Кому продавати Мікрозелень?

Як продавати мікрозелень?

• Основними споживачами продукту є заклади громадського харчування. ...
• Розфасовану в лотки і забезпечену етикетками мікрозелень можна віддавати на реалізацію в продуктові магазини і супермаркети;

Скільки можна заробити на мікрозелені?

Дедалі популярнішим у агробізнесі стає тренд на вирощування мікрозелені. Такий бізнес вимагає щонайменше інвестицій, але дозволяє заробити близько $1-2 тис. на місяць.

Коли можна зрізати Мікрозелень?

Зрізати зелень можна тоді, коли вона буде заввишки 4 см і з'являться 1-2 справжніх листочки (через 5-14 днів після висівання). Щоб мікрозелень росла швидше, поливати (пирскати) краще теплою водою.

Математика агробізнесу: вирощування мікрогріну

Мікроґрін — новий тренд здорової їжі, яку можна виростити на підвіконні чи на поличках теплиці. Насправді це найпростіший та найдешевший спосіб для людини, щоб компенсувати дефіцит поживних речовин, адже мікроґрін — зелень із найвищою концентрацією вітамінів та поживних речовин.

На конференції «Мільйон з гектара» власним досвідом вирощування наймоднішої зелені сезону поділився Вадим Дудка, директор ТОВ «Агроаналіз». За його словами, мільйони можна отримувати взагалі-то і не з гектара, а навіть із 10 соток.

«Розкажу не те загальне, що ви можете знайти в інтернеті й самі, а наші особисті спостереження, дослідження, аспекти технологічного процесу. І виділю проблеми, з якими ви можете зіштовхнутися», — говорить Вадим Дудка.

Розповів він також про мікроґрін і з фінансового боку — як вирощування трендової зелені перетворити на бізнес.

Що таке мікрогрін?

Часто «мікроґріном» називають проростки овочевих і польових культур. Агрономічно це не зовсім вірно, бо проростки якраз — це маленькі білі етіольовані зародки крихітної рослини. А «мікроґрін» навіть з огляду на саму назву — маленький і зелений.

Мікрогрін — це молода рослина у фазі сім’ядоль, максимум — першого справжнього листка. Але тільки першого, бо саме до цієї фази рослина розвивається за рахунок поживних речовин, накопичених у насінині, без додаткового підживлення. Жодних добрив, субстратів тощо. Фактично це не вирощування, а вигонка. Усі корисні речовини, накопичені в зерняті, просто перетворюються у маленьку рослину. Виходить продукт органічний. Без міндобрив.

Це дає можливість отримати продукцію з максимальною концентрацією вітамінів, ароматичних речовин, мікроелементів. Тобто, те найцінніше, найкраще, що було у рослини, що вона накопичила у свої зернах, мобілізується в цих маленьких паростках. Водночас рослина ніжна на смак, тонка, делікатна, не має твердих волокон, дає, так би мовити, «делікатесні смакові відчуття». Крім того, мініатюрні паростки — це гарно, чудовий декор як для основних страв, так і для салатів чи канапе.

Що можна вирощувати в якості мікроґріну?

Для «мікроґрін-технологій» використовують різні культури. Список із назвами насправді поповнюється постійно, бо тема популярна, динамічно розвивається, а фермери постійно експериментують і додають нові культури. Загалом є три групи: пряно-смакові, декоративно-листяні та наповнювачі.

Пряно-смакові культури вирощуємо для отримання концентрованого яскравого смаку чи аромату — гострота, гірчинка, пряний запах (як у кропу чи петрушки), або ментоловий аромат (як у м'яти) тощо. Це, власне, гірчиця, крес-салат, різні види руколи й інші зеленні культури.

Декоративно-листяні — це буряк, мангольд, базилік фіолетовий, фіолетові різновиди салату «Лолло Россо», червонокачанна капуста тощо. Гарні на вигляд паростки буряка — зелені й червонувато-фіолетові листочки. Салати групи «Лолло Россо» — Lollo Rosso Lettuce мають, наприклад, цілі градації «фіолетовості»: Vailet Lettuce, Double Vailet, Triple Vailet. А от на стадії паростка яскраве фіолетове забарвлення має лише група Triple Vailet. Можуть ще бути і червоні дуболисні салати, але треба обов'язково вибирати найінтенсивніше забарвлені.

