Що можна будувати на землях для ведення особистого селянського господарства?

Селяни мають право будувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди для ведення особистого селянського господарства (ст. 6 Закону від 15.05.03 р. № 742-IV «Про особисте селянське господарство»).

Як отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства?

Куди потрібно звернутися, щоб отримати земельну ділянку? Потрібно звернутись із заявою про виділення землі в орган місцевого самоуправління. Звертатися потрібно за місцем розташування бажаної ділянки. Заява та додані матеріали мають розглядатися в органах місцевого самоврядування не більше місяця.

Що є метою діяльності особистого селянського господарства?

Особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання ...

Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Розміри земельних ділянок, що передаються громадянам у власність безоплатно
• 3 Поняття особистого селянського господарства
• 4 Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
  • 4.1 Подання клопотання (заяви)
  • 4.2 Термін розгляду клопотання (заяви)
  • 4.3 Підстави для відмови у наданні дозволу
  • 4.4 Розробка проекту землеустрою
  • 4.5 Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК)
  • 4.6 Затвердження проекту землеустрою
  • 4.7 Реєстрація права власності на земельну ділянку

  Нормативна база

  Розміри земельних ділянок, що передаються громадянам у власність безоплатно

  Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земель них ділянок із земель державної та комунальної власності в таких розмірах:

  • для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
  • для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
  • для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

  Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства, відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

  Передача земельних ділянок безкоштовно у власність громадян здійснюється один раз за кожним видом використання, тобто кожен громадянин України має право безкоштовно отримати у свою приватну власність шість земельних ділянок різного цільового призначення (ст. 116 Земельного кодексу України).

  Поняття особистого селянського господарства

  Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

  Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

  У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

  Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ст. 33 Земельного кодексу України).

  Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

  Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель, державної або комунальної власності мають звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає ці земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України:

  • сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах).

  Подання клопотання (заяви)

  У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

  • графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,
  • погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
  • документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
  • копію документа, що посвідчує особу.

  Термін розгляду клопотання (заяви)

  Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

  Підстави для відмови у наданні дозволу

  Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

  Рішення сесії про відмову в надані дозволу з інших підстав не є правомірною та може бути оскаржено в судовому порядку. Строк для оскарження відмови - 6 місяців.

  Розробка проекту землеустрою

  У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

  Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК)

  Для реєстрації земельної ділянки в ДЗК необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за місцем розташування земельної ділянки із:

  1. Заявою про внесення відомостей до ДЗК;
  2. Оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
  3. Документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

  На підтвердженням державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з ДЗК про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

  Затвердження проекту землеустрою

  Для затвердження проекту землеустрою необхідно подати до органу місцевого самоврядування клопотання про затвердження проекту.

  Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у користування.

  Реєстрація права власності на земельну ділянку

  Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:

  Строк розгляду до 5 робочих днів.

  
  УВАГА Відповідно до п.5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;

  Див. також

  Мего-Інфо - Юридичний портал №1

  

  Дисертацій, Курсових: 2875

  Підручників з права онлайн: 41

  НПК кодексів України онлайн: 16

  Коментарі кодексів

  Галузі права

  Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств

  1. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
  2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
  3. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

  Загальна характеристика. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - "це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму". Згідно із ч. 3 тієї ж статті, ведення ОСГ не відноситься до підприємницької діяльності.

  Попередній ЗКУ 1990 року для позначення господарської діяльності громадян із виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення власних потреб вживав термін "особисте підсобне господарство". Тотожність понять ОСГ та "особисте підсобне господарство" була підтверджена ЗУ "Про особисте селянське господарство" (ч. 6 ст. 5). Тому положення щодо земель ОСГ сьогодні поширюються на землі, надані свого часу для ведення особистого підсобного господарства.

  Земельні ділянки для ведення ОСГ можуть набуватися в порядку приватизації (див.
  ст.ст. 118,121 ЗКУ та коментар до них, ч. 6 ст. 5 ЗУ "Про особисте селянське господарство"), шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) (див. п.п. 16, 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них), а також за цивільно-правовими угодами (з урахуванням обмежень, встановлених п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ; див. ст.ст. 130-133 ЗКУ та коментар до них).

  До частин першої та другої. Положення ч. 1 з необхідністю випливають із загальних положень ст. 81 ЗКУ, яка не встановлює обмежень щодо використання земельних ділянок на праві власності громадянами України.

  Положення ч. 2 випливають із загального принципу свободи договору (п. З ч. 1 ст. З ЦК України), положень ст. 5 ЗУ "Про оренду землі". Слід мати на увазі, що з них не випливає повної заборони іноземним громадянам та іноземним особам без громадянства мати на праві власності земельні ділянки для ведення ОСГ. Така можливість існує, проте вона є обмеженою: лише шляхом набуття у порядку спадкування в поєднанні із обов´язком відчужити ділянку протягом року (ч. 4 ст. 81 ЗКУ; див. також ч. 4 ст. 22 ЗКУ та коментар до неї).

  Положення ч.ч. 1 та 2 коментованої статті не дають чіткої відповіді на питання, чи можуть придбавати земельні ділянки для ведення ОСГ юридичні особи. Це питання не знаходить одноманітного вирішення ні у правовій доктрині, ні у правозастосовчій практиці.

  Так, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про особисте селянське господарство", ОСГ - це діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи, проте на думку П.Ф. Кулинича, законодавство не містить прямих чи непрямих заборон на придбання земельної ділянки для ОСГ юридичними особами (крім іноземних). На думку науковця, ставши власником земельної ділянки, юридична особа зобов´язана передати ділянку в оренду громадянину для ведення ОСГ або змінити цільове призначення14´. На противагу такому підходу, незаконною вважають практику придбання ділянок для ведення ОСГ юридичними особами і М. Федорченко та О. Янов´50. В одній із попередніх робіт висловлював сумнів у правомірності такої практики і один з авторів коментарю1".

  До частини третьої. Коментована частина при визначенні засад використання земельних ділянок для ведення ОСГ відсилає до "закону". Законом, що спеціально присвячений правовому регулюванню діяльності з ведення ОСГ, є ЗУ "Про особисте селянське господарство". Земельним ділянкам ОСГ присвячена ст. 5 Закону.

  Зокрема, ст. 5 Закону обмежує земельні ділянки ОСГ площею у 2 га. (ч. 1). Ч. 2 статті проголошує, що "[р]озмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування". Первісно це положення дозволяло застосовувати до доходів, отриманих віл ведення ОСГ на "приєднаній" ділянці, більш сприятливий режим оподаткування: відповідно до п. 4.3.36. ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб", доходи від ведення ОСГ не оподатковуються податком з доходів. Проте нова редакція п. 4.3.36. Закону прямо встановила, що така пільга щодо доходів від ведення ОСГ не застосовується, якщо розмір земельної ділянки "було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)".

  Власне ж використання земельних ділянок ОСГ Законом практично не регламентується. За таких умов створюється суперечлива практика у визначенні режиму земельних ділянок ОСГ. Наприклад, немає єдності в питанні, чи можна на землях ОСГ зводити капітальні будівлі? Ні ЗКУ, ні ЗУ "Про особисте селянське господарство" дане питання чітко не вирішують, хоча Закон і згадує можливість використання для ведення господарства житлового будинку (ст. 6), господарських будівель і споруд. На наш погляд, таке будівництво можливе на несільськогосподарських угіддях, визначених затвердженою у встановленому порядку землевпорядною документацією.