Як відмовитися від дитини в пологовому будинку?

Шевченко зазначає, що жінка, яка вирішила відмовитися від дитини, може звернутися за місцем проживання або до фахівця соціальної роботи, або у службу в справах дітей. "Жінка має право написати заяву про відмову забрати дитину з пологового будинку.

Скільки місяців дається батькам щоб забрати дитину з пологового будинку?

ЯКЩО БАТЬКИ не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я БЕЗ ПОВАЖНОЇ ПРИЧИНИ і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, то ВКАЗАНА ВІДМОВА Є ОДНІЄЮ З ПІДСТАВ для позбавлення їх батьківських прав (ч. 1 статті 164 Сімейного кодексу України).

Як мама може відмовитися від дитини?

Ні мати не може відмовитись від дитини! Її можуть позбавити батьківських прав або відібрати дитинц без такого позбавлення.

Юридичні аспекти та тонкощі відмови від дитини в пологовому будинку – Україна

Життя диктує свої правила і часом досить суворі. Іноді обставини складаються таким чином, що прийняти правильне рішення дуже складно. І потім: на ваш погляд це вимучене рішення буде здаватися правильним, а оточуючі будуть мати свою точку зору щодо нього. З такими переживаннями і думками стикаються деякі з вагітних жінок, які постали перед болісним вибором – відмовлятися чи ні від своєї дитини після пологів.

Біблійна заповідь говорить нам:

«Не судіть, і не судимі будете …» (Мф.7: 1-6).

Тому й ми залишимо моральний аспект даного питання за кадром, а приділимо увагу юридичним тонкощам процедури.

Чи має право жінка відмовитися від своєї дитини ще в пологовому будинку?

Згідно ч.3 ст.143 Сімейного Кодексу України дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має суттєві недоліки:

Але в той же час український закон зобов’язує батьків забрати дитину з пологового будинку в частині 1 цієї ж статті. Як це розуміти?

Батьки з появою їх малюка на світ несуть відповідальність за його подальше життя і долю. В їх маленької сім’ї з’являється новий член, який поки що проживає в пологовому будинку. У момент виписки з пологового відділення батько і мати отримують довідку про народження дитини і в юридичному сенсі наділяються батьківськими правами, якими можуть розпорядитися на свій розсуд. Так от саме випадок відмови від дитини є відмовою від батьківських прав на нього.

Які документи необхідні для відмови?

Щоб офіційно оформити відмову від дитини в пологовому будинку, необхідні наступні документи:

1. Заява, написане особисто матір’ю дитини, на ім’я головлікаря лікарні.
2. Довідка про народження дитини, яку видає пологовий будинок.
3. Паспорт породіллі.
4. Заява, написана чоловіком породіллі (батьком дитини) особисто, у випадку якщо він також відмовляється від батьківських прав на дитину.

Всі ці документи як правило знаходяться при породіллі, тому оформити відмову можна за один день.

Куди звертатися, щоб відмовитися від дитини в пологовому будинку?

Всі ці питання ви вирішуєте із завідувачем пологовим будинком (головним лікарем). На його ім’я пишете дану заяву і надаєте всі необхідні документи. Вже потім вони передаються в органи опіки та піклування, але ви цим не займаєтеся. Все, що від вас потрібно, ви вже зробили.

Які наслідки такої відмови для породіллі?

Відмовляючись від дитини, у матері припиняються з нею сімейні правовідносини. Ніяких обов’язків щодо її виховання вона більше не несе. Але разом з тим така мати позбавляється різних пільг і державної допомоги, які надаються при народженні дитини.

Для багатьох головним фактором при прийнятті такого рішення є важке матеріальне становище. Але тут варто зауважити, що, написавши відмову від дитини в пологовому будинку, ви не звільняєтесь від обов’язку її утримувати. Звичайно ж в перший час ви не будете купувати йому пачки памперсів, пакунки молочних сумішей та повзунки з сорочечками, але в подальшому будьте готові, що будинок малятка може стягнути з вас через суд аліменти на утримання дитини до моменту її усиновлення.

Скасування відмови від дитини

Дуже часто зустрічаються такі випадки, коли жінки приймають подібного роду рішення ще до пологів і не встигнувши насолодитися щасливими хвилинами материнства, пишуть заяви про відмову. Потім настають гіркі хвилини каяття і жалю. Український законодавець врахував нестабільний психоемоційний стан жінки в період вагітності і перший час після пологів, а тому передбачив можливість для жінки поміняти своє рішення. Для цього надається термін – шість місяців. Якщо жінка не передумала і не виявила бажання виховувати і піклуватися про свою дитину, то суд позбавляє її батьківських прав. І вже в цьому випадку дитина може бути переданий на усиновлення чи виховання.

Хто може забрати новонародженого з пологового будинку в разі відмови матері?

Не так давно (у 2011 році) до Сімейного Кодексу України були внесені зміни, згідно з якими у разі відмови матері від дитини, забрати його з пологового будинку для утримання та виховання повинен батько. Якщо він не перебуває у шлюбі з матір’ю його дитини, він отримує статус одинокого батька.

Частина 4 статті 143 СКУ свідчить про те, що якщо батьки не забрали свою дитину з пологового будинку, то це можуть зробити дідусь, бабуся, інші родичі тільки за наявності згоди органу опіки та піклування.

Ці норми законів України націлені на те, щоб використовувати всі можливості дати дитині повноцінну сім’ю, нехай навіть без рідної матері. Пріоритет при виборі для дитини опікунів та піклувальників буде віддаватися саме близьким родичам.

Яка подальша доля дитини від якої відмовилися?

Після того, як мати написала заяву, надала всі необхідні документи, і вони були передані органам опіки та піклування, дитину переводять у відділення дитячої лікарні для новонароджених. Коли проходить 28 днів з дня появи на світ новонародженого, його переводять до будинку маляти. Чи варто тут згадувати про те, що з перших днів свого життя малюк позбавлений найголовнішого – материнської любові і турботи. Та що там говорити … Навіть елементарної уваги з боку персоналу установи не завжди вистачає. Адже для них – це всього лише робота. І швидше за все ваша дитина не єдиний, який знаходиться в будинку малятка, тому таке необхідне спілкування і контакт хоч з яким-небудь людиною буде досить рідкісним явищем.

В Україні щорічно не забирають з пологових будинків близько 700 малюків, що становить 1% від загального числа народжених дітей. Цифра невелика і тим не менш … В ідеалі її взагалі не повинно бути. Адже кожна дитина повинна мати свою сім’ю, і самий мінімум, який вона повинна йому дати, – це ласка і тепло. Все інше: квартира, гроші, робота, не мають для маленького чоловічка абсолютно ніякої цінності. Йому потрібні ви і тільки ви – його батьки! Перед тим як зробити вирішальний вибір, подумайте, хто ще зможе любити вас такий самовідданої і безкорисливою любов’ю, як не ваше дитя?

Хочете дитину — звертайтеся до суду

Консультує Олена МОГИР,
юрист Благодійного фонду
«Батьківська земля»:

Д. ВОЛОЧАЄВА, Донецька область: Моя сестра 10 років тому відмовилася від новонародженого сина-інваліда. Минув час, вона народила ще двоє дітей, але першого свого сина не забула. І навіть змогла його відшукати і тепер хоче повернути. Як бути в такій ситуації? Можливо, щось зробити, щоб бачитися з хлопчиком (забирати до себе в гості на канікули, відвідувати в лікарнях, де він часто перебуває). Як їм з чоловіком поновити батьківські права?

— Сімейним кодексом не передбачена стаття «Відмова від дитини». Фактично, за законом, відмовитися від дитини неможливо. Тим більше, батьки мають право написати заяву про відмову від дитини, на підставі якої вони позбавляються батьківських прав.

Відмова від прав на дитину не означає звільнення від обов’язків. Якщо батько або мати вирішили відмовитися від дитини, вони за законом не звільняються від обов’язку брати участь у його виховному процесі та надавати матеріальну підтримку.

Якщо жінка прийняла подібне рішення в пологовому будинку, то їй слід написати заяву про відмову від дитини в пологовому будинку. У цьому випадку всі документи передаються з пологового будинку в органи опіки, а дитина поміщається в будинок маляти. При добровільній відмові від дитини матір не позбавляють батьківських прав протягом шести місяців — за законом їй дається час подумати і, можливо, змінити своє рішення. Після закінчення цього терміну дитині може бути призначений опікун.

Якщо мати не забрала дитину з пологового будинку, то, за рішенням органів опіки, забрати дитину має право, в першу чергу, батько. Якщо батько також не забирає дитину, то це право отримують бабусі, дідусі та інші родичі.

Позбавлення батьківських прав провадиться через шість місяців. Протягом цього терміну дитина перебуває в державній установі (ст. 164 СК України).

Стаття 166 Сімейного кодексу України встановлює правові наслідки позбавлення особи батьківських прав. Така особа втрачає як особисті немайнові, так і майнові права щодо дитини. Згадані права виникають із сімейних, цивільних, трудових та інших відносин.

Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, стосовно якої вони позбавлені батьківських прав, причому йдеться не тільки про ті права, які вони мали до досягнення дітьми повноліття, а й інші, що вона могла б одержати в майбутньому у разі своєї непрацездатності.

Водночас, ст. 168 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане судом як недійсне.

У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Як оформити у власність покинутий будинок?

О. ТАРЕНКО, Житомирська область:

Є на прикметі занедбана ділянка землі. Сусіди кажуть, що там уже років 20 ніхто не з’являвся. Будівлі зруйновані. Скажіть, чи можливо її якось забрати собі? Як це все оформити?

— У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади.

Набувальна давність — одна з підстав набуття права власності. Частина 1 ст. 344 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) передбачає, що особа, яка в межах закону заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває права власності на нього. Суб’єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Щодо земельних ділянок, то відповідно до ст.119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на неї, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Йдеться про ситуації, коли власник майна не заявляє про своє право уже тривалий час, тобто фактично відмовляється від цього майна.

Об’єктом правової охорони за ст. 344 ЦК є нерухоме або рухоме майно. До нерухомого належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (житлові будинки, майнові комплекси, насадження).

Візьміть виписку з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно. У виписці буде вказаний власник землі та будинку. Спробуйте розшукати власника. Якщо останній власник помер, то можете застосовувати поняття відумерлої спадщини, в іншому разі набувайте права власності за правилами набувальної давності.

Шановні читачі «Урядового кур’єра»!
Якщо ви хочете поставити запитання консультантам сторінки «Запитайте у юриста», можете надіслати його за адресою: 01008, м. Київ, вул. Садова,1, редакція газети «Урядовий кур’єр» або на електронну скриньку [email protected]

Шановні читачі! Звертаємо вашу увагу на правила коментування матеріалів на сайті видання «Урядовий кур'єр».
Коментарі з’являються на сайті тільки після їх перевірки модератором, а не відразу після того, як ви їх розмістили.
У коментарях заборонено антисемітські висловлювання, спонукання до расизму, заклики до насильства, тероризму, збройного повалення чинної конституційної влади.
Просимо вас утриматися від нецензурних слів та виразів, лайок тощо, які ображають людську честь і гідність, а також від комерційних пропозицій, реклами, посилань на інші сайти та ін.
Редакція видання не несе відповідальності за образи, висловлені на адресу інших осіб.