Що відноситься до крупів?

Нині до цієї категорії продуктів відносять цільні або подрібнені зерна різних культур, переважно круп'яних (проса, гречки, рису, кукурудзи), зернових (ячменю, вівса, пшениці) та бобових (гороху, сочевиці, нуту, квасолі). Кеш

Яка буває каша?

Користь і шкода круп: 7 видів каш, які варто ввести в раціон

• Рисова каша
• Гречана каша
• Вівсяна каша
• Пшоняна каша
• Манна каша
• Кукурудзяна каша
• Перлова і ячна каші

Яка каша найкорисніша для людини?

Однак любов до гречки пояснюється не лише її смаком! На запитання яка каша найкорисніша, можна з упевненістю відповісти — гречана, адже жодна інша каша не може похвалитися такою користю.

Крупа

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 мая 2022 года; проверки требуют 5 правок.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 мая 2022 года; проверки требуют 5 правок.

Крупа́ — пищевой продукт, состоящий из цельных или дроблёных зёрен различных культур.

Крупа вырабатывается преимущественно из крупяных (просо, гречиха, рис, кукуруза), прочих зерновых (ячмень, овёс, пшеница, дагусса, реже рожь) и бобовых (горох, чечевица, нут) культур. К крупе также относятся хлопья (овсяные, кукурузные), вспученные зёрна (рисовые, пшеничные), искусственное саго и другие.

Процесс выработки крупы заключается в удалении из зерна примесей, снятии твёрдых верхних оболочек и придании ядру соответствующих формы и вида.

Богаты сложными углеводами. Используются в приготовлении каш и супов.

Виды [ править | править код ]

См. также [ править | править код ]

Примечания [ править | править код ]

Литература [ править | править код ]

• Значения в Викисловаре
• Медиафайлы на Викискладе

• Крупа // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. Том 1. — М. : Большая советская энциклопедия, 1959. — С. 301—304. — 772 с.
• Крупа // Большая советская энциклопедия. Том 13. — 3-е изд. — М. , 1973.
• Крупа // Большая российская энциклопедия. Том 16. — М. , 2010. — С. 127.
• Рагель С. И. Блюда и гарниры из круп // Технология приготовления пищи: учеб. пособие. — Мн. : РИПО, 2018. — С. 172—174. — 570 с. — 1400 экз. — ISBN 978-985-503-827-7.

Все про крупи: походження, корисні властивості, приготування

Крупи - основа для приготування безлічі смачних і поживних страв. Більшість круп'яних культур прийшло до нас з далеких віків, коли тільки зароджувалися цивілізації.

Межиріччя Тигру і Євфрату, береги Нілу і Азія, а на Американському континенті - територія сучасної Мексики - саме там вперше стали вирощувати рис і просо, ячмінь і овес, пшеницю і кукурудзу, які стали для багатьох націй і культур не тільки основою щоденного раціону, а й свого роду «візитною карткою».

Так, наприклад, для багатьох східних держав, у тому числі Японії та Китаю, таким символом став рис. Примітно, що в китайській мові дієслово «є» найчастіше передається поєднанням «чи фе», що дослівно означає «їсти рис».

На деяких східних мовах вираз «смачного!» в дослівному перекладі означає «пригощайтесь рисом», а «прийом їжі» - «рисова страва». Історія появи злакових і круп'яних культур у нас бере свій початок у часи Київської Русі (IX-XIII століття н. е.). Саме тоді селяни почали повсюдно обробляти жито, пшеницю, овес, ячмінь і просо, а приготовлені з них хлібобулочні, борошняні вироби і каші стали невід'ємним атрибутом столу.

Гречану крупу (ядриця і проділ) виробляють із зерна гречки, відокремлюючи ядра від плодових оболонок. Батьківщиною гречки є Північна Індія, де її називають «чорним рисом». Вік цього злаку налічує більше 5000 років. У Франції, Бельгії, Іспанії та Португалії його колись величали «арабським зерном», в Італії і самої Греції - «турецьким», а в Німеччині - «язичницьким зерном».

Гречку, яка потрапила до нас з Греції, за що і отримала свою назву (гречану крупу спочатку називали «грецькою»), вирощували задовго до того, як про неї дізналися в Західній Європі. У ХVIII-ХIХ століттях гречка навіть займала більші площі, ніж жито! Гречку їли і у свята, і в будні, і вона не приїдалася, адже ця крупа добре поєднується з м'ясом, рибою і овочами.

З неї готували начинки до різних страв, крупеники, гречаники і, звичайно ж, кашу, про яку раніше в народі шанобливо говорили: «Гречана каша - матінка наша».

Ця крупа багата залізом, фосфором і міддю, містить вітаміни групи В, а також рутин, що знижує шкідливий вплив радіації на організм людини.

Пшоняна крупа виробляється з пшона - насіння проса, які звільняють від зовнішньої оболонки. Пшоно буває білим, сірим, жовтим і навіть червоним, однак найбільш поширене пшоно жовтого кольору.

Родина проса - Китай, де воно було відоме за 3000 років до н. е. А другою батьківщиною цього злаку вважається Індія, звідки воно ще в I тисячолітті до н. е. потрапило в древній Іран, а потім у Вірменію та Грузію.

Пшоно багате рослинними білками і мікроелементами. Крім того, воно містить вітаміни групи В, які зміцнюють нервову систему, регулюють кров'яний тиск і підвищують нашу працездатність.

Кукурудзяна крупа (маїс)

Кукурудзяна крупа виробляється з зерен кукурудзи. Її батьківщина - Центральна і Південна Америка, де її вирощують уже понад 7000 років. Індіанці використовували в їжу не тільки зерна, але й волоті і стебла кукурудзи. У Європі кукурудзу почали обробляти тільки в XIX столітті.

Кукурудзяна крупа - цінний поживний продукт. У ній міститься велика кількість вітамінів групи В, а також вітаміни А, Е, РР; залізо, кремній, калій і фосфор. Вона знижує рівень холестерину в крові, сприяє виведенню токсинів з організму і уповільнює процеси бродіння в шлунково-кишковому тракті.

Рис - одна з найдавніших сільськогосподарських культур, вік якої налічує 9000 років. Батьківщиною рису вважаються Китай і східна Індія.

В Європі його стали вживати в їжу в VIII столітті н. е., а в Америці - в XV-XVI століттях. В Україну цей злак завезли через Угорщину в XV столітті, проте саме слово «рис» з'явилося лише наприкінці XIX століття. Вважається, що воно стало похідним від англійського «райс», в перекладі означає «рис». До цього рис називали «сарацинським зерном», «сарацинської пшеницею» і «сорочинським пшоном».

Рис містить велику кількість калію, фосфору, цинку, кальцію, заліза, йоду та вітамінів групи В.

У японських селах в святкові дні, особливо в часи новорічних урочистостей, на найпочеснішому місці в будинку викладають гірку рисових коржів - кагамімоті, що вважаються символом благополуччя і удачі.

Вівсяна крупа виготовляється з вівса, який піддається пропарюванню, лущення або шліфування. Батьківщина цього злаку - Монголія і Північний Китай. У Європі овес вирощують більше двох тисяч років.

Вівсяна крупа містить велику кількість незамінних амінокислот, ефірних масел, макро- і мікроелементів, вітамінів. Страви з цієї крупи підвищують імунітет, нормалізують обмін речовин, знижують ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

З вівсяної крупи готують пластівці, з яких можна швидко приготувати кашу, мюслі і безліч інших страв.

Перлову крупу виробляють, знімаючи верхній шар зерен ячменю. Батьківщина цього злаку - Азія, а історія обробітку ячменю почалася ще в епоху неоліту (12-10 тис. років до н. е.). Сьогодні культурний ячмінь вирощують на великих територіях від Тибету до Північної Африки і Криту.

Перлова крупа містить велику кількість селену, вітамінів групи В, протеїнів і мінералів. У ній також багато амінокислот, які роблять на організм антибактеріальну дію, і фосфору, що регулює обмін речовин і роботу мозку.

Ячна крупа, так само, як і перлова, виготовляється з ячменю. Його зерна очищають і подрібнюють, в результаті чого виходять крупинки різної форми і розміру. Ячна крупа містить велику кількість складних вуглеводів, крохмалю, білка, харчових волокон, а також вітамінів і мінеральних речовин.

Вживання в їжу страв з ячної крупи викликає протизапальну дію, сприяє очищенню й омолодженню організму.

Манну крупу, або манку, отримують в результаті перемолу пшениці в борошно. У манці мало клітковини, проте ця крупа містить велику кількість білків, крохмалю, вітамінів групи В, а також калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору і заліза. Манка легко і швидко готується, тому в ній зберігаються всі корисні речовини. Страви з цієї крупи дуже поживні і калорійні.

Пшенична крупа являє собою перемелені зерна пшениці, причому помел може бути як великим, так і дрібним. Батьківщиною пшениці вважаються землі Сирії, Палестини, Ефіопії та Західних Гімалаїв. В даний час територія її поширення становить близько 200 мільйонів гектарів по всьому світу.

Пшенична крупа покращує імунітет, регулює обмінні процеси, знижує рівень холестерину в крові, виводить з організму шлаки і токсини.