Як пити глід від тиску?

л подрібнених плодів глоду на 200 мл води, настояти 30 хв. Вживати по 1/3 склянки 3 рази на день. Після їди вживати при гіпертонічній хворобі. Тільки перед початком лікування уточніть дозування у свого лікаря, - каже травник.

Коли садити глід?

Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху. Цвітіння: навесні або на початку літа. Освітлення: яскраве сонячне світло. Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.

Що можна прищепити на глід?

Але, як і айва, глід сумісний не з усіма сортами груш. Добре приживаються на такій підщепі класичні сорти Талгарська красуня, Золотоворітська, Прикарпатська, Бере Київська, Подарунок Краснокутський, Говерла, Ніколай Крюгер.

Садовий глід, вирощування, догляд та види з фото

Глід колючий (Crataegus) являє собою чагарник або невисоке дерево родини Розові (Rosaceae). Рід культури налічує близько 200 видів переважно листопадних рослин, що ростуть в умовах помірного клімату Європи, Північної Америки та Азії.

Родова назва походить від грецького слова «сrataios», що означає «сильний, жорсткий, непереможний», вказуючи на твердість деревини.

Декоративний глід відрізняється невибагливістю у догляді, після посадки швидко вкорінюється, а цілющі властивості, стійкість до посухи та морозів забезпечили чагарнику високу популярність у садівників.

Гілки деревця прямі, дугоподібні або зигзагоподібної форми. Більшість видів – це тернисті кущі з довгими або короткими колючками й тільки у деяких вихідців з Азії вони відсутні.

Листя яскраво-зелене і блискуче, може бути як яйцеподібної, так і ромбічної форми, запушене або голе. Більшість видів глоду восени забарвлюється в яскраві помаранчеві, жовті та багряні відтінки.

Квіти чагарнику в залежності від сорту можуть бути махровими або простими, білосніжними, ніжно-рожевими або червоно-рожевими. Вони зібрані в щільні або пухкі суцвіття.

Квітковий аромат неприємний, що обумовлюється вмістом у них речовини диметиламіну. Цвітіння зазвичай починається в кінці травня і триває до середини червня.

Дозрівання ягід глоду припадає на вересень або жовтень. Плоди дрібні, м'ясисті, частіше червоного кольору, рідше — жовтого, помаранчевого і навіть чорного забарвлення. Характеризуються високими лікувальними властивостями та широко застосовуються в терапевтичних цілях.

Піку плодоношення дерево досягає тільки в 8-10 років.

Обрані сорти та види глоду

Глід звичайний, також відомий як колючий (Crataegus laevigata). Дерево або великий розлогий чагарник, висотою до 4-5 м. Численні пагони жорсткі, вкриті гострими довгими шипами. Квіти прості, білі, досить великі.

Опис сортів глоду даного виду:

- «Gireoudii» — маленьке деревце на штамбі або кущ зі строкатим листям. Молоді листочки рожевого відтінку. Цвітіння білосніжне. Через те, що декоративність сорту міститься у листі, то рослину можна регулярно обрізати на будь-яку висоту для підтримки гарної форми.

- «Rosea Flore Pleno» і «Alba Plena» з численними білими або ніжно-рожевими махровими квітами.

- «Crimson Cloud» — ефектні червоно-рожеві прості квітки з білою плямою біля основи пелюсток.

Одноматочковий глід (Crataegus monogyna). Характеризується короткими шипами. Листя лопаті, видовжені. Висота дерева 3-6 метрів. У деяких сортів колючки відсутні. Крона щільна і густа. Варіації цього виду відрізняються високою декоративністю і різною формою крони, яка може бути плакучою або пірамідальною.

Квіти прості або махрові, рожеві, яскраво-червоні, білі, рідше двокольорові. Існує також ряболиста група та чудовий сорт, що цвіте всі літні місяці.

Серед зазначених сортів глоду популярністю користуються:

- «Стрікта» - дерево з вузькою, пірамідальною формою росту і білим цвітінням;

- група «Компакта» - карликові кущі або деревця зі сферичною кроною діаметром менш ніж 1 метр, переважно на штамбі;

- група Variegata зі строкатим біло-зеленим або кремово-зеленим листям;

- рожевий декоративний глід «Троянда» з пелюстками зверху темно-рожевого забарвлення і білим центром.

Одним з найбільш декоративних чагарників є гібрид Crataegus x media та його сорти:

- чудовий сорт «Паулі Скарлет» з рожевими, махровими квітками, які рясно покривають пагони невисокого дерева;

- «Rubra Plena» - червоно-рожеві квіти мають світліший відтінок пелюсток на нижній стороні, що дає більш цікавий кольоровий ефект.

Популярністю у садівників також користується глід Джунгарський з великими, чорними плодами, червоноплідний глід Арнольда (Crataegus arnoldiana) і глід з жовтими ягодами.

Як і коли садити глід?

Посадку глоду у відкритий ґрунт проводять у березні, однак досвідчені садівники вважають, що висаджувати восени краще. Рослини із закритою кореневою системою в контейнерах можна висаджувати весь сезон.

Культура найкраще росте на родючих, гумусових ґрунтах, але непогано адаптується до бідних піщаних субстратів, однак постійно вологі важкі й кислі ґрунти рослина не переносить.

Розташування тепле, сонячне або легка півтінь, в тіні культура погано цвіте і родить. Деревця утворюють глибоку кореневу систему і погано реагують на пересадку, тому вибирайте постійне місце для вирощування глоду в саду.

