Як розмножується рослини?

Рослини можуть розмножуватися не тільки насінням. Нову рослину можна виростити з кореня, частини стебла, листка, вусами, відводками, бульбами. Сухе насіння може зберігатися тривалий час.

Що таке розмноження живцями?

Живцювання — спосіб вегетативного розмноження рослин з використанням регенераційної здатності окремих частин рослини (стебло, листок, корінь). Частини рослини, використовувані для цієї мети, називають живцями.

Яка рослина розмножується вусами?

Вони не є зимуючим органом. Від їх вузлів відходять додаткові корені, які разом із частиною стебла відокремлюються від материнського куща і таким чином утворюються нові рослини. Надземні повзучі пагони — вуса є переходом від типових вертикальних стебел до кореневища. Так розмножуються суниці, полуниці, жовтець тощо.

Розмноження рослин — Вікіпедія Розмноження рослин — сукупність процесів, що призводять до збільшення числа особин певного виду; у рослин має місце безстатеве, статеве і вегетативне (безстатеве і статеве розмноження об'єднують у поняття генеративне розмноження). Вивчення різних аспектів … See more

Живцювання

Живцювання — спосіб вегетативного розмноження рослин з використанням регенераційної здатності окремих частин рослини (стебло, листок, корінь). Частини рослини, використовувані для цієї мети, називають живцями. Важливою особливістю живцювання є те, що за допомогою функцій листка забезпечується регенерація кореневої системи на окремих від материнської особини частинах стебла. Для деяких форм рослин — це єдиний спосіб розмноження, а у інших випадках він дає змогу зберегти індивідуальні особливості організму.

Живцювання певною мірою швидкий і простий спосіб, який не потребує спеціальних прийомів і навичок, необхідних при щепленні чи окуліруванні і дає змогу скоротити терміни отримання повноцінного посадкового матеріалу, може бути швидким способом розмноження рідкісних видів деревних рослин при недостатній кількості або відсутності насіння, або застосовуватися для розмноження форм, які не успадковуються. Зелене живцювання проводять в умовах закритого ґрунту, що ставить вирощування посадкового матеріалу в меншу залежність від кліматичних умов. Застосування регуляторів росту рослин [1] [2] , дає змогу отримати саджанці за одну-дві вегетації. Живцювання займає значне місце серед інших способів вегетативного розмноження.

Живці бувають стеблові, кореневі та листкові. Найбільшого розповсюдження набуло розмноження стебловими живцями. Їх у свою чергу поділяють на здерев'янілі та зелені. За здатністю до вкорінення всі рослини поділяються на ті, що вкорінюються легко, досить задовільно та важко. [3]

Швидке загоювання тканин, утворення та ріст калюсу для зелених живців створює умови для розвитку коріння, перешкоджає проникненню інфекції через місця зрізу. Живці рослин, що швидко та легко вкорінюються, як правило, утворюють невеликий калюс. У живців рослин, що важко вкорінюються, калюс досягає значних розмірів, чим значно виснажує живець та починає заважати коренеутворенню. Корені часто виникають не з калюсу, а навколо нього чи з тканин поблизу пазушної бруньки. Поява калюсу не завжди призводить до появи коренів. Калюс є показником загоювання тканин.

Технології живцювання [ ред. | ред. код ]

Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2013)

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Моргун В. В., Яворська В. К., Драговоз І. В. Проблема регуляторів росту у світі та її вирішення в Україні // Физиология и биохимия культ. растений. 2002. Т. 34. № 5. С. 371–376.
2. ↑ Терек О. І. Ріст рослин : Навч. посіб. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 248 с.
3. ↑ Турецкая Р. Х. Инструкция по применению стимуляторов роста при вегетативном размножении растений. — М. : Изд. Академии наук СССР, 1962. — 65 с

Посилання [ ред. | ред. код ]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Живцювання

Вегетативне розмноження рослин, способи природного та штучного вегетативного розмноження рослин, живцювання, щеплення

РОЗМНОЖЕННЯ - це збільшення кількості особин будь-якого виду організмів тим чи іншим способом.

Вегетативне розмноження – вид нестатевого розмноження, що здійснюється частинами тіла та властиве всім групам рослин, а також грибам і бактеріям. Особини, які виникають від одного материнського організму, мають однакові ознаки.

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН – це розмноження вегетативними органами, їх видозмінами або їх частинами.

Вегетативні органи усіх вищих рослин: корінь і пагін.

Біологічне значення вегетативного розмноження:

• сприяє швидкому зростанню чисельності виду та його розселенню (з материнського організму утворюються нові, зазвичай численні, дочірні особини, що важливо для видів з коротким періодом життя);

• дає змогу рослинам розмножуватися, коли статеве розмноження неможливе (певні особини зростають відокремлено від інших рослин свого виду).

Природне вегетативне розмноження відбувається без участі людини.

СПОСОБИ ПРИРОДНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН:

• кореневими бульбами (жоржина, пшінка);

• кореневими паростками з додатковими бруньками (малина, вишня, осика, слива, малина, обліпиха);

• відводками (калина, ліщина, бирючина);

• кореневищами розмножуються багаторічні трави (осот, півники, пирій, м'ята, конвалія);

• підземними бульбами (картопля, топінамбур);

• цибулинами (часник, лілія, тюльпан, гіацинт, нарцис, проліски) або бульбоцибулинами (гладіолус);

• вусами (суниці, перстач, розхідник);

• листками (сенполія, бегонія);

• вивідковими бруньками - спеціалізованими бруньками, з яких розвиваються маленькі рослини з повітряними коренями, які легко опадають, укорінюються в ґрунті і дають початок новим рослинам (каланхое);

• вивідковими бруньками - повітряними бульбочками, що нагадують маленькі цибулинки, які утворюються або в пазухах листка (зубниця бульбоносна) або в суцвіттях замість квіток (у культурних сортів часнику);

• паростками стеблового походження з бруньками (верба, тополя, вільха).

Штучне вегетативне розмноження здійснює людина заради задоволення власних потреб: вона відокремлює частину тіла рослини і створює умови для утворення нового організму.

СПОСОБИ ШТУЧНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН (в рослинництві, садівництві, квітникарстві, парковому та лісовому господарствах) для вирощування різних видів культурних і кімнатних рослин:

• стебловими бульбами (картопля, топінамбур);

• цибулинами (цибуля городня, часник, тюльпан, нарциси, проліски);

• кореневими паростками (у садівництві розмножують вишню, сливу, малину);

• поділом чагарників на частини з власними коренями і пагонами та висаджування на нові місця (у декоративному рослинництві розмножують півники, флокси, примули, стокротки);

• відводками – нижні пагони пригинають до землі й присипають ґрунтом, коли на них утворюються додаткові корені, ці пагони відокремлюють від материнської рослини (смородина, аґрус);

• біотехнологічним методом культури тканин, коли на штучних стерильних середовищах культивують найменші бруньки, отримують і розмножують рослини навіть з окремих клітин, що дозволяє отримувати масовий посадковий матеріал, який не містить небезпечних для рослини вірусів;

• живцювання за допомогою стеблових живців (традесканція, гібіскус, філодендрон, пеларгонія, виноград, дифенбахія, смородина, верба, аґрус);

• живцювання за допомогою кореневих живців (хрін);

• листковий живець кладуть на вологий ґрунт, через деякий час на листку утворяться додаткові корені, а згодом з такого листка розвинеться нова рослина (сенполія, бегонія, глоксинія);

Живці - це частина вегетативного органа (кореня чи пагона), яку людина відокремлює для вегетативного розмноження.

Стеблові живці – це безлиста частина пагона з вузлами, міжвузлями та бруньками.

Листкові живці - це цілі листки або їхні фрагменти.

Кореневі живці – частини бічних коренів завдовжки до 20 см з додатковими бруньками.

Живцювання. Живці поміщають у воду, вологий пісок, торф, штучне волокно або їх суміші при оптимальних для виду рослини температурі й освітленні. У місці зрізу живця починається інтенсивний поділ клітин, у результаті цього виникає своєрідний наплив — калус, у якому легко розвиваються додаткові корені.

У стеблових живців з утворенням коренів вегетативне розмноження фактично завершується, адже рослина має тоді усі вегетативні органи.

Відрізають пагін з бруньками – стебловий живець.

У теплому та світлому місці занурюють в посудину з відстояною водою на глибину 1,0-1,5 см.

Кожні три-чотири доби змінюють воду в посудині, доливаючи час від часу воду для підтримки початкового рівня.

Коли через деякий час з'являться корінці та досягнуть 3-5 мм завдовжки, обережно пересаджують отримані живці з посудини у горщики з супіщаним ґрунтом.

Висаджені живці накривають скляними банками й витримують на розсіяному світлі доти, доки вони не почнуть рости, потім знімають скляні банки.

Згодом на стеблі з пазушних бруньок виростуть молоді пагони.

У калусі листкового живця спочатку повинні виникнути додаткові бруньки, з них — пагони, на яких утворяться додаткові корені.

У калусі кореневого живця повинні утворитися додаткові пагони із додатковими коренями.

ЩЕПЛЕННЯ застосовують у садівництві для збереження властивостей сорту.

Підщепа – рослина, до якої прищеплюють частину іншої рослини.

Прищепа – рослина, яку прищеплюють за допомогою окремої бруньки або живцями.

Щеплення – це приживлення частини вегетативного органа однієї рослини до іншої цілісної рослини при штучному вегетативному розмноженні.

Прищепу щільно притискають до підщепи зрізами та закривають місце зрізу захищаючи від зміщення, висихання і забруднення під час зростання.

Існує понад 100 способів щеплення, залежно від техніки зрізання живця-прищепи і підщепи та їхнього з'єднання.