Скільки помідорів можна зібрати з 1 га?

У середньому врожайність томатів сягає 40 т з 1 га. Насіння цих сортів холоднянські селекціонери реалізовують вперше. КешСхожі

Скільки кущів помідорів потрібно на 1 сотку?

Густота посадки детермінантного томату на поливі, що рекомендується: великоплідні – 200-250 рослин на сотку; середньоплідні – 280-330 рослин на сотку; ранні та дрібноплідні – 330-400 рослин на сотку.

Скільки дає кущ помідорів?

В середньому, на одному кущику можна зібрати 3 кисті томатів. Середньорослі. Ці кущі дають до 8 кистей плодів з одного куща.

Скільки картоплі виходить із 1 га - Фермер

Вирощування, врожайність, підживлення, удобрення томатів: повний огляд

Як овочева культура, томат популярний у багатьох країнах світу, включаючи й Україну, де на його частку припадає приблизно 23%. Зрілі плоди помідорів використовуються у харчовій промисловості як цілими для консервування, так і для переробки з метою виробництва томатопродуктів (пасти, соку і т.ін.).
У нашій країні посіви томатів займають за площею понад 100 тис. га. Щоб зібрати у кінці сезону врожай не тільки у великій кількості, але і гарної якості, необхідно правильно вирощувати і доглядати за овочевою культурою, а також своєчасно підживлювати. Докладному розгляду таких питань і присвячена ця стаття. А для початку розберемося, які біологічні особливості томатів.

Характеристика томатів

Томат (помідор) є різновидом трав'янистих однорічних (на своїй батьківщині – багаторічних) рослин родини Пасльонові. На європейську територію рослину завезли з Південної Америки у середині XV століття. Спочатку помідори вирощували у нас як декоративну культуру, оскільки їх плоди не встигали визрівати у місцевому кліматі і вважалися неїстівними. Але з того часу, як придумали вирощувати томати через розсаду, ця проблема була вирішена.
Томати належать до теплолюбних культур. Рослині також необхідне достатнє освітлення, особливо на етапах росту розсади і цвітіння. Інакше через нестачу світла зменшується кількість квіток і камер у плоді, а квітки починають опадати.
Залежно від сорту плоди томатів мають форму від плоско-округлої до подовжено-овальної і важать від 70 до 100 г і більше. Також плоди відрізняються і забарвленням: у більшості сортів воно червоне, рідше зустрічається рожеве, ще рідше – жовте або жовтувато-біле.
Коріння томатів проникає у ґрунт на максимальну глибину 0,3-0,5 м, а у діаметрі коренева система може досягати 2,5 м.
Найкращими попередниками помідорів вважаються огірки, кабачки, морква, капуста, цибуля, зернові, бобові. А ось якщо раніше на ділянці вирощували картоплю, баклажани або перець, то висаджувати томати небажано, як і по сусідству з картопляним полем (у цьому разі дуже високий ризик зараження помідорів фітофторою).

Від чого залежить врожайність томатів

• Якість розсади.
• Родючість ґрунту.
• Умови вирощування.
• Своєчасність поливу.
• Добрива і підживлення.
• Боротьба з хворобами і шкідниками.

Способи вирощування помідорів

Помідори можна вирощувати різними способами: безрозсадним або розсадним, на закритому (тепличному) або відкритому ґрунті.

Вирощування помідорів з насіння

При вирощуванні помідорів безрозсадним способом насіння висівають у заздалегідь политий субстрат на глибину 1 см. Оптимальна температура навколишнього середовища у цьому разі становить +25+27 °С.

В Україні такий спосіб вирощування не практикують, оскільки при посіві у відкритий ґрунт плоди томатів не встигають дозріти за сезон. Посів помідорів насінням дає гарні врожаї (до 200-300 ц/га) у багатьох областях Узбекистану, Казахстану та інших країнах Середньої Азії зі спекотнішим кліматом.

Вирощування розсади томатів

У середніх широтах, характерних для українських регіонів, помідори вирощують виключно розсадним способом.

