Чому гіркі білі гриби?

Чому гірчать білі гриби? Навіть досвідчені грибники часом можуть зібрати разом із потрібними грибами хибні. Достатньо лише однієї поганки для того, щоб зіпсувати смак усього кошика грибів. Також гіркота з'являється у тому випадку, якщо ви не стали готувати гриби одразу.

Як відрізнити гірчак від білого гриба?

Схожий на Білий гриб, тільки у гірчака рожеві спори, ніжка темніша і м'якуш гіркий. Існує різновидність цього гриба з приємним на смак м'якушем — гірчак жовтуватий (F. felleus var. alutarius Fr.), який росте на лісових галявинах, відрізняється від гірчака світлішою шапинкою і майже гладенькою ніжкою.

Як засолити Гірчаки в домашніх умовах?

Для цього розчиніть 10 грамів солі в 1-му літрі води, закип'ятіть, а потім відправте туди гриби на таку кількість часу:

1. вовнянки та білявки – до 1 години;
2. валуї, лисички, підгрузді і гірчаки – до 20-ти хвилин;
3. грузді – до 6-ти хвилин.

Гірчак (гриб)

Гірчак (Tylopilus felleus (Bull. ex Fr.) Karst., Boletus felleus Bull. ex Fr.) — неїстівний гриб родини болетових. Схожий на Білий гриб, тільки у гірчака рожеві спори, ніжка темніша і м'якуш гіркий. Існує різновидність цього гриба з приємним на смак м'якушем — гірчак жовтуватий (F. felleus var. alutarius Fr.), який росте на лісових галявинах, відрізняється від гірчака світлішою шапинкою і майже гладенькою ніжкою.

Зміст

Будова Редагувати

Шапинка 5—10(15) см у діаметрі, напівкуляста, згодом опукло- або подушкоподібнорозпростерта, буро- або оливково-коричнева, іноді з слабким червонуватим відтінком, дуже тонковолокнисто-повстиста, з часом гола, суха, у вологу погоду клейкувата. Шкірка не знімається. Пори спочатку білі, згодом рожевіють, брудно- або буро-рожеві, іноді лілувато-рожеві, пізніше рожево-коричневі. Спори рожевуваті, 10—15(18) Х 3(45) мкм. Ніжка 5—10(16) Х 2—4(5) см, щільна, жовтувато-коричнювата, з чіткою чорною сіткою. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі рожевіє, дуже гіркий, з приємним запахом.

Поширення та середовище існування Редагувати

В Україні поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте у хвойних лісах у червні — жовтні.

Практичне використання Редагувати

Неїстівний гриб [1] , але і не отруйний, містить лікарські речовини. Дуже подібний до білого гриба, від якого відрізняється гірким смаком м'якуша, рожевуватими порами та наявністю чорної сітки на ніжці. Можна зіпсувати страву з білих грибів, якщо серед них потрапить хоч один гірчак. [2] Втім, цілком може споживатися тими, кого не сильно турбує гіркий смак [1] . Існує різновидність цього гриба з приємним на смак м'якушем — гірчак жовтуватий (F. felleus var. alutarius Fr.), який росте на лісових галявинах, відрізняється від гірчака світлішою шапинкою і майже гладенькою ніжкою.

Примітки Редагувати

1. ↑ аб Gminder, Andreas; Böhning, Tanja (2014). Welcher Pilz ist das? [über 450 Pilzarten aus ganz Europa kennenlernen und sicher bestimmen] (вид. [2. Aufl.]). Stuttgart. ISBN978-3-440-13748-2. OCLC864667337.
2. ↑ E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 136

Джерела Редагувати

ГІРКАНІ (ХРЯЩ-МОЛОЧНИК ПЕРЦЕВИЙ)!

Чергова невеличка ранкова мандрівка Бориславськими лісами в пошуку за грибними цікавинками… Після шаленої спеки, попри прогнози синоптиків, масових опадів так і не було. Хоча невеликі короткочасні дощі все ж пройшли. Суттєвих змін в лісах не спостерігається, проте природа потроху оживає… Якщо під густими і великими ялицями земля ледь волога, то в мішаному лісі є явні і певні ознаки покращення ситуації. По-перше: пониження температури і певна прохолода вже прекрасно впливають на ситуацію і покращують настрій. По-друге: в мішаному лісі, поміж дубів, беріз і ліщини, вже є хороші ознаки вологості, прілості листя, появляються грибні запахи. Проте, масово грибів ще немає… Ну, не зовсім, щоб – немає… Хоча білих чи підберезників – не знайшов, проте в місцях, де найбільш волого, де дощик достатньо змочив земельку, з під прілого листя почали з’являтись невеличкі колонії гіркань, чи – гіркинь… Так у нас звуть хрящ-молочник перцевий. Ці гриби відносяться до групи умовно-їстівних, через дуже гіркий і пекучий смак, який виводиться тільки через вимочування або відварювання… Я їх беру інколи, особливо, якщо більш нічого немає, а дуже хочеться похрумкотіти грибною смажениною… Збираю їх в окрему тару або кульок (вони достатньо міцні і не кришаться) тому, що при зрізуванні чи ламанні вони виділяють густий, білий, гірко-пекучий сік. При попаданні його на інші гриби, гіркота може їм передатись. Зазвичай гіркані ростуть масово при достатній вологості. Тоді їх можна зібрати багато, приділити їм певний час і заквасити. Квашені гіркані мають непоганий, хоча й специфічний, з гірчинкою, смак. Як закуска, смакують добре. Хоча, як то кажуть, на любителя… Щоб заквасити гіркані, їх потрібно 2 доби відмочувати в холодній, підсоленій воді, змінюючи її що 12год. Потім проварити і квасити в емальованій посудині, так, як інші гриби. Цей процес потребую терпіння і часу… Щоб посмажити гіркані, я відмочую їх декілька годин в підсоленій воді, щоб позбутись гіркоти. Відварюю, двічі виливаючи відвар. Потім смажу на олії з цибулею. Смак – спеціфічний, з гірчинкою. Хрумкотять апетитно… З молодою картопелькою… Пробуйте… Смачного.