рани і рановий процес

Рани і рановий процес

Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані, і пов'язаних з ними реакцій організму. Умовно рановий процес можна розподілити на загальні реакції організму й безпосереднє загоєння ран. Комплекс біологічних реакцій організму у відповідь на ушкодження можна розглядати як дві послідовні стадії.

Як класифікують рани?

Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміжчені.

Як довго заживає рана?

Прості рани (ті, що не мають значного пошкодження тканин або не інфіковані), заживають приблизно 4-6 тижнів. Однак це не включає формування рубцевої тканини, для якої потрібно більше часу. Рубцева тканина досягне близько 80% міцності приблизно через 11-14 тижнів після утворення початкової рани.

Як зрозуміти що в рані інфекція?

Однак слід звернутися за медичною допомогою, якщо:

Існують ознаки інфекції, такі як лихоманка, підвищена температура, почервоніння, набряк або виділення.
Значна кровотеча після застосування тиску протягом 5 хвилин.
Рана довго не загоюється.
Болюча, роздратована шкіра.
Виділення з рани з неприємним запахом.

Рани. Класифікація ран - Моя освіта Класифікація ран. Рани. Класифікація ран. Рани – пошкодження тканин і органів, що супроводжуються порушенням цілісності шкірного покриву (слизової оболонки), супутніми цьому болями ...

Рана

Ра́на (лат. vulnus, eris n., τραυμα ) — наслідок травми з порушенням цілісності покривів, з або без, пошкодження прилеглих тканин.

Поранення [1] — процес, у томи числі травмування, який спричинений дією різноманітних факторів зовнішнього середовища (природних та штучних), що призводить до виникнення рани чи ран.

Зміст

Класифікація [ ред. | ред. код ]

За механізмом утворення [ ред. | ред. код ]

різані (vulnus incisum) — завдані ковзаючим рухом тонкого гострого предмета (ширина рани більша за глибину)
колоті (vulnus punctum) — завдані предметом з невеликим поперечним перерізом (глибина рани більша за ширину)
рвані (vulnus laceratum) — унаслідок перерозтягнення тканин з їх розриванням,
кусані (vulnus morsum) — завдані зубами комах, плазунів, інших тварин або людини (не обов'язково внаслідок укусу, наприклад, скорпіон — жалить),
рубані (vulnus caesum) — завдана важким гострим предметом,
розтрощені (розчавлені, vulnus conquassatum) — характеризуються роздавленими та розірваними тканинами,
забиті (vulnus contusum) — від удару тупим предметом з одночасним ушкодженням, від удару, навколишніх тканин,
скальповані — з повним або майже повним відокремленням клаптя шкіри,
операційні, або хірургічні (vulnus operativum seu chirurgicum) — утворені під час хірургічної операції,
отруєні (vulnus venenum bibendus) — містить отруту, що потрапила в рану як результат, укусу отруйних: комах, плазунів, інших тварин чи людської діяльності,
комбіновані (vulnus mixtum, «поєднана»): рвано-кусана, колото-різана (завдано гострими предметами з ріжучими краями) тощо,

вогнепальні (vulnus sclopetarium) — від вогнепальної зброї або уламків боєприпасів вибухової дії:

кульові:
кулями невеликої швидкості (
кулями великої швидкості (>700 м\с);
відламкові (осколкові);
стрілоподібними елементами;
кульками (дробинками);
вторинними відламками (при попаданні кулі в тверді тканини — кістки);
мінно-вибуховими пристроями;

За забрудненістю [ ред. | ред. код ]

чисті
умовно чисті (забрудненні, умовно інфіковані)

інфіковані:

заражені (гнійні рани)
колонізовані (хронічна, «в'яла» ранева інфекція)

За глибиною [ ред. | ред. код ]

За "ходом" раневого каналу: [ ред. | ред. код ]

Непроникні (без ураження серозних оболонок порожнин тіла; канал не сполучає порожнину тіла чи орган із зовнішнім середовищем)
Проникні (без пошкодження і з пошкодженням внутрішніх органів; канал сполучає порожнину тіла чи орган із зовнішнім середовищем) [2]

За причиною [ ред. | ред. код ]

Операційна
Випадкова (побутова, виробнича, автодорожня, спортивна, кримінальна, військовослужбовців мирного та воєнного часу) [2]

Множинні пошкодження [ ред. | ред. код ]

Це поранення двох або кількох органів, які знаходяться в одній порожнині або кілька травм.