При температурі повітря +25+30 °С насіння помідорів проростає протягом 3-5 діб. Після чого його висаджують (бажано негусто) у горщики розміром не більше 8х8 см (по одному) або ящики (по кілька штук) висотою не менше 10 см. Перед цим землю поливають слабким розчином марганцівки (0,5 г на 10 л води).

Через 25 днів розсаду, яка підросла, пересаджують у горщики на 4-7 см більші, після чого землю добре поливають.

При догляді за розсадою важливо стежити за тим, щоб кущі не витягувалися. Тому з метою загартовування дотримуються особливого температурного режиму та поливу рослин.

У перші 7 діб після посадки денна температура не повинна опускатися нижче +16 . +18 °С, нічна – нижче +12 . +15 °С. Потім температуру підвищують до +20 °С вдень і +15+16 °С вночі. У перший місяць полив здійснюється двічі: перший раз – після появи сходів, другий – через 1-2 тижні.

На стадії сім'ядольних листочків розсаду пікірують, після чого відразу поливають теплою водою (не нижче +20 °С). Наступні 2-3 дні сіянці захищають від впливу прямих сонячних променів.

Через 4 тижні після другої пікіровки розсаду висаджують або у теплицю, або на город, де за нею продовжують доглядати.

Вирощування томатів у теплиці

У зимові теплиці кущі томатів висаджують з лютого. Готові до висадки рослини мають бути не вищі 35 см, мати по 8-12 добре сформованих листів і по 1-2 суцвіття. За 2-3 дні до пересадки у теплицю з куща томатів зрізають 3 нижніх листки (це знижує ймовірність виникнення у рослин захворювань, покращує провітрювання і освітленість).

У теплицю розсаду помідорів висаджують у горщиках, які і засипають землею. Якщо розсада переросла, чинять так: роблять основну лунку, на дні якої роблять другу за розміром горщика, куди його і опускають. Землею присипають тільки горщик.

Коли розсада приживеться (приблизно через 12 днів), лунку повністю засипають землею. Поливати рослини можна через 12-15 днів після пересадки. У цей же час можна починати підв'язувати розсаду.

Вирощування помідорів у відкритому ґрунті

Оптимальний термін посіву насіння помідорів на розсаду – друга половина березня. У відкритий ґрунт розсаду висаджують приблизно через 45-60 діб після появи сіянців. Томати добре ростуть на різних типах ґрунтів (легких супіщаних, середніх суглинках), крім ґрунтів, які запливають, зі слабкою аерацією. Перевагу варто віддавати слабкокислим або нейтральним ґрунтам. При цьому земля має бути рихлою, теплою і помірно вологою.

Щоб підготувати ґрунт до посадки томатів, восени його розорюють на глибину 27-30 см, а навесні культивують у поєднанні з боронуванням.

На 9-13 добу після пересадки з ящиків кущі помідорів підгортають (привалюють вологу землю до коріння і основи стебла рослини). Приблизно через 20 днів після висадки томатів на городі рослину пасинкують.

Поливають помідори крапельним способом із розрахунку 1 л води на 1 кущ.

Особливості підживлення помідорів у теплиці

За 5-7 днів до пересадки розсади у теплицю для підживлення томатів використовують такий розчин: 1 г борної кислоти розчиняють в 1 л води. Отриманою сумішшю рослини обприскують вранці у похмуру погоду (у сонячний день листя може отримати опік).

Також перед висадкою у теплицю помідори корисно підживлювати органічними добривами. Рецепт одного з них із розрахунку на 1 кв. м: 0,5 л деревної золи, 1 ч. ложка сечовини, 1 відро компосту або перегною.

Під час вирощування томатів у теплиці здійснюється 3-4 підживлення овочевої культури. Перший раз добриво вносять позакореневим способом через 20 днів після пересадки кущів. Для цього готують розчин з 1 ст. ложки нітрофоски, 0,5 л рідкого коров'яку і 10-12 л води, яким поливають помідори (1 л на кожен кущ).

