Що характерно для хвойних рослин?

Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною із специфічним запахом — хвойною смолою. Характерним для більшості хвойних є верхівковий ріст.

Яка ознака є характерною для жіночих шишок хвойних?

Розмноження хвойних Це жіночі шишки. Жіноча шишка складається осі або стрижня, на якому розташовуються луски. На лусках жіночих шишок нічим не захищенні ніби голі(звідси і назва голонасінні) лежать насінні зачатки в кожному з яких утворюється яйцеклітина.

Яка з хвойних рослин щорічно скидає листя?

Дерево, що заслуговує на повагу Його називають екзотом серед хвойних. Маючи всі ознаки голчастих, дерево на зиму скидає хвою, а навесні вкривається молодою зеленню. Звідси російська назва – «лиственница», українською – модрина.

Хвойні — Вікіпедія Широко відомі хвойні породи дерев — сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвоя, модрина . У дикій природі хвойні дерева ростуть по всій нашій планеті. У деяких фітоценозах вони посідають ... See more

Хвоя

Хво́я, іноді гли́ця [1] — видозмінене листя багатьох голонасінних (хвойних) рослин — сосни, ялини, туї тощо.

Хвоя сосни тримається на дереві тільки два-три роки [2] . Листочки сосни — голочки — всією своєю будовою пристосовані до невеликого випаровування вологи, особливо взимку. Голки мають малу площу і покриті щільною смолистою шкіркою з сизим восковим нальотом [2] .

Зміст

Етимологія [ ред. | ред. код ]

Складові частини хімічного складу хвої і листя [ ред. | ред. код ]

Складові частини хвої і листя (мг на 1 кг сухої речовини)

Складники	Хвоя сосни	Хвоя ялини	Листя берези
Хлорофіл	До 15 000	5 000 —14 000	(1400 — 4200)
Каротин	186 (97—367)	183 (70—244)	380 (155—527)
Вітамін Е	До 360	До 350
Вітамін В	10	11	13
Аскорбінова кислота (вітамін С)	2040—9973	2 569—14 430	3 330—11 800
Залізо	156 (100—187)	178 (116—320)	220
Марганець	316 (292—340)	318 (53 — 749)	300 — 500
Цинк	30 (9—94)	29 (27 –32)	67 — 86
Мідь	7 (3—9)	14 (5 —23)	6 — 27
Кобальт	0,05—0,16	10,075 (0,015 — 0,158)	0,08 — 0,18
Полісахариди, %	36	35	16—18

У ялиновій хвої міститься багато амінокислот, зокрема й незамінні.

Хвоя більшості рослин (ялини, сосни, ялівцю, кипарису) використовується у фармакології, ароматерапії і парфумерії. З хвої сосни і ялини виготовляють вітамінні препарати. У зимовій хвої більше вітамінів, ніж у літній [2] .

Приготування хвойного напою [ ред. | ред. код ]

Для отримання вітамінного напою краще брати молоду хвою — одного року, — у ній менше гірких смолистих речовин. Готують хвойний напій так [2] : промиту хвою в кількості 50 грамів (денна доза однієї людини) розтирають у порцеляновій ступці, заливають двома-трьома склянками кип'яченої води і дають настоятися в темному і прохолодному місці протягом двох годин. Добрим є додавання в настій трохи оцтової кислоти, а також цукру для смаку. Процідивши настій, п'ють його відразу. При зберіганні настій втрачає вітаміни.

Хвойне волокно [ ред. | ред. код ]

Якщо прокип'ячену хвою потерти між долонями, то вийдуть волокна, ниточки — це так звана «соснова шерсть»; з неї виготовляють теплу білизну, роблять фуфайки для хворих. [2] .

Зберігання хвої [ ред. | ред. код ]

Зібрану хвою з гілками можна зберігати під снігом на холоді протягом двох місяців і в кімнаті в банці з водою, як квіти. В останньому випадку вітаміни зберігаються місяць [2] . При зберіганні в кімнаті в сухому вигляді хвоя втрачає вітаміни на третій день [2] .

Одна склянка хвойного напою містить стільки ж вітаміну «С», скільки склянка томатного соку, і в п'ять разів більше, ніж прославлений мандрівниками і моряками лимонний сік [2] .

Тварини, що живляться хвоєю [ ред. | ред. код ]

Тварини переважно живляться хвоєю щоб запобігти хворобі, наприклад, коти, кролі, лосі.

Історичні випадки [ ред. | ред. код ]

• Жак Картьє в 1596 році виїхав на дослідження берегів Канади. На його кораблі весь екіпаж занедужав цингою. Двадцять шість матросів загинули від цинги, коли корабель підплив до річки св. Лаврентія. Висадившись на берег, команда корабля не могла знайти в північних лісах ні лимонів, ні овочів. Однак Жаку Картьє вдалося зав'язати дружні стосунки з індіанцями, які вирішили допомогти йому і його товаришам: вони порадили лікуватись від цинги настоєм з соснової хвої. І Картьє врятував залишки своєї команди від смерті цим засобом [2] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Глиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. ↑ абвгдежикВерзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с. (рос.)
3. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
4. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Хвойні

Хво́йні (Pinophyta, Pinopsida) — найбільш чисельні й поширені сучасні голонасінні рослини. Це підвідділ та клас відділу клади судинних рослин. Це найпоширеніші представники даного відділу царства рослин, що мають найбільше економічне значення. Широко відомі хвойні породи дерев — сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвоя, модрина.

