Де знаходиться оса?

Оса (рос. Оса) — місто (з 1737 року) в Росії, адміністративний центр Осинського району Пермського краю.

Скільки днів живе оса?

Тривалість життя оси: матка живе 10 місяців, робітники і трутні 4 тижні.

Де зимує оса?

Вона зберігає їхню сперму в своєму тілі аж до весни. Трутні і робочі оси гинуть незабаром після спаровування. Зиму самки проводять у сплячці. З настанням весни матка залишає місце зимування і вирушає на пошуки зручного для гнізда місця.

Оса — Вікіпедія Ocá — традиційна побутова назва комах кількох родин жалки́х комах (звичайно — чорно-жовтого забарвлення), що входять до складу ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), підряду стебельчасточеревних (Apocrita). В англомовних країнах «осами» (wasp) інколи називають також їздців та … See more

Осы бумажные

Бумажные осы, или общественные осы, — монофилетическая группа подсемейств из семейства Настоящих ос (Vespidae) [1] , представители которых используют для строительства своих гнёзд бумагу, которую делают сами, пережевывая и смачивая клейкой слюной волокна древесины. Включает два из пяти подсемейств настоящих ос: полистины и веспины (в последнее входят и шершни).

Название [ править | править код ]

Второе название — «общественные осы», так как все они живут колониями, насчитывающими от нескольких десятков до нескольких сотен и даже тысяч ос. Летом колония состоит из матки, откладывающей яйца, и рабочих ос, выполняющих основные функции по обеспечению жизнедеятельности гнезда — добычу корма для личинок, защиту колонии от врагов.

Бумажными осами также называют род Polistes . [2]

Общая характеристика [ править | править код ]

Всего насчитывается чуть больше 1000 видов бумажных ос. Распространены по всему свету, в России их около 30 видов, наибольшее же их разнообразие сосредоточено в Юго-Восточной Азии и Южной Америке.

Взрослые осы кормятся нектаром цветов, выделениями тлей, соком фруктов. Личинок выкармливают насекомыми — мухами, муравьями, пчёлами, гусеницами, предварительно пережёвывая их.

Строительство гнезд [ править | править код ]

Материал для строительства гнёзд осы добывают преимущественно из старых деревьев, пней и деревоматериалов, что обусловливает преимущественно серый цвет гнёзд. Осы, пятясь назад, соскребают челюстями частички волокон древесины. На соскребаемое место оса предварительно выпускает капельку слюны, которая размягчает древесину. Собрав комочек древесных волокон, оса переносит его к месту строительства гнезда. Здесь комочек повторно пережёвывается осой и обильно смачивается слюной. Далее оса садится на край ячейки гнезда и, прижав комочек к стенке гнезда, пятясь назад, раскатывает его в полоску. Затем, взяв полоску краями челюстей, начинает растягивать её в длину. В дальнейшем такие полоски прикрепляются одна к другой, формируя бумажную стенку.

Сооружение гнезда происходит в несколько этапов. Весной самка на выбранной ею основе сооружает т. н. стебелёк, на конце которого делает две ячейки. У основания стебелька сооружается постепенно расширяемая и углубляемая, формой напоминающую сперва чашу, а позднее сферу, внешняя оболочка. В сферической оболочке оставляется входное отверстие для осы. Вокруг первой сферической оболочки строится вторая большего размера. Таким образом происходит увеличение размеров гнезда. Далее возле первых двух ячеек самка сооружает другие, образуя соты. При увеличении числа сот самка убирает внутреннюю защитную оболочку. Чем крупнее разрастается гнездо, тем больше старых защитных оболочек и ячеек внутри него уничтожается. Соты внутри гнезда располагаются горизонтально и заняты ячейками только на одной нижней стороне. Далее с увеличением размеров гнезда увеличивается и число его «этажей». Порой к концу летнего сезона в старых гнёздах могут находиться до десятка «этажей».

Бумажные осы могут сооружать «многоэтажные» соты, окружая их оболочкой, защищающей потомство от влияния колебаний температуры и влажности. Оболочка гнезда позволяет поддерживать внутри гнезда практически постоянную температуру около 30 °C. Главная роль в постройке гнезда всё же принадлежит рабочим особям.

