Який може бути присудок?

Присудком називається головний член двоскладного речення, пов'язаний з підметом, що означає дію, психічний або фізичний стан, ознаку чи належність і відповідає на питання що робить предмет?, що з ним робиться?, який він є?, хто він такий?, у якому стані перебуває? та ін. Присудки поділяються на прості й складені .

Що таке присудок в реченні?

При́судок (від чеськ. přísudek) — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.

Як визначити простий дієслівний присудок?

Простий дієслівний присудок — присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, а також неозначеною формою дієслова. До простих дієслівних присудків належать: 1. присудки виражені складеною формою майбутнього часу дієслова (Буду я навчатись мови золотої (А.

Присудок — Вікіпедія Семантичні й формальні ознаки присудка: – виступає головним членом двоскладного речення; – істотною ознакою присудка виступає його граматичне значення. Граматичним значенням присудка є поняття про віднесеність ознаки предмета-підмета, яка приписується йому в часі і способі, … See more

Присудок. Способи його вираження. Види присудків.

Мета уроку поглибити знання учнів про види присудків; про способи вираження простих і складених дієслівних присудків; розвивати навички виразного читання, удосконалювати вміння учнів знаходити в реченні та пояснювати способи вираження простих і складених дієслівних присудків; сприяти вихованню патріотичних почуттів, любові до свого краю.

Бліц-опитування Головні члени речення – це… Підмет – це… За способом вираження підмет поділяють на… Простий підмет… Складений підмет… Способи вираження простого підмета… Способи вираження складеного підмета…

Виконати тестові завдання 1. Складений підмет вжито в реченні А Бабине літо чекатиму з нетерпінням. Б Вабить знов мене Чумацький Шлях. В Три явори посадила сестра при дорозі. Г Між дорогою і полем піднялися бур’яни. 2. Складений підмет вжито в реченні А «Тореадори з Васюківки» прочитано на одному подиху. Б Вологий дим кошлатими клубками котився по землі. В Бабине літо висіло на вітах, як прядиво. Г Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою. 3. Складений підмет вжито в реченні А Золоті плями на стіні заселяють кімнату радістю. Б Місяць із сонцем ніжну бесіду веде про свої зірки. В Оранжево-фіолетові хмари відгрібають зі сходу ніч. Г Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись.

Присудок - головний член речення, що виражає дію, стан або змінну ознаку діяча, і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?

Присудок та способи його вираження Простий (виражений одним словом) Ми любимо свій рідний край. Складений ( допоміжна + головна частини) дієслівний: Діти повинні жити щасливо. іменний: Я буду вірним Україні.

Простий дієприслівний присудок може виражатися: дієсловом у формі будь – якого способу, часу, особи: Я мрію про щасливе життя. неозначеною формою дієслова: А нам перемагать і жить! вигуковою формою дієслова: А журавлі все курли-курли. фразеологізмами: Він швидко накивав п'ятами.

Складений іменний присудок (Дієслово зв'язка + іменна частина) Дієслово - зв'язка Іменна частина Приклад Дієслово бути (був, є, буде) та дієслова з послабленим лексичним значенням: робитися, вважатися, ставати тощо. іменник Людина стає людиною тільки серед людей. прикметник З усіх утрат утрата часу найтяжча. числівник Вітчизна в нас одна. займенник Я не така, щоб зрадити людину. дієприкметник Добром і любов'ю думка моя наповнена.

Складений дієслівний присудок (допоміжна + основна частина) Основна частина Допоміжна частина Приклад неозначена форма дієслова (інфінітив) допоміжні дієслова Прагну життя прожити совісно. прикметники та дієприкметники Він ладен стати на захист своєї Батьківщини. присудкові прислівники Без знань не можна вступити до вузу. стійкі сполучення слів Ніхто не в силі нам заважати.

Виконайте тестові завдання. 1. Присудок виділено в реченні А Бажання творити живе в мені давно. Б Творити — це давати життя чомусь новому. В Ми поїдемо в Карпати творити чудо на полотнах. Г Кожний творить щось своє, робить ніби мале якесь діло. 2. Присудок виділено в реченні А Малювати — моє захоплення, моя любов. Б Туристи сіли перепочити на кілька хвилин. В Заповіт любити дає своїй дитині кожна мати. Г Усе життя я чекатиму від тебе, мила, доброї звістки. 3. Присудок виділено в реченні А Завдання стежити дали невчасно. Б Дбаймо про чистоту свого мовлення! В Мої друзі поїхали до моря відпочити. Г Любити — велике мистецтво й пожертва

Знайдіть у кожному реченні присудок, визначте його тип і спосіб вираження . Не можуть душу зігрівати ті, хто не палають, не горять (В. Симоненко). 2. Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить (І. Франко). 3. Пісню змагання уперту, дзвінку я хочу відбити у кожнім рядку (Д. Павличко). 4. Ми звикли друзів зустрічати на повну глибочінь сердець (Л. Дмитерко). 5. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. (Нар. тв.).

Присудок

При́судок (від чеськ. přísudek) [1] — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом. Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить? що зробить ? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? При схематичному аналізі речення графічно позначається підкреслюванням двома рисками.

Зміст

Етимологія [ ред. | ред. код ]

Термін «присудок» — запозичення з чеськ. přísudek, що є похідним од přisouditi «присудити; приписати», утвореного за допомогою префікса рřі- «при-» від дієслова souditi «судити», похідного від soud «суд», очевидно, за зразком лат. praedicātum «присудок, (букв.) те, що говориться (тут: про підмет)». [1]

Види [ ред. | ред. код ]

Семантичні й формальні ознаки присудка:

– істотною ознакою присудка виступає його граматичне значення. Граматичним значенням присудка є поняття про віднесеність ознаки предмета-підмета, яка приписується йому в часі і способі, тобто предикативні відношення;

– присудковість спирається на дієслівність. Спеціалізованими формами присудків є способові-часові форми дієслів;

– формальним показником віднесеності ознаки-присудка до предмета підмета є граматична залежність (підпорядкованість) форм присудка до підмета, з яким він поєднується підрядним зв’язком, зокрема способом узгодження;

– типовою позицією присудка є позиція після підмета. [2]

За структурою присудки поділяються на простий, складний і складений. Простий дієслівний присудок найчастіше виражається одним словом (Я слухаю пісню), складений – двома (Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?!).

Підставою для поділу присудків на простий дієслівний і складений є спосіб вираження предметного й граматичного значення.

Простий присудок виражається

1) дієсловом формі минулого, теперішнього та майбутнього часу: Чумацький Шлях освічував дорогу. Усі чекають на гарну погоду. Завтра напишу братові листа.

2) дієсловом формі умовного способу: Якби знала, що загине, не пустила б.

3) дієсловом формі наказового способу: Бери мене в свої блаженні сни.

4) дієсловом формі інфінітива: Не відступати на жодний крок.

5) вигуками та звуконаслідувальними словами: Заридала Катерина та бух йому в ноги.;

6) аналітичними формами дієслів майбутнього часу: Будуть вишні й акації рясно цвісти.

7) фразеологізми: Усі ми не в тім’я биті.

Складений дієслівний присудок

Присудкові комплекси, що утворюються поєднанням повнозначної частини мови з дієсловами-зв’язками (допоміжними словами) називають складеним присудком.

Складений дієслівний присудок виражений неозначеною формою дієслова (інфінітивом) у поєднанні з дієсловом-зв’язкою (Я мушу жити гідно). Основне значення міститься в інфінітиві, а дієслово зв’язка лише вказує на час, спосіб, і вид дії. Інфінітив вказує безпосередньо на дію, а зв’язка вказує на можливість/неможливість виконання дії (могти, не могти, вирішувати), бажання/небажання виконувати дію(хотіти, не хотіти, мусити, бажати), спосіб виконання дії, початок/кінець дії (починати, кінчати, продовжувати перестати), процеси мислення та внутрішні почуття (думати, сподіватися, любити) тощо.

Складеним дієслівним присудком є поєднання інфінітива та:

1. прикметника та дієприкметника (згоден, ладен, рад, змушений, радий): Я радий вас бачити;

2. прислівника (треба, можна, слід): Не можна саджати рослин в суху землю.

Складений іменний присудок

Складений іменний присудок виражений іменними частинами мови в поєднанні з дієсловом-зв’язкою. Іменна частина виражає основне лексичне значення, зв’язка – граматичне значення. У формі теперішнього часу дієслово-зв’язку часто пропускають ( на її місці здебільшого ставимо тире).

іменними частинами виступають:

- іменник: Брат став художником. Життя – це щастя.

- займенник: Хто був нічим, той став усім.

- прислівник: Полон – це гірше, ніж смерть.

Складний присудок – утворений з двох, трьох або чотирьох компонентів, які об’єднують ускладнену зв’язкову частину та призв’язковий член, що виражає лексичне значення присудка [3] .

Складається з двох компонентів (подвійний):

Конструкція, в якій обидва повнозначні компоненти перебувають у подвійному предикативному зв’