Другий раз томати підживлюють через 10 днів розчином, який готують методом додавання у воду (10 л) 1 ч. ложки сульфату калію і 1 ст. ложки органічного добрива.

Ще через 12 днів помідори удобрюють втретє. Для цього у 10 л води розчиняють 1 ст. ложку суперфосфату або 2 ст. ложки деревної золи і поливають томати із розрахунку 5 л на 1 кв. м площі. Можна використати й інший розчин: у відрі води розчиняють по 1 ст. ложці гумату натрію і нітрофоски.

Особливості удобрення помідорів у відкритому ґрунті

Перед тим, як висаджувати розсаду помідорів на городі, землю також рекомендується удобрити органікою.

На перших порах після пересадки краще утриматися від використання азотовмісних добрив, які замість утворення зав'язі підсилюють зростання вегетативної маси. Коли томати добре приживуться на новому місці, можна застосовувати фосфорні та калійні добрива.

Забезпечити помідори необхідними елементами для зростання куща, утворення квіток і формування зав'язей допомагають рідкі зольні добрива. Також вони служать для профілактики грибкових захворювань і підвищення врожайності.

При вирощуванні томатів на відкритому ґрунті іноді виникає така проблема, як цвітіння пасльонових без утворення зав'язі. Усунути її допомагає застосування фосфорних добрив. Розчином у рідкому стані (10 г монофосфату калію на 10 л води) томати обробляють «під корінь» у період цвітіння.

У здобутті гарного врожаю помідорів важливу роль відіграє повноцінне живлення рослин. Особливе значення збалансованому харчуванню варто приділити на етапі утворення плодів.

У зв'язку з цим досвідчені агрономи радять застосовувати нітроамофоску, яка багата на азот, калій і фосфор. Найбільшу ефективність дає кореневе підживлення добривом у рідкому вигляді (2 ст. ложки на відро води з розрахунку на 4 куща). Як наслідок у пасльонових активізується зав'язь і збільшується кількість плодів.

На українському ринку препаратів з догляду за овочевими та городніми культурами представлені різні види готових добрив. Серед них добре зарекомендувала себе продукція НВЦ «Реаком». Хелатні мікродобрива під назвою «РЕАКОМ-Р-ТОМАТИ» придатні для передпосівної обробки насіння, а також кореневого і листкового підживлення пасльонових, які вирощуються різними способами. Переконатися у результативності використання цього препарату ви можете особисто, оформивши замовлення на купівлю рідкого концентрованого добрива у нашому інтернет-магазині.

Урожайність плодів і насіння різних сортів помідора

Насіння помідора, як і більшості овочевих культур, не є продуктом, який безпосередньо використовується в їжу, але відноситься до важливих засобів виробництва, які забезпечують урожайність і рентабельність культури (Алпатьев А.В., Федорова М.И., Ушаков П.П. и др., 1979). Врожайність помідора обумовлюється багатьма факторами, серед яких найважливіше місце належить сорту (Кравченко В.А., 1992). В свою чергу кожний сорт помідора характеризується певними морфологічними ознаками і біологічними особливостями, властивими лише йому. Вся робота з насінням окремо взятого сорту повинна бути спрямована на повнішу реалізацію його врожайних можливостей та поліпшення якості. Досягнути успішних результатів у цьому можна лише при збереженні генетичної чистоти сорту, вирощуванні насіння в сприятливих грунтово – кліматичних умовах, дотриманні всіх технологічних заходів, встановленні потенційної здатності сортів до формування максимальної продуктивності та якості.

Щоб дослідити сортові особливості помідора за здатністю до формування насіння, потрібно досконало знати природну спроможність сортів до утворення продуктових органів (кількість плодів на одній рослині, їх середню масу).

