Що таке пустелі і як вони утворюються?

Тип місцевості, що характеризується посушливим кліматом, розрідженою рослинністю або її відсутністю, називають пустелею. Формуються пустелі переважно під дією вітру чи водних потоків, що спричиняють ерозію ґрунтів. Розрізняють різні види пустель: кам'янисті, піщані та глинисті.

Яка температура взимку в пустелі?

Зими відносно холодні на півночі і прохолодні в центральних районах. Середньомісячна зимова температура північній частині пустелі становить 13 °C, середня місячна температура повітря в липні досягає 37,2 °C (Адрар) Добові коливання температури значні і взимку і влітку.

Скільки опадів в пустелі?

Опадів у пустелях дуже мало, менше 250 мм на рік, а місцями до 100 мм і нижче. В деяких місцевостях на сході пустелі Сахари, в пустелі Атакама та інших зa кілька років не буває жодного дощу. Кеш

Пустеля — Вікіпедія Пусте́лі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або абсолютною відсутністю флори, а з фауни присутні лише специфічні та притаманні лише їй види.… See more

Пустеля Сахара (екорегіон)

Екорегіон пустеля Сахара, за визначенням Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), має у своєму складі надпосушливий центр Сахари між широтами 18° N і 30° N. [1] Екорегіон один з декількох екорегіонів пустель і чагарників, що охоплюють північну частину африканського континенту.

Зміст

Розташування [ ред. | ред. код ]

Пустеля Сахара — найбільша неполярна пустеля у світі, розташована у Північній Африці. Простягається від Червоного моря до Атлантичного океану. Величезна пустеля охоплює декілька екологічно відмінних регіонів. Екорегіон пустелі Сахара займає площу 4 619 260 км² у спекотному, надпосушливому центрі Сахари, оточений на півночі, півдні, сході та заході екорегіонами пустелі з більшою кількістю опадів і більшою кількістю рослинності. [1]

Екорегіон північносахарські степи та рідколісся, розташований на півночі та заході, межує із регіонами із середземноморським кліматом на узбережжях Середземного та Атлантичного океану Африки. Екорегіон південносахарські степи та рідколісся отримують більше регулярних зимових опадів, ніж екорегіон пустеля Сахара. Екорегіон південносахарські степи та рідколісся лежить на півдні, між екорегіоном пустеля Сахара та луками Сахелю. Південно-сахарський степ та рідколісся отримують більшу частину річних опадів протягом літа. Червономорська прибережна пустеля розташована у прибережній смузі між екорегіоном пустелі Сахара та Червоним морем. Західна частина регіону відома як Ель-Джуф, знаходиться на кордоні Мавританії та Малі.

Гірські хребти, що здіймаються у пустелі і отримують більше опадів та мають нижчі температури. Екорегіони цих гір: Західносахарські гірські склерофітні рідколісся в Ахаґгарі, Тассілі-н'Адджер, Аїр та інших хребтах у західній та центральній пустелі Сахари та гірські склерофітні рідколісся Тібесті-Джебель-Увейнат у Тібесті та Джебель-Увейнат у східній Сахарі.

Поверхня пустелі змінюється від піщаних дюн (ерг), до кам’яних плато (гамада), гравійних рівнин (рег), сухих долин (ваді) і солончаків. Єдиною постійною річкою, яка перетинає екорегіон, є річка Ніл, яка має виток у Східній Африці і впадає на північ у Середземне море. Деякі райони мають величезні підземні водоносні горизонти, у результаті чого утворюються оази, тоді як в інших регіонах серйозно не вистачає водних запасів.

Клімат [ ред. | ред. код ]

Пустеля Сахара має спекотний пустельний клімат (за класифікацією клімату Кеппена BWh). Пустеля Сахара є одним із найпосушливіших і найспекотніших регіонів світу, середня температура іноді перевищує 30 °C, а середні високі температури влітку становлять понад 40° C протягом місяців. Іноді сягає до 47° C. У горах, таких як Тібесті у Лівії або Ахаггар в Алжирі, середні максимуми влітку трохи пом’якшуються висотою і становлять від 35 до 42 °C на висоті від 1000 до 1500 м. Добові коливання також екстремальні: від 37,5 до -0,5 °C. [1] Типові коливання температури становлять від 15 до 20 °C.

