Що хотіли декабристи?

Декабристи – це учасники повстання 14 грудня 1825 року в Сенатській площі, в Петербурзі. Як правило, декабристами були освідчені передові дворяни і військові люди. Вони боролися за скасування кріпосного права в Росії, за введення конституції, обмеження або повне скасування царської влади.

Як називався осередок декабристів в Україні?

У січні-березні 1821 р. в Петербурзі і на Україні (м. Тульчин) утворилися дві взаємно зв'язані таємні організації, відомі під назвою Північне й Південне товариства дворянських революціонерів.

Хто очолив рух декабристів?

полку, розпочався збройний виступ, який очолив С. Муравйов-Апостол (див. Чернігівського полку повстання).

Південне товариство

Півде́нне товари́ство — таємна революційна організація декабристів в Україні. Створено в березні 1821 року на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Очолювала товариство Директорія у складі Павла Пестеля, Олексія Юшневського та Сергія Муравйова-Апостола.

Зміст

Історія [ ред. | ред. код ]

Створена в березні 1821 року членами Тульчинської управи колишнього Союзу благоденства (П. Пестель, Юшневський Олексій Петрович, Барятинський Олександр Петрович та ін.), які ввійшли до т. зв. Корінної думи товариства. П. Пестель, Юшневський Олексій Петрович від Південного товариства становили так звану Директорію. Незабаром членами цього товариства стали брати Муравйов-Апостол Сергій Іванович і Муравйов-Апостол Матвій Іванович, Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Поджіо Олександр Вікторович, Вольф Фердинанд Богданович та офіцери 1-ї та 2-ї армій, розквартированих в Україні.

З'їзд 1822 року остаточно затвердив створення товариства. На з'їзді 1823 року було схвалено поділ товариства на 3 управи (філії): Тульчинську на чолі з Пестелем (пізніше Барятинським), Кам'янську на чолі з Давидовим і Волконським та Васильківську на чолі з С.Муравйовим-Апостолом і М.Бестужевим-Рюміним. Учасники з'їзду 1824 року обговорили і схвалили програму товариства — Руську правду, написану Пестелем. На з'їзді в 1825 році обговорювались питання про можливість організації повстання в армії проти царизму. Керівники Південного товариства прагнули об'єднатися з Північним товариством. Навесні 1824 Пестель вів переговори в Петербурзі з керівництвом Північного товариства, але йому не вдалося схилити до об'єднання на основі Руської правди, хоч Північне товариство готові були прийняти республіканський принцип, а Пестель — ідею Установчих зборів замість диктатури Тимчасового верховного правління. Було досягнуто домовленості про спільність дій в разі початку повстання та про скликання в 1826 об'єднавчого з'їзду. В 1823-25 велись переговори Південного і Польського патріотичного товариства про можливість спільного виступу проти царизму. У вересні 1825 до Південного товариства увійшло Товариство об'єднаних слов'ян, яке склало в ньому Слов'янську управу.

Виступ намічений на літо 1826, був прискорений смертю Олександра І. Період «міжцарів'я» та загроза викриття змусили керівників Південного товариства перенести повстання на 1(13).1.1826. Після арешту 13(25).12.1825 Пестеля, а пізніше і Юшневського, поразки повстання 14(26). 12.1825 у Петербурзі та придушення повстання Чернігівського полку. 3(15).1.1826 Південне товариство було розгромлене.

Руська Правда [ ред. | ред. код ]

«Руська правда» — програмний документ Південного товариства, створений Павлом Пестелем. Конституційний проєкт Пестеля був результатом тривалої та наполегливої праці. Робота над проєктом тривала впродовж десяти років. Пестель зібрав велику бібліотеку політичної літератури, його проєкт свідчить, що він був обізнаний щодо розвитку світової політичної думки другої половини XVIII — початку XIX сторіч.

• Пестель вважав кріпацтво ганебною справою, противною людству.

• «Руська правда» проголошувала рішуче та повне знищення кріпацтва. Пестель високо цінував особисту свободи людини. Визволення селян без землі, тобто надання їм тільки особистої свободи, вважав уявним визволенням. Пропонував визволення селян з землею.

• Самодержавство за проєктом ліквідовувалося і фізично знищувався весь царський рід. «Руська правда» проголошувала республіку.

