специфічні характеристики соціальної роботи як технологічного процесу

Специфічні характеристики соціальної роботи як технологічного процесу

Що таке спеціальність соціальна робота?

Соціальна робота (спеціальність 231 “Соціальна робота”) – освітня програма підготовки фахівців соціальної сфери нового покоління, які комплексно вивчають людину, громаду, суспільство та їх взаємодію.

Що таке технології соціальної роботи?

Отже, технології соціальної роботи – сукупність способів соціального впливу на об'єкт, спрямованих на відновлення, збереження і поліпшення його соціального функціонування, попередження негативних соціальних процесів; певний алгоритм діяльності у напрямі поліпшення соціального становища особистості. Кеш

Як можна класифікувати технології соціальної роботи?

І. Іванов пропонують таку класифікацію соціальних технологій: технології пошуку стратегії керування; технології соціального моделювання і прогнозування; інформаційні технології; навчальні інноваційні технології, технології минулого досвіду.

Сутність і структура технологічного процесу - Соціальна … Сутність і структура технологічного процесу. Процес — це зміна (динаміка) стану предмета під впливом зовнішніх чи внутрішніх факторів. У соціальній роботі …

1.1.2. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, види

Розуміння соціальної роботи як інтегрованою, універсального виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб людей, перш за все соціально-незахищених верств населення дозволяє визначати такий підхід, при якому під соціальними технологіями розуміється професійна діяльність суб’єктів соціальної роботи, побудована відповідно до соціальних програм, проектів. Тобто, технології соціальної роботи розглядаються як способи професійного впливу на соціальний об’єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні даної системи соціальних впливів [5]. На нашу думку, в даному контексті більш влучним є використання терміну “технології соціальної роботи (діяльності)”.

Технології соціальної роботи - це сукупність форм, методів та прийомів, що використовуються соціальними службами, закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками для вирішення завдань соціальної роботи

Технології соціальної роботи більшість дослідників розглядає як алгоритм реалізації соціальних процесів [4;5]. При такому підході головними складовими змісту технологізації виступають:

розмежування процесу на внутрішні етапи, фази;
координація зусиль всіх підрозділів;
визначення поетапності дій;
визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій;
корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи [2;3;4;5] відзначається така особливість як синтетичність чи поліфакторність соціальних процесів. Такий підхід дозволяє визначити зміст і простежити реалізацію наступних технологічних компонентів: структурного, функціонального, нормативного, операційного та інструментального. Структурний компонент технологізації містить суть поняття керованих та некерованих соціальних ситуації та можливої післядії (результату та наслідку). Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування. Нормативний компонент технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил. Операційний компонент технологізації означає виокремлення певних процедур та операції та їх подальшу координацію та синхронізацію. Інструментальний компонент технологізації передбачає усталення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання, а саме:

нормативного;
традиційно-ритуального;
конвенціонального (неформальні зобов’язання, угоди);
оціночного;
статусного (вплив на статус людини);
символічного;
психотерапевтичного;
соціоекологічного (вплив на життєве середовище);
раціонального (переконання);
сугестивного (навіювання);
стимулюючого;
селекційного;
ситуаційного .

Ефективність соціальної роботи сьогодні, залежить від визначення і усвідомлення наступних закономірностей:

тенденцій життєдіяльності особи чи соціальної групи;
особливостей їх соціального досвіду;
влучності у постановці соціального діагнозу;
добору адекватних шляхів розв’язання проблеми;
визначення критеріїв і механізмів оцінки процесу та результатів соціальної роботи.

Сукупність цих закономірностей потребує визначення факторів, що характеризують специфіку сучасних технологій соціальної роботи. До них слід віднести:

динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні змісту та формі роботи ;
неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту з клієнтом;
циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів, операцій;
дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірній ступені впливу на клієнта різних етапах діяльності.

Соціальні технології – це єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на „суб’єкт - суб’єктних“ відносинах. Суб’ект-суб’єктних стосунків технології набувають тільки в ситуації усвідомлення клієнтом (чи групою) наявності проблеми та потреби і бажання її розв’язати. Взаємозв’язки і взаємозалежносі учасників технологічного процесу в сфері соціальної роботи уявимо таким чином: Рис. 1.1. „Суб’єкт - суб’єктні“ відносини учасників технологічного процесу Базуючись на підходах до технологізації соціального процесу, в практиці соціальної роботи визначають наступні види прикладних технологій соціальної роботи: