Де росте осина?

Росте осика як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні — квітні.

Що лікує Осика?

Настоєм кори в народній медицині лікують пронос, кашель, застуду, лихоманку, хвороби нирок і сечостатевої системи. Іноді кору осики використовують при геморої, ревматизмі, гастритах, рясних місячних, цинзі, грижі, виразках, опіках, ранах.

Як розпізнати осику від тополі?

Якщо помацати листок пальцями, то тильна сторона має відчутну бархатистість (шорсткість). До літа пластинки грубіють, стають темними та твердими. Відрізнити осину від тополі легко за осінньою зміною забарвлення.

Осика

Populus tremula —
високе (20-30 м заввишки) листопадне дводомне дерево родини вербових. Має округлу крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-зеленою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора чорна, глибоко тріщинувата. Листки чергові, шкірясті, майже округлі або округло-ромбічні, нерівномірно виїмчасто-зубчасті, зверху жовто-зелені, зісподу — сизуваті, на довгих сплюснутих черешках. Квітки одностатеві, у пониклих пурпурових сережках. Плід — коробочка. Цвіте у березні — квітні, до появи листя.

Поширення

Росте осика по всій території України як домішка у хвойних і широколистяних лісах, по торфовищах та у плавнях.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують кору, бруньки та листя рослини. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, здираючи її з молодих гілок і тонких стовбурів. Для цього роблять кільцеподібні надрізи через кожні 30 см, які з’єднують поздовжніми розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в провітрюваному приміщенні. Бруньки осики збирають на початку цвітіння дерев, відламуючи їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні, розкладаючи їх тонким (1-2 см завтовшки) шаром на тканині або папері й періодично перемішуючи. Молоде повністю розвинене листя використовують свіжим або сушать.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад

Усі частини осики (кора, бруньки, листя) містять глікозити (саліцин, саліцилпопулозид, популін та ін.), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбінової кислоти (вітамін С) (до 470 мг %) і каротину (провітамін А) (43,1 мг %).

Фармакологічні властивості і використання

Препарати осики мають потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, пом'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості.

Настій або відвар бруньок дають усередину при поліартриті, подагрі, ревматизмі, геморої, гострому й хронічному запаленні сечового міхура, мимовільному і болючому (особливо під час вагітності й після операцій) сечовипусканні, у разі збільшення простати і як жарознижуючий засіб при гарячці.

При гастритах, циститах, геморої й дизентерії бруньки можна вживати й у вигляді настойки.

Для місцевого лікування бруньки осики застосовують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, розм'якшування гемороїдальних вузлів, розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку — як протизапальний і антисептичний засіб.

Відвар кори рекомендують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення.

Подрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та гемороїдальному болі, а вижатим із листя соком намазують лишаї та бородавки.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — дві чайні ложки подрібнених бруньок заливають двома склянками окропу, настоюють 15 хв., проціджують і випивають усю дозу за день;

- згущений відвар бруньок або кори (45 г подрібненої сировини варять у 500 мл води, поки рідина не випарується наполовину, проціджують, підсолоджують на смак медом або цукром) приймають по чверті склянки тричі на день;

- настойку бруньок (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:10) приймають по 20-30 крапель тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина сировини у вигляді порошку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну) і настойку (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:5) із бруньок та компреси з розпареного листя (2-3 ложки подрібненого листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до уражених ділянок тіла).

Осика

Оси́ка [1] (Populus tremula L., Populus pseudotremula N. Rubtz.) — дерево з роду тополя (Populus) родини вербові (Salicaceae).

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Це високе струнке дерево (20-30 м заввишки) родини вербових (Salicaceae) з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, звичайно голі, блискучі, бруньки клейкі, загострені. Листки (3-7 см завдовжки) чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі (7-10 см завдовжки), темно-пурпурові, квітки без оцвітини, на коротких ніжках, приквіткові луски торочкуваті, волохато-війчасті; тичинок 5-8, пиляки пурпурово-червоні. Маточкові сережки тонші, менш яскраві, квітки з келихоподібним диском при основі і грушоподібною голою зеленою зав'яззю та двома пурпуровими приймочками. Плід — коробочка, видовжено-конічна (до 7 мм завдовжки), відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Росте осика як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні — квітні. Рід осик розповсюджений в горах і прирічкових лісах. Особливо багато осик в Східній Азії і в Приатлантичній Америці. Поширена по всій Україні, посідає 1,2 % площі державного лісового фонду. Райони заготівель — Полісся, Лісостеп.

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

Деревинна, плетивна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.

Осика — дуже важлива деревинна рослина. Деревина її біла, часом з зеленуватим відтінком, однорідна, прямошарова, м'яка, легка, міцна (у сухому місці), добре колеться; незначно жолобиться і розтріскується, швидко набрякає і висихає. Недоліком деревини є те, що вона досить часто піддається гниттю, що призводить до її технічної непридатності. Деревина осики — прекрасна сировина для целюлозно-паперової промисловості і один серед найкращих матеріалів для одержання штучного шовку. Деревина містить 47 % целюлози, 1,5 % пентозану, до 2 % смоли. Практичний вихід целюлози із деревини 32 %. Використовується в сірниковій промисловості (горить безчадним полум'ям), для виготовлення фанери, бочок, лиж, дрібних виробів (лопат, ночов, вуликів тощо). Стовбур осики розпилюють також на дошки, що йдуть на спорудження будівель. Встановлено, що вироби з осикових дощок не потребують фарбування, чим довше вони служать у сухому місці, тим стають міцнішими. За своїми властивостями осика не тільки не поступається перед хвойними породами, а у ряді випадків навіть перевершує їх. Деревину осики можна фарбувати в будь-який колір, як і бавовняну тканину. Вона легко вбирає полімери і стає внаслідок цього наче новим матеріалом — деревом-пластмасою. Підлога з осикової рейки за естетичними, експлуатаційними та іншими властивостями не поступається перед паркетом.

Дрова з осики горять добре, але швидко гаснуть, вугілля не утримує жару. З деревини осики виготовляють вузьку стружку (1,5-2,5 мм) для виготовлення рогожок, що йдуть на основи головних уборів; широка стружка (3 мм) — для плетіння солом'яних капелюхів, а ще ширша (від 10 мм і більше) — для плетива, яким прикрашають кошики для квітів, вазони, з них виготовляють штучні квіти. Стружка осики є, крім того, гарним пакувальним матеріалом. Коріння осики використовується на грубе плетиво.

Чубки насіння осики населення нерідко використовує як набивний матеріал, але якість його низька (волоски завдовжки до 5-10 мм крихкі і важко відділяються від насіння). Рано навесні осика має багато пилку і клею, але за наявністю інших медоносів і пилконосів бджоли неохоче її відвідують. На листі осики часом з'являється падь. У народній медицині використовують кору як жарознижувальний засіб (вона містить саліцин), бруньки — від проносу та ломоти в тілі, здебільшого простудного характеру, сік з кухонною сіллю — від зубного болю, а також при укусах змій.

Спиртовий екстракт з бруньок осики є бактерицидним засобом проти золотистого стафілокока, бактерій кишкової групи тощо. Кору застосовують, крім того, від гарячки, захворювань сечового міхура, при гіпертрофії передміхурової залози, хронічному циститі, геморої, подагрі, ревматизмі; зовнішньо — при опіках і виразках.

У ветеринарії молоді пагони осики з листям і невеликою кількістю бруньок використовують для вигнання круглих червів у дрібної рогатої худоби.

Осика — посередній танідонос; у корі міститься 24,5 %, а у листі — 2,5-б % танідів. Кора і молоді листки дають жовту й зелену фарби. Доведено, що з кори осики можна виділити жирні кислоти, ефіри, гліцерин, спирт та інші речовини. Шляхом селекції виведені форми осики, стійкі проти серцевинної гнилі, невибагливі до родючості ґрунту.

Як декоративну рослину осику радять у зеленому будівництві для великих груп і масивів у парках і лісопарках. Вона витримує ущільнення ґрунту і невелике засолення, досить добре переносить умови міста. Має красиві декоративні форми — плакучу й пірамідальну. Осику застосовують в лісомеліоративних насадженнях на ґрунтах з достатнім зволоженням. У Лісостепу її вводять в прияружні смуги як коренепаросткову породу, а також для залісення берегів рік і водойм. Певну кормову цінність являють листки осики. Вони містять протеїн (12 %) і клітковину (21-24 %). Попіл листя містить досить багато кальцію (31,б %), відносно небагато фосфору (4 %). Крім того, в ній містяться манган, калій, натрій, магній, сірка, кремній. У свіжих листках містяться вітамін С (222—225 мг%), каротин (354 мг на 1 кг сухої речовини). На пасовищах листки й молоді пагони задовільно, а подекуди й добре поїдаються великого рогатою худобою, кіньми, вівцями, козами.

До тридцяти років осика росте дуже швидко і в 50-60 років досягає розмірів дерев першої величини. Якщо умови були особливо сприятливі, вона підіймається до 30 метрів. Але живе мало: рідко довше ста років, її вік вкорочують паразитичні грибки.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н.Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Культура Populus tremula L. : монографія / Ковалевський С. Б., Білоус С. Ю., Ліханов А. Ф. ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - Київ : НУБіП України, 2014. - 183 с. : іл., табл. - Бібліогр.: с. 140-168. - 300 прим. - ISBN 978-617-7189-61-8
• Проскурякова Г. Осина // Наука и жизнь. — М.: Правда, 1987 № 8, С. 158—160 (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Осичники Східного Полісся України - надземна фітомаса та депонований вуглець : монографія / П. І. Лакида, А. М. Білоус, Р. Д. Василишин. - Корсунь-Шевченківський : Майдаченко І. С. [Вид.], 2010. - 254 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 237-252. - 300 прим. - ISBN 978-966-8302-27-5

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Осика // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 311. — ISBN 5-88500-055-7.
• Осика // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1250-1251. — 1000 екз.