У дикій природі хвойні дерева ростуть по всій нашій планеті. У деяких фітоценозах вони посідають чільні позиції, приміром, у тайзі. Група хвойних рослин є найдавнішою з тих, що існують нині. Викопні рештки вимерлих хвойних рослин належать до кам'яновугільного періоду палеозойської ери. Вік решток ближчих до нас за часом рослин оцінюють у 60–120 млн.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

За зовнішнім виглядом — це дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки в 1 метр до стометрових велетнів секвой — найвищих у світі хвойних рослин.

Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі, як у сосни або ялини; можуть нагадувати плоскі довгасті луски, наприклад, у тиса, туї, кипариса. Завдяки невеликій площі листків та особливостей їхніх продихів, узимку практично повністю припиняється випаровування води. Продихи занурені в товщу тканини листка, а в деяких рослин у зимовий період закриваються воском. У більшості хвойних листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла в помірних широтах і північних районах, у густому лісі в затінку інших рослин.

У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою. Їх називають смоляними ходами. При ушкодженні стовбура в цьому місці з'являються краплини смоли — і рана швидко затягується. У стовбурі хвойного дерева добре виражені річні кільця приросту. Коренева система хвойних стрижнева, причому є великий стрижневий корінь, що розвивається з первинного та зберігається все життя рослини. Бічні корені тонкі й короткі, містять мікоризу.

Характерним для більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, або так звана «мутовка». За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів. У більшості хвойних листки багаторічні, але в деяких видів вони опадають щорічно.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Більшість хвойних (чатинних, глицевих) є однодомними рослинами (на одній рослині розташовані чоловічі та жіночі шишки, в яких формуються відповідно пилкові зерна та сім'язародки). Шишки — це вкорочені видозмінені пагони, листя яких трансформувалися в луски. У більшості хвойних наприкінці весни в чоловічих шишках формуються мікроспори (Див. також Спорофіт), які вітром переносяться на жіночі шишки. У деяких видів (наприклад, у сосни) луски на жіночих шишках розходяться, а насіннєві зародки виділяють краплини липкої рідини, до яких приліплюються принесені вітром пилкові зерна. Після запилення луски шишки змикаються, шишка закривається, і пилкове зерно проростає пилковою трубкою, що досягає за певний час яйцеклітини. При злитті спермія з яйцеклітиною відбувається запліднення. Із зиготи утворюється зародок насінини. У зрілої насінини хвойної рослини зародок складається з зародкового корінця, стеблинки та різної кількості сім'ядоль у різних рослин. Після дозрівання насіння жіночі шишки розкриваються, насіння висипається. При потраплянні в сприятливі умови насіння проростає.

Значення [ ред. | ред. код ]

Ландшафтне, водоохоронне та господарське значення хвойних важко переоцінити. Ці рослини переважають на величезних просторах суходолу, формуючи хвойні або мішані ліси, в яких ростуть хвойні та листяні рослини. Хвойні дерева є цінними постачальниками «м'якої» деревини й продуктів її перероблення (паперу, скипидару, каніфолі, гарбників тощо). Деревина хвойних не має жорстких волокон, широких пор і просякнена смолою, чим відрізняється від деревини квіткових рослин. Деякі хвойні вирощують як декоративні рослини. Насіння пінії додають до солодощів. Хвою, шкаралупу й живицю сосни кедрової європейської використовують у медицині, а з насіння її виробляють замінники вершків і молока. Насіння (так звані «кедрові горішки») Сибірського кедра вживають до їжі, готують з нього рослинні вершки й молоко, а також олію. Смолою ж дерева гоять рани та опіки.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Клас хвойні об'єднує 7 сучасних родин (соснові, араукарієві, головчатотисові, кипарисові, подокарпові, сціадопітисові, тисові) та більш як 600 видів сучасних рослин.

• Соснові (Pinales)
  • Араукарієві (представник — араукарія)
  • Головчато-тисові
  • Кипарисові (кипарис, туя, ялівець, секвоя)
  • Соснові (сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр)
  • Подокарпові (Podocarpaceae)
  • Сціадопітисові (Sciadopityaceae)
  • Тисові (тис ягідний)

  Окрім того, відомо 3 викопні порядки хвойних:

  Джерела [ ред. | ред. код ]

  • Хвойні дерева та кущі / В. К. Балабушка, І. С. Маринич, Л. В. Ібрагім, В. А. Фесак. — К.: Дім, сад, город, 2010. — 48 с. : іл.
  • Vidakovic M. Conifers: morphology and variation. — Croatia: Graficki Zavod Hrvatske, 1991
  • The Gymnosperm Database (англ.)
  • The IUCN[Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] (англ.)

  Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

  Подібні статті Які ознаки характерні для однодольних рослин ознаки характерні тільки для рослин ознаки посухостійких рослин клумби з хвойних рослин характерні ознаки для вітрозапильних рослин органи хвойних рослин спільні ознаки по догляду за кімнатними рослинами Композиції з хвойних рослин Останні статті Як порахувати літри за розмірами Яка смачна морська риба Чи отруйна риба-дикобраз Чи є сапролегнія протистом Чи отруйні бурі деревні жаби для людини Як називаються нові особини які виникають під час розмноження Що є їжею для риб в акваріумі Чи є бівер-йорк рідкістю Категорії Корал