Що належить до етнографічних джерел?

Етнографічне джерело інформації — пам'ятки, які зберігають відомості про побут, культуру, звичаї народу. Етнографічні джерела можуть бути: усними, писемними, фотографічними, образотворчими, речовими, авдіовізуальними тощо.

Яка найважливіша ознака етносу?

Основні умови виникнення етносу, територія і мова, згодом виступають в якості його основних ознак.

Що таке наука етнологія?

Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства.

Етнологія України: Навчальний посібник

Розглянуто теоретичні засади української етнології на широкому тлі історичних та духовно-культурних процесів, що відбувалися на території України з VI тис. до н.е. Акцентовано увагу на етносфері як частині біосфери, антропог-, етно- і культурогенезі, історії етномовних спільнот, етнічній свідомості, національному характері та ментальності, а також мові, міфологічній і фольклорній пам'яті, етнічній релігії як етнозберігаючих чинниках. Висвітлено проблеми етнології України на підставі найновіших досягнень вітчизняної філософської думки, історичної та релігієзнавчої науки останнього десятиліття, зокрема, дані щодо прадавніх мешканців України, охарактеризовано палеолітичне і неолітичне населення території України. Наведено результати досліджень трипільського та кімерійського етносів, скіфів, сарматів, слов'ян.

Етнологія України (032)

Анотація навчальної дисципліни: В рамках навчальної дисципліни буде розглянуто основні віхи історії етнологічної науки в Україні та її стан і завдання на сучасному етапі. Студенти-історики ознайомляться з проблемою етногенезу українського народу, розселенням українців у світі (в т.ч. зарубіжними українцями та українською діаспорою), етнічною структурою населення України (в т.ч.національними меншинами), етнографічною структурою українського етносу (історико-етнографічним районуванням України). Належна увага приділятиметься традиційним господарським заняттям українського народу: основним (землеробству, тваринництву) та допоміжним (мисливству, рибальству, бджільництву, збиральництву), промислам та ремеслам. Важливе місце в структурі навчальної дисципліни відводиться вивченню традиційно-побутової культури українців,зокрема, матеріальної (народного житлово-господарського будівництва (поселення, двір, житло, господарські будівлі), народного одягу, харчування, шляхів сполучення і транспортних засобів), духовної (звичаїв, обрядів, вірувань), громадського й сімейного побуту, народних знань.

Результати навчання:

• знати:основні галузі традиційно-побутової культури українського народу, орієнтуватися в історико-етнографічному районуванні України, володіти знаннями про зарубіжних українців та українську діаспору, опанувати народознавчу термінологію. Зміст понять: традиційні основні і допоміжні господарські заняття, ремеслі і промисли, народна матеріальна культура (поселення, двір, житло, транспорт, одяг, харчування), духовна культура (календарно-побутова обрядовість, сімейні звичаї та обряди, оказіональні звичаї та обряди), світоглядні уявлення та вірування, сім’я та сімейний побут, традиційний громадський побут, народні знання.
• вміти: критично опрацьовувати рекомендовані джерела й літературу, фактологічний матеріал; диференціювати український етнос відповідно до існуючого історико-етнографічного районування України, розрізняти історико-етнографічні регіони України, етнографічні райони, етнографічні та локальні групи українського народу, національні меншини; визначати загальноетнічні риси та локальні особливості народної культури українців, фактори, які зумовили їх формування.

Рекомендована література

1. Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладнемистецтво: Навч. посібник. – Львів, 1992.
2. Борисенко В. Нариси з історіїукраїнськоїетнології 1920 – 1930-х років. – Київ, 2002.
3. Борисенко В. Традиції і життєдіяльністьетносу на матеріалахсвятково-обрядовоїкультуриукраїнців: Навчальнийпосібник. – Київ, 2000.
4. ЕтнографіяУкраїни: Навч. посібник / За ред. проф. С. А. Макарчука. – Львів, 2004.
5. Глушко М. С. Методика польового етнографічного дослідження: Навч. посібник. – Львів, 2008.
6. Глушко М. Історія народної культури українців: навч. посібник. – Львів, 2014.
7. Українська етнологія: Навч. посібник / За ред. В. Борисенко. – Київ, 2007.
8. Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навчальний посібник. – Київ, 2008.

9.Українське народознавство: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. / За ред. С. П. Павлюка. – Київ, 2004.

1. Макарчук С. А. Український етнос. Виникнення та історичний розвиток. – Київ, 1992.
2. Наулко В. І., Артюх Л. Ф., Горленко В. Ф. та ін. Культура і побут населення України: Навч. посібник. – Київ, 1991.
3. Пономарьов А., Артюх Л., Бетехтіна Т. та ін. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. – Київ, 1993.

1. Арсенич П. І., Базак М. І., Болтарович З. Є. та ін. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. – Київ, 1987.
2. Артюх Л. Ф., Балушок В. Г., Болтарович З. Є. та ін. Поділля: Історико-етнографічнедослідження. – Київ, 1994.
3. Артюх Л. Ф., Гаврилюк Н. К., Горленко В. Ф. та ін. ЕтнографіяКиєва і Київщини. Традиції і сучасність. – Київ, 1986.
4. Болтарович З. Українська народна медицина. Історія і практика. – Київ, 1994.
5. Болтарович З. Є., Будзан А. Ф., Гарасимчук Р. П. та ін. Бойківщина: Історико-етнографічнедослідження. – Київ, 1983.
6. Бондарчик В. К., Боцонь Л. А., Минько Л. И. и др. Общественный, семейный быт и духовная культура населения Полесья. – Минск, 1987.
7. Бондарчик В. К., Браим И. Н., Бураковская Н., И. и др. Полесье. Материальная культура. – Киев, 1988.
8. Борисенко В., Вишневська Г., Гаврилюк Ю. та ін. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічнедослідження. – Київ, 1997
9. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ, 1992.
10. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – Київ, 1995.
11. Воропай О. Звичаїнашого народу. Етнографічнийнарис. У 2-х томах. Репринтне вид. – Київ, 1991. – Т. 1-2.
12. Галайчук В. Українська міфологія. Харків, 2016.
13. Глушко М., Хомчак Л. Надсяння: традиційна культура і побут: етнолінгвістичні скарби. Львів, 2017.
14. Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. – Київ, 1984.
15. Горленко В. Ф. Становления украинской этнографии конца XVIII-первой половины ХІХ в. – Киев, 1988.
16. Євтух В. Б., Трощинський В. П., Галушко К. Ю., Чернова К. О. Етнонаціональна структура українськогосуспільства: Довідник. – Київ, 2004.
17. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія. Київ, 1992.
18. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. У 2-х кн. – Київ, 1994.
19. Лемківщина: Історико-етнографічнедослідження. У 2-х т. – Львів, 1999. – Т. 1: Матеріальна культура; 2002. – Т. 2: Духовна культура.
20. Тиводар М. Етнографія Закарпаття: Історико-етнографічне дослідження. Ужгород, 2011.
21. Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах / за наук. редд.і.н. А. Пономарьова. Опішне, 1999.
22. Чубинський П. Мудрість віків: (Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського): У 2 кн. Київ, 1995.

Матеріали

Інформаційні ресурси

1. http://diasporiana.org.ua
2. www.etnolog.org.ua
3. https://nz.lviv.ua/
4. ethnology.lviv.ua
5. opishne-museum.gov.ua
6. istvolyn.info