вологоємність ґрунту
Польова вологоємність ґрунту — кількість води, що утримується ґрунтом тривалий час. Вологість піщаних ґрунтів при польовій вологоємності становить 4–10 %, супіщаних — 10–20 %, легко- та середньосуглинистих — 20–30 %, важкосуглинистих і глинистих — 30–40 %.24 лип. 2021 р.
Яка вологість ґрунту?
Оптимальна вологість ґрунту у відсотках польової вологоємності становить для польових, плодових і ягідних культур 70-80 %, для овочевих — 75-90 %.
Як розрахувати вологість ґрунту?
Вологість ґрунту розраховується шляхом порівняння маси випареної вологи та сухої землі. Непрямі методи засновані на визначенні характеристик ґрунту в залежності від ступеня його вологості, а також визначенні характеристик поміщених у нього предметів (наприклад, пористого абсорбера).
Що таке водопроникність ґрунту?
Водопроникність Водопроникність — здатність ґрунту пропускати воду; вимірюється кількістю міліметрів водного шару за хвилину. Залежить від механічного складу, об'ємної щільності, водоміцності структури й вологості і змінюється в часі. Розрізняють дві стадії процесу проникнення — вбирання та фільтрація (просочування).
Вологоємність ґрунту — Вікіпедія Вологоємність ґрунту — величина, що кількісно характеризує водоутримуючу здатність ґрунту; здатність ґрунту поглинати і утримувати в собі від стікання певну кількість вологи під дією ... See moreЛабораторна робота №8 Вологоємність
Вологоємність — кількість води, яку утримує ґрунт. Вимірюють в %.
Усі види вологоємності залежать від механічного складу, структури ґрунту та вмісту органічної речовини.
Повна вологоємність (ПВ) - властивість ґрунту вміщувати максимальну кількість води.
У природних умовах такий стан зволоження характерний для заболочених ґрунтів або досягається під час танення снігу чи тривалого інтенсивного дощу.
Визначають методом насичення в циліндрах. Зразки ґрунту з непорушеною будовою відбирають спеціальними циліндрами, які заздалегідь зважують. Ґрунт разом із циліндрами зважують і ставлять на насичення в посудину з водою. Рівень води підтримують на висоті ґрунту в циліндрі, У полі одночасно відбирають наважки ґрунту в бюкси для визначення вологості.
Після повного насичення ґрунту, що визначають за крапельками води на його поверхні, циліндри виймають з води, обережно витирають і зважують. Повну вологоємність ґрунту (ПВ) визначають за формулою:

,
де a - кількість води після повного насичення зразка, г;
Р — маса абсолютно сухого гґрунту в циліндрі; г.
Кількість води в фунті після повного насичення (а) дорівнює різниці між масою ґрунту після насичення і масою абсолютно сухого ґрунту. Записи ведуть за формою (табл. 8.1).
Форма запису для визначення повної вологоємності ґрунту
Назва ґрунту або варіанта
Маса циліндра з ґрунтом, г
Кількість води в ґрунті після насичення, г
Повна вологоємність ґрунту, %
Найменша вологоємність (НВ) - властивість ґрунту утримувати в собі максимальну кількість води після повного зволоження і вільного стікання гравітаційної води в нижні шари. Дорівнює приблизно п’яти гігроскопічним вологостям (НВ = 5ГВ).
Метод заливних ділянок. У полі виділяють характерну для даного ґрунту ділянку розміром 2x2 або 1x1 і обваловують двома рядами ущільнених валиків висотою 35-40 см. Перший ряд захищає поливну ділянку, другий - захисну смугу. Можна застосовувати і дерев'яні рами.
Перед поливом виділеної ділянки визначають необхідну кількість води для зволоження ґрунту до стану повної вологоємності на глибину 50 або 100 см. Для цього поряд із ділянкою в окремих генетичних горизонтах або шарах визначають вологість, об'ємну масу і загальну пористість ґрунту. За цими показниками визначають фактичний запас води в ґрунті до поливу та загальну пористість. Віднявши від останньої об'єм пор, заповнених водою, визначають кількість необхідної для поливу води. Для більшої гаранти цю кількість води збільшують в 1,5 рази.
Запаси волога розраховують за формулою:

,
де h - досліджуваний шар фунту, м;
d - об’ємна маса ґрунту, г/см 3 ;
W - фактична вологість ґрунту, %.
Об’єм пор (Vp) визначають наступним чином:

,

де - загальна пористість, %.
Необхідна кількість води для поливу буде дорівнювати:

;
Наприклад, якщо наявна вологість у метровому шарі 20%, об’ємна маса - 1,2 г/см3, пористість - 55%, то необхідну кількість вода для поливу 1 м2 буде розраховуватись наступним чином:
;
;

Визначену таким чином кількість води рівномірно подають на ділянку ї захисну смугу. Щоб запобігти руйнуванню структури ґрунту і внаслідок цього його запливанню, частину ділянки під час поливу вкривають товстим шаром соломи або сіна. Рівень води підтримують постійно 2-5 см.

Після того, ЯК вода увійде в фунт, поливну ділянку і захисну смугу накривають плівкою, а потім соломою для захисту ґрунту від випаровування. Піщані й супіщані ґрунти витримують добу, більш важкі - 2-3 доби. Через кожні 3-4 дні для визначення вологості відбирають зразки ґрунту в окремих шарах на всю глибину промочування до тих пір, поки різниця у вологості буде не більшою 1-1,5%. Ця вологість і буде характеризувати найменшу вологоємність ґрунту. Використовують дня розрахунку поливної і промивної норми води.
На рис. 8.1 зображено розподіл різних видів вологості та вологоємності.
Найбільшою вологість ґрунту буде при повній вологоємності (ПВ), трохи нижчою – при найменшій вологоємності (НВ). Між НВ та вологістю в’янення (ВВ) знаходиться продуктивна волога (r). Для розрахунку поливної норми використовують НВ та вологість розриву капілярів.
Вологість розриву капілярів — вологість, при якій уповільнюються фізіологічні процеси рослин. Зазвичай визначається в %. Змінюється залежно від виду рослини те фази її розвину. Наприклад, для озимої пшениці цей показник буде 75% НВ, для картоплі – 80% НВ, для соняшнику в усі фази до цвітіння – 75% НВ, під час цвітіння – 80% НВ, у подальші фази – 75% НВ (75-80-75% НВ). ВРК ділить продуктивну вологу на активну (r1) та пасивну (r2). У разі зменшення вологості ґрунту за межу вологості розриву капілярів треба проводити полив до рівня найменшої вологоємності, то ж різниця між НВ і ВРК буде дорівнювати поливній нормі.
Капілярна вологоємність - кількість води, яку ґрунт може утримувати після постійного надходження з підґрунтя.
Визначають методами, як і повну вологоємність, лише з тією різницею, що ґрунт у циліндрах насичують водою знизу. Після капілярного насичення відбирають середні зразки для визначення вологості ґрунту. Процентний вміст вологи і буде характеризувати капілярну вологоємність ґрунту.