Цикл развития [ править | править код ]

Первоначально сооружением гнезда и выкармливанием личинок занимается исключительно самка, основавшая колонию. Сперва личинки питаются секретом, выделяемым зобной железой самки, позднее — насекомыми. Из первых личинок развиваются рабочие особи, отличающиеся меньшими размерами.

Рабочие особи достраивают гнездо, а также осуществляют кормление новых личинок и самки. Пойманных и пережёванных насекомых рабочие осы несут в гнездо и кормят ими личинок и самку. Личинки же в ответ на кормление отрыгивают капельки слизываемой осами жидкости. Данный механизм обеспечивает развитие у ос трофаллаксиса — обмена пищей внутри особей одной колонии.

Полиэтизм у бумажных ос выражен слабо. Рабочие особи выполняют в гнезде различные функции. Если же убрать самку, то они начинают откладывать яйца вместо неё.

За один сезон численность ос одного гнезда значительно увеличивается — от нескольких десятков до нескольких сотен особей. Большинство из них не переживают зиму.

Ближе к осени (в умеренных широтах — в августе) из специальных крупных ячеек появляются самцы и самки. Первое время они находятся в гнезде. Окрепнув, они вылетают из гнезда и спариваются. Самцы вскоре погибают, а самки перезимовывают и весной основывают новые колонии. Осенью, перед холодами, рабочие особи перестают выкармливать и уничтожают оставшихся личинок и куколок. Рабочие особи не перезимовывают и погибают. У некоторых тропических видов ос могут быть многолетние колонии.

Паразитизм и бумажные осы [ править | править код ]

В гнездах общественных ос порой паразитирует целый ряд насекомых: наездники, осы-немки, осы-блестянки, мухи-журчалки. Все они паразитируют на личинках и куколках.

Порой встречаются личинки жуков-кожеедов и настоящих мух, которые питаются остатками пищи, шкурками и трупами личинок и имаго ос.

Существуют среди бумажных ос также и паразитирующие виды, которые гнёзд не строят, и сами паразитируют в гнёздах других видов. [3]

Примечания [ править | править код ]

1. ↑Carpenter J. M. On ‘‘Molecular Phylogeny of Vespidae (Hymenoptera) and the Evolution of Sociality in Wasps’’ // American Museum Novitates. 2003. No. 3389. P. 1—20.
2. ↑Стриганова Б. Р., Захаров А. А. Hymenoptera - перепончатокрылые // Пятиязычный словарь названий животных: Насекомые. Латинский, русский, английский, немецкий, французский / под ред. д-ра биол. наук, проф. Б. Р. Стригановой . — М. : РУССО, 2000. — С. 298. — 1060 экз. — ISBN 5-88721-162-8.
3. ↑ Dapporto L, Cervo R, Sledge MF, Turillazzi S (2004) «Rank integration in dominance hierarchies of host colonies by the paper wasp social parasite Polistes sulcifer (Hymenoptera, Vespidae)». J Insect Physiol50 :217-223

Ссылки [ править | править код ]

Де живуть оси

Клас - Комахи
Ряд - Перетинчастокрилі
Родина - Паперові оси
Рід/Вид - Vespula vulgaris

Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: матка - 20 мм, трутні і робітники - 18 мм.
Форма й колір: всі оси мають однакове жовто-чорне забарвлення, у самок черевце більше, ніж у самців.
Ротовий апарат: гризучого типу.

РОЗМНОЖЕННЯ
Шлюбний період: осінь.
Кількість яєчок: 300 на день.
Інкубаційний період: 4-6 днів, імаго вилуплюються через 2-3 дні після створення кокона.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: суспільні.
Їжа: комахи, фрукти і фруктові соки, м'ясні соки.
Тривалість життя: матка 10 місяців, робітники і трутні 4 тижні.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
У Центральній Європі живе близько 60 видів з родини паперових ос. Найбільшим з них є шершень.

Оса звичайна належить до групи суспільних комах, представники якої тримаються великими колоніями. Побудоване маткою гніздо - це чудова будова з матеріалу, що нагадує папір. Оси виробляють його, змішуючи слину з подрібненою деревиною.

