Яка буває розвідка?

Способами ведення військової розвідки є: спостереження, підслуховування, Захоплення (зразків озброєння, техніки та документів) пошук, наліт, засідка, опитування місцевих мешканців, допит військовополонених, розвідка боєм.

Яким повинен бути розвідник?

Коротше кажучи, розвідник повинен знати і вміти багато чого, а головне – як виконувати будь-які завдання і залишатися при цьому живим. Чим більше знає і вміє робити кожен боєць, тим більше шансів виконати поставлене розвідувальній групі завдання.

Яким видом забезпечення бойових дій є розвідка?

Розвідка є найважливішим видом забезпечення бойових дій військ, вона є сукупністю заходів усіх командирів і штабів із метою своєчасного отримання інформації про противника, місцевість, кліматичні і погодні умови в районі майбутніх бойо- вих дій з метою найбільш ефективного застосування своїх сил і засобів щодо ураження ...

Розвідувальна діяльність — Вікіпедія Видова розвідка — включає повітряну та космічну розвідку. Геопросторова розвідка — полягає в дослідженні та аналізі зображень і геопросторових даних. Військова́ розвідка — тактична розвідка частин сухопутних військ. See more

Розвідувальні війська

Розві́дувальні війська́ — неофіційна та неусталена назва підрозділів та частин військової розвідки, що відносяться до спеціальних військ і призначені для ведення військової розвідки з метою добування інформації про противника і райони воєнних дій, а також для виконання спеціальних завдань. Більш коректна назва — підрозділи та частини військової розвідки.

Розвідка ведеться: у мирний час — розвідувальними підрозділами та військовими частинами збройних сил країн; в воєнний час — додатково силами та засобами розвідки об'єднань, з'єднань і військових частин родів військ і спеціальних військ.

Завдання, які покладаються на розвідувальні підрозділи та частини:

• добування відомостей про противника;
• виявлення угруповань противника, що протистоять, їх складу, боєздатності та ймовірного характеру дій;
• викриття систем управління військами і зброєю, радіолокаційного і навігаційного забезпечення;
• виявлення ознак підготовки противника до застосування зброї масового ураження та високоточної зброї;
• уточнення метеорологічної обстановки та інших даних в інтересах застосування засобів ураження, виявлення у противника нових засобів збройної боротьби, встановлення їх призначення, тактико-технічних характеристик;
• знищення або виведення з ладу важливих об'єктів противника, в першу чергу, високоточної зброї, інших ударних засобів, пунктів і засобів управління, засобів розвідки і РЕБ;
• виявлення джерел, районів і характеру радіоелектронних перешкод противника;
• знищення або виведення з ладу важливих державних об'єктів та об'єктів військово-промислового комплексу, дезорганізація роботи оперативного тилу, порушення комунікацій та зрив планомірних перевезень усіма видами транспорту;
• надання допомоги в організації руху опору (партизанського руху) в тилу противника і використання дій цих формувань в інтересах ведення розвідки і проведення спеціальних заходів;
• встановлення характеру, напрямків та інтенсивності перевезень військ і вантажів усіма видами транспорту, стану комунікацій і виявлення їх уразливих місць;
• дорозвідка об'єктів противника для їх ураження та контроль результатів;
• контроль рівнів радіаційного і хімічного зараження місцевості та атмосфери;
• проведення демонстраційних дій.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

Ресурсі Інтернету [ ред. | ред. код ]

Повітряна розвідка

Пові́тряна ро́звідка (також авіаро́звідка [1] , рідше аероро́звідка [2] або авіарозві́дування [3] ) — один з видів військової розвідки. Ведеться частинами розвідувальної авіації, розвідувальними підрозділами авіаційних з'єднань, усіма екіпажами, що виконують бойові завдання, а також безпілотними літальними апаратами (літаки, автоматичні аеростати тощо) з метою одержання даних про противника (об'єктах, силах і засобах, місцевості тощо), необхідних для успішного ведення воєнних дій всіма видами збройних сил і родами військ.

Зміст

Історія розвитку [ ред. | ред. код ]

Першими літальними апаратами (ЛА), що наприкінці 50-х р. 19 століття були використані для ведення повітряної розвідки, були аеростати. На початку 20 в. для повітряної розвідки стали широко застосовуватися літаки. У Росії перший досвід повітряної розвідки з літаків був отриманий на маневрах Петербурзького, Варшавського й Київського військових округів у 1911. У 1912-13 в 1-й Балканській війні російський авіаційний загін під командуванням капітана Щетиніна, що діяв на боці Болгарії, виконував завдання повітряної розвідки з фотографуванням фортечних і польових споруд.

Як самостійний вид розвідки повітряна розвідка сформувалася за часи 1-й світової війни.

У роки Другої світової війни, 12 % літако-вильотів радянська авіація зробила з метою ведення повітряної розвідки. Зі збільшенням розмаху воєнних дій інтенсивність повітряної розвідки зростала. У 1941 кількість літако-вильотів на повітряну розвідку склало 9,2 %, в 1944 воно збільшилося до 15 %. Повітряна розвідка не тільки добувала дані про противника, але доповнювала й документально уточнювала дані інших видів розвідки. В умовах швидко змінливої обстановки повітряна розвідка часто була єдиним засобом добування даних про противника для загальновійськового й авіаційного командування. Наприклад, узимку 1942/43 тільки повітряній розвідці вдалося вчасно розкрити перекидання з Північного Кавказу 2 німецьких танкових дивізій у район Котельниково для деблокади військ, оточених під Сталінградом. При підготовці Вісло-Одерської операції 1945 повітряна розвідка виявила за р. Вісла 7 підготовлених оборонних смуг супротивника, ешелонованих на глибину до 500 км, і 6 протитанкових ровів.

У збройних силах більшості країн основними засобами повітряної розвідки є пілотовані й безпілотні літаки-розвідники. Вони здатні швидко виходити до об'єктів розвідки, розташованим на значному видаленні, оглядати у короткий термін великі простори, добувати достовірні розвідувальні дані про противника й оперативно доставляти їхньому командуванню (у тому числі шляхом передачі з борта літака). З метою найбільш повного й своєчасного забезпечення бойових дій повітряна розвідка повинна постійно взаємодіяти з іншими видами розвідки.

Повітряна розвідка поділяється на стратегічну, оперативну й тактичну.

Стратегічна повітряна розвідка ведеться з метою забезпечення головного командування необхідними розвідувальними даними про стратегічні об'єкти противника, розташованих у його глибокому тилу.

Оперативна повітряна розвідка виконується в інтересах командування об'єднань (з'єднань) видів збройних сил і родів військ з метою одержання розвідувальних даних, необхідних для підготовки й ведення фронтових і армійських операцій, а також операцій, проведених флотами й ВПС.

Тактична повітряна розвідка ведеться в інтересах командування з'єднань і частин видів збройних сил і родів військ з метою забезпечення їхніми розвідувальними даними, необхідними для організації й ведення бою. Основні зусилля тактичної повітряної розвідки зосереджуються на об'єктах, що перебувають на полі бою й у тактичній глибині.

Основними способами ведення повітряної розвідки є:

Вибір способу ведення повітряної розвідки залежить від виконуваного завдання, типу ЛА і його розвідувального обладнання, протидії противника, часу доби й метеорологічних умов.

Візуальне спостереження здійснюється неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Воно дозволяє швидко обстежити більші райони, одержати загальні дані про угруповання й дії противника, про об'єкти, місцевість і погоду, негайно узагальнити й передати добуті розвідувальні дані з борта ЛА командуванню.

Аерофоторозвідка виконується за допомогою денних і нічних аерофотоапаратів (планових, перспективних, панорамних). Вона забезпечує одержання найбільш повних, достовірних і точних даних про війська противника, об'єктах і місцевості.

Для радіорозвідки використовуються літакові радіоприймальні пристрої, що дають можливість розкривати зміст радіопередач противника, визначати склад і дислокацію його сил, одержувати дані про їхню діяльність і наміри.

При радіотехнічній розвідці застосовуються прийомо-пеленгаційні пристрої, що дозволяють визначати основні технічні параметри роботи засобів радіолокації й радіотелеуправління противника, а також їхнє місцезнаходження. Вона може вестися в будь-яких метеорологічних умовах удень і вночі.

Радіолокаційна розвідка виконується за допомогою літакових РЛС, які дозволяють виявляти об'єкти, контрастні в радіолокаційному відношенні, одержувати фотознімки радіолокаційних зображень об'єктів і місцевості, розкривати заходи противника по радіолокаційному маскуванню.

Телевізійна розвідка здійснюється за допомогою телевізійних систем, що мають у своєму складі літакову передавальну й наземну приймальню станції, які дозволяють спостерігати за об'єктами й діями військ противника й своїх військ. Багато країн впроваджуються також теплові, лазерні та інші розвідувальні засоби.

Розвідувальні дані, добуті повітряною розвідкою надходять у вигляді повідомлень по радіо з борта ЛА, інформації від автоматичної бортової розвідувальної апаратури, а також оброблених документальних даних про об'єкти противника (дешифровані фотознімки й аерофільми, фотознімки екранів індикаторів літакових РЛС), у вигляді усних і письмових доповідей екіпажів після посадки ЛА.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑авіарозвідка // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
2. ↑airborne prospecting — Англо-український словник авіаційних термінів. Slovnyk.me (укр.) . Процитовано 13 червня 2023 .
3. ↑авіарозвідування // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. —
4. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
   авіарозвідка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. —
5. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Радянська військова енциклопедія. «ВАВИЛОН — ГРАЖДАНСКАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 2. — С. 282-283. — ISBN 00101-236. (рос.)

Література [ ред. | ред. код ]

• Воздушная разведка железных дорог. М., 1963;
• Лазарев Б. А., Сизов А. II. Фотографические средства воздушной разведки. Ч. 1. Рига, 1973;
• Маковский В. П. Системы обработки и передачи разведпнформации. Ч. 1. Рига, 1973; Соколов А. Н.
• Новиков А., Юнусов Т. Визуальный поиск наземных целей в сумерках.— «Авиация и космонавтика», 1965, № 12;
• Разведчик надполем боя.— «Авиация и космонавтика», 1965, № 9.

Посилання [ ред. | ред. код ]