Яму викопують такого розміру, щоб коріння вільно займало весь простір. На дні викладають шар битої цегли або дрібного гравію, потім шар піску.

До землі з ями також додайте пісок для водопроникності, компост або перепрілий гній і добре перемішайте. Відстань між насадженнями залежить від мети вирощування глоду.

Для підвищення врожаю бажано висаджувати 2-3 саджанці на відстані не більше 2-3 метрів один від одного, щоб запилення було більш ефективним. Якщо мета полягає у формуванні живоплоту з глоду, то посадку кущів проводять у заздалегідь викопану траншею шириною 70 см. Оптимальна відстань між саджанцями - 50 см.

Помістіть коріння в посадкову яму і відрегулюйте глибину так, щоб коренева шийка перебувала трохи вище рівня ґрунту. Засипте яму, утрамбуйте землю і рясно полийте. Пагони обрізають на 10 см, а деревця прив'язують до жорсткої опори.

Фахівці рекомендують замульчувати ґрунт навколо насаджень шаром компосту або торфу, що допоможе запобігти його висиханню і росту бур'янів.

Догляд за глодом

Поряд з декоративними якостями культура відрізняється своєю витривалістю, тому вирощування глоду та догляд за ним не становить проблем. Насадження досить зрошувати один раз в місяць або 2-3 рази в сезон посухи. Досить відра на один кущ.

Після зрошення спушите ґрунт, щоб не утворилася кірка, яка перешкоджає доступу кисню до коренів. Навесні, до початку цвітіння, підгодовують гноєм коров'яку, що розведений у воді в співвідношенні 1:10. Добрива вистачає на весь сезон вегетації та плодоношення.

Обрізування глоду

Санітарну стрижку глоду проводять навесні, до початку росту. Радикально скорочувати пагони не рекомендується, тому що це відіб'ється на цвітінні поточного сезону.

Видаляють прикореневу поросль, пошкоджені, сухі гілки. Для отримання невисокої кущової форми щороку обрізайте пагони на 2-3 см, підтримуючи потрібну висоту.

Пагони молодих саджанців живоплоту щорічно протягом 3-4 років вкорочують на половину приросту, поки огорожа не досягне необхідної висоти. Потім потрібна тільки стрижка, що корегує зростання глоду влітку після цвітіння.

Розмноження глоду насінням

Отримання молодих саджанців з насіння займає дуже багато часу. Для успішного проростання посадкового матеріалу необхідна тривала стратифікація холодом від 12 до 18 місяців.

Можна трохи зменшити цей час, замочивши насіння на ніч в теплій воді та помістивши його потім у вологу суміш з торфу і піску в пакет або коробку. Перед посівом його тримають у темному місці протягом 3 місяців при температурі 15 ̊С, а потім ще 3 місяці при температурі 4 ̊С.

Інші способи, що прискорюють процес проростання, включають скарифікацію насіння перед посівом або ферментацію протягом кількох днів у м'якоті фруктів. Краще всього для посіву підходить не зовсім зріле насіння, яке висівають восени відразу у відкритий ґрунт або навесні після стратифікації.

Розмноження глоду живцями

На жаль, цей спосіб не дає 100 % результат. Для розмноження зрізають гнучкі верхівки пагонів завдовжки 15-20 см трохи нижче вузла. Нижне листя обривають. Зріз занурюють у порошок-стимулятор росту кореневої системи та заглиблюють в суміш перліту, піску й універсального ґрунту у співвідношенні 1:1:2.

Суміш добре поливають і накривають горщик пакетом або пластиковою пляшкою. Слідкуйте за вологістю ґрунту і періодично провітрюйте теплицю.

Зазвичай корені утворюються через 20-30 днів. Коли саджанець почне формувати листочки, його можна пересадити у відкритий ґрунт. Глід перші 2 роки вкривають опалим листям на зиму і регулярно поливають.

Хвороби та шкідники глоду

Недолік декоративного чагарнику глоду полягає в його невисокій стійкості до цілого ряду грибкових і бактеріальних захворювань і шкідників.

До поширених захворювань відносяться: парша, борошниста роса, що викликана надлишком вологи й поганою циркуляцією повітря, іржа та різні види плямистості листя.

Для профілактики розвитку хвороб рекомендується двічі за сезон у березні й восени обробляти насадження спеціальними препаратами. Щоб уникнути поширення захворювань опале листя восени збирають і спалюють.

Шкідники глоду: попелиці, гусениці, листовійка, щитівка і метелик глоду, який відкладає яйця в суцвіття.

Глід в саду

У ландшафтному дизайні культура широко використовується для формування живоплоту. Ефектно виглядає рослина і в одиничній посадці на тлі галявини або квітів.

Невисокі та карликові різновиди підходять для вирощування в невеликих садах.

Їх висаджують у композиціях з хвойними культурами, карликовими декоративно-листяними рослинами (барбарис, спірея, бирючина, бруслина), англійськими трояндами або гортензіями.

Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Опубліковано: 12 травня 2017 Перевидано: 12 лютого 2019 Дрібні правки: 10 серпня 2023 🕒 14 хвилин 👀 24698 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м'якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази

  

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров'яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п'ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур'янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров'яку (1 частину коров'ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в'яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з'явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав'язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  

  Глід м'якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм'який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м'якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м'якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур'ї, Примор'ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м'якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір'ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в'яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м'яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев'яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  Література

  Корисні посилання

  1. Інформація про Садові рослини
  2. Інформація про Плодівництво
  3. Інформація про Ягідні культури
  4. Інформація про Плодові дерева

  Продовжуючи тему