Як складаються посадові інструкції?

Посадова інструкція — це кадровий документ. Посадові інструкції складаються з розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов'язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою».

Де знайти посадові інструкції?

Посадовi iнструкцiї складаються у двох примiрниках, один з яких зберiгається у вiддiлi кадрiв, а другий – у керiвникiв вiдповiдних структурних пiдроздiлiв. Працiвниковi видається пiд пiдпис копiя посадової iнструкцiї.

Яка різниця між посадовою та робочою інструкцією?

Посадові інструкції розробляються для працівників, які належать до професійних категорій керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, а робочі інструкції – для працівників, які належать до категорії робітників (робітничих професій).

ДСТУ 4163:2020. Як оформляти основні … Реквізит 20 «Текст документа»: 1. подавайте стисло, грамотно, зрозуміло та об’єктивно; 2. можете оформляти — — як суцільний зв’язний текст; — анкету; — таблицю; — поєднання цих форм; 3. викладайте державною мовою. Виняток — випадки, передбачені законодавством … See more

Реквізити інструкції

ЗАТВЕРДЖУЮ
БЛАНК УСТАНОВИ Проректор з кадрових питань полковник міліції
А.Г. Сергеєнко
(особистий підпис)
«___» ______ 2011 р.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

ІНСПЕКТОРА ВІДДІЛУ ПО РОБОТІ З ПЕРСОНАЛОМ

1. Загальні положення (основні завдання працівника; порядок займання посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні документи, якими треба керуватись).

2. Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт).

Керівник структурного підроззу (підпис) (ініціали, прізвище)

Примітки до посадової інструкції:

Інструкція — це нормативний акт, що видається органом державного управління, у якому в систематизованому вигляді викладені правила, що визначають порядок впровадження в життя актів, які приймаються органами державної влади: управління, порядок діяльності певних категорій працівників органів внутрішніх справ щодо здійснення покладених на них завдань і виконання конкретних видів роботи.

Інструкції бувають: посадові, з техніки безпеки, з порядку роботи, з порядку проведення оперативних нарад, з організації контролю тощо.

Інструкція затверджується вищими органами чи керівниками установ (чи їх наказом із зазначенням номера й дати видання), де може бути й відмітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції та зазначаються виконавці.

Реквізити: назва виду документа, гриф затвердження, заголовок, дата, індекс, місце видання, текст, підпис, види погодження.

Текст викладається у вказівно-наказовій формі з формулюванням типу «повинен», «не дозволено», «необхідно», «слід» тощо. Текст документа має бути стислий, точний, зрозумілий, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від другої чи третьої особи, рідше у безособовій формі.

Широко використовуються посадові інструкції. Посадова інструкція — це документ, який визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці.

Посадова інструкція складається з таких розділів: загальна частина, функції, обов'язки, права, взаємовідносини, відповідальність працівника, оцінка працівника.

У загальній частині зазначають: основні завдання працівника; порядок займаної посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні документи, якими треба керуватись. У розділі «Функції» визначають предмет, зміст і перелік видів робіт. Інструкцію підписує керівник організації.

В інструкції немає констатуючої частини і весь її текст, що викладається у вигляді статті, має резолютивний характер. Великі за обсягом і складні за змістом та структурою інструкції розбиваються на частини, розділи і глави.

Які реквізити слід зазначати у полях платіжної інструкції у разі перерахування коштів з поточного рахунка платника на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ?

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що відповідно до п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі – Порядок № 569), рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі – електронний рахунок) – рахунок, відкритий платнику податку в Державній казначейській службі, на який перераховуються кошти відповідно до п. 200 прим. 1.4 ст. 200 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).

Згідно з п.п. 1 п. 22 Порядку № 569 у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань платник податку у строки, встановлені ПКУ для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка.

Відповідно до вимог частини другої ст. 40 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Отже, у разі перерахування коштів з поточного рахунка платника на його електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у платіжній інструкції необхідно заповнювати:

у полі «Отримувач» – назву платника;
у полі «Код» – податковий номер платника податку, за яким ведеться облік у контролюючих органах;
у полі «Банк отримувача» – «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;
у полі «Рахунок отримувача» – номер електронного рахунка у системі електронного адміністрування ПДВ за стандартом IBAN.

Поле «Призначення платежу» такої платіжної інструкції необхідно заповнювати з урахуванням вимог, установлених у розд. II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163).

Згідно з п. 41 розд. ІІ Інструкції № 163 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У разі перерахування коштів з поточного рахунка платника на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у полі «Призначення платежу» друкується роз’яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Наприклад: «перераховано з власного поточного рахунка на електронний рахунок».