, Северной и Южной Америки. Мировое поголовье мулов в 1960—1965 годах — 13,8 млн голов, в 1971 году — 14,7 млн. В СССР мулов разводили в Закавказье и Средней Азии. На 1 января 1941 года в СССР насчитывалось 6,3 тыс. голов, в 1965 году — 3,4 тыс., в 1971 году — 3,2 тыс.

См. также [ править | править код ]

• Значения в Викисловаре
• Медиафайлы на Викискладе

Примечания [ править | править код ]

Кінь (рід)

Кінь (Equus) — рід плацентарних ссавців з родини коневих (Equidae). Типовий вид: Equus caballus (Equus ferus caballus Linnaeus, 1758). Родова назва походить з іонічних діалектів (грец. ἴκκος — «кінь»; це слово, в свою чергу, прийшло з мікенської).

Зміст

Морфологія [ ред. | ред. код ]

Це, як правило, кремезні тварини з відносно великою головою і довгими кінцівками. Голова і тіло довжиною від 200 до 300 сантиметрів, хвіст від 30 до 60 см у довжину, висота в плечах становить від 100 до 160 сантиметрів, вага дорослих тварин 175—450 кілограмів. Хутро щільне і в основному коротке, більшість видів мають довше волосся на шиї (грива) і довге волосся на хвості. Забарвлення сіре або коричневе зверху і білувато-сіре знизу в більшості видів, зебри відомі чорно-білим смугастим хутром. Зубна формула: I 3/3, C 0-1/0-1, P 3-4/3 M 3/3 = 36—42.

Життя [ ред. | ред. код ]

Соціальна поведінка [ ред. | ред. код ]

Це соціальні тварини, що живуть стадами або групами. Комунікація відбувається за допомогою жестів, таких як положення вух, щелепи або хвоста, а також через звуки.

Харчування [ ред. | ред. код ]

Коні є виключно травоїдними і споживають в першу чергу трави. Крім того, вони сильно залежать від води. Деякі види можуть за необхідності довгий час триматися на відстані від водойм, але потім за короткий проміжок часу здатні випити до 30 літрів води.

Вороги [ ред. | ред. код ]

Коні мають ряд природних ворогів, в першу чергу до них належать великі хижаки, такі як гієнові, вовки, псові і пантерові. Статура коней призначена для швидкого і витривалого бігу, тому при загрозі вони, якщо це взагалі можливо, намагаються втекти. Якщо тварини загнані в кут, вони можуть також бити копитами або робити випади, наносячи болючі укуси. Їх найефективнішою зброєю є сильні м'язисті задні ноги.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Період вагітності коней триває 330—410 днів — найдовший у зебри, Equus grevyi, найкоротший у домашнього коня. Загалом, народжується одне маля. Лошата відносно важкі (сягають від 9 до 13 % від ваги матері) і добре розвинені, здатні бігти за матір'ю вже через кілька годин після народження. У віці 6-18 місяців молоді тварини починають харчуватися самостійно. Статевої зрілості сягають у віці від двох до шести років.

Тривалість життя [ ред. | ред. код ]

Максимальний вік у дикій природі становить близько 40 років, у неволі майже 50 років.

Представники роду [ ред. | ред. код ]

Найвідоміші представники роду — коні свійські та зебри.

• кінь свійський
• кінь тарпан
• кінь кулан
• віслюк (інколи як окремий рід Asinus)
• зебра (група видів смугастих африканських коней)

Відомі численні випадки міжвидової гібридизації різних видів цього роду. У більшості випадків різні варіанти гібридів мають власні назви. Наприклад, мул (лат. mulus) — це кінь, народжений самицею коня звичайного і самця віслюка (Equus caballus x Equus asinus), за розмірами й забарвленням схожий на матір, проте за деталями морфології (вуха, хвіст, копита) — на батька. Результат зворотної комбінації батьків називають «лошаком».

Сучасна систематика роду [ ред. | ред. код ]

За зведенням «Види ссавців світу» (2005), класифікація роду Equus наступна (порядок видів — за абеткою, українська назва роду взята у квадратні дужки в усіх випадках, коли наявна власна назва виду у формі іменника):

• Equus africanus — Еритрея, Ефіопія
• Equus asinus — віслюк — одомашнена форма
• Equus caballus — кінь звичайний — одомашнена форма
• Equus ferus — Монголія й північно-західний Китай; вимерлий і реінтродукований в Україні
• Equus grevyi — Ефіопія, Кенія, Південний Судан?
• Equus hemionus — кулан — Ізраїль, Іран, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Пакистан?, Індія, Китай, Монголія; вимерлий і обмежено реінтродукований в Україні
• Equus kiang — кіанг — Пакистан, Китай, Індія, Непал, Бутан?
• Equus quagga — зебра бурчеллова — значні площі Африки
• Equus zebra — зебра гірська — Ангола, Намібія, ПАР

Кінь як символ [ ред. | ред. код ]

Кінь — символ сонця і водночас потойбічного світу; циклічного розвитку світу; нестримних пристрастей та інстинктів; чоловічого начала; інтуїтивного пізнання; у слов'ян-язичників — символ смерті й воскресіння сонячного божества; багатства, могутності; степу, швидкості; волі; символ вірності, відданості.

У багатьох народів світу кінь вважався священною культовою твариною. Зокрема, у Стародавній Греції кінь був атрибутом бога Аїда. В античному світі саме коні були помічниками богів та героїв, символізували могутність імператорів, бо кіннота часто вирішувала долю численних воєн. Кельти, деякі стародавні слов'янські племена вірили, що душі померлих несуть у потойбічний світ саме коні. Ось чому в древніх захороненнях часто знаходять черепи, упряжі коней. В Авесті, Рігведі кінь персоніфікував сонце, яке називали «швидкокінним». У староіндійських, литовських міфах сказано, що кінь створений із Сонця.

На всесвітньо відомих Мамаях кінь символізував волю. Безмежно любили коней запорозькі козаки, називаючи їх не інакше як «нерозлучними товаришами», «вірними братами». Козак власне і був козаком, коли мав коня. У фольклорі козак звертається до коня, як до побратима, просить «розбити тугу по темному лугу», винести з «тяжкої неволі». За словами Д. І. Яворницького, козак просить коня «розділити його радість у перемозі над ворогом, заповідає йому, вмираючи, передати з дикого степу вісточку дорогим товаришам і близьким родичам у славній Січі і далекій Україні…».

Усна народна творчість, література змальовують коня «вороненьким», «баским», «вітроногим». Напувати коня козака символізувало колись в Україні освідчення в коханні. Аналогічно трактувалися і такі дії, як сідлання коня, розчісування йому гриви. Вирізьблені з дерева кінські голови (коньки), підкови були надійним оберегом від злих духів [1] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Кінь // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 349—350. (ISBN 978-966-2464-48-1)

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 1008. — ISBN 0801857899.
• Рід кінь (Equus) у монографії «Види ссавців світу» (2005) — http://www.bucknell.edu/msw3/browse.asp?id=14100003[Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Зебри — http://vsau.vin.ua/students/works/web_design/B06005!/1.htm [недоступне посилання з вересня 2019]
• Мул — http://vseslova.com.ua/word/Мул-68321u[Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.]