Що лікує груша?

Відвар груш — дієвий сечогінний засіб, а печені плоди чудово лікують кашель. Це справжня знахідка для оздоровлення нирок, зміцнення імунної системи, виведення токсинів з організму, поліпшення травлення і очищення кишечника та печінки.

Що буде якщо кожен день їсти груші?

Цей компонент стимулює перистальтику кишечника, покращує роботу шлунково-кишкового тракту. Груша допомагає тим, хто страждає від запорів, даруючи людині можливість природним шляхом позбутися від усього того, що вона накопичила. Крім того, плоди груші знижують рівень холестерину в крові.

Кому не можна їсти груші?

Кому не рекомендовано їсти груші

• у вас гастрит, виразки шлунка чи інші захворювання шлунково-кишкового тракту;
• літнім людям краще відмовитися від вживання кислих плодів, тому що вони посилюють розлади нервової системи;
• не їжте перестиглі груші, тому що це призведе до розладу шлунка.

Груша звичайна — Вікіпедія Плоди груші звичайної. Груша звичайна — родоначальниця багатьох культурних сортів. Її сіянці використовують як підщепу при розмноженні цих сортів. У харчуванні See more

Груша звичайна – лікувальні властивості

Груша звичайна (Pyrus communis, груша дика) – це листопадне дерево висотою до 10 – 15 метрів, що належить до родини трояндових. Це дерево має блискучі, сіро-бурого кольору гілки, на яких знаходяться короткі колючі пагони. Листя груші звичайної чергове, довгочерешкове, майже кругле або овальне, дрібно пилчасте по краях. Молоде листя густо повстисто-опушене, а старе листя голе, блискуче, темно-зеленого відтінку. Квіти цієї лікарської рослини двостатеві, правильні, блідо-рожеві або повністю білі, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Плоди цієї рослини округлі або грушоподібні, несправжні, соковиті, їх м’якуш містить велику кількість кам’янистих клітин. Дерево цвіте в кінці квітня та на початку травня, його плоди достигають з вересня по жовтень.

Груша звичайна зустрічається по всій території нашої країни крім крайніх степових районів у мішаних та світлих лісах, на узліссях і в чагарниках. Це дерево часто вирощують в садах як плодову рослину.

Заготівля та хімічний склад груші звичайної

Для приготування лікувальних препаратів використовуються плоди, які заготовляють після їх достигання. У цей період плоди груші легко відриваються від гілок, їх можна обтрушувати або вони опадають самі. Свіжі плоди груші звичайної можна зберігати від 2 до 3 місяців у прохолодних приміщеннях. Досить часто їх сушать у спеціальних сушарках при температурі від 70 до 80 градусів. До лікарських рослин це дерево належить неофіційно.

Хімічний склад груші звичайної багатий на поживні речовини та вітаміни. У плодах є пектинові та дубильні речовини, близько 0,2 % лимонної та яблучної кислот, від 15 до 25 мг% аскорбінової кислоти, крохмаль, цукри, каротин, вітаміни РР і В, мінеральні солі та незначна кількість ефірної олії.

Фармакологічні властивості груші звичайної

У нетрадиційній медицині застосовуються свіжі плоди груші звичайної або приготована з плодів наливка. Їх вживають у якості в’яжучого засобу від розладів кишечника та шлунка, а відвар з сушених плодів цього дерева застосовують від проносу, кашлю, а також як протигарячковий і жарознижувальний засіб. Крім цього відомо, що сік груші є ефективним сечогінним засобом і може застосовуватись при нирковокам’яній хворобі.

Плоди груші звичайної можна їсти свіжими, печеними, вареними, квашеними. Також їх можна сушити, варити з них варення, квасити квас, вичавлювати сік. У свіжому стані плоди цієї лікарської рослини рекомендується їсти після нетривалого влежування, після якого зменшується вміст дубильних речовин, кислотність, а частина крохмалю перетворюється на цукор.

Груша звичайна

Pyrus communis —
велике (20—30 м заввишки) листопадне дерево родини трояндових. Має бурувато-сірі, блискучі, часто з укороченими колючими пагонами гілки. Листки довгочерешкові, чергові, овальні або майже округлі, по краю дрібнопилчасті; молоді — густоповстистоопушені, старі — голі, темно-зелені, блискучі. Квітки правильні, двостатеві, білі або блідо-рожеві, в щитковидних суцвіттях. Плід несправжній, грушовидний або округлий, соковитий, з великою кількістю кам'янистих клітин у м'якуші. Цвіте з другої половини квітня до початку травня. Плоди достигають у вересні — жовтні.

Поширення

Росте по всій території України (крім крайнього Степу) в світлих і мішаних лісах, по чагарниках, на узліссях. Часто розводять у садах.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують плоди, які збирають після повного достигання, коли вони падають самі або легко обтрушуються. Свіжими їх можна використовувати 2—3 місяці, зберігаючи в прохолодному приміщенні. Про запас плоди сушать у сушарках, попередньо при температурі 82— 84°С, а потім — при 70°С.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад

Плоди містять дубильні й пектинові речовини, 0,1—0,2% органічних кислот (яблучна, лимонна та інші), аскорбінову кислоту (12—22 мг%), каротин, вітаміни В, і РР, цукри, ефірну олію та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

В народній медицині свіжі плоди або виготовлену з них наливку використовують як в'яжучий засіб при розладах шлунка і кишечника, відвар сушених плодів вживають при кашлі, проносі, як жарознижувальний та протигарячковий засіб, а грушевий сік — як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі.

Споживають плоди груші свіжими, сушеними, печеними, вареними і квашеними, їх переробляють на соки, повидло і квас.

Свіжі плоди краще вживати після влежування, бо при цьому зменшується кількість дубильних речовин, знижується кислотність, а крохмаль частково переходить у цукор.