Опадів у пустелі Сахара випадає мало, оскільки вся пустеля зазвичай отримує менше 100 мм опадів на рік, за винятком найпівнічнішого та найпівденного краю, а також найвищих пустельних гір. Більше половини території пустелі є надпосушливими і практично без дощів, із середньою річною кількістю опадів нижче 50 мм, і багато років поспіль можуть бути без опадів. Південь пустелі Сахара, уздовж межі із спекотним напівпосушливим кліматом (BSh) Сахеля, отримує більшу кількість щорічних опадів влітку, коли Внутрішньотропічна зона конвергенції рухається на північ. [1] Ранньою весною відбуваються вітрові та піщані бурі. Місцеві жителі захищаються від спеки, сонячного світла, сухого повітря, високих добових температур і іноді пилових або піщаних вітрів, покриваючи свої голови, наприклад, чечеським одягом, який носять туареги.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Пустелі та напівпустелі Перської затоки

Пустелі та напівпустелі Перської затоки (ідентифікатор WWF: AT1306) — палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на північному сході Аравійського півострова [2] [3] .

Зміст

Географія [ ред. | ред. код ]

Екорегіон пустель та напівпустель Перської затоки охоплює частину провінції Еш-Шаркія в Саудівській Аравії, зокрема все узбережжя Перської затоки, острови Бахрейну, прибережні райони Катару та невелику длянку узбережжя в еміраті Абу-Дабі у Об'єднаних Арабських Еміратах. На півночі екорегіон включає значну частину Кувейту та невелику частину південного Іраку. Також регіон включає смугу території, що простягається від Кувейту на південь до великої піщаної пустелі Руб-ель-Халі, яка домінує в південній Аравії.

Екорегіон включає в себе пустельні рівнини, що тягнуться від узбережжя Перської затоки на захід до піщаної пустелі Дехна, яка характеризується високими червоно-коричневими дюнами, що підносяться над навколишніми рівнинами. Максимальна висота в регіоні становить 313 м. З геологічної точки зору в екорегіоні переважають осадові породи, які накопичувалися протягом неогену, коли схід Аравії був затоплений водами океану. Цим східна частина Аравійського півострова відрізняється від західної, де переважають стародавні докембрійські магматичні та метаморфічні породи.

Прибережна частина екорегіону характеризується численними неглибокими солончаковими западинами, відомими як себхи. Ті себхи, що розташовані поблизу берегової лінії, можуть бути затоплені під час припливу або сильних берегових вітрів. На узбережжі Перської затоки трапляється більше ватів та солоних боліт [en] , ніж на узбережжі Червоного моря. У внутрішній частині регіону зустрічаються численні піщані дюни, а також трапляються артезіанські джерела, навколо яких формуються оази.

Клімат [ ред. | ред. код ]

В межах екорегіону переважає спекотний та посушливий пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена) [4] [5] . Він характеризується тривалим, спекотним, бездощовим літом, протягом якого часто дмуть північні вітри, що приносять пилові бурі. Середньорічна кількість опадів коливається від 75 до 150 мм, більшість з яких випадає в грудні та січні. Середня температура взимку становить 12-23 °C, влітку — 35 °C, максимальна літня температура становить 50 °C. Вологість в прибережних районах надзвичайно висока, влітку вона часто досягає 90 %.

Флора [ ред. | ред. код ]

95 % території екорегіону вкриті рідкою рослинністю або повністю її позбавлені. Рослинність екорегіону переважно представлена невеликими кущами та купинами трави, місцями зустрічаються великі кущі, зокрема тамарикси (Tamarix spp.). Видове різноманіття флори екорегіону загалом є низьким.

На морських узбережжях ростуть галофіти та інші солестійкі рослини, такі як солончаковий саксаул [en] (Haloxylon salicornicum) та єгипетський содник [en] (Suaeda aegyptiaca). В екорегіоні широко поширені чагарники арфаджу [en] або кувейтської верблюжої колючки (Rhanterium epapposum) та чубатого джузгуна [en] (Calligonum comosum). Серед трав'янистих рослин найбільш поширене пустельне просо [en] (Panicum turgidum) та капська ковила (Stipa capensis), а також різновид смикавця Cyperus conglomeratus [en] .

На мулистих узбережжях зустрічаються мангрові зарості, де домінують білі мангри (Avicennia marina). На прибережних солоних болотах ростуть Arthrocnemum macrostachyum, Halocnemum strobilaceum та Halopeplis perfoliata [ar] , а на пішаних дюнах — Tetraena qatarensis [en] , Cyperus conglomeratus та Rhanterium epapposum [en] , що дозволяє стабілізувати ці піщані структури та захистити їх від ерозії. На гравійних рівнинах, відомих як гамада, ростуть Haloxylon salicornicum та Anabasis lachnantha [pl] , а у деяких районах — ковила (Stipa spp.). В оазах росте очерет (Phragmites spp.) та рогіз (Typha spp.), а також кущі безлистого тамариксу (Tamarix aphylla) та мескітові дерева [en] (Prosopis juliflora).

Фауна [ ред. | ред. код ]

Екорегіон пустель та напівпустель Перської затоки характеризується надзвичайно високим різноманіттям птахів. Аравійський півострів лежить на шляху міграції з Азії до Африки, а численні прибережні острови та розташовані на морському узбережжі лагуни, мулисті рівнини і мангрові зарості, є ідеальними місцями для гніздування птахів та пошуку їжі. На бахрейнських островах Хавар гніздиться найбільша у світі популяція рідкісного перського баклана (Phalacrocorax nigrogularis), чисельність якої перевищує 220 тисяч пар. Також в Бахрейні на міграції регулярно зустрічаються рідкісні східні джеки (Chlamydotis macqueenii). На островах та узбережжях регіону гніздяться великі популяції рифової чаплі (Egretta gularis schistacea), каспійського крячка (Hydroprogne caspia), мекранського крячка (Sternula saundersi), чорношиєї пірникози (Podiceps nigricollis) та скопи (Pandion haliaetus).

У внутрішніх районах Саудівської Аравії з літака можна побачити вражаючі зелені кола у безплідній пустелі. Це місця інтенсивного вирощування люцерни та озимої пшениці, зрошувані [en] артезіанською водою. Транспустельних мігрантів приваблює зелень цих місць. Ці поля є єдиним відомим місцем розмноження звичайних перепілок (Coturnix coturnix), сенегальських рябків (Pterocles senegallus) та сірих сорокопудів (Lanius excubitor) у провінції Еш-Шаркія. Різні види птахів гніздяться і в природних оазах в пустелі. Також в оазах мешкають озерні жаби (Pelophylax ridibundus) та каспійські черепахи (Mauremys caspica).

Різноманіття ссавців в регіоні є досить низьким. Тут зустрічаються звичайні лисиці (Vulpes vulpes), капські зайці (Lepus capensis), ефіопські їжаки (Paraechinus aethiopicus) та звичайні шакали (Canis aureus). У водах біля островів Хавар зустрічається друга за величиною популяція дюгонів (Dugong dugon) у світі.

Збереження [ ред. | ред. код ]

Майже 4 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають Біосферний заповідник Аль-Рім [en] та Національний парк Умм-Таїс [en] в Катарі, а також Природний заповідник Ваді Аль-Батін [en] в Саудівській Аравії.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience67 (6): 534–545. doi:10.1093/biosci/bix014.
2. ↑Map of Ecoregions 2017 (англ.) . Resolve, using WWF data . Процитовано 01 серпня 2023 .
3. ↑Persian Gulf desert and semi-desert (англ.) . Digital Observatory for Protected Areas . Процитовано August 1, 2020 .
4. ↑ Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (англ.) . Gebrüder Borntraeger 2006 . Процитовано 14 вересня 2019 .
5. ↑Dataset - Koppen climate classifications (англ.) . World Bank . Процитовано 14 вересня 2019 .

Посилання [ ред. | ред. код ]