Що відноситься до ковбасних виробів?

Розрізняють ковбасні вироби варені (в тому числі сосиски і сардельки), напівкопчені, копчені, копчено-варені, ліверні, сальтисон і холодці. До ковбасних виробів відносять також копченості. Сировиною служать: нежирна яловичина, свинина, шпиг, рідше баранина і м'ясо птиці.

Як характеризується Консистенція напівкопчених ковбас?

Доброякісні напівкопчені ковбасні вироби повинні відповідати таким вимогам: поверхня батонів повинна бути чистою, без пошкоджень, плям, «сліпів», напливів фаршу, цвілі, слизу. Оболонка суха, міцна, еластична, щільно прилягає до фаршу. Консистенція батонів - не пухка, пружна, щільна.

Як класифікують ковбасні вироби в залежності від термічної обробки?

За способом термічної обробки ковбаси поділяють на варені, напівкопчені, копчені. Копчені діляться на варено – копчені і сирокопчені. Також класифікувати ковбаси можна за сировиною, за її якістю, за особливостями технології виготовленн та інше (рис.

Ковбасні вироби — Вікіпедія Ковбасні вироби — харчові продукти з м'яса, оброблені механічним та фізико-хімічними способами з додаванням деяких інших продуктів. Механічна обробка полягає у видаленні з м'яса неїстівних, малопоживний частин і його подрібненні. До фізико-хімічної обробки належать соління, дозрівання, обсмажування, варіння, копчення.

3. Санітарно-гігієнічні вимоги при виробництві ковбасних виробів

Для виготовлення ковбасних виробів і напівфабрикатів допускається сировина, визнана такою, що придатна до використання на харчові цілі – відповідно до вимог правил огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів, що діють.

У виробництві ковбас і інших виробів з м'яса використовують яловичину, свинину, баранину в парному, захололому, охолодженому і замороженому стані, а також у вигляді заморожених м'ясних блоків.

Сировину, що поступає, контролюють за наступними показниками: зовнішній вигляд, колір, консистенція, запах з поверхні і на розрізі м'язової тканини (особливо на місці її з'єднання з кістками), стан кісткового мозку, суглобів, сухожиль. При підозрінні на свіжість сировини беруть пробу варива для визначення якості бульйону і направляють проби для лабораторних досліджень.

Велике значення має температура м'яса. Температура глибоких шарів охолодженого м'яса має бути 0-4°С, розмороженого, – не нижче 1°С. Сировина, що має підвищену температуру і без відхилень по органолептичних ознаках, має бути узята під особливий контроль, швидко направлена на переробку і розміщена в приміщеннях при температурі не вище 5°С.

В разі виявлення забруднень на поверхні сировини її зачищають (без використання води). При необхідності використовують і воду, обробляючи тільки ділянки забруднення.

При виявленні патологічних змін, характерних для інфекційних хвороб тварин (набряки, драглисті інфильтрати, жовтушність, недостатнє знекровлення, зміни в лімфатичних вузлах та ін.), відбирають проби сировини і направляють в лабораторію на дослідження. До отримання результатів досліджень підозрілу сировину зберігають в ізольованому приміщенні або на спеціально відведеній ділянці.

При ветеринарно-санітарному огляді субпродуктів звертають увагу на наявність в трахеї, бронхах і легенях вмісту шлунку або передшлунків, в печінці і вимені – абсцесів, в слизових оболонках – рештків слизистої оболонки, в шерстних субпродуктах – залишків щетини і шерсті.

Заморожене м'ясо перед використанням у виробництві розморожують. Після розморожування м'ясо швидко направляють на переробку (подрібнення, посол, дозрівання). Затримка приводить до швидкого накопичення мікроорганізмів в сировині з появою ознак псування.

Допоміжні харчові продукти і матеріали (білкові стабілізатори, посолочні інгредієнти, молоко і молочні продукти, прянощі, яйцепродукти, оболонки для ковбасних виробів та ін.) можуть бути джерелом забруднення м'яса і готової продукції.

Кожну партію допоміжних матеріалів контролюють у міру надходження на підприємства, в процесі їх зберігання і перед використанням у виробництві.

4. Джерела мікрофлори консервованих продуктів

Технологічний процес виробництва м'ясних і м’ясо-рослинних консервів складається з лави операцій: підготовки сировини до закладки в банки, закладки сировини і допоміжних матеріалів в банки і порціонування, видалення повітря з банок, загортання банок, перевірки герметичності, стерилізації, охолоджування, зберігання.

Продукти, підготовлені до стерилізації, завжди містять мікроорганізми, які потрапляють в них з різних джерел. Решткова мікрофлора готових консервів в процесі зберігання може негативно впливати на якість продуктів і викликати їх псування.

Осіменіння консервованих продуктів мікроорганізмами відбувається за рахунок мікрофлори сировини, використовуваної для консервації, а також з різних джерел в процесі його підготовки для закладки в банки, при закладці в банки і порціонуванні.

Сировина і його підготовка. Основною сировиною для вироблення м'ясних баночних консервів служать м'ясо тварин і субпродукти, які завжди в тому або іншому ступені осіменені різними сапрофітними мікробами, у тому числі збудниками псування консервів (анаеробними клостридіями і термофільними бацилами), а інколи токсигенними й патогенними мікроорганізмами (паличкою перфрінгенс, токсигенними стафілококами, сальмонеллами та ін.).

При виготовленні м'ясо-рослинних консервів окрім м'ясної використовують також рослинну сировину (боби, квасоля, горох та ін.), яка може бути джерелом осіменіння продукту мікроорганізмами. Основну мікрофлору рослинної сировини складають ґрунтові споротвірні мікроорганізми – бацили аеробів, анаеробні клостридії, у тому числі інколи збудник ботулізму – паличка ботулінум.

М'ясна і рослинна сировина осіменена мікроорганізмами в основному з поверхні. Тому безпосередньо перед переробкою її необхідно піддати ретельній санітарній обробці (зачистці і миттю). При цьому вода, використовувана для миття сировини, повинна відповідати вимогам ГОСТу на питну воду і не містити спори анаеробних клостридій в 100 мл.