Наповнювачі — це група з простішим смаком і звичайним зеленим забарвленням. Це культури, які забезпечують базовий, основний компонент будь-якого салату. Бо якщо зробити салат з однієї тільки руколи, крес-салату і кропу ― це буде занадто гострий, дуже концентрований смак. А змішування їх із люцерною, горохом, квасолею дає більш гармонійний смак: основний, базовий, плюс якісь родзинки. Для молодої зелені з групи наповнювачів використовують броколі, редис, листовий салат, кукурудзу, соняшник та інші.

Що треба, щоб «вигнати» мікроґрін?

Лише насіння, субстрат, вода, світло, тепло та ємність для вирощування. Не треба: жодних пестицидів, добрив, стимуляторів. Найважливіший момент — насіння. Багато джерел переконують, що має бути насіння із маркуванням «organic». Але це перебільшення. Головне — брати насіння непротруєне. Щоб у паростках, відправлених на аналіз у лабораторію, не було виявлено жодних шкідливих речовин. Це якщо ви маєте надійного постачальника насіння у нас, в Україні.

Але треба бути уважним, купуючи імпортне насіння, наприклад, люцерни, руколи, салату, крес-салату чи іншої зелені, бо зазвичай воно протруєне дуже агресивними речовинами. Після них зелень двотритижневого віку використовувати в їжу не можна. Тому дороге, марковане як «organic» насіння, обов’язкове лише для імпортного насіння.

Друге питання — субстрат. Дуже важливий момент, бо переважно мікроґрін вирощується на субстраті.

«Колись, коли паростки були відомі лише як елегантні доповнення в меню китайських ресторанів чи особливих закладів для гурманів, їх вирощували самі працівники, й просто на водичці, іноді фарбованій, у скляній тарі. Так можна вирощувати на воді у склі ще паростки пшениці — «вітґрасс», — розповідає Вадим Дудка.

У решті випадків мікроґрін потребує субстрату. В даному випадку він потрібен нейтральний — це кокосове волокно або торф, без добавок чи добрив, без перліту і вермикуліту, або ще слабокислий. Шар зовсім невеличкий — 10-15 мм. Після поливу він трішки набрякає, а коли корінці починають розвиватися — знову піднімається. В результаті, до моменту збирання зелені він буде 2-2,5 см заввишки. Отже, субстрат є і для того, щоб корінці могли закріпитися, і для того, аби ми могли забезпечити стабільну вологість при поливі.

Без субстрату мікроґрін доведеться бризкати і поливати дуже часто, і матимемо постійно проблеми. То із перезволоженням — брак повітря, то навпаки — із пересиханням. А шар субстрату — як буфер.

Отже, субстрат укладаємо в ємності, сіємо насіння. І далі вагаємося: «накривати, засипати чи не покривати насіння зверху?».

«Із нашого досвіду й експериментів скажу, що є культури, які правильніше б не засипати зверху. Наприклад, крес-салат — його краще розсіяти по поверхні субстрату і добре зволожувати. Паростки зійдуть, корінці підуть углиб, і крес ідеально помаленьку підросте. Є культури, які поводять себе плюс-мінус однаково, хоч засипай, хоч не засипай. Наприклад, гірчиця в обох випадках дає ідентичний результат», — говорить Вадим Дудка.

Але є культури, які бажано присипати шаром 3-4 мм. Це такі, як салат, буряк, люцерна.

«Отримаємо більш рівномірні сходи, більш дружні, бо якщо не засипати, насіння «прокидається» гірше. Той шар — 3-4 мм — потрібний насправді більшості культур. Але дуже важливо, щоб засипка була тонкою, а торф — досить дрібним і сипучим. Грудкуватий щільний торф при такому густому посіві утворить кірку, зіпсує зовнішній вигляд «грядки» у коробочці, сходи будуть нерівномірні», — розповідає він далі

Температура вирощування мікроґріну

Це, мабуть, вирішальний фактор. Він якраз визначатиме успіх виробництва: швидкість вигонки, врожайність та все інше. Звісно, поряд із усіма іншими: вчасним поливом, освітленням тощо. Та все ж температура для швидкого дозрівання — визначальна. Оскільки рослини дуже маленькі, дуже молоді й виганяються за рахунок поживних речовин, що є в насінні. Фотосинтез тут, власне, не основний фактор.