Політравма [ ред. | ред. код ]

Ушкодження двох і більше анатомічних ділянок організму при умові, що хоча б одне з них є загрозливим для життя. Політравма є більш складною в плані діагностичного процесу на початковому етапі. Поранення теж можуть бути при політравмі, і при додатковій травмі, наприклад, внутрішніх органів, учасники невідкладної домедичної допомоги спрямовують заходи для мінімізації ранових ускладнень, опускаючи більш загрозливу для постраждалого внутрішню травму.

Загоєння ран [ ред. | ред. код ]

Найпростіша класифікація загоєння ран, передбачає три види:

Первинний натяг (лат. prima intentio) — при склеюванні країв рани фібрином та відсутності інфекції. Загоєння відбувається за 5-8-10 діб, у людей похилого віку — до 14 діб. У більшості випадків чисті операційні рани загоюються цим видом натягу.

Вторинний натяг (лат. secunda intentio) — загоєння відбувається з нагноєнням рани, очищенням та заповненням ранового дефекту грануляційною тканиною, утворення рубця. Процес характеризується більш тривалим перебігом у декілька тижнів.

Загоєння під струпом — при наявності поверхневих ран (подряпини, опіки, відмороження) що покриваються кіркою (струпом) з крові (і/чи лімфи) та клітинних елементів. Кірка пропускає назовні ексудат, але не допускає в рану мікроорганізмів, тобто є «біологічною пов'язкою». [3]

Лікування [ ред. | ред. код ]

Процес лікування та його складність залежить від багатьох факторів:

чинників, які спричинили виникнення рани
розміру ран (-и)
фази раневого процесу
наявності ускладнень
та інш..

Наприклад, для зупинки кровотечі, можуть застосовуватись місцеві і загальної дії медикаменти, до останніх належить транексамова кислота.

Наприклад, для очищення ран у хірургічній практиці застосовують: гіпертонічний розчин NaCl (10 %), прикладаючи змочені ним марлеві пов'язки. Вдаються до заходів асептики та антисептики, використовують також вакуумну абсорбцію [4] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑ Хірургія:підручник/ О.М.Кіт та інш..- Тернопіль:ТДМУ, 2004.- 644 с. ISBN 978-966-673-239-5 (С.266)
↑ абДЕСМУРГІЯ. ДРЕНУВАННЯ РАН ТА ПОРОЖНИН ТІЛА. (С.153)
↑Скрипниченко Д. Ф. Хірургія : підручник. — 4-е вид., випр. і доповн.. — Київ : Вища школа, 1992. — 581 с. — ISBN 5-11-003837-6. (С.182-184)
↑О. В. Руцька, М. Ф. Терещенко (2019) ПАРАМЕТРИ ГЛИБИНИ ТА ЯКОСТІ ОЧИСТКИ ПОВЕРХНІ РАН СИСТЕМОЮ ВАКУУМНОЇ АБСОРБЦІЇ ТА САНАЦІЇ РАН

Література [ ред. | ред. код ]

Рани. Визначення, класифікація. Структура рани та перебіг ранового процесу. Особливості сучасної вогнепальної рани та мінно-вибухових ушкоджень. Випадкова контамінована рана: умови для розвитку інфекційного процесу в рані та їх усунення (ПХО). Чисті післяопераційні рани, особливості лікування : метод. вказ. до практ. занять та самост. роботи студентів 3-го курсу II та IV мед. фак-тів з дисципліни "Загальна хірургія" / упоряд. В. О. Сипливий, В. В. Доценко, Г. Д. Петренко та ін. – Харків : ХНМУ, 2020. – 24 с. Ел.джерело
Walker M. A real-life clinical evaluation of a next-generation antimicrobial dressing on acute and chronic wounds / M. Walker, D. Metcalf, D. Parsons // J. Wound Care. – 2015. – №24. – P.11–22. https://doi.org/10.12968/jowc.2015.24.1.11; PubMed
Інфекційні ускладнення ран: Посіб. для хірургів, лікарів-курсантів ФУЛ, клін. ординаторів, магістрів та лікарів-інтернів / І. Р. Трутяк; Центр. метод. каб. з вищ. мед. освіти. — Л. : Інтелект плюс, 1999. — 124 c.
Хірургія : підручник у двох томах / Р. О. Сабадишин [та ін.]. - Вінниця : Нова книга, 2018 - Т.1 : Загальна хірургія з основними видами хірургічної патології. Лікування хворого в хірургічному стаціонарі. - 2018. - 782 с. : табл., іл. ISBN 978-966-382-705-6 (С.552-599)
Запорожан, В. М. Оперативна гінекологія: практичний порадник / В. М. Запорожан. - К. : Фенікс, 2008. - 447 с. ISBN 966-7733-91-2 (С.20-23)

