де мешкає заєць

Де мешкає заєць

Де спить заєць?

Зайці: спосіб життя Зайцеподібні ведуть одиночний і нічний. У денний час ховаються. Одні види тварин в якості сховищ риють нори, інші сплять прямо на землі. Кеш

Де наголос у слові заєць?

ЗА́ЄЦЬ, зайця, чол. 1. Невеликий полохливий звірок родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми І ногами і довгими вухами.

Де живе сірий заєць?

Заєць сірий або русак - широко поширений вид в Чорнобильському заповіднику і Україні. Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя посідають 50 % і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см. Заєць сірий активний цілий рік.

Заєць - опис, види, чим харчується, забарвлення ... Тіло зайця струнке, трохи стисле з боків, його довжина у деяких видів досягає 68-70 см. Вага зайця може перевищувати 7 кг. Характерною рисою зайцеобразних є клиновидні вуха, що досягають в довжину від 9 до 15 см. Завдяки вухам слух зайця розвинений набагато краще, … See more

Заєць

За́єць (Lepus) — рід ссавців родини зайцевих (Leporidae). Рід містить 32 види, поширених по всьому світу, окрім Австралії. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми ногами, завдяки чому рухаються стрибками. Зайці дуже швидко бігають: заєць-русак може досягати швидкості 70 км/год.

Зміст

Походження слова «заєць» [ ред. | ред. код ]

Українське слово «заєць» походить від прасл. *zajęсь . Щодо походження цього слова висувають дві основні версії.

За першою версією, це слово походить від пра-і.є.*ghei- («плигати», «скакати») і є спорідненим з дав.-інд.háyas («кінь») і jíhītē («підскакує», «летить»), вірм. Ձի , дзі («кінь»), лит.žáisti («плигати», «стрибати»), і можливо з лат.haedus («цап»), гот. gaits («коза»), лит.zuĩkis («заєць»). Первісне значення — «плигун», «стрибунець».
Згідно з другою версією, *zajęсь походить від давнішої форми *zьjajьnьсь, утвореної з праслов'янського *zьjajǫ («зяю», «зіяю») — через наявність у нього роззявленої, «зяючої» верхньої губи або через те, що заєць спить з відкритими очима. Форма *zajęсь утворилася стягненням *zьjaj-ьnь-сь, носовий голосний*ę утворився зі сполучення *ьn.

Непереконливими є порівняння слов'янського «заєць» з лит. žаĩbas («блискавка») або з грец. γαἶα («земля») [1] [2] .

Спосіб життя [ ред. | ред. код ]

Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слух чудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у власній безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.

Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.

Зайці в Україні [ ред. | ред. код ]

На території України поширені два види:

Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) — рідкісний в межах України.

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів — головними з них. Через малу чисельність в Україні зайця білого, цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Рід Lepus

Підрід Macrotolagus

Lepus alleni — Мексика (Наяріт, Сонора, Сіналоа, Чіуауа); США (Аризона)

Lepus americanus — значні площі США й Канади

Lepus arcticus — Канада, Гренландія
Lepus othus — США (Аляска, Алеутські острови)
Lepus timidus — заєць білий — північ і Альпи Європи, північ Азії

Lepus californicus — значні площі США й Мексики
Lepus callotis — Мексика й Нью-Мексико
Lepus capensis — Африка, пд. Азія, Сардинія
Lepus flavigularis — Мексика (Оахака)
Lepus saxatilis — Намібія, ПАР
Lepus tibetanus — Афганістан, Китай (Сіньцзян, Неймонгол, Ганьсу, Тибет), Індія (Джамму-Кашмір), Киргизстан, Монголія, Пакистан, Таджикистан
Lepus tolai — Євразія від прикаспійського кордону Росії й Казахстану до узбережжя Тихого Океану

Lepus castroviejoi — пн. Іспанія
Lepus comus — Китай (Юньнань, Сичуань, Гуйчжоу), М'янма
Lepus coreanus — Китай (Цзілінь), Північна й Південна Кореї
Lepus corsicanus — заєць корсиканський — Сицилія, Італійський п-ів, Корсика
Lepus europaeus — заєць сірий — Європа, зх. і цн. Азії (є інтродукції в США, Південну Америку, Австралію, Нову Зеландію)
Lepus granatensis — Португалія, Іспанія
Lepus mandschuricus — Росія, Китай, Північна Корея
Lepus oiostolus — Китай (Юньнань, Сіньцзян, Тибет, Цінхай, Ганьсу, Сичуань), Індія (Сіккім, Джамму-Кашмір), Непал
Lepus starcki — Ефіопія
Lepus townsendii — пд. Канада, США

Lepus fagani — Ефіопія
Lepus victoriae — значні площі Африки

Lepus hainanus — Китай (Хайнань)
Lepus nigricollis — Бангладеш, Індія, Індонезія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка
Lepus peguensis — Камбоджа, Лаос, М'янма, Таїланд, В'єтнам

Lepus sinensis — пд.-сх. Китай, Тайвань, пн.-сх. В'єтнам

Lepus yarkandensis — Китай (Сіньцзян)

Lepus altamirae — Мексика
Lepus brachyurus — Японія (Хонсю, Кюсю, Сікоку)
Lepus habessinicus — Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Сомалі, Судан

Посилання [ ред. | ред. код ]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Заєць

Українські Карпати[Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
Кролівництво та хутрове звірівництво / Сайт Аграрний сектор України [1][Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
Пилип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1366. — 1000 екз.

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
↑Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

Заєць сірий

Заєць сірий [1] [2] [3] , або русак [3] (Lepus europaeus) — вид ссавців ряду зайцеподібні. Дуже поширений вид в Україні.

Зазвичай ці нічні та полохливі тваринки змінюють свою поведінку навесні під час гону, коли їх можна побачити вдень за переслідуванням один одного в полях. Протягом цього весняного божевілля вони іноді б'ють один одного лапами («боксують»). Зазвичай це не змагання між самцями, а швидше зайчиха, що вражає самця, аби показати, що вона ще не готова спаровуватися або випробовує його рішучість. Самиці гніздяться у поглибленнях на поверхні землі, а не в норі, а молодь стає активною одразу як народжується.

Зміст

Морфологічні ознаки [ ред. | ред. код ]

Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж у біляка.

Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя посідають 50 % і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см.

Заєць сірий активний цілий рік. Протягом доби — найбільше в нічний час. Зайці витрачають третину свого життя на пошук їжі. У денний час вони ховаються в заглибленнях у землі, які частково приховано. Тваринки можуть бігти зі швидкістю 70 км / год, і коли вони стикаються з хижаками, то покладаються на випередження їх на відкритому просторі. Зайці зазвичай вважаються асоціальними, але їх можна побачити як у великих, так і в невеликих групах. Тваринки спілкуються одна з одною різними зоровими сигналами. Коли вони виявляють зацікавленість, то піднімають вуха, а опускання вух попереджує інших, щоби трималися осторонь. Тупотіння задніми ногами використовується, щоби попередити інших про хижаків. Заєць вищить, коли йому болить або чогось боїться, а самиці видають «гортанні» заклики для залучення дитинчат.

Пересувається заєць, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи далі, ніж передні, причому на ґрунті утворюється властивий для заячих слідів малюнок: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен пересуватися по нахилених деревах.

Заєць сірий живиться переважно зеленими соковитими та прив'яленими травами, бур'янами, взимку — молодими гілками, бруньками і корою чагарників, озиминою, а якщо випадає багато снігу, — то молодою корою зі штамбів і гілками дерев, чим завдає значної шкоди молодим садам і плодовим розсадникам (це відбувається через зменшення площ природного середовища для життя зайців). З плодових порід зайці пошкоджують яблуню, грушу, абрикос, сливу, персик і вишню. Пошкоджені дерева значно слабшають, а в разі кільцевого обгризання кори зовсім гинуть.

Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2—3 рази на рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому—березні. Вагітність триває 40—50 днів і зайченята народжуються зрячими і вкритими шерстю (2—9, найчастіше 3—4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року.

Заєць сірий змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень—квітень) та восени (жовтень—листопад).

Звірята можуть жити до дванадцяти років.

Стосунки з людьми [ ред. | ред. код ]

Тваринка є дуже полохливою, але в місцях, де полювання на зайців заборонено (заповідниках, тощо), вона спокійно може жити безпосередньо поруч з людьми. У разі смертельної небезпеки (наприклад, втечі від зграї бродячих псів) молодий заєць може бігти до людей, навіть забігти у двір і десь заховатися, перечекати.

У народній творчості, літературі та мистецтві [ ред. | ред. код ]

Заєць є героєм багатьох українських народних казок: «Зайчик та їжачок», «Зайчикова хатка», «Про зайчика і лисичку» (Подніпров'я), «Як подружилися зайчик із ведмедиком» (Полтавщина), «Лисичка і зайчик» (Бойківщина), «Про маленького зайчика» та інших, де заєць — полохливий боягуз, і водночас він добре звірятко, яке може стати у пригоді.

Використовував образ зайця у своїх творах і видатний український поет, науковець і письменник Іван Франко.

Заєць також є персонажем деяких алегоричних байок, таких як «Черепаха та заєць» Езопа. Ця історія була прикладена до філософської проблеми Зенона Елейського, яка створила парадокс для підтримки нападу Парменіда на ідею безперервного руху, оскільки кожен раз, коли заєць (або герой Ахіллес) переміщається туди, де була черепаха, вона вже перебуває трохи далі.

В Європі заєць був символом родючості принаймні з часів Стародавньої Греції. Греки пов'язували його з богами Діонісом, Афродітою й Артемідою, а також з сатирами і амурами. Християнська церква співвідносила зайця зі хтивістю, але також зв'язувала з переслідуванням церкви через часте полювання на нього.

У Північній Європі великодні образи, часто містили зайців або кроликів. У власному вивченні участі зайця у народних звичаях і міфології 19-го століття Чарльз Дж. Білсон змальовує народні звичаї за участю зайця навколо Пасхи Північної Європи і стверджує, що заєць був, ймовірно, священною твариною, наприклад, на доісторичному британському святі весни. Спостереження за весняною поведінкою зайця під час гону призвело до поширеного англійського прислів'я: «дурний, як березневий заєць». Навіжений заєць з'являється у творі «Аліса у Дивокраї» Льюїса Керрола, в якому Аліса бере участь у шаленому чаюванні з цим Березневим Зайцем і Прицюцькуватим Капелюшником.

Примітки [ ред. | ред. код ]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заєць сірий

↑Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 20.
↑Раковський, І (гол. ред.). Українська загальна енцикльопедія. — Львів, Станиславів, Коломия : Рідна школа, 1933. — Т. 2. — С. 35.
↑ абМаркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 175.