САМОЗАХИСТ

Звичайні оси використовують два способи захисту. Пасивним способом є їхнє яскраве попереджувальне забарвлення, що складається з поперечних жовтих і чорних смуг, які відлякують птахів, ящірок і дрібних ссавців. Вороги швидко вчаться пов'язувати цей тип забарвлення з неприємним смаком здобичі і після декількох спроб залишають ос у спокої. Другим, активним способом самозахисту є жало. Жало є заломленою трубкою, на якій немає зазубрин. Після того, як оса встромлює жало у шкіру супротивника і вприскує отруту, вона не гине, тому що легко витягує жало із шкіри і може знову його використовувати.

РОЗМНОЖЕННЯ

Цикл розвитку ос виглядає так. Спаровування відбувається в жовтні. Зазвичай матка злучається з декількома самцями. Вона зберігає їхню сперму в своєму тілі аж до весни. Трутні і робочі оси гинуть незабаром після спаровування. Зиму самки проводять у сплячці. З настанням весни матка залишає місце зимування і вирушає на пошуки зручного для гнізда місця.
Спочатку матка будує декілька комірок, скріплених у вигляді овального стільника і підвішених до гілки або стелі приміщення. У кожну комірку самка відкладає по одному яєчку. Личинок, що вилупилися з яєць, матка годує пережованими комахами. Перед перетворенням на лялечку личинки обвивають комірку павутиною. З незапліднених яєць вилуплюються трутні, а із запліднених, в залежності від їжі, якою годували личинок, матки або неспроможні до розмноження робочі оси.
Щойно з лялечок виходять робітники, самка перестає літати за здобиччю і займається тільки відкладанням яєць. Молоді оси найчастіше вилітають в липні і замінюють матку при годуванні личинок і при будівництві гнізда. Матка присвячує себе виключно відкладанню яєчок. Надалі пошуком їжі для самки і личинок займаються тільки робітники. Під осінь з яєць виходять вже не робочі оси, а самки і самці.

ЇЖА

Навесні та влітку, коли в природі з'являється багато дрібних комах, а серед них - садових та домашніх шкідників, оси стають швидше корисними, ніж шкідливими комахами. Робочі оси висмоктують квітковий нектар і інші солодкі рослинні соки. На початку осені дрібних комах стає дедалі менше, тому у пошуках корму оси забираються в будинки. Функція робітників - вигодовування личинок і добування їжі для матки. Личинки відригують крапельки рідини, якою харчуються робітники.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ОСОЮ

Для будівництва гнізда оси вибирають найрізноманітніші місця. Гнізда ос знаходять у дуплах старих дерев в лісі, на гілках дерев, в садовому компості, покинутих норах полівок і мишей, під дахом будинку, на горищі. Нерідко вони прикріплюють гнізда до віконних рам.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО.

• Оси не рояться. Нові колонії з'являються навесні завдяки тому, що матка відкладає яйця, пестує робітників, і поступово колонія ос збільшується. Наприкінці літа в гнізді з'являється молоде покоління самок і самців, які вирушають у шлюбні польоти. Після запліднення самки впадають в сплячку, а самці гинуть.
• У деяких видів ос у гнізді може знаходитися до 20 тисяч особин.
• Різні види ос на передній частині голови мають чіткий візерунок різної форми, за яким їх легко розрізняють. У оси звичайної цей візерунок своєю формою нагадує якір.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСИ

Крила: дві пари прозорих крил дозволяють швидко і маневрено літати.
Жало: три пари членистих ніжок, що закінчуються кігтиками, якими оса міцно чіпляється за поверхню.
Очі: 2 складних, фасеткових ока забезпечують осі добрий зір.
Ротовий апарат: матки своїми сильними щелепами подрібнюють частинки деревини з дерев або огорож і з отриманої речовини будують гніздо. Гніздо, зроблене з матеріалу, що нагадує папір, утворене системою комірок, в яких матка відкладає яйця.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Звичайна оса і німецька оса найбільше поширені в Центральній Європі. Звичайна оса живе у всій Європі, в помірному кліматичному поясі Азії, Північної Америки і в Мексиці.

ЗБЕРЕЖЕННЯ
Звичайна та німецька оси - досить численні види комах. Близьким родичам ос - шершням - загрожує зникнення їхнього середовища існування.

Наші співробітники працюють майже цілодобово, що дає вам можливість отримати безкоштовну консультацію і замовити послуги в будь-який зручний для вас час. При необхідності ми можемо здійснити негайну обробку, відразу направивши до вас фахівця.