• Всі стани в державі знищувалися, ліквідовувалися всі соціальні привілеї. Проголошувалась рівність всіх перед законом. Визнавалось право кожного громадянина на участь в державних справах. Гільдії,цехові об'єднання знищувалися.
• Пестель виступав проти федеративного устрою держави, прибічник єдиної республіки з сильною централізованою владою.
• Право відділення від Росії інших національностей не визнавалося. Усі народи, які населяли Російську державу повинні були злитися в єдиний руський народ і втратити свої національні особливості, а населення України вважав за істинних росіян.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела та література [ ред. | ред. код ]

• Г. Д. Казьмирчук, М. В. Дука. Декабристів рух в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К . : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 311. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• М. В. Нечкина. Декабристы.-М.,"Наука",1982. (рус.)
• О. И. Киянская. Южное общество декабристов. Люди и события: Очерки истории тайных обществ 1820-х годов. М.: Российский государственный гуманитарный университет, 2005.(рус.)
• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. К., 2005. Т. 4. 202 с.
• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук,Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 6. К., 2009. 204 с.
• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. 440 с.
• «Українські декабристи чи декабристи на Україні?»: Рух декабристів очима істориків 1920-х років / Упор., вступ. ст. та примітки Григорія Казьмирчука,Юрія Латиша. К., 2011. 195 с.
• Латиш Ю. В. Декабристи в Україні. Історіографічні студії. Київ, 2014. — 237 с.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Південне товариство // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] . — К . : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана , 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Южное общество декабристов, БСЭ (рос.)
• Южное общество в 1825г. (рос.)
• О. В. Эдельман. Каменська управа Южного общества под тайным надзором (рос.)
• Правила Общества соединенных Славян. (рос.)
• Південне товариство декабристів

Декабристки

Декабристки — дружини, наречені, сестри засуджених до каторги декабристів, які добровільно поїхали за ними до Сибиру.

Зміст

У добровільному вигнанні [ ред. | ред. код ]

Верховний кримінальний суд у справі декабристів визнав винними 121 чоловіка, з них 23 були одружені, включаючи Аненкова. Усі одружені декабристи — офіцери, 15 належали до вищого офіцерства. Троє мали князівські титули (Волконський Сергій Григорович, Трубецькой Сергій Петрович, Шаховський Федір Петрович), двоє - барони Розен Андрій Євгенович і Штейнгейль. Волконський, Трубецькой, Наришкін, Муравйов були близькі до імператорського двору.

Виїжджаючи до Сибіру, вони втрачали дворянські привілеї та переходили на положення дружин каторжан: обмежувались права пересування, листування, розпорядження своїм майном. Дружинам декабристів було заборонено брати з собою дітей, а повернутися до Європейської частини Росії ім не завжди дозволялось навіть після смерті чоловіка.

Подолавши численні перешкоди і труднощі, першими (вже в 1827 році) на рудники Забайкалля приїхали Волконська Марія Миколаївна, Муравйова Олександра Григорівна і Трубецька Катерина Іванівна. В 1828 — 1831 роках до Петровського заводу і в Читу приїхали:

• наречена Аненкова Івана Олександровича — Поліна Гебль,
• наречена Івашова Василя Петровича — Камілла Ле Дантю,
• дружина Давидова Василя Львовича — Давидова Олександра Іванівна,
• дружина Єнтальцева Андрія Васильовича — Єнтальцева Олександра Василівна,
• дружина Наришкіна Михайла Михайловича — Наришкіна Єлизавета Петрівна,
• дружина Розена Андрія Євгенієвича — Розен Анна Василівна.
• дружина Фонвізіна Михайла Олександровича — Фонвізіна Наталія Дмитрівна,
• дружина Юшневського Олексія Петровича — Юшневська Марія Казимирівна,
• сестра Бестужева Миколи Олександровича — Бестужева Е. О.

Наполегливо добивалися дозволу на виїзд до Сибіру багато хто із дружин, сестер, матерів декабристів, але Їм було відмовлено. Так мати декабристів Бестужевих довго клопоталася про дозвіл разом із доньками виїхати до синів в м. Селенгінськ, Микола I відмовив їй. Після її смерті дозвіл отримали сестри декабристів (1844 року).

Пам'ять [ ред. | ред. код ]

Подвигу дружин декабристів присвячена поема Некрасова Миколи Олексійовича «Російські жінки», яка спочатку мала назву «Декабристки».

Одинадцяти дружинам декабристів, які перебували на засланні разом зі своїми чоловіками, у місті Тобольськ у 2008 році у сквері поблизу історичного Завального кладовища встановлено пам'ятник. [1]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Павлюченко Э. А. В добровольном изгнании. — М., «Наука», 1986
• Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобратильное искусство», 1988
• Записки княгини Волконской. -Чита,1991
• А.Е. Розен. Записки декабриста. Глава восьмая. Пребывание в Чите.[Архівовано 23 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. 440 с.[Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Энциклопедический словарь «История Отечества с древнейших времен до наших дней» [недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
• Большая советская энциклопедия [недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
• х/ф Звезда пленительного счастья(рос.)
• Поэма Н.Некрасова "Русские женщины"[Архівовано 4 серпня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• Павлюченко Э.А.В добровольном изгнании.Ч.II "Спасибо женщинам." // В добровольном изгнании. — М.,"Наука", 1986. (рос.)