Коли можна висаджувати рябчики?

Висаджують рябчики у вересні. Якщо ґрунт важкий — додають пісок. Під час висадження з цибулинами слід поводитися обережно, щоб не пошкодити луски і коріння, які часто відростають під час зберігання. Глибина висадження — така ж, як і для всіх цибулинних. Кеш

Коли можна викопувати рябчиків?

Посадка: посів насіння в ґрунт відразу після збору. Цибулини висаджують у кінці серпня або на початку вересня. Викопування: на початку – в середині липня, коли починають жовтіти й відмирати стебла та листя. Зберігання: у добре провітрюваному приміщенні, де температура не піднімається вище 30 ˚C.

Як правильно садити рябчики?

Найкраще посадку цибулин Рябчика виробляти за такою схемою: глибина в 2-3 рази більше розміру цибулини, тобто від 6 до 30см – залежно від величини посадкового матеріалу. Відстань між цибулинами залежить від величини: 10-15см для дрібних цибулин і 25-30см для цибулин Рябчика Імператорського або Рябчика Едуарда.

Рябчик

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Опубліковано: 14 листопада 2013 Перевидано: 14 лютого 2019 Дрібні правки: 25 лютого 2023 🕒 3 хвилини 👀 23986 разів 💬 0 коментарів

Фрітіллярія (Fritillaria) або Рябчик – рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійні, який налічує близько ста п'ятдесяти видів, які іноді дуже один від одного відрізняються. Поширені фрітіллярія в помірних широтах Північної Америки, Азії та Європи і представлені як низькорослими (5-10см заввишки), так і дуже великими (до120см) видами. Латинська назва квітки походить від «fritillus», що означає «шахівниця» або «посудина для гральних кісток», причому перше значення описує строкате забарвлення деяких видів, як і російська назва «рябчик», а друге значення – форму квітки.

Рослина рябчик

Рябчики – ефемероїди, тобто рослини з дуже коротким вегетаційним періодом. Цибулина рябчика складається з широких м'ясистих лусочок, деякі з яких ховають в пазусі бруньки нових цибулин. З цибулини росте стебло з численними вузьколінійним або ланцетно-довгастим листям, що має мутовчате або розсіяне розташування по стеблу. Приквітки прямостоячі або спірально загвинчені. Квітки, одиночні або зібрані в парасольку чи волоть, розташовані у верхній частині стебла. Проста оцвітина яскраво забарвлена (червоний, білий, жовтий, фіолетовий), часто плямиста, дзвонової форми, складається з шести пелюстків, в основі кожного з яких знаходиться нектарник. Плід – тригніздова шестигранна коробочка із плоским насінням.

Види рябчика

У культурі найбільше поширення здобув Рябчик імператорський (Fritillaria imperialis), або «рябчик турецький», «царська корона», відомий в Європі з шістнадцятого століття. Цибулини – до 15см в діаметрі, рослина досягає 1,2 м у висоту, квіток у жовто-червоно-помаранчевій гамі буває, як правило, шість, над ними, на кінці цветоноса – пучок листя, схожого на корону. Рябчик шаховий (Fritillaria meleagris) – багаторічна рослина до 35см заввишки, листя лінійно-ланцетне, квітки зазвичай одиночні, пониклі, дзвіночкоподібні, білі або темно-червоні з чітко вираженим шаховим малюнком, в культурі – з 1519 року.

Рябчик Михайлівського (Fritillaria michailowskyi), вперше описаний в 1904 році, був заново відкритий англійцями в 1983 році. У природі росте в Туреччині. Рослина висотою всього 20см, характерна ознака – жовта облямівка по краю темно-бордових квітів. Рябчик перський (Fritillaria persica) – високорослий вид. Росте в Туреччині, Ізраїлі, Йорданії та Ірані. Стебло до 1,2 м у висоту, на вершині – до 30 квіток пурпурового кольору, дуже затребуваний у флористиці. Рябчик російський (Fritillaria ruthenica) – витончена рослина до 0,5 м заввишки з тонким стеблом, у верхній частині якого росте вузьке закручене листя, якими рослина тримається за опору. На самій вершині стебла розташовані коричнево-фіолетові квіти зі змазаним шаховим малюнком. Культивується з 1877 року.

Вирощування рябчиків та догляд

Фрітіллярія – рослини невимогливі, головна умова – відсутність застою води в грунті. Саджати їх можна і в тіні, і на сонці, але бажано захистити від протягів. Якщо весна посушлива, забезпечте їм гарний полив. Грунт потрібен поживний, з додаванням крупнозернистого піску і перегною. Великі цибулини заглиблюють на 20-25см, більш дрібні – на 10-15см, дітки – на 6-10см. На зиму ділянку з рябчиками потрібно вкрити. Розсадженням рябчика можна займатися кожен рік, але без пересадки він добре росте на одному місці до 5 років.

Після цвітіння надземна частина рослини відмирає, листя жовтіє, квітконоси засихають – саме час для пересадки. Цибулини викопують, зберігають при температурі близько 25°С п'ять тижнів в провітрюваному приміщенні. Як тільки з'являться корені або підуть у ріст пагони – висаджуйте. Рябчики добре переносять холоди, але в малосніжні зими їх потрібно вкрити матеріалом, який не злежується – ялиновим гіллям, соломою або очеретом.

Кожна цибулина рябчика утворює дві дочірні цибулини, якими і розмножується рослина. Можна використовувати і насіннєве розмноження, але насіння рябчика швидко втрачає схожість, тому краще не ризикувати і використовувати вегетативний спосіб розмноження, тим більше, що він менш трудомісткий.

Продовжуючи тему