Яка життєва форма моркви?

Морква життєва форма Морква — дворічна рослина (рідко одно- або багаторічна), у перший рік життя утворює розетку листя та коренеплід, у другий рік життя — насіннєвий кущ та насіння. Кеш

Скільки видів моркви?

Сучасна морква була завезена в Європу в X-XIII століттях. Широко поширена, в тому числі в середземноморських країнах, Африці, Австралії, Новій Зеландії та Америці, де успішно культивується до 60 її видів.

Який тип суцвіття в моркви?

Суцвіття — 10—15-променевий складний зонтик, промені шорсткувато-опущені, розпущені під час цвітіння.

Морква звичайна городня

Мо́рква звича́йна горо́дня, також мо́рква посі́вна (Daucus carota subsp. sativus) [1] — дворічна трав'яниста рослина родини окружкових, підвид моркви зичайної, яку часто називають морквою дикою.

У перший рік життя утворюється розетка прикореневого листя та їстівний м'ясистий корінь (коренеплід), форма якого залежить від сорту. Коренеплід має червоно-помаранчевий колір для столових сортів і жовтий або білий — кормові сорти. Цвіте в липні, плоди дозрівають у серпні.

Зміст

Поживна цінність [ ред. | ред. код ]

Енергетична цінність моркви становить 41 ккал/100г.

Морква є важливим джерелом вуглеводів, біологічно активних речовин, мінеральних солей. У 100 г коренеплодів столової моркви міститься 11,4 мг ефірної олії, вітаміни: до 1,8 мг В1, до 14,7 мг РР, 1,4 — В2, 1,4 — В6, до 100 мг вітаміну С, біотину — 0,02-0,03 мг, фолієвої кислоти — 1,3 мг. Вона також містить ферменти, амінокислоти, органічні кислоти, що регулюють в організмі обмінні процеси і підвищують захисні функції організму. Морква містить 1,3% білків, 7% вуглеводів. У моркві містяться ефірні олії, які зумовлюють її своєрідний запах.

Згідно з даними Українського науково-дослідного інституту харчування та Міністерства охорони здоров'я України, річна норма споживання моркви становить 15,5 кг.

Культивування [ ред. | ред. код ]

Історичні відомості [ ред. | ред. код ]

Перша згадка про вживання в їжу коренеплоду моркви зустрічається в античних джерелах у I ст. н.е. Археологічні ж дослідження говорять про те, що вирощували моркву набагато раніше - майже за 2 тисячі років до нашої ери.

Сучасна морква була завезена в Європу в Х-ХІІІ століттях, а у нас вона з'явилася за часів Київської Русі. Спочатку вирощували жовті і білі коренеплоди, і тільки на початку XVIII століття з'явилися згадки про помаранчеву моркву.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Мітрохіна Н. В. Урожайність та якість коренеплодів моркви залежно від обробітку насіння мікробними препаратами / Н. В. Мітрохіна, Г. І. Яровий // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Серія: Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво. — 2012. — № 2. — С. 69-72.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Морква посівна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 283. — ISBN 5-88500-055-7.
• Морква // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1037-1038. — 1000 екз.
• http://enc.com.ua/enciklopediya-likarskix-roslin/mache-mork/128034-morkvaposivna.html[Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• https://web.archive.org/web/20150403170715/http://factosvit.com.ua/морква-посівна-daucus-sativus/
• http://shostka-flora.in.ua/publ/botanika/ovochivnictvo/morkva_cikava_informacija/3-1-0-173[Архівовано 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Примітки [ ред. | ред. код ]

• Вікідані: Q11678009
• Віківиди: Daucus carota subsp. sativus
• APDB: 223393
• EPPO: DAUCS
• GBIF: 7350944
• GRIN: 446682
• iNaturalist: 123454
• ITIS: 524846
• NBN: NBNSYS0000014851
• NCBI: 79200
• NZOR: 7fd5f95e-2804-4218-a567-8e6e883f6465
• PfaF: Daucus carota sativus
• Plant List: kew-2757967
• POWO: urn:lsid:ipni.org:names:77249925-1

Життєва форма рослин (дерева, чагарники, чагарнички, напівчагарники, напівчагарники, трав'янисті рослини), екологічні групи рослин

ЖИТТЄВА ФОРМА РОСЛИН визначається особливістю будови (вигляд та розмір) надземної частини рослини, що пов'язана із пристосуванням до усіх факторів середовища. Життєва форма також характеризує тривалість життя рослини.

Рослини за життєвими формами: деревні (дерева та чагарники), напівдеревні (напівчагарники та напівчагарнички) та трав'янисті

Життєві форми вищих наземних рослин.

Моло­ді пагони наприкінці першого року життя повністю дерев'яніють.

Стовбур – головний пагін рослини (росте інтенсив­ніше за бічні пагони й розташований більш-менш вертикально).

Деревні рослини з виткими стовбура­ми називають деревовидними ліанами.

У верх­ній частині стовбура дерев формується крона.

Стовбур живе стільки років, як і вся рослина — десятки та навіть сотні ро­ків.

Дуб, липа, ялина, яблуня, смерека.

Наявні кілька стовбу­рів, які поступово змінюють один одного.

Бічні пагони досить близько розташовані до поверхні ґрунту.

Бузок, калина, глід, брусниця, шипшина, ліщина, малина

Наявні кілька стовбу­рів, які поступово змінюють один одного.

Бічні пагони досить близько розташовані до поверхні ґрунту.

Багаторічні рослини розміром до 50 см заввишки.

Бічні пагони досить близько розташовані до поверхні ґрунту.

Верхня частина надземних пагонів трав'яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев'яніла: вона залишається живою і несе бруньки відновлення.

Багаторічні рослини з меншою тривалістю життя (до 8 років).

Полин, шавлія, лаванда, астрагал, солянка деревовидна, ефедра хвощевидна

Бічні пагони досить близько розташовані до поверхні ґрунту.

Верхня частина надземних пагонів трав'яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев'яніла: вона залишається живою і несе бруньки відновлення.

Багаторічні рослини з меншою тривалістю життя (до 8 років). Рос­лини до 20 см заввишки.

Стебло здебільшого не дерев'яніє.

Трав'янисті рос­лини бувають однорічними, дворічними та багаторічними.

У багатьох, пере­важно багаторічних, трав'янистих рослин надземні пагони виткі – це трав'янисті ліани (наприклад, хміль та берізка)

Капуста, буряк, картопля, а в природі - півонія, м'ята, мак, ковила, ряска, багато видів папоротей.

У лісах переважають деревні рослини, а на луках чи в степах - трав'янисті.

ЕКОЛОГІЧНІ ГРУПИ РОСЛИН.

Основний екологічний фактор – фактор, вплив якого має переважаючий вплив на рослину.

Екологічна група – група рослин, виділена за відношенням до окремого основного фактора.

Екологічні групи рослин виділяють за їхнім ступенем залежності від одного з основних факторів зовнішнього середовища: рівнів зволоження, освітлення та температури.

Рослини за тривалістю життєвого циклу:

• Однорічні виростають та утворюють насіння за один рік або навіть кілька місяців (огірок, помідор, степові трави, лучні трави, кукурудза, гарбузи, айстри, чорнобривці, матіоли).

• Дворічні рослини в перший рік життя утворюють вегетативні органи та накопичують у своїх підземних (морква, редька, буряк, жоржини) або в надземних (капуста) частинах поживні речовини, а наступного року вони цвітуть і утворюють плоди та насіння.

• Багаторічні рослини квітнуть і плодоносять більше двох років (дерева, чагарники, напівчагарники, суниці, хризантеми, троянди, півонії).

Рослини за відношенням до світла.

ростуть на добре освітлених місцях

листки дрібніші для зменшення випаровування води, блискуча поверхня відбиває сонячні промені, лист­ки мають добре розвинену стовпчасту тканину, часто — багато продихів та товсту кутикулу

сосна, магнолія, ковила, береза, мати-й-мачуха, лисохвіст, соняшник, пшени­ця, подорожник, листя плюща повертається до сонця тощо, водні рослини з листками, що плавають

краще роз­виваються за високої освітленості, але здатні також зростати у затінку

з віком можуть змінювати свої упо­добання (молоді ялини краще ростуть у затінку, а дорослі — за повної освітленості)

конвалія, бузок, ялина, мохи, квасениця, дуб, суниця, липа серцелиста, бузок звичайний

зростають тільки в за­тінених місцях, де світла небагато

мають великі листки, губчаста тканина розвинена, а стовпчаста часто взагалі відсутня.

копитняк, вороняче око, плаун булавоподібний

Рослини за тривалістю освітлення:

• рослини короткого дня, які не цвітуть і не плодоносять, якщо світла частина доби становить понад 12 годин (ранні весняні рослини, кукурудза, соняшник, соя, рис, тобто рослини помірно теплої зони);

• рослини довгого дня, які не цвітуть і не плодоносять, якщо довжина дня становить менш ніж 12 годин (переважно високогірні рослини, сенполія, жито, овес, картопля, ячмінь, льон, тобто рослини помірно прохолодної зони).

Рослини за відношенням до температури:

• теплолюбні потребують порівняно високих температур (кукурудза, огірок, диня, кавун, персик, баклажани, помідори, рослини тропіків та субтропіків);

• холодостійкі зростають за постійної дії помірних низьких температур та здатні витримувати тривалі періоди порівняно низьких температур, тобто здатні переживати температури нижче 0 °С, хоча ростуть лише при температурі вище 0 °С (ячмінь, овес, льон, морква, горох, жито, мешканці тундри та високогір’я);

• морозостійкі часто зазнають дії температури, нижчої ніж 0 °С (сосна сибірська, барбарис, акація, північноамериканська журавлина, падуб та інші рослини помірних і прохолодних зон).

Залежно від місцезростання трав'янисті рослини: водні (очерет, латаття, ряска, елодея канадська) та наземні (пирій, суниці, чистотіл, дуб звичайний, соняшник).

Рослини за відношенням до вологості.

ростуть в умовах підвищеної вологості ґрунту і повітря (на болотах, по берегах річок, у вологих ділянках, під покривом лісу)

стебла та листки часто мають великі міжклітинники для полегшення про­вітрювання тканин.

чистотіл, розрив-трава, очерет, рогіз, калюжниця, багато видів папоротей, вільха, ситник, осоки

зростають у місцях достатнього зволоження, але спро­можні витримувати періодично незначну нестачу вологи

зазвичай листки широкі та м'які, без воскового нальоту, помірно опушені або голі

більшість польових і овочевих культур, хлібні злаки, олійні, кормові, технічні, більшість лучних трав, дуб, фіалки, конвалії

зростають в умовах постійної або сезонної нестачі вологи

рослини мають потовщену кутикулу, як прави­ло, дрібні або згорнуті в трубочку тверді листки, довгі кореневі системи, запасають воду в соковитих м'ясистих стеблах або листках

саксаул, полин сизий, кактус, кавуни, соняшник, люцерна, кукурудза та інші рослини пустель, посушливих степів, піщаних дюн

Відсутні продихи або на верхній поверхні листків, блискуча кутикула

елодея, валіснерія, роголисник, латаття, ряска, водяний горіх, сальвінія, комиш, водяний горіх, стрілолист

Пристосування водних рослин.

• Відсутні продихи в листках рослин, які повністю занурені у воду (елодея, валіснерія, роголисник).

• Листки плавають на поверхні води, зверху вкриті блискучою кутикулою та з продихами, при цьому рослина може бути вільноплаваючою (водяний горіх, ряска, сальвінія).

• Листки плавають на поверхні води, зверху вкриті блискучою кутикулою та з продихами, при цьому рослина може бути або вкоріненою (латаття, рдести).

• Напівзанурені рослини укорінені, мають надводні листки та стебла, які за будовою близькі до листків вологолюбних рослин (комиш, водяний різак).

• У деяких рослин наявні листки усіх трьох типів — занурені, плаваючі та надводні (стрілолист).

Сукуленти – група рослин посушливих районів із соковитими стеблами або листками, у яких вони запасають воду (кактуси, молочаї, очитки, агави, алое).

Екологічні групи рослин за способом живлення: паразити, напівпаразити та симбіотропи.

• Рослини-паразити позбавлені хлорофілу і живляться виключно за раху­нок інших вищих рослин (повитиця проростає стебловими коренями-присосками у провідні пучки стебел трав'янистих рослин, вовчок оселяється на коренях трав, петрів хрест паразитує на коренях ліщи­ни, бука і граба).

• Рослини-напівпаразити зберігають хлорофіл і здатні самостійно фотосинтезувати (омела оселяється на гілках де­рев, через корені-присоски отримують додаткове живлення від сусідніх рослин перестріч, очанка, кравник).

• Рослини-симбіотрофи за відсутністю хлорофілу схожі на рослини-паразити, але живляться вони готовими органічними речовинами, які отри­мують від грибів-симбіонтів (орхідея гніздівка, під'ялинник отримує готові органічні речовини від симбіотичних грибів, які, в свою чергу, беруть їх від коренів ялини, з якими гриб також утворює симбіотичний комплекс).

Значення знання основних екологічних груп рослин та їх життєвих форм : потрібні для правильного догляду за рослинами : їх поливом, вибором місця розташування або посадки, обрізки, пересіву, укриття на зиму, розмноження тощо.