Посилання [ ред. | ред. код ]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Рана

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рана

РАНИ. КЛАСИФІКАЦІЯ. РАНОВИЙ ПРОЦЕС. ГНІЙНІ РАНИ
Рани та рановий процес
МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ ІНФІКОВАНИХ РАН// Фармацевтична енциклопедія
Wounds (англ.) , он-лайн ресурс про рани та ін.
Загоєння ран
ПОРАНЕННЯ
Перша допомога при пораненнях
Що треба знати в разі поранення
ПЕРША ДОПОМОГА У РАЗІ ПОРАНЕННЯ
Первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин
(рос.) Загоєння ран 2000
(рос.) Понятие о ране, классификация ран и их осложнения 1991

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

Загоєння ран

Загоєння рани — процес, при якому шкіра або інші тканини відновлюються після ушкоджень. У непошкодженій шкірі епідерміс (поверхневий шар) і дерма (більш глибокий шар) утворюють захисний бар'єр проти впливу зовнішнього середовища. Після руйнування цього бар'єру, ініціюється низка біохімічних процесів, спрямованих на відновлення шкірних покривів [1] [2] .

Рана руки

Приблизно днів після пошкодження
0	3	17	30

Ці процеси поділяють на кілька стадій: зсідання крові (гемостаз), запалення, зростання тканин і видозміна тканин. Зсідання крові може розглядатися не як окрема стадія, а як частина стадії запалення [3] .

Зміст

Стадії [ ред. | ред. код ]

Гемостаз (зсідання крові): протягом кількох хвилин після пошкодження тромбоцити, що знаходяться в крові, починають прикріплятися в місці пошкодження. При цьому тромбоцити активуються, що викликає виникнення декількох явищ. Вони набувають аморфний вид, що більш пристосований до процесу зсідання, і подають хімічні сигнали, що сприяють зсіданню. Це призводить до активізації фібрину, який утворює сітку (матрикс) і відіграє роль клею, пов'язуючи тромбоцити один з одним. В результаті утворюються тромби, які перекривають пошкодження кровоносних судин, запобігаючи подальшій кровотечі [4][5] .
Запалення: протягом цієї фази пошкоджені і мертві клітини вичищаються, разом з хвороботворними мікроорганізмами та їх фрагментами. Це відбувається за допомогою процесу фагоцитозу, коли білі кров'яні тільця поглинають ці біологічні об'єкти. Одночасно в рану виділяються тромбоцитарні чинники зростання, що обумовлює переміщення і поділ клітин під час проліферативної фази.
Проліферація (зростання нової тканини): На цій стадії відбувається ангіогенез, осадження колагену, формування грануляційної тканини, епітелізація і скорочення рани [6] . При ангіогенезі ендотеліальні васкулярні клітини утворюють нові кровоносні судини [7] . При фіброплазії і формуванні грануляційної тканини ростуть фібропласти і утворюють попередній позаклітинний матрикс (ECM) за допомогою синтезу колагену і фібронектину.
Дозрівання і перебудова (повне загоєння): На цій стадії відбувається видалення надлишку колагену і тимчасового матриксу тканинними ферментами, клітини запалення залишають рану. При дозріванні рубця виникає рівновага між процесами руйнування тимчасового матриксу і синтезу колагену. З одного боку, фібробласти синтезують колаген, скорочувальні білки і позаклітинний матрикс, з іншого фібробласти, огрядні клітини, ендотеліоцити і макрофаги виділяють ряд ферментів (матріксні металопротеїнази), необхідні для руйнування і перебудови. Рівновага між цими протеїназами та їх тканинними інгібіторами відіграє важливу роль у відновленні пошкодженої тканини.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

За І. В. Давидовським виділяють такі види загоєння ран:

безпосереднє закриття дефекту епітеліального покриву;
загоювання під струпом;
загоєння первинним натягом;
загоєння вторинним натягом, або через нагноєння;

Безпосереднє закриття дефекту епітеліального покриву — це найпростіше загоєння, полягає в наповзанні епітелію на поверхневий дефект і закриття його епітеліальним шаром.
Загоювання під струпом — спостережуване на рогівці і слизових оболонках, стосується дрібних дефектів на поверхні яких швидко виникає скоринка (струп) зі згорнутої крові і лімфи; епідерміс відновлюється під скоринкою, яка відпадає через 3—5 діб після поранення.
Загоєння первинним натягом (per primamm intentionem) — спостерігається в ранах з ураженням не тільки шкіри, але і нижньої тканини, причому краї рани рівні. Рана заповнюється згустками крові, що оберігає краї рани від дегідратації і інфекції. Під впливом протеолітичних ферментів нейтрофілів відбувається частковий лізис згустка крові, тканинного детриту. Нейтрофіли гинуть, на зміну їм приходять макрофаги, які фагоцитують еритроцити, залишки пошкодженої тканини; в краях рани виявляється гемосидерин. Частина вмісту рани видаляється в перший день поранення разом з ексудатом самостійно або при обробці рани — первинне очищення. На 2—3-ю добу в краях рани з'являються фібробласти, що ростуть назустріч один одному та новостворені капіляри, з'являється грануляційна тканина, пласт якої при первинному натягу не досягає великих розмірів. До 10—15-ї доби вона повністю дозріває, рановий дефект епітелізується й рана гоїться ніжним рубчиком. У хірургічній рані загоєння первинним натягом прискорюється у зв'язку з тим, що її краї стягуються нитками шовку або кетгуту, навколо яких накопичуються розсмоктуючі їх гігантські клітини сторонніх тіл, що не заважають загоєнню.
Загоєння вторинним натягом (per secundam intentionem), або загоєння через нагноєння (або загоєння за допомогою гранулювання — per granulationem), спостерігається зазвичай при великих пораненнях, що супроводжуються розтрощенням і змертвінням тканин, проникненні в рану сторонніх тіл, мікробів. На місці рани виникають крововиливи, травматичний набряк країв рани, швидко з'являються ознаки демаркаційного гнійного запалення на кордоні зі змертвілою тканиною, розплавлення некротичних мас. Протягом перших 5—6 діб відбувається відторгнення некротичних мас — вторинне очищення рани, і в краях рани починає розвиватися грануляційна тканина. Грануляційна тканина, яка заповнює рану, складається з 6 перехідних один в одного шарів: поверхневого лейкоцитарно-некротичного шару, поверхневого шару судинних петель, шару вертикальних судин, дозріваючого шару, шару горизонтально розташованих фібробластів, фіброзного шару. Дозрівання грануляційної тканини при загоєнні рани вторинним натягом супроводжується регенерацією епітелію. Однак при цьому виді загоєння рани на місці її завжди утворюється рубець.

Фактори, що впливають на загоєння ран [ ред. | ред. код ]

Діляться на два типи: місцеві і загальні.

Місцеві фактори [ ред. | ред. код ]

Волога; підтримання рани вологою, уникаючи її висушування, прискорює загоєння і зменшує біль в рані.
Набряк
Іонізуюче випромінювання
Ішемія і некроз
Сторонні тіла; гострі, дрібні сторонні предмети можуть проникати через шкірні покриви, залишаючи лише невеликі поверхневі ушкодження, але викликаючи при цьому серйозні травми внутрішніх структур (внутрішні кровотеча, інфікування і так далі).
Низький тиск кисню
Перфузія

Загальні фактори [ ред. | ред. код ]

Запалення
Вік; в осіб молодого та середнього віку, процес загоєння ран відбувається значно швидше, ніж у осіб похилого віку (понад 60 років). Затримка загоювання ран у людей похилого та старечого віку пов'язана головним чином з уповільненням відповідної запальної реакції організму.
Харчування; недоїдання або дефіцит поживних речовин чинить істотний вплив на процес загоєння ран, після травми або хірургічного втручання.
Порушення обміну речовин
Імуносупресія
Захворювання сполучної тканини
Цукровий діабет; у людей хворих на цукровий діабет, знижена здатність організму до регенерації і загоєння ран через важкі порушення фізіо-метаболічних процесів. Крім того, такі люди схильні до розвитку хронічної діабетичної виразки стопи, серйозного ускладнення діабету, яке вражає 15 % діабетиків і у 84 % випадках є головною причиною ампутацій нижніх кінцівок.
Куріння; куріння загальмовує швидкість процесу загоєння ран, особливо в проліферативній і запальній фазах, а також збільшує ймовірність ускладнень.
Алкоголь; вживання алкоголю погіршує процес загоєння ран, а також збільшує ризик інфікування.

Ускладнення [ ред. | ред. код ]

Основних ускладнень багато:

Неповне рубцювання; призводить до розбіжності або розриву рубця через порушення утворення грануляційної тканини.
Надмірне рубцювання: гіпертрофічний рубець, келоїд, десмоїд.
Рясне гранулювання (горда плоть)
Інші: дистрофічна кальцифікація, пігментні зміни, хворобливі рубці, післяопераційна грижа.

До інших ускладнень також відносять інфекцію і виразку Маржолена.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑D P Orgill; C Blanco. 4 The Pathophysiologic Basis for Wound Healing and Cutaneous Regeneration // Biomaterials for Treating Skin Loss. — Elsevier, 2009. — С. 25—. — ISBN 978-1-84569-554-5.
↑ Rieger, S.; Zhao, H.; Martin, P.; Abe, K.; Lisse, T.S. The role of nuclear hormone receptors in cutaneous wound repair // Cell biochemistry and function : journal. — 2014. — Vol. 33 , no. 1 (10 September). — P. 1—13 . — DOI: 10.1002/cbf.3086 . — PMID: 25529612 .
↑ Stadelmann, WK; Digenis, AG; Tobin, G. R. Physiology and healing dynamics of chronic cutaneous wounds // American journal of surgery : journal. — 1998. — Vol. 176 , no. 2A Suppl (10 September). — P. 26S—38S . — DOI: 10.1016/S0002-9610(98)00183-4 . — PMID: 9777970 .
↑ Rasche, H. Haemostasis and thrombosis: an overview // European Heart Journal Supplements[en] : journal. — 2001. — Vol. 3 , no. Supplement Q (10 September). — P. Q3—Q7 . — DOI: 10.1016/S1520-765X(01)90034-3 . Архівовано з джерела 9 липня 2016. Процитовано 5 грудня 2020.
↑ Versteeg, H. H.; Heemskerk, J. W. M.; Levi, M.; Reitsma, P. H. New Fundamentals in Hemostasis // Physiological Reviews[en] : journal. — 2013. — Vol. 93 , no. 1 , (1). — P. 327—358 . — DOI: 10.1152/physrev.00016.2011 . Архівовано з джерела 2 липня 2017. Процитовано 5 грудня 2020.
↑ Midwood, K.S.; Williams, L.V.; Schwarzbauer, J.E. Tissue repair and the dynamics of the extracellular matrix // The International Journal of Biochemistry & Cell Biology[en] : journal. — 2004. — Vol. 36 , no. 6 (10 September). — P. 1031—1037 . — DOI: 10.1016/j.biocel.2003.12.003 . — PMID: 15094118 .
↑ Chang, HY; Sneddon, JB; Alizadeh, AA; Sood, R; West, RB; Montgomery, K; Chi, JT; Van De Rijn, M; Botstein, D. Gene expression signature of fibroblast serum response predicts human cancer progression: similarities between tumors and wounds // PLoS Biology : journal. — 2004. — Vol. 2 , no. 2 (10 September). — P. E7 . — DOI: 10.1371/journal.pbio.0020007 . — PMID: 14737219 . Архівовано з джерела 28 лютого 2008. Процитовано 18 червня 2022.