Аналіз результатів досліджень підтвердив, що серед форм з плескатоокруглими плодами вищою товарною врожайністю виділявся сорт Атласний (табл. 7). Залежно від погодних умов року найвища врожайність плодів у цього сорту спостерігалася у 2000 році (70,2 т/га проти 54,7 т/га у стандарту), найменша – у 2002 році (60,5 т/га проти 47,8 т/га у сорту Флора). Відповідно до рівня врожайності плодів за роками досліджень змінювалася надбавка врожайності. Вона коливалась від 12,7 до 15,7 т/га, що в середньому становило 14,6 т/га.

Таблиця 7. Господарська характеристика сортів помідора з плескатоокруглими плодами

Сорт	Товарна урожайність плодів, т/га	До контролю		Товарність,%	Середня маса плоду, г
	±	%
2000 р.
Флора-контроль	54,7	-	100	91,3	81 ± 4,9
Атласний	70,2	15,5	128	93,5	128 ± 5,4
НІР05	7,5
2001 р.
Флора-контроль	50,5	-	100	87,6	75 ± 3,9
Атласний	66,2	15,7	131	90,1	123 ± 5,1
НІР05	6,7
2002 р.
Флора-контроль	47,8	-	100	89,7	69 ± 4,7
Атласний	60,5	12,7	127	91,8	124 ± 4,9
НІР05	6,2
Середнє за 2000-2002 рр.
Флора-контроль	51,0	-	100	89,5	75
Атласний	65,6	14,6	129	91,8	125

Вихід товарної продукції у кращого за врожайністю сорту Атласний знаходився в межах 90,1-93,5%, дещо нижчий – у сорту Флора (87,6-91,3%). Сорт Атласний, хоча і формував меншу кількість плодів на рослині, проте середня їх маса була значно вища, ніж у сорту Флора. Залежно від погодних умов у роки проведення досліджень середня маса плоду була на рівні 123-128 г у сорту Атласний проти 75-81 г у сорту Флора.

Отже, за показниками врожайності плодів, виходу товарної продукції, середньої маси плоду серед форм з плескатоокруглими плодами переважав сорт Атласний.

У процесі вивчення сортових особливостей помідора встановлено, що серед форм з сливоподібною формою вищою врожайністю плодів характеризувався сорт Лагідний порівняно з Аміко (табл. 8). Урожайність його в середньому становила 71,0 т/га проти 55,1 т/га у сорту Аміко, що на 15,9 т/га більше.

Таблиця 8. Господарська характеристика сортів помідора з сливоподібними плодами

Сорт	Товарна урожайність плодів, т/га	До контролю		Товарність,%	Середня маса плоду, г
	±	%
2000 р.
Лагідний-контроль	62,0	-	100	97,2	82 ± 3,8
Аміко	46,6	-15,4	75,2	99,1	80 ± 4,9
НІР05	5,6
2001 р.
Лагідний-контроль	72,6	-	100	94,4	78 ± 3,4
Аміко	58,0	-14,6	79,9	95,8	77 ± 4,1
НІР05	6,5
2002 р.
Лагідний-контроль	78,3	-	100	96,2	79 ± 3,6
Аміко	60,8	-17,5	77,6	98,9	79 ± 4,5
НІР05	7,7
Середнє за 2000-2002 рр.
Лагідний-контроль	71,0	-	100	96,0	80
Аміко	55,1	-15,9	77,5	97,9	78

Погодні умови року по-різному впливали на формування рівня врожайності плодів. У сорту Лагідний показник урожайності коливався від 62,0 т/га в 2000 р. до 78,3 т/га у 2002 році, у сорту Аміко – від 46,6 т/га до 60,8 т/га. Вирощування сорту Лагідний дозволило додатково отримати товарної продукції на 14,6-17,5 т/га більше. За виходом товарної продукції, середньою масою плоду обидва сорти мали близькі показники.

Порівняльна характеристика сортів помідора свідчить, що вищою врожайністю плодів відзначався сорт Лагідний з сливоподібною формою плоду (середнє за 2000-2002 рр. – 71,0 т/га). Дещо нижчу врожайність відмічено у сорту Атласний – 65,6 т/га. У сортів Аміко і Флора цей показник був нижчий – 55,1 і 51,0 т/га відповідно. Вихід товарної продукції вищий у сливоподібних форм – 96,0-97,9% проти 89,5-91,8% у сортів з плескатоокруглими плодами. За середньою масою плоду серед усіх зразків вирізнявся сорт Атласний. В середньому за три роки цей показник досягав 125 г, у решти сортів – 75-82 г.

Урожайність насіння помідора значною мірою визначалася його сортовими властивостями, залежала від форми плодів, кількості на рослині та їх розміру, від погодних умов року. Залежно від сорту змінювались продуктивні і посівні якості насіння.

Результати проведених досліджень свідчать, що серед зразків помідора з плескатоокруглими плодами кращою обнасіненістю вирізнявся сорт Флора, не зважаючи на те, що в нього менша масу плоду (табл. 9). Вихід насіння від маси плодів у нього становив 0,390,48%, у сорту Атласний – 0,23-0,33%. В середньому за три роки досліджень цей показник був на рівні 0,43% у першого сорту, 0,26% – у другого.

Таблиця 9. Вплив сортових особливостей на врожайність та вихід насіння помідора з плескатоокруглими плодами

Сорт	Вихід насіння,%	Урожайність насіння, кг/га	± до контролю, кг/га	Кількість насіння в плоді, шт.	Маса насіння з плоду, г
2000 р.
Флора-контроль	0,48	244	-	129	0,42
Атласний	0,33	189	- 55	105	0,33
НІР05	0,081	25,6
2001 р.
Флора-контроль	0,43	192	-	116	0,39
Атласний	0,24	152	-40	86	0,28
НІР05	0,062	20,3
2002 р.
Флора-контроль	0,39	177	-	94	0,33
Атласний	0,23	149	-28	80	0,26
НІР05	0,054	18,7
Середнє за 2000-2002 рр.
Флора-контроль	0,43	204	-	113	0,38
Атласний	0,26	163	-41	90	0,29

Така закономірність простежувалася і за врожайністю насіння з одиниці площі. Сорт Флора значно переважав сорт Атласний за цим показником. В середньому – на 41,0 кг/га, залежно від погодних умов років вивчення – на 28-55 кг/га.

Урожайність насіння сорту Флора в 2000 році досягала рівня 244 кг/га проти 189 кг/га в Атласного, середній показник становив 204 і 163 кг/га відповідно. За даними Ф.А. Ткаченка, (1973) окремі сорти та гібриди помідора можуть давати до 250-300 кг/га насіння. У передових насінницьких господарствах збирають по 120-180 кг/га насіння помідора (Барабаш О.Ю., 1994).

Відповідно до показників виходу насіння від маси плодів та врожайності спостерігалася така ж закономірність і за кількістю та масою насіння з одного плоду. Кількість насіння в одному плоді у сорту Флора коливалася від 94 до 129 шт., в Атласного – від 80 до 105 шт. Середня кількість насіння становила 113 проти 90 шт. Маса насіння з одного плоду змінювалася в межах 0,33-0,42 г у кращого сорту, 0,26-0,33 г – у сорту Атласний. Отже, більшою обнасіненістю плодів серед форм з плескатоокруглими плодами характеризувався сорт Флора.

Під час вивчення впливу сортових особливостей на вихід насіння помідора вищий показник спостерігався у сорту Флора – 0,43% проти 0,26% у Атласного. Це пояснюється тим, що плоди помідора сорту Флора за своїми біологічними особливостями є більш обнасіненими та соковитими і формують більшу кількість насіння в плоді, яка становить 113 шт., що на 23 шт. більше, ніж в Атласного. Плоди останнього є більш м’ясистими і менш соковитими, в одному плоді міститься в середньому 90 насінин. За врожайністю насіння сорт Атласний також поступався сорту Флора (контроль) – 163 кг/га проти 204 кг/га відповідно.

Аналізуючи результати досліджень за здатністю сортів з сливоподібними плодами до формування насіння, слід відзначити вищу природну спроможність у сорту Лагідний (табл. 10). За трирічними даними, вихід насіння від маси плодів у нього становив у середньому 0,30% проти 0,18% у сорту Аміко. Коливання цього показника відмічено в межах 0,24-0,37% і 0,16-0,21% відповідно.

Урожайність насіння більше, ніж удвічі, перевищувала у сорту Лагідний порівняно з Аміко. В середньому за три роки досліджень вона становила 192 кг/га у кращого сорту, 91,9 кг/га – в Аміко. Найвищі показники врожайності насіння (221 і 127 кг/га) встановлено в обох сортів у 2002 році, погодні умови якого (підвищена температура і достатнє забезпечення вологою) сприяли інтенсивному зав’язуванню плодів, збільшенню їх кількості на рослині і достиганню. Це все позитивно впливало на процес формування і достигання насіння у сортів з сливоподібними плодами. 2000 і 2001 роки характеризувалися теж підвищеною температурою повітря, але дефіцитом вологи у серпні в період утворення і достигання плодів та насіння. Тому врожайність насіння у сорту Лагідний знаходилася на рівні 180 і 175 кг/га відповідно, в Аміко – 83,8 і 65,0 кг/га.

Таблиця 10. Вплив сортових особливостей на врожайність та вихід насіння помідора з сливоподібними плодами

Сорт	Вихід насіння,%	Урожайність насіння, кг/га	± до контролю, кг/га	Кількість насіння в плоді, шт.	Маса насіння з плоду, г
2000 р.
Лагідний-контроль	0,29	180	-	74	0,17
Аміко	0,17	83,8	-96,2	50	0,15
НІР05	0,033	21,5
2001 р.
Лагідний-контроль	0,24	175	-	70	0,12
Аміко	0,16	65,0	-110	40	0,13
НІР05	0,021	19,7
2002 р.
Лагідний-контроль	0,37	221	-	92	0,26
Аміко	0,21	127	-94	57	0,19
НІР05	0,052	36,3
Середнє за 2000-2002 рр.
Лагідний-контроль	0,30	192,0	-	80	0,18
Аміко	0,18	91,9	100,1	49	0,15

У цілому за роки досліджень урожайність насіння помідора сорту Лагідний перевищувала цей показник в Аміко на 94,0-110 кг/га. Вища врожайність насіння першого сорту супроводжувалась кращою обнасіненістю плодів (70-92 насінини в плоді проти 40-57 шт.), більшою масою насіння, яке знаходилося в одному плоді. В середньому цей показник рівнявся 0,18 і 0,15 г відповідно. Сорт Аміко здатний формувати меншу кількість насіння в одному плоді, але воно крупніше. Кращою здатністю до формування насіння серед форм з сливоподібними плодами характеризувався сорт Лагідний.

Вивчення потенційної спроможності рослин помідора залежно від сорту дасть змогу підібрати високопродуктивні сорти, які забезпечать найбільший вихід насіння. Знаючи врожайність кожного сорту, можна визначити його площі для насінництва, товарного овочівництва та об’єм селекційної роботи.

Отже, порівнянням сортів з різною формою плоду встановлено найвищу врожайність товарної продукції у сорту Лагідний з сливоподібними плодами і Атласний з плескатокруглими – 71 т/га проти 55,1 т/га у сорту Аміко, 65,6 т/га проти 51,0 т/га – у Флори. Вищу врожайність насіння відмічено у сорту Флора (204 кг/га), що на 41 кг/га більше, ніж у сорту Атласний. Він також переважав і за виходом насіння (0,43% проти 0,26%).

У сортів з сливоподібними плодами більше насіння отримано у сорту Лагідний – урожайність 192,0 кг/га проти 91,9 кг/га в Аміко, вихід насіння від маси плодів 0,30 і 0,18% відповідно (Жук О.Я., Сиворакша О.А., 2001).

Дополнительные материалы по теме: