Що їсть горобець хатній?

Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят. У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні, смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів.

Як виглядає горобець?

Горобці – невеликі пташки, трохи більші за синицю. Зазвичай вони мають коричнево-сіре забарвлення оперення, округлу голову, короткий хвіст та маленький конусоподібний дзьоб. Крила у горобців короткі, трохи округлі. Зазвичай самці та самиці мають трохи відмінне забарвлення.

Як описати горобця?

У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки.

Риси пристосування горобця хатнього

Хатній горобець (Passer domesticus) є відомим прикладом птаха, що здавна добре пристосувався до співіснування з людиною. Його первісною батьківщиною є Близький Схід – область, де близько 9 тисяч років до нашої ери виникло землеробство і звідки землеробські культури почали поширення по світу. Серед місцевих птахів горобці виявились найбільш пристосованими до співіснування з землеробським населенням і пізніше широко поширились по світу, заселив всі континенти окрім Антарктиди.

Трохи менше відомий той факт, що розселення хатніх горобців по світу продовжується і зараз. В 1990-х роках вони заселили Ісландію, нещодавно пройшло заселення деяких районів Панами, а просто зараз цей вид розселюється від морського узбережжя вглиб Кенії. Користуючись цією нагодою, дослідники вирішили визначити, які саме риси дозволяють цьому виду так успішно освоювати нові території. Для цього вони порівняли популяції горобців в тих районах, де вони існують давно і там, де розселення йде просто зараз.

Було виявлено, що основними секретами, що роблять хатніх горобців такими успішними, є три риси: готовність скуштувати нові види їжі, стійкість до стресу та потужна імунна система. За цими трьома показниками відрізнялись популяції горобців, що давно заселили певну територію і ті, що знаходяться в стані заселення нових земель. Так, запропонований незвичний корм у вигляді морожених суниць або собачого корму, змішаного з вареними яйцями (те, з чим вони точно не зустрічались в природі), горобці з популяцій, що розселюються брали одразу, а горобці зі стабільних популяцій до них майже не підходили. Відрізнялись вони за рівнем гормону стресу та кількості рецепторів, які до нього чутливі. При чому ці показники не були пов’язані з рівнем генетичного різноманіття, тобто тим чинником, який міг би позитивно впливати на адаптації до нових умов. Кенійські горобці з низьким рівнем генетичного різноманіття були такими само пластичними, як панамські з високим рівнем генетичного різноманіття.

Ці властивості можуть обернутись проблемами для птахів, бо наприклад постійне бажання спробувати нові види їжі може одного разу привести до отруєння птаха, а механізми стійкості до стресу та постійна боротьба з новими хворобами та паразитами виснажує їх організм. Тому після періоду адаптації до нових умов у місцевих популяцій формуються механізми поведінки, що найкращім чином відповідають цім умовам, і птахи стають більш консервативними. Саме у такій пластичності по цим показникам та у здатності впродовж кількох генерацій формувати оптимальний тип поведінки дослідники бачать секрет успішного розселення хатнього горобця по планеті.

За матеріалами:
Pennisi E. (2014) Daring to live on the edge. Science 344 (6191), 1439.

Риси пристосування горобця хатнього

На своїй батьківщині – в посушливих регіонах Азії – горобці жили на скелях і в заростях чагарників. Пізніше вони стали постійними сусідами людини і розселились майже по всій Азії. До Європи та Північної Африки горобці дістались після останнього зледеніння. У ХІХ столітті вони були завезені до Південної Америки та Австралії, де швидко пристосувались до нових умов. У наш час вони поширені також на території Північної Америки, Нової Зеландії, Південної Африки та на багатьох островах. Ці невибагливі птахи добре переносять найжорстокіші примхи погоди – від пекучого сонця на Близькому Сході і різких температурних перепадів континентального клімату до вологих морських узбереж – але скрізь незмінно селиться там, де живуть люди, тобто є синантропом. Горобець хатній поширений в Україні повсюдно.

Довжина тіла – 14-15 см Розмах крил – 21 см Вага – 25-40 г Тривалість життя – до 10 років.

У самця верх голови і щоки сірі, зашийок коричневий, спинний бік коричнева то-бурий з темними пістрявинами, черевний бік світло-сірий, верхню частину крила перетинає одна біла смуга. Під горлом наявна велика чорна пляма, схожа на краватку. Самиця та молоді пташки однотонні, бурувато-сірі з більш темним верхом, розмитою смугою через око, темними в пістрявинах спиною та крилами. На відміну від польового горобця хатній без темних плям на щоках.

Дзьоб короткий та міцний, пристосований до поїдання комах та насіння різних рослин. Тоненькі лапки мають рожеве або сіре забарвлення. Три пальці на лапках звернені вперед, один – назад. Всі закінчуються гострими кігтиками.

Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний спосіб життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. На деревах вони з апетитом поїдають ніжні бруньки та зелень, а шмигаючи по газонах, дзьобають насіння бур’янів і часто навідуються до годівничок, щоб підживитися хлібними крихтами, зерном чи шматочками овочів. Восени їх раціон доповнюється дрібними плодами, наприклад ягодами бузини. Горобці піклуються чистоту пір’я і для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах. Горобці дуже допитливі, але ніколи не забувають про обережність. Варто одній пташці злякано злетіти в повітря, як за нею кидається навтьоки вся зграйка. Горобці – прудкі літуни, але часто відпочивають, сідаючи на гілки дерев або карнизи будинків. В епоху гужового транспорту горобцеві зграйки з шумом налітали на купи кінського гною, в яких можна було знайти неперетравлені вівсяні зерна. У наш час горобці також часто селяться по сусідству зі стайнями. У містах вони знаходять щедрий корм, який забезпечує їм осілий спосіб життя. На базарах, біля магазинів або кав’ярень завжди можна поживитися розсипаною крупою, насінням соняшника або іншими харчами. Восени, після закінчення гніздового сезону, птахи збираються у великі зграї і кочують у пошуках води та їжі, не відлітаючи далеко від рідної гніздівлі.

Горобці гніздяться колоніями в затишних куточках міської забудови – під дахами, між плитками черепиці, за стічними трубами, неоновими вивісками або у вентиляційних душниках. У сільській місцевості вони часто будують гнізда в копиці сіна, купах хмизу або під пологом плюща, який обвиває стіну. Якщо немає зручного місця поблизу будівель, птах знаходить притулок в заростях чагарників, кронах дерев, щілинах між камінням або в норах ярів. У тісному місці гніздо є грубо збудованим із травинок, соломинок, гілочок, ниток. Гнізда, збудовані на гілках, мають форму кулі з товстими стінками і боковим входом. Підстилкою слугують клаптики паперу, тканини, шматочки пластика. У будівельному матеріалі багато пір’я та пуху, якими вистилається не тільки внутрішня поверхня гнізда, але часто і зовнішні стінки. Зовнішній діаметр гнізда 120-130 мм, внутрішній – близько 80 мм, висота гнізда 80-100 мм, діаметр бокового отвору 70-80 мм. Не зважаючи на товариську вдачу, горобці запекло захищають своє гніздо від інших членів зграї. Зазвичай виводять 2-3 виводки за сезон. У кінці квітня самиця робить свою першу кладку із 4-6 матово-білих, блідо-жовтих або блідо-блакитних яєць з бурувато-жовтими плямами і сірувато-бурими крапинками. Розміри яєць (21-24) х (15-16) мм. Інкубація продовжується 11-13 днів. Насиджує кладку самиця, партнер змінює її лише зрідка і ненадовго. Пташенята швидко ростуть і розвиваються. Спочатку батьки старанно напихають своє потомство, приносячи до гнізда комах. Через 15 днів молодь встає на крило, а восени молоді пташки утворюють величезні зграї і відлітають на пошуки нових місць для гніздівлі, оскільки дорослі проганяють їх зі своїх володінь. Статевозрілими стають у віці одного року. Взимку багато молодих горобців гине від голоду або стає здобиччю хижаків.

Підготувала – Катерина Норенко