Який рід слова синь?

СИНЬ, і, жін. 1. КешСхожі

Як пишеться слово синій?

синій-синій

Що означає слово синій?

СИНІЙ, я, є. 1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середній між голубим і фіолетовим.

СИНІЙ

1. Який мав забарвлення одного з основних кольорів спектра — середній між голубим і фіолетовим. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч, затягнена в синій новий костюм (Коцюб., II, 1955, 298); Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Смолич, І, 1958, 52); Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима стояв серед хати (Панч, II, 1956, 512); Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Досв., Вибр., 1959, 431); * У порівн. Дні потяглися для мене, як синій чад (Коцюб., II, 1955, 256); // Який цвіте квітками такого кольору. Розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута (Вовчок, І, 1955, 91); Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Н.-Лев., VI, 1966, 85); Боєць стояв над кущиком синіх васильків (Гончар, III, 1959, 63); // Зробл. із квіток такого кольору. На голові [у Русалки Польової] синій вінок з волошок (Л. Укр., III, 1952, 232); // Який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору. От і Дніпро блищить синьою хвилею, і човни по березі розкидані (Вовчок, І, 1955, 100); Вже синя крага пропливла Дніпром… Вже гріє сонце (Перв., II, 1958, 186); У гори вітер з заходу навіяв синіх непроглядних хмар і заліг (Чорн., Визвол. земля, 1959, 77); // Уживається як постійний епітет до деяких назв. Ой як зацвіло синєє море Та різними цвітами (Укр. нар. пісні, 1, 1964,102); Хмаро… Гей хмаро. Візьми і мене В край той з тобою за синєє море (Черн., Поезії, 1959, 62); // у знач. ім. си́нє, нього, с. Синій колір. Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому (Коцюб., І, 1955, 286); Вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим, як учила її покійна мата (Ю. Янов., II, 1958, 184).

◊ Си́ній папіре́ць; Си́ня бума́жка, заст., розм. — у дореволюційній Росії — п’ятирублевий кредитний білет. Чіпка взяв гроші, подумав, повертів у руках синю бумажку, заховав її в касет з тютюном (Мирний, І, 1949, 242); Си́ній птах див. птах; Си́ні мунди́ри — жандарми, які в дореволюційній Росії носили мундири синього кольору; Си́ня панчо́ха, зневажл.— суха, черства жіика, що втратила чарівність, цілком віддалася науковим інтересам, книгам і т. ін. Не любить Ліночка «синіх панчіх», хоч і самій, між нами кажучи, трьох десятків доходить (Мам., Тв., 1962, 197); Си́ня пти́ця див. пти́ця.

2. Який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.). Втеребила [мати] в пісок жовтий Старі сині руки (Шевч., І, 1963, 162); На другий день усі бачили Остапа з червоними очима і синім носом (Мирний, IV, 1955, 30); Ясногорська справді стояла бліда, з синіми смугами під очима (Гончар, III, 1959, 196); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Тют., Вир, 1964, 232); // Який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину). Князь аж синій походжає Та сам несмілих наливає [споює] (Шевч., II, 1963, 25); Бурунда, німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині (Фр., VI, 1951, 132); Наперед вийшов велетень-рибалка. поліз у воду, одразу став синій (Ю. Янов., II, 1958, 190); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий (Довж., І, 1958, 307); // у знач. ім. си́нє, нього, с. Відтінок такого кольору (про обличчя, шкіру). У п’яниці кола не під очима синє, так плечі в глині (Укр.. присл. 1955, 211).

◊ Бі́дний, аж си́ній — дуже бідний. — Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарн., День. 1963, 230); Як бу́бен (пуп і т. ін.) си́ній (си́ня) — який дуже посинів (від холоду, нездужання, злості і т. ін.). Тряслась [Сивилла], кректала, побивалась, Як бубон, синя стала вся (Котл., І, 1952, 119); Вскочив [Пилипко] у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Мирний, IV, 1955, 288).

3. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів. Якщо синій люпин добре проростає, розвивається і дає найвищий урожай при ранньому посіві, то білонасінний кормовий треба сіяти в третій декаді квітня (Рад. Укр., 15.I 1954, 2); У Карпатах водяться такі види бабок, як чотириплямиста, красуня блискуча, красуня-дівчина, дозорець, коромисло синє та ін. (Знання. 2, 1973, 10); Синій кит.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 182.

1) Синій. Синій жупан. Синя квітка. А моя могила край синього моря. Мет. 93. У п’яниці коли не очі сині, то спина в глині. Ном.

2) — камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Синенькій, синесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 121.

си́ній — колір, що в українському народному світосприйманні зливається з символікою блаки́тної (див.) барви; в українській іконографії одяг Богородиці часто синій; у Ю. Клена читаємо: «І під обрієм грізних років Голубіє, мов спогад про Тебе, Синя плахта лісів, Синій пояс Твій стрічкою в’ється»; у народних піснях синє вино подається на противагу зеленому, що символізує радість, веселощі («Зелене вино на потішення»), означає журбу: «Твоє ми вино синьо зацвіло, Синьо зацвіло, мало вродило»; у «Слові о полку Ігоревім» після поразки українського війська «черпали мені синє вино з трудом змішане».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 538-539.

синій Переклад слова

синій

Зміст

Морфосинтаксичні ознаки [ ред. ]

Прикметник, відмінювання 2a.

Корінь: -син-; закінчення: -ій.

Вимова [ ред. ]

Семантичні властивості [ ред. ]

Значення [ ред. ]

1. який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середній між голубим і фіолетовим; який цвіте квітками такого кольору; зроблений із квіток такого кольору; який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору; уживається як постійний епітет до деяких назв; у знач. ім.синій колір. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ синій мул
2. який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.) ; який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину) ; у знач. ім. відтінок такого кольору. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
3. уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ синій кит