пилюка українською
Тлумачення, значення слова «пилюка»: ПИЛЮ́КА, и, жін. , розм. Те саме, що пилюга.
Як буде пилюка на українській мові?
ПИЛЮКА, и, ж., розм. Те саме, що пилюга. Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Мирний, І, 1954, 307); Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Кеш
Як правильно порох чи пилюка?
ПОРОХ 1, у, чол. 1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява.
Звідки береться пилюка?
Що таке пил і звідки він береться Пил — тверді часточки діаметром до 0,1 мм. 70% пилу потрапляють у житла зовні — через вікна і вентиляцію, а 30% утворюються усередині приміщення: це відлущені часточки шкіри, шерсть домашніх тварин, пилок декоративних рослин і часточки ґрунту, продукти життєдіяльності комах.
ПИЛЮКА – Академічний тлумачний словник української мови Тлумачення слова «ПИЛЮКА» в академічному тлумачному Словнику української мови у 11 томах. Ілюстрації вживання у літературній мові.Словник української мови
1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Панас Мирний, I, 1954, 53) ; У полі, скільки оком не зглянеш, як дим, курилася спалена суховієм рілля й вкривала чорним пилом їх обличчя і драні сорочки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 48) ; * У порівняннях. Ви [банкіри], як пил, що вдаль вітри женуть, як атоми, розвіяні й розбиті (Володимир Сосюра, II, 1958, 330) ;
// Дрібна порошкоподібна маса. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни, банти і постав були обсипані ним, як снігом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353) ; — До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил, є навіть залізна іржа (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 183) ; Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 206) ;
// перен. Те, що не являє ніякої цішюсті, не має значення; прах. — Не вбивайтесь дуже за мною, бо се гріх. та пом'яніть мою грішну душу. не жалуйте худоби; усе земля і пил (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 86) ; Для Сковороди царі — це прах, пил.. і цей прах — вихор по чистому полю розвіє (Павло Тичина, III, 1957, 105) .
♦ Аж (тільки) пил пішов [слідом, хмарою і т. ін. ] — те саме, що Аж [пил] курить (див. куріти 2). Івась побіг до хати — Тільки пил пішов з землі (Платон Воронько, Три щастя, 1948, 44) ; Обертати (обернути) на пил що — знищувати якісь матеріальні або духовні надбання. Скільки турбот, сподіванок, скільки глибочезної, мов надра землі, і трудної любові батьківської може потрощити, обернути на пил, змішати з багном один недобрий син! (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 6) ; Пилом припадати (припасти, покриватися, покритися і т. ін.): а) не мати вжитку (про предмети); втрачати інтерес до життя, бути пасивним, нікому не цікавим (про людей). Живу. Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу. (Марко Вовчок, I, 1955, 278) ; б) забуватися, бути забутим ким-небудь. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 372) ; Покривати (покрити, присипати, присипати і т. ін. ) пилом [забуття] — забувати що-небудь. Німо і глухо поховала [Олімпія] своє чуття на дні серця, залила слізьми і присипала пилом забуття (Іван Франко, VII, 1951, 11) ; Розвіюватися (розвіятися, розлітатися, розлетітися) пилом (в пил) — переставати існувати; знищуватися. Для чого ж були роки, наповнені солдатчиною. Щоб пилом розвіятись всім твоїм ілюзіям (Олесь Гончар, II, 1959, 439) ; Все старе розлітається в пил (Володимир Сосюра, I, 1957, 492) .
2. розм. Те саме, що пилок 1. Мені б іти через тумани білі І проводжать в поля невтомних бджіл, Радіть, що знов у пасіку артілі Вони несуть з полів пахучий пил (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 49) ; Клубочиться степ золотим пилом цвітіння (Іван Цюпа, Назустріч. 1958, 175) .
ПИЛЮКА
ПИЛЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що пилю́га́. Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Мирний, І, 1954, 307); Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Вільде, Сестри. 1958, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 353.
Пилюка, ки, ж. = Пилюга.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 151.
пилюка Переклад слова
пилюка Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pyliuka | pyliuka | pylyuka |
пилюка Рід - іменник, жіночий рід, неістота
пилюка Словоформи слова
| Називний | пилюка | пилюки |
| Родовий | пилюки | пилюк |
| Давальний | пилюці | пилюкам |
| Знахідний | пилюку | пилюки |
| Орудний | пилюкою | пилюками |
| Місцевий | на/у пилюці | на/у пилюках |
| Кличний | пилюко | пилюки |
пилюка Кількість літер у слові
пилюка в англійській розкладці - gbk.rf
Цитати української літератури з використанням слова пилюка
"За думками про нього Таня зараз ледве чує розмову дівчат, хоча вони йдуть поруч попід посадкою, — пухла шляхова пилюка пахкає під їхніми босими ногами" Гончар Олесь Терентійович - Людина і зброя
"Червоні ворохи пшениці сміялись йому смагою її рум’янців, йому пахла пилюка Єльчиних доріг, з неба спрагло цілувало його жарке Єльчине сонце! В цих просторах, в цій волі йому невідступне світилась Єльчина душа." Гончар Олесь Терентійович - Собор
" Пилюка набивається в рот, піт заливає очі, серце як не вискочить, а помкомвзводу все невдоволений:" Дімаров Анатолій Андрійович - На коні й під конем
"Гули дерев'янi пiдмостки, клубами здiймалася пилюка , голосно грав програвач" Олейник Николай - У затiнку пальм
"Потiм пилюка поволi осiдала, виднокруг прояснювався аж до наступного шквалу.." Михановский Владимир - Живий мох
"І справді-не пройшло і двох хвилин, як вона шар-рах! Тільки пилюка стовпом, як із старої клуні" Тютюнник Григорій Михайлович - Вир
"Лежить тут і його, Кухаренкова, пилюка теж" Гончар Олесь Терентійович - Кресафт
"Челядники миттю опинилися на конях і на чолі зі своїм паном рвонули так, що пилюка здійнялася до неба" Рутківський Володимир Григорович - Джури козака Швайки
"Жоден листок не ворушився; пилюка , яку здіймали копита коней, довго висіла в повітрі й повільно осідала на розпечену дорогу…" Старицький Михайло Петрович - Останні орли
"Та спочатку нічого не було видно, бо пилюка осідала надто повільно, адже на Марсі тяжіння менше, ніж на Землі." Ячейкін Юрій Дмитрович - Мої і чужі таємниці