Яку роль відіграє температура для повноцінного обміну речовин, видно з таблиць.

Наприклад, для такої холодостійкої культури як крес-салат підвищення середньоденної температури на 2°C моментально показало істотний результат. І якщо у крес-салату термін вигонки пришвидшився на 3 дні, то в більш теплолюбних культур, як от рукола — на 8 днів.

Оптимальна температура на момент пророщування насіння теж має значення. Для теплолюбних культур вона має бути вищою, ніж довідникова температура отримання сходів чи температура вирощування. І дуже важливо розуміти, що будь-які нічні чи денні оптимальні температури для мікроґрін-ферми зовсім інші, ніж подають довідники для традиційного тепличного фермерства. Там ніколи не пропонуватимуть тримати 19-20°C оптимальної нічної температури, наприклад, для салату. Бо у нього витягнуться довгі ніжки.

«А якраз ці тонкі ніжки підсім’ядольного колінця, які для звичайної тепличної розсади є недоліком, для мікроґріну — перевага і прикраса. Ці витягнуті колінця дуже ніжні. Вони дають можливість нам акуратно провести зрізання, не зачепивши частинок субстрату, зняти культуру чистенькою, акуратною. У буряка, наприклад, вони такого рубінового кольору, що його лиш прикрашають. Зрештою, ці довгі ніжки є додатковою масою врожаю, що теж важливо для нашої економіки», — зазначає Вадим Дудка.

Наступний фактор — світло. При вирощуванні мікроґріну досвічування посівів не потрібне. І це важливий момент.

«Досвічування — цінний і правильний елемент догляду за мікроґріном, але якщо зважити економічно, він, швидше всього, не окупиться. Оскільки мікроґріну не так важливий фотосинтез, як поживні речовини в насінині, штучне світло я б рекомендував тільки у випадку, якщо ваша теплиця уже обладнана лампами підсвітки, і витрати йдуть лише на електроенергію. Бо купувати ці дорогі світильники заради мікроґріну не правильно», — додає Вадим Дудка.

Винятки щодо штучного освітлення є, і перший — якщо плануєте розмістити міні-ферму в декілька ярусів. Це питання, яке для себе повинен вирішити кожен. Стелажі в теплиці мають бути одноярусні або, як виняток, двоярусні. Останні — із великим проміжком: нижній ярус — 0,5 м від ґрунту, а верхній — на висоті 1,5 м, наприклад. Так можна обійтись без досвічування і отримати нормальний результат. Щоправда, у таких умовах мікроґрін довше ростиме.

Виправданим досвічування буде при вирощуванні мікроґріну в багато ярусів, в умовах обмеженого простору, з планами на великий вихід продукції з одиниці площі. Лампи потрібно розміщувати між ярусами на стелажах. Але треба зважати наскільки це вам буде по кишені і яка рентабельність.

По-друге, досвічування потрібне, якщо для вирощування використовуємо, наприклад, будівлю із невеликою кількістю вікон, де природного світла просто не вистачить. Штучне освітлення можна ставити лише на одному із секторів, де мікроґрін перебуває в останні дні свого життя. Це допоможе листкам позеленіти перед продажем. Також це виправдано, якщо маємо велике замовлення до свят, наприклад, і потрібно максимально точно, надійно й одномоментно отримати великий урожай.

Ємності для вирощування

Їх є два типи: харчові пластикові лотки і касети. Обидва ми використовували, і в обох випадках успішно.

Лотки — це дешево, зручно, вони одноразові, їх не потрібно мити та дезинфікувати між циклами. Використав — утилізував. Це харчова пластмаса, яка пасує до нашої «organic-ферми»: жодної хімії в паростках, нічого шкідливого також і в цій тарі. Вона ще й дає можливість вирощувати культуру при найбільш щільному посіві. Немає перегородок, як у касет, і тому на кожний сантиметр квадратний ми розміщуємо максимум рослин.

Недолік: у лотках обов'язково самостійно зробити дренажні отвори, щоб уникнути застою води і нерівномірного розвитку мікроґріну. У стандартному лотку свердлять як мінімум 5 отворів, діаметром не менше 5 мм кожен.

Багаторазові лотки із товстої пластмаси треба мити і дезинфікувати, бо після декількох циклів вирощування в них обов'язково накопичаться якісь патогени.

Касети дозволяють вирощувати мікроґрін в комірках у кількості як 160, так і 500 комірок на касету. Тут немає проблем із дренажем. Завжди стече залишок води, навіть якщо полив неакуратний, — жодного застою води. Більший обсяг субстрату для корінців, бо у касети більша глибина.

Але треба розуміти, що врожайність із касет менша, бо між комірками все одно залишаються досить великі проміжки. Якщо взяти, наприклад, руколу вузьколисту, то в лотку вона має густіший посів, більш витончені паростки. А в касеті вони соковитіші йпухкіші.

Збір урожаю

Зрізають мікроґрін ножицями. Це особливо легко, якщо підсім’ядольні колінця рослинок є довгими — тоді на готовий продукт не потраплять часточки ґрунту.

Ніжні рослини швидко пересихають, тож термін придатності мікроґріну — його shelf-life — критично залежить від швидкого охолодження після зрізання. У великому виробництві цю проблему вирішують дорогим вакуум-кулером, — завдання ж не просто охолодити, а дуже швидко. Треба за 10-15 хвилин знизити температуру до +3 - +5 °C.

Для маленької ферми рішенням є великий холодильник, що працює на таких же температурах. І в ньго ставимо добре зволожені, готові до зрізу лотки на 2 год., — хай там повільно охолонуть до +5 °C. І тільки після мікроґрін можна зрізати і запаковувати у пластикові контейнери, вже охолодженим. Така продукція спокійно зберігається 6-7 днів без втрати товарного вигляду та смакових якостей.

«Дуже важливо також правильно визначити момент збирання. З’явився перший листочок — це воно. Якщо тягнути — хай ще набере ваги, або якщо є збій реалізації — ми дограємося до переростання мікроґріну, втрати його зовнішнього вигляду, пожовтіння тощо», — радить Вадим Дудка.

Чому «бізнес для найменших»?

Розрахунки економіки маленької ферми площею всього 10 соток показують, що бізнес на мікроґріні може бути дуже вигідним і доступним на кожній присадибній ділянці.

«Якщо вирощувати мікроґрін у один ярус — вийде близько 900 г/м2 за один оборот. У різних культур дані варіюються, — в одних доходять до 1,5 кг/м2, а, наприклад у руколи, буде менше — біля 600 г», — ділиться досвідом Вадим Дудка.

Найбільшу врожайність дають люцерна, буряк, гірчиця. Природно високі показники у гороху, квасолі, соняшника, — тих культур, що товсті й соковиті. Вони дають 900 г/м2 за оборот.

«Ціну реалізації я взяв $10 за 1 кг — це мінімум, бо продається мікроґрін і по 30 грн за 50 г. Наприклад, беремо найдешевшу культуру горох — 15 грн за 50 г. Отже, 100 г вартують $1, а 1 кг — $10», — рахує експерт.

Отже виходить, що виручка ферми на 10 соток за один оборот — $9000. Тривалістю обороту можна вважати один місяць, бо навіть якщо у вас він займе менше часу, все одно доведеться робити перерви, щоб почистити стелажі, зробити дрібний ремонт і т. д.

«В цьому бізнесі самі дбаємо про вартість, маркетинг, логістику, збут і пам’ятаємо, що тоннами товару торгувати не вийде. Найбільш «ходовий» період реалізації мікроґріну — це жовтень-квітень. Тож ось цей період — 7 місяців, — це ваш бізнес. Хоча мікроґрін продається і влітку. За 7 місяців виходить $63 000 — це майже 2 млн грн із 10-ти соток», — підсумовує фахівець.

Що потрібно, аби ці розрахунки — ось таку привабливу економіку — втілити у життя?

Максимальна близькість до міста. Неможливо займатися мікроґріном, якщо ви живете у селищі, далекому від центральних міст. Тут логістика вирішує все. Тому розташування мікроґрін-ферми — це передмістя, околиця, місто-супутник.

«Якщо орієнтуватись по Києву — це не далі Броварів, Борисполя, — такі ось зони недалеко від міста, біля 20 км. Щоб оперативно, без надмірних витрат на логістику розвозити свій зелений товар , забезпечити щоденне постачання клієнтів. В умовах дуже хорошого маркетингу ви розвозитимете з ферми 200-300 кг свого мікроґріну в добу — це не буде тоннами».

Активний маркетинг. Мусите мати на увазі, що в Україні він діє за принципом: «Святе місце пустим не буває». Ви маєте «зайти» в уже існуючий ринок. Треба вирощувати продукцію гарної якості, з низькою собівартістю, в широкому асортименті і, звичайно ж, про це повинні знати всі-всі.

«Кожен потенційний споживач мікроґріну в найближчому великому місті повинен знати, що ви цю продукцію вирощуєте, що вона прекрасної якості, й ви готові клієнтові дати її за вигідною ціною».

Максимальна активність в інтернеті. Для мікроґріну інтернет — це, мабуть, основний канал продажів — саме там точно є майже всі ваші споживачі.

«Хіпстери, вегетаріанці, прихильники здорового способу життя, дівчата й хлопці, які дуже стежать за фігурою і т. д. Тож необхідно вести інстаграм, фейсбук, дописувати на всіх форумах прихильників здорового способу життя, гурманів, веганів тощо».

Дуже надійні джерела постачання непротруєного насіння. «Бо один-два випадки використання насіння неякісного, з хімічною протравою — це помітить покупець — чи за смаком, чи, не дай Бог, за станом свого здоров'я, тоді ваш бізнес буде зруйновано. Також тому, що основний канал продажів — це інтернет, а в інтернеті погана репутація поширюється так само швидко, як і добра. То будьте дуже обережні і купуйте тільки перевірене насіння».

Теплиця має бути зі стелажами. Навіть якщо ферма одноярусна — це все одно стелажі, тому що на підлозі мікроґрін не розмістиш.

Система мікро-зрошення. До речі, в Україні виготовляють чудові системи крапельного зрошення — розпилювачі, які ідеально підходять для мікро-ферм. Для більшості культур мікроґріну зволоження треба вмикати 4, а деяким і 6 разів на добу.

«Запускати полив можна або «вручну», або поставити просту автоматику — вона коштує біля $20. Чи попросіть міський клуб юних техніків — зроблять вам таку, найпростішу схемку для теплички із задоволенням і недорого».

Потрібен холодильник — як для короткочасного зберігання готової продукції, так і для охолодження перед транспортуванням. Просто холодне приміщення або великий побутовий холодильник — залежить від обсягів вашого виробництва. Опція необов’язкова при чітко налагоджених умовах постачання: зранку зрізав, до обіду все розвіз.

«Постачання мікроґріну, наприклад, у тематичні кафе, чи доставка додому передбачає, що з’їдять його за день-два. Тож їм, може, не так важливо, сильно чи ні охолоджена продукція. Але холодильник обов’язковий для роботи з крамницями, супермаркетами, іншими торговими мережами».

Постачання продукції — це головне ваше завдання. Воно повинне бути оперативним і своєчасним.

«В якийсь день у вас більше замовлень, в якийсь — менше, і чим краще ви будете підлаштовуватися, краще прогнозувати це все, тим успішнішим буде ваш бізнес».

Наостанок Вадим Дудка зачепив і тему вітґрассу (wheatgrass) — популярного продукту серед прихильників здорового способу життя.

«Вітґрасс — це травичка-пшеничка — вона не є мікроґріном. Варто знати, що цю пшеницю не їдять у вигляді зелені, а вживають у вигляді соку, і вона вирощується без субстрату. Просто шаром зерно насипали, поливаємо, — і вона росте. Чому я тут його згадую? Тому що вітґрасс може бути цікавим доповненням до мікроґрін-бізнесу. Бо споживач той самий, а смак у власне вітґрасса дуже неприємний, — тож якраз домішка мікроґріну в такі «коктейлі здоров’я» покращує і його смак, і зовнішній вигляд. Адже здоровий напій здається іще здоровішим, якщо його мікроґріном притрусити».

Ось так і виглядає мікроґрін-бізнес. Він може справді давати дуже гарні обороти і хороші прибутки. Це цікаво, технології дуже своєрідні, однозначно відрізняються від тих, до яких звикли фермери. Підходить для господарства невеличкого, розташованого недалеко від центральних міст, де власник розумний, ініціативний, енергійний і налаштований на успіх.

© Орися Григоренко, Kurkul.com, 2018 р.

Бізнес на мікрогріні. Тренд на день чи перспектива у майбутнє?

Пандемія, карантин, популяризація здорового способу життя дали поштовх розвитку нового для України бізнесу - вирощування мікрогріну. Хоча правильно називати цей процес вигонкою без додаткового підживлення. А чи можна на ній заробляти?

Рекомендуємо

Микита Гурський: З Мексики кавовий світ України виглядає динамічно

Кукурудза та соняшник. Як підвищити ефективність КАС та РКД

Вперше про мікрогрін заговорили вчені у 70-х роках ХХст, які шукали максимально корисні продукти для космонавтів, що б допомогли їм вижити під час довготривалих польотів. Вчені довели, що найбільш корисна для людини зелень у фазі сім’ядоль, максимум — першого справжнього листка.

Через 10 років страви з додаванням мікрогріну з’явилися у меню ресторанів Сан-Франциско. Вони були не тільки корисні, але надзвичайно смачні, тому не дивно, що мікрогрін швидко поширився світом. У той час його різновидів було зовсім небагато - це базилік, рукола, буряк, капуста та суміш Rainbow Mix, а от сьогодні в США працює ціла промисловість мікрогріну.

В Україні мікрогрін не менш популярний. Як розповідає шеф та засновник Experimental_restaurant Максим Прихідько, мікрогрін він використовує на кухні щоденно.

«У нас досить великий асортимент мікрозелені: горошок, редиска різних кольорів тощо. Також ми використовуємо бейбі листя різних овочів, наприклад, буряка чи гірчиці. Ми відштовхуємося від того, в яку страву ми додаємо мікрогрін, адже кожен з них має свій смак, який доповнює страву і не тільки візуально, але й збагачує її смак.

Мікрогрін ми частково вирощуємо у ресторані, а часткову купуємо у партнерів», - розповів Максим Прихідько.

Вареники з грибами, мікрогріном та соусом "борщ"

Терін з кабачка з мікрогріном. фото: facebook Максима Прихідько

Сьогодні попит на мікрогрін надзвичайно зріс, він досить популярний серед наших співвітчизників. Цей продукт уже замінив звичні для нас кріп та петрушку у невеликих кафе, ресторанах, барах, у повсякденному житті.

Від ідеї до ферми

Мікрогрін у ресторані звичайно добре, але по-перше – це задоволення не з дешевих, а по-друге – сьогодні важко спрогнозувати у якому режимі працюватимуть заклади громадського харчування. Якщо ще декілька років тому мікрозелень у лотках можна було придбати у веган-магазинах чи на спеціалізованих органічних ринках, то сьогодні її можна придбати не лише в інтернет-магазині, але і у супермаркеті і, що приємно, вітчизняного виробництва.

Експерти переконують, що мільйон можна заробити не на гектарі, а на 10 сотках, вирощуючи мікрогрін. Але вони часто забувають додати, що для професійного налаштування виробництва необхідне обладнання – холодильники, насоси, котли, вентиляція, полив, освітлення. Сестри Валентина Денисенко і Тетяна Чернікова, які вирощують мікрогрін на Харківщині, зазначають, що у бізнес довелося інвестувати $15 000.

Ще один сімейний бізнес започаткувало подружжя Івана та Тетяни Омельченко на Київщині. Свою компанію «Зелений дім» вони заснували у влітку 2019 року і уже трохи більше року їх продукція в рітейлі. Як розповіла Тетяна, ідея вирощування мікрогріна належить її чоловіку, а вона йому допомагає розвивати цей бізнес.

«Спочатку Іван захопився ідеєю вирощування звичайної зелені, а потім він дізнався про мікрозелень. Проаналізувавши та вивчивши ринок, чоловік вирішив її вирощувати на вертикальній фермі. Півтора місяці ми потратили на її обладнання, все робили власноруч. Свою продукцію вирощуємо на кокосовому субстраті, на фермі працює всього три особи. Процеси налаштовані таким чином, що така невелика кількість працівників вирощує стільки зелені, що на її доставці працює вже два автомобіля», - розповідає Тетяна Омельченко.

Мікрогрін «Зелений дім» - локальний та високої якості продукт. На фермі вирощують 26 видів мікрозелені. На полицях магазинів можна зустріти редис фіолетовий, кінзу, соняшник, горох, гірчицю, крес-салат. Також з супермаркетами вже погоджений новий асортимент, який незабаром з‘явиться на полицях.

фото: @ZelenyDim

З запровадженням карантину, обмеженнями роботи ресторанів, бізнес опинився на межі закриття. HoReCa почали «економити» на мікрозелені, супермаркети обмежили відкритий доступ до неї. Але «Зелений дім» не перестав існувати та «не пішов» з супермаркету.

«За період перебування в ритейл ми зрозуміли, що попит на мікрогрін однозначно зріс. Українці почали більш піклуватися про своє здоров’я та правильно харчуватися. Незважаючи на конкуренцію у цього сегменті, у більшості виробників цінова політика практично однакова. Основну ставку ми робимо на якість своєї продукції. Мікрогрін ми вирощуємо як з вітчизняного, так і з закордонного насіння, оскільки не усі культури можна придбати в українського виробника», - додає Тетяна Омельченко.

Зелень у вікні

Одними з перших в Україні, хто зрозумів. наскільки перспективним є вирощування мікрогріну, стало подружжя Артема і Тетяна Мотіних. Вони запропонували українцям вирощувати його в домашніх умовах, використовуючи їх набори. Сімейній компанії Zelena Ferma трохи більше двох років, і вони можуть з усією відповідальністю розповісти, як зріс попит населення до даного продукту і наскільки вигідно займатися цим бізнесом.

«З моменту введення карантину та поширення країною COVID-19 наші співвітчизники стали більше сидіти вдома, їм захотілось спробувати щось нове. Одразу скажу, що до цього вони були знайомі з мікрозеленню, адже протягом останніх 2 років вона є трендом в Україні. Локдаун став певним стимулом, який спонукав їх вирощувати своїми руками. У цей час наші продажі виросли практично у два рази у порівнянні з минулим роком», - розповідає співзасновник компанії Тетяна Мотіна.

Вирощувати корисну мікрозелень досить просто і для цього необхідний мінімальний набір: якісне насіння і обов’язково не оброблене від шкідників та торф, або кокосовий субстрат чи лляні килимки. Виростає мікрогрін всього за 7-14 днів. Все досить просто і зручніше та дешевше, ніж купувати його в магазині. Найчастіше вирощують горох, крес-салат, руколу, базилік тощо. Зацікавленість до мікрозелені проявляють різні категорії споживачів.

фото: zelenaferma.com.ua

«У нас є клієнти з HoReCa - це мережа ресторанів у Запорізькій області, але в основному купують продукцію Zelena Ferma наші співвітчизники і, як правило, містяни, у яких немає городу, але які у душі фермери. Вони хочуть мати мінісад у себе на підвіконні протягом усього року. Якщо б це не було вигідно займатися цим бізнесом, ми б не розвивали його. Додам, що зараз зросла конкуренція у цьому напрямку і не завжди чесна», - додає Тетяна Мотіна.