Що хотіли декабристи?

26 декабря (14-го по старому стилю) 1825 года в Санкт-Петербурге произошло вооруженное выступление заговорщиков, которые хотели не допустить к власти нового императора Николая I, а потом провести в России конституционные реформы по западному образцу.

Де були декабристи?

У найактивніших формах діяльність декабристів здійснювалась на території нинішніх Полтавської, Вінницької, Київської, Черкаської і Житомирської областей.

Як називався осередок декабристів в Україні?

У січні-березні 1821 р. в Петербурзі і на Україні (м. Тульчин) утворилися дві взаємно зв'язані таємні організації, відомі під назвою Північне й Південне товариства дворянських революціонерів.

Декабристы – кто это такие и чего ... 1. Декабристы. Первое тайное общество появилось в 1814 году в Москве. Оно называлось “Союз русских рыцарей” и его участники ставили целью свержение самодержавия. В 1816 появился “Союз Спасения”, а в 1818 – “Союз благоденствия”. У последних двух были свои уставные … See more

Декабристський рух в Україні. Реферат

Декабристи цікавилися героїчною історією українського народу й відобразили її у своїх творах. Вони цікавилися також суспільно-політичним життям на Україні. що мало благотворний вплив на дальший розвиток передової думки в українській літературі й мистецтві. Після повстання декабристів, незважаючи на жорстокі репресії царизму, в середовищі передової інтелігенції – студентів, професорів, чиновників, офіцерів, діячів літератури й культури – не припинявся опозиційний рух, тліла революційна іскра, кинута декабристами.

По всій Росії і на Україні поширювалися волелюбні твори О. С. Пушкіна, К. Ф. Рилєєва, В. Ф. Раєвського, О. С. Грибоєдова та інших поетів, епіграми на царя, вельмож, міністрів, губернаторів та інших сатрапів самодержавно-кріпосницького ладу.

Під впливом повстання та революційних ідей декабристів виникали численні гуртки передової інтелігенції, яка не мирилася з існуючим ладом, в умовах реакції сміливо й самовіддано виступала проти самодержавства й кріпосництва. Учасники гуртків виношували революційні думки, шукали шляхи для продовження боротьби, розпочатої декабристами.

Одним з найголовніших центрів передової суспільної думки, де рух декабристів знайшов особливо значний резонанс, став Московський університет.

На зміну полеглим і засланим на каторгу політичним борцям у визвольний рух вливалося нове покоління – різночинці, – які увібрали досвід декабристі. але відрізнялися від своїх попередників радикальністю завдань, чіткістю програми, демократичністю переконань та прагненням підняти на революцію не лише війська, а й народні маси, селянство.

На Правобережній Україні двадцять два роки (1813 – 1835) палахкотів селянський рух під проводом славнозвісного Устима Кармалюка. Особливо грізними були повстання військових поселенців: бузьких козаків у Херсонській губернії, в Чугуївському і Таганрозькому уланських полках. Помітного розмаху набував рух робітників і селян, приписаних до заводів та фабрик: там відбулося не менше 70 заворушень. На Україні робітники Луганського ливарного заводу тривалий час вели боротьбу проти тяжкої експлуатації та утисків адміністрації.

В Москві заснували нову організацію під назвою "Союз благоденства" (1818 – 1821), що ставила своїм програмним завданням підготовку суспільної думки до здійснення політичного перевороту в Росії, повалення монархії й скасування кріпосного права, запровадження республіки і прийняття конституції. Активною діяльністю його учасників у галузі освіти, правосуддя, громадського господарства передбачалося переконати якнайбільше людей у необхідності реформ у суспільстві. Проводилася ідеалістична думка, що світом керує розум. Соціальна революція по суті, ототожнювалася з моральним удосконаленням суспільства шляхом просвітительства.

На чолі "Союзу благоденства" стояла Корінна управа, до якої входили 29 фундаторів товариства. Кожний член Корінної управи мав очолити місцеву управу. Місцеві управи мусили стати опорою майбутнього перевороту, підготовка якого розраховувалася на 20 років. На Україні Тульчинська управа, очолювана П. І. Пестелем, нараховувала близько 30 осіб і проявляла значну активність у "Союзі благоденства".

У січні-березні 1821 р. в Петербурзі і на Україні (м. Тульчин) утворилися дві взаємно зв’язані таємні організації, відомі під назвою Північне й Південне товариства дворянських революціонерів.

У Києві під час контрактових ярмарків відбувалися щорічні з’їзди Південного товариства (1822 – 1825). На з’їздах вирішувалися найважливіші питання діяльності товариства: створено управи в Тульчині, Василькові і Кам’янці, прийнято програму, вирішено питання про встановлення союзу з польським Патріотичним товариством, прийняття Товариства об’єднаних слов’ян, прийняли створену П. І. Пестелем "Руську правду", що передбачала скасування кріпосного права і станів, повалення шляхом військового перевороту самодержавства і встановлення республіки, проведення соціальної революції в Росії. Значна частина членів Північного товариства підтримувала "Руську правду" як радикальну програму майбутньої революції.

На порядку денному постало питання про необхідність досягнення єдності програми і революційних дій Північного та Південного товариств, залучення сил до участі в революції, поширення впливу членів товариств у військах і підготовку останніх до повстання.

Нове покоління діячів визвольного руху в Росії належало до революційних демократів. Революційний демократизм зародився і визрів під безпосереднім впливом декабризму, дворянської революційності, відповідав новому етапові боротьби прогресивних сил за оновлення Росії. Засновниками й ідеологами революційного демократизму по праву стали найвидатніші діячі того часу – О. І. Герцен і В. Г. Бєлінський.

Серед їх послідовників, соратників і однодумців найвизначніше місце зайняв український поет-революціонер Т. Г. Шевченко, який високо цінував революційний подвиг декабристів. Думки і помисли Т. Г. Шевченка зверталися до мільйонів селян, що скніли в ланцюгах кріпосного рабства. Поневолені селяни віками мріяли про землю і волю, піднімалися на повстання проти поміщиків. На захист їх стали революційні демократи, які виступили за скасування поміщицької власності на землю і селян.

1. Кирило-Мефодіївське товариство збірник документів у ІІІ томах т. ІІІ – К., 1990.
2. Декабристи і Шевченко – Сергієнко В. Я. – К., 1990.
3. Історія Української РСР у Х томах – т. ІІІ за ред. А. Г. Шевелєва, А. К. Волощенка –Київ. 1978.