Яку функцію виконує покрив тіла птахів?

Покриви захищають тіло від зовнішніх пошкоджень, впливу температури, висушування, проникнення мікробів та паразитів. Напад. Жалкі клітини покривів, кігті хижих птахів і ссавців є знаряддями під час полювання й забезпечення їхнього живлення. Опора й рух.

Яку будову та функції мають покриви тіла птахів?

Тіло птахів вкрите пір′ям, яке надає йому обтічності, має захисне значення і в комплексі з іншими пристосуваннями забезпечує політ. Пір′яний покрив властивий лише птахам. Перо є похідним епідермісу шкіри і складається з рогової речовини – кератину. Кеш

Що характерно для птахів?

т. Характерними рисами сучасних птахів є наявність пір'я, дзьоба без зубів, відкладання яєць з міцними оболонками, високий рівень метаболізму, чотирикамерне серце, легкий міцний скелет. Усі сучасні птахи мають крила, що розвинулися з передніх кінцівок.

Птахи, їхні особливості - Підручник з Б… Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин, які пересуваються на двох ногах, а їхні передні кінцівки перетворилися на крила. Станом на 2007 рік нараховують від 9 800 до 10 500 видів птахів. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до … See more

Клас птахи: загальна характеристика. Реферат

На Землі в сучасній фауні налічується близько 8,6 тис. птахів. За своєю будовою птахи дуже схожі на плазунів і є прогресивною гілкою, еволюція якої йшла по шляху пристосування до польоту. Птахи — двоногі вищі тварини, передні кінцівки яких перетворились на крила, тіло вкрите пір'ям, температура тіла стала й висока. Характерні ознаки розглянемо на прикладі голуба (мал. 1).

Уся організація птахів пристосована до умов польоту. Тулуб птаха компактний, скелет надзвичайно полегшений; площа розпрямлених крил і хвоста значно перевищує цілющу тулуба. В будові організму птахів є ознаки, характерні для плазунів. Так, у шкірі птахів немає залоз, за винятком куприкової залози над коренем хвоста. У деяких птахів немає і її.

Мал. 1. Внутрішні органи голуба:

1 — стравохід; 2 — трахея; 3 — воло; 4 — легеня; 5 — серце; в — залозистий шлунок; 7 — сім'яник; 8 — м'язовий шлунок; 9 — сім'япровід; 10 — нирка; 11 — сечовід; 12 — клоака; 13 — сліпі вирости; 14 — дванадцятипала кишка; 15 — підшлункова залоза; 16 — печінка; 17 — тонка кишка

2. Покриви тіла

Шкіра птахів суха і дуже тонка; на дзьобі вона утворює рогові чохли, на кінцівках - рогові луски, на пальцях - кігті. Похідним шкіри є пір'я, філогенетичне пов'язане з лускатими утворами (про це свідчить подібність у розвитку пір'я й луски на ранніх стадіях).

Тіло вкрите пір'ям, різним за будовою та функціями. Розрізняють контурні і пухові пера. Контурне складається з порожнистого стрижня та прикріплених до нього бічних пластинок — опахала. Частину стрижня, що міститься в шкірі, називають колодочкою, або пеньком. Голий стрижень між цією частиною і опахалом називають стовбуром, або очином.

Функціонально контурні пера поділяють на махові (першого й другого порядку), покривні і рульові. Найбільші - махові пера; накладаючись одне на одне, вони утворюють дуже міцну літальну поверхню крила. Міцність контурного пір'я забезпечується тим, що опахало складається з окремих рогових борідок (першого й другого порядку). Борідки першого порядку прикріплені до стрижня паралельно одна одній на близькій відстані. Від кожної борідки з обох боків відходять тонші борідки другого порядку. Вони накладаються на сусідні борідки і скріплюються з ними мікроскопічними гачечками.

Покривні контурні пера, вкриваючи все тіло, захищають його від дощу та вітру. Рульові пера розміщені на хвості та першому пальці кисті (крильце).

У більшості видів птахів під контурними перами знаходяться пухові. Від контурних вони відрізняються тим, що опахала в них пухкі, м'які і не утворюють суцільної пластинки. Пухові пера мають дуже короткий стрижень з пучком борідок першого порядку на вершині. Між перами, особливо пуховими, затримується багато теплого повітря.

У птахів періодично відбувається линяння - на місці опалих старих пір'їн виростають нові.

У шкірі голуба, як і багатьох інших видів птахів, є лише одна куприкова залоза, розміщена при основі хвоста зі спинного боку. У курей та інших видів наземних птахів ця залоза недорозвинена. Особливо сильно вона розвинена у водоплавних птахів. Куприкова залоза виділяє секрет, яким птахи за допомогою дзьоба змащують пір'я.

Скелет птахів характеризується легкістю та міцністю кісток, а також міцністю їх з'єднань. Кістки птахів пневматичні, тобто мають великі повітряні порожнини. Для черепа характерні повне зростання всіх кісток У монолітний утвір, на якому не видно навіть швів, надзвичайна легкість і великі очноямкові западини.

Щелепи птахів представлені легким дзьобом, позбавленим зубів. Хребет має багато хребців, у ньому розрізняють п'ять відділів. Численні (у папуги - 11, у голуба - 14, У лебедя - 25) шийні хребці надзвичайно рухливі, грудні майже нерухомі, а поперекові й крижові зрослися між собою. Це забезпечує компактність тіла, яка необхідна в польоті. В результаті злиття поперекових, крижових і частини хвостових хребців як один з одним, так і з тазовими кістками, утворюється складний криж. Він є опорою для задніх кінцівок, які несуть на собі всю масу тіла.

До грудних хребців прикріплюються ребра. Вони складаються з двох частин, напіврухомо сполучених між собою. Верхня частина кожного ребра рухомо з'єднана з хребтом, нижня - з грудною кісткою. На верхній частині кожного з ребер є гачкоподібні відростки, що накладаються на сусідні задні ребра. Цим забезпечується монолітність грудної клітки при збереженні рухливості груднини. У більшості видів птахів на груднині є високий поздовжній кіль, до якого прикріплені м'язи, що опускають крило. Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: воронячої, лопатки і ключиці. Ключиці зростаються, утворюючи вилочку.

Передні кінцівки - крила - повністю пристосовані до польоту, їхні елементи, типові для п'ятипалої кінцівки, частково редуковані й видозмінені. В їхній скелет входять плечова (плече), ліктьова і променева кістки (передпліччя), одна складна кістка із зрослих кісток кисті та кістки лише трьох пальців.

Скелет ноги птахів складають масивна стегнова кістка, дві зрослі кістки гомілки, цівка і кістки пальців. Цівка утворена зрослими кістками стопи. У більшості птахів (і в голуба) чотири пальці, з них один звернений назад, а три - вперед.

Мускулатура птахів більш диференційована, ніж у плазунів, що зумовлено значно складнішими рухами під час польоту, ходіння, повзання, добування поживи. Найбільші м'язи (великі та малі грудні), які приводять у рух кінцівки, розміщені на тулубі, а до кінцівок ідуть сухожилки. Черевні м'язи слабші, ніж грудні. Розвинена мускулатура шиї й кінцівок.

4. Органи травлення і дихальна система

Сучасні птахи не мають зубів, їхню функцію як знаряддя захоплювання і втримування поживи виконують рогові чохли, що вкривають щелепи. Форма й розміри дзьоба залежать від характеру поживи та способів її добування. До дна ротової порожнини прикріплений язик, форма якого також різноманітна. Здебільшого у птахів є слинні залози, хоча ступінь їх розвитку різний. Довгий стравохід у хижих, курячих та голубів утворює розширення - воло, в якому їжа розмочується і частково перетравлюється. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому їжа зазнає впливу травних залоз.

За залозистим шлунком розміщений товстостінний мускульний відділ шлунка, вистелений зроговілою кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також за допомогою проковтнутих камінців (у зерноїдних), що відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишок відносно довгий. Коротка товста кишка відкривається в клоаку. Печінка велика, дволопатева. У більшості видів є жовчний міхур. Підшлункова залоза розміщена в петлі дванадцятипалої кишки.

Легені птахів являють собою щільні губчасті тіла, численні галузисті повітроносні трубочки – парабронхи, а не мішки, як у плазунів. Крім того, вони доповнюються тонкостінними повітряними мішками (умовно поділеними на передні й задні), які розміщуються між усіма внутрішніми органами, між м'язами, в порожнині кісток та під шкірою і виконують роль резервуарів для повітря.

Коли птах не в польоті, дихання здійснюється опусканням і підійманням грудної кістки. Об'єм грудної клітки збільшується під час опускання груднини (вдих) і зменшується під час її підіймання (видих). Під час польоту грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється рухами крил. Коли крила підіймаються, повітряні мішки розширюються і повітря надходить у них через легені. При цьому повітря, що було в легенях, переходить у передні мішки, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям.

Під час опускання крил повітря з легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків - у легені. Отже, під час польоту у птахів спостерігається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху. Дихальні мішки крім виконання дихальної (вентилювальної) функції сприяють полегшенню тіла і запобігають його перегріванню в разі інтенсивного руху.

У птахів є верхня і нижня гортань, в останній розміщений голосовий апарат.

5. Кровоносна система, нервова система і органи чуття

В будові серця привертає до себе Увагу повне розділення його на праву - венозну - і ліву - артеріальну - половини. Таким чином, повністю сформувались два самостійних кола кровообігу. Оскільки артеріальна й венозна кров не змішуються, органи дістають артеріальну кров. Завдяки цьому посилюється обмін речовин і підвищується рівень життєдіяльності організму, чим забезпечується висока і стала температура тіла – 30-43,5°С. Отже, птахи - теплокровні тварини, тобто температура їхнього тіла не залежить від температури навколишнього середовища.

У птахів, як і у ссавців, є велике й мале кола кровообігу, проте, на відміну від ссавців, дуга аорти у них не ліва, а права.

Видільна система птахів представлена нирками із сечоводами, що відкриваються в клоаку. Сечового міхура у птахів немає. Кінцевим продуктом обміну у птахів є не сечовина, а сечова кислота.

Головний мозок має відносно великі півкулі і зорові частки, добре розвинений мозочок і дуже маленькі нюхові частки. Спосіб життя птахів позначився на будові органів чуття. У птахів недорозвинені органи нюху, однак виняткового розвитку набувають органи зору. Від очей плазунів вони відрізняються подвійною акомодацією, що досягається шляхом зміни кривини кришталика та відстані між кришталиком і сітківкою. Ця властивість пов'язана з величезним значенням зору під час польоту.

У більшості птахів очі розміщені по боках голови. Поле зору кожного ока дорівнює 150-170°С, однак поле бінокулярного зору невелике і становить у багатьох птахів лише 20-30°. У сов та деяких хижих птахів очі зміщуються до дзьоба і поле бінокулярного зору зростає. У деяких видів птахів поле зору може становити 360°.

Добре розвинений орган слуху, який має три відділи: внутрішнє, середнє і зовнішнє вухо.

Органи розмноження. У самців є парні статеві органи. У самок - тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, що відкривається в клоаку. Запліднення у птахів внутрішнє. Внутрішня частина яйця - жовток, на поверхні якого розміщений зародковий диск. Жовток вкритий тонкою жовтковою оболонкою, до неї з двох боків прикріплені скручені канатиками халази, які відходять від внутрішньої підшкаралупової оболонки. Вони підтримують жовток так, що зародковий диск знаходиться зверху, незалежно від положення яйця. Підшкаралупові оболонки розшаровуються і утворюють повітряну камеру. Крізь пори, що пронизують вапнякову шкаралупу, в яйце надходить повітря, а виділяються газоподібні продукти життєдіяльності зародка.

Зародок у яйці у птахів розвивається за певної температури. Тому дорослі птахи висиджують яйця до вилуплювання пташенят. В інкубаторах потрібні для розвитку зародка температура і вологість підтримуються автоматично.

Птахів поділяють на виводкових і нагніздних залежно від розвитку пташенят. До виводкових належать такі птахи, пташенята яких вилуплюються з яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатись у пошуках поживи. Пташенята нагніздних птахів голі, сліпі і не можуть самостійно живитися.

У птахів добре розвинені складні інстинкти, пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів виявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, оберігають їх від ворогів, зігрівають або захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту в гнізді тощо. У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.

6. Поведінка і походження птахів

Поведінка птахів набагато складніша й різноманітніша, ніж земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його з відповідного матеріалу, висиджують і годують пташенят, захищають їх від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі перелічені дії птахів інстинктивні. Інстинкти поєднуються у них з набутими умовними рефлексами.

В ході еволюції у птахів виробилась властивість не лише співати, а й подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку тощо. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів зі злітної смуги аеродромів, з виноградників і садів. Уміння орієнтуватись у просторі має велике значення при перельотах птахів. Цю здатність птахів раніше використовувала людина (голубина пошта).

Деякі види птахів (папуги, граки, ворони, шпаки) добре піддаються дресируванню, оскільки у них легко виробляються умовні рефлекси.

Сезонні явища в житті птахів:

Сезонної періодичності в житті птахів, як правило, немає лише в смузі екваторіального клімату, де сприятливі умови для життя є цілорічне. Тут замість сезонних циклів спостерігаються видові та індивідуальні цикли, зумовлені віком, настанням статевої зрілості, тривалістю гніздового періоду тощо.

Проте деякі види птахів здійснюють перельоти і з тропіків, де часто бувають посухи або зливові дощі. В інших районах земної кулі, що мають несприятливі умови для життя птахів у певні періоди року, в житті птахів існують річні цикли. Птахи, по-перше, гніздяться і виводять пташенят у найсприятливішу пору року і, по-друге, пристосовуються до кочування або перельотів.

Повернувшись навесні з теплих країв на батьківщину, птахи створюють пари і будують гнізда. Одні види птахів (гуси, дрібні горобині) створюють пари на один сезон, інші (фазани, качки) тримаються разом лише до насиджування яєць, треті (лелеки, чаплі, хижаки та ін.) живуть парами впродовж багатьох років. Такі види птахів, як тетеруки й глухарі, не створюють постійних пар взагалі.

Птахи надзвичайно стійко утримують гніздовий район з року в рік. Більшість видів птахів відкладають свої яйця в гнізда, які будує зазвичай самка (рідше один самець або обоє батьків разом). Птахи будують гнізда в різних місцях: на гілках, у дуплах і серед коренів дерев, у норах берегових обривів, під карнизами будинків, на землі тощо. Лише небагато видів птахів зовсім не будують гнізд (кайри, гагари та ін.).

Птахи ведуть різноманітний спосіб життя. Є птахи осілі (сойки, синиці), кочівні (снігурі, граки) і перелітні (стрижі, солов'ї, вивільги, качки, гуси, лебеді та ін.). Перелітні птахи змінюють місце свого життя у зв'язку з наближенням зими. Одні з них (качки, лебеді) відлітають у теплі краї пізньої осені, коли не можуть живитися на батьківщині. Інші (вивільги, стрижі, солов'ї) відлітають на зимівлю наприкінці літа, коли стоїть тепла погода і достатньо поживи. Щороку птахи використовують один і той самий шлях перельоту.

Усі особливості птахів, що відрізняють їх від плазунів, мають переважно характер, пристосувальний до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, задні кінцівки яких були побудовані так само, як і у птахів. "Перехідні" форми - археоптерикс (археорніс) - у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів.

Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування:

• до життя в болотах,
• водного способу життя,
• у повітрі,
• лісах і кущах,
• на рівнинах чи скелях.

Для деяких птахів (стрижів, ластівок тощо) повітря є основним середовищем існування, оскільки вони живляться в повітрі різними літаючими комахами. Птахи, що добувають поживу в повітрі, є мешканцями обривів, скель і дерев. Ластівки і стрижі, наприклад, вторинно пристосувались будувати свої гнізда в будівлях людини, які замінюють собою схили берегів і скель.

Птахи, що використовують повітря і як середовище пересування, і як середовище добування поживи, більшу частину доби проводять у польоті. Вони мають найдосконаліший літальний апарат. Дрібні та середні птахи (стрижі, ластівки, соколи) мають надзвичайно видовжене крило, загострене до вершини. Хвіст у них частіше глибоко вирізаний, або вилчастий. Ці птахи літають дуже швидко і можуть робити несподівані повороти. У більших птахів літальний апарат пристосований до ширяння. Наприклад, у морських форм (чайок, буревісників) крило відносно довге й вузьке, а у сухопутних (хижих птахів) воно ширше і коротше.

Птахи, що використовують як середовище існування й добування поживи воду, також мають відповідні пристосування, які розвивались у двох напрямках: пристосування крил і пристосування ніг.

Одні птахи (буревісники) мають надзвичайно довгі крила і цілими днями ширяють над водою, хапаючи побачену здобич. Такі птахи можуть плавати на воді. Інші птахи (пінгвіни) для пересування у воді використовують крила, якими діють як веслами. Пір'я крил пінгвінів перетворилися на лускоподібні утвори, тому ці птахи зовсім не можуть літати.

У водяних птахів, які під час плавання й пірнання використовують ноги, в ході еволюції між пальцями з'явились плавальні перетинки. Винятком є водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.

Нині в світі налічують понад 8500 видів птахів, їх поділяють на три над-ряди:

1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
2. Основи зоології / За ред. Верємєєва С. І. – К., 2000.

Презентація "Покриви тіла тварин"

Тема: Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції.

Лабораторні дослідження: Вивчення особливостей покривів тіла тварин.

1) освітня – ознайомитись з різноманітністю покривів різних тварин та з’ясувати значення покривів в їхньому житті;

2) виховна – сприяти вихованню допитливості, формування пізнавального інтересу до теми, що вивчається і предмету в цілому; бережливе ставлення до тварин та навколишнього світу;

3) розвиваюча – розвивати інтерес до вивчення навчального матеріалу про покриви різних груп організмів; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу, уміння робити висновки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця «Шкіра тварин», «Шкіра ссавців», малюнки й фото тварин із різними покривами тіла, зразки пір’я, шерсті, луски, опудала птахів і ссавців.

Привітання, представлення. Перевірка присутності учнів та готовності їх до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Що відмежовує організм від навколишнього середовища? (покриви, шкіра)

У всіх тварин покриви за будовою є однакові? (ні)

Які ви знаєте залози шкіри людини? (потові, сальні, молочні)

IІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Цей ангорський кролик поширений всюди, так як це домашня тварина. Виглядає ангорський кролик по-справжньому ефектно, у деяких екземплярів шерсть в довжину досягає 80 см. Вона дуже цінна, з неї виготовляють багато корисних речей, в тому числі хустки, панчохи, рукавички, та й просто тканини. Середня маса у нього – 5 кг, довжина тулуба становить до 60 см.

А які ще покриви тіла можуть бути у тварин?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя (вчитель заповнює таблицю на дошці, а учні в зошитах)

Тварини мешкають у різних середовищах існування, де на них діють усілякі чинники. Іноді ми дивуємося, як можна існувати в тих чи інших умовах. Захистити організм від небезпечного впливу факторів зовнішнього середовища тваринам допомагають покриви тіла.

У безхребетних тварин покриви тіла складаються із зовнішнього шару клітин, який переходить в шар м'язів. Останні утворені одношаровим епітелієм та структурами, які сформовані завдяки виділенням шкірних залоз (кутикулою, зовнішнім скелетом, мушлею). Тісний зв'язок покривів тіла з опорно-руховою системою притаманний усім тваринам, які мають зовнішній скелет.

Кишковопорожнинні . Ектодерма з епітеліально-м'язових клітин, між якими є жалкі клітини. Зовнішній шар клітин складається з епітеліально-м'язових клітин, між якими містяться жалкі клітини для захисту від ворогів та паралізації жертви.

Кільчасті черви. Покриви - це шкірно-м’язовий мішок. Клітини його епітеліального шару виділяють тоненьку пружну кутикулу. Там також містяться залози, що виділяють слиз і речовини, які мають захисні властивості. Під епітелієм розташовані два шари м’язів.

Членистоногі. Одношаровий епітелій й товста хітинова кутикула, яка в ракоподібних зміцнюється вапном, у павукоподібних і комах вкрита восковою плівкою. Кутикула виконує захисну функцію, має хітиновий поверхневий шар, різноманітні вирости кутикули (волоски, шипи, голки та ін.) допомагають захиститися від ворогів, або замаскуватися. Для павукоподібних та комах, що живуть у посушливих місцях, кутикула зовні вкрита восковим шаром для зменшення випаровування води і є важливою функцією економії води.

Молюски. У молюсків за рахунок епітелію мантії формується мушля (черепашка), що складається, як ви пам’ятаєте, з трьох шарів. Під епітелієм у молюсків розташований шар сполучної тканини.

У хребетних покриви мають складнішу будову й представлені шкірою, яка складається з епідермісу та власне шкіри (дерма). Досить часто функції шкіри урізноманітнюються за допомогою похідних шкіри, якими є рогові чи кісткові утвори (луска, пір'я, волосся, кігті, копита, роги) та шкірні залози (слизові, слізні, отруйні, сольові, потові, пахучі, молочні).

Риби. Шкіра з багатошарового епітелію й дерми. Є слизові залози й луска. Захисна функція шкіри підсилена лусками різної форми.

Амфібії. Шкіра гола з багатошарового епітелію й дерми. Є багатоклітинні слизові залози. У шкірі густа сітка кровоносних судин. Шкіра є додатковим органом повітряного дихання, тому вона повинна бути постійно зволоженою (це забезпечують численні залози, що продукують слиз). Шкіра земноводних містить також отруйні залози, що виконують захисну функцію.

Рептилії. Шкіра суха з багатошарового епітелію й дерми. Залози відсутні. Виникають рогові лусочки, щитки, пластинки. Шкіра вкрита роговими лусками і щитками, які виконують захисну функцію.

Птахи. Шкіра суха, тонка з багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні (крім куприкової), є пір'я. Пір'я захищає від пошкоджень, допомагає зберегти тепло і зменшує опір повітря під час польоту. Також найбільші пір'їни на крилах і хвості необхідні для забезпечення польоту. Крім того, пір'я птахів має різноманітне забарвлення, що використовується при маскуванні та відіграє важливу роль у шлюбній поведінці.

Ссавці. Шкіра товста з багатошарового епітелію й дерми. Є розвинені залози (потові, сальні, пахучі, молочні) і волосяний покрив. Шкіра вкрита волосяним покривом (шерстю), що допомагає підтримувати постійну температуру тіла. Дуже добре розвинені у ссавців видозміни шкіри (кігті, копита, роги, голки), які виконують важливі захисні функції в житті організмів та використовуються в шлюбних турнірах самців.

Ектодерма (з епітеліально-м'язових клітин, між якими є жалкі клітини), ентодерма.

Шкірно-м’язовий мішок (одношаровий епітелій) із залозами, кутикула.

Одношаровий епітелій й товста хітинова кутикула, яка в ракоподібних зміцнюється вапном, у павукоподібних і комах вкрита восковою плівкою.

Одношаровий епітелій утворює мантію, яка утворює черепашку.

Шкіра з багатошарового епітелію й дерми. Є слизові залози й луска.

Шкіра гола з багатошарового епітелію й дерми, є багатоклітинні слизові залози. У шкірі густа сітка кровоносних судин.

Шкіра суха з багатошарового епітелію й дерми. Залози відсутні. Виникають рогові лусочки, щитки, пластинки.

Шкіра суха, тонка з багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні (крім куприкової), є пір'я.

Шкіра товста з багатошарового епітелію й дерми. Є розвинені залози (потові, сальні, пахучі, молочні) і волосяний покрив.

1) Епідерміс — багатошаровий плоский епітелій. Він потовщується там, де епітелій зазнає тиску або тертя.

Епітелій містить клітини з пігментом — меланіном.

2) Власне шкіра (дерма) — еластичний багатоклітинний шар, який має кровоносні судини, потові й жирові залози, рецептори, волосяні цибулини.

3) Підшкірно-жировий багатоклітинний шар. Він сприяє збереженню тепла. У деяких тварин цей шар дуже міцний (китоподібні, ластоногі). У верблюдів, овець жир накопичується в курдюку та є джерелом ендогенної води.

Ви знаєте, наскільки сильно зараз розвиненим є продаж шкіри та хутра. Потрібно пам’ятати, що для того, щоб отримати цей продукт люди вбивають велику кількість тварин. Часто це є ще й незаконно. Тому перед тим, як купувати такі вироби, будь ласка, задумайтесь чи дійсно ви не можете без них обійтися. Можливо, нам, людям ХХІ століття, не обов’язково, як неандертальцям, обвішуватися хутром тварин.

Скласти схему «Функції покривів» (на дошці, а учні в зошитах):

V. Домашнє завдання.

VІ. Підведення підсумків. Оцінювання.

Підводиться підсумок уроку, оцінюються результати уроку, спільно виставляємо оцінки з урахуванням активності кожного учня під час роботи у складі групи та участі в інших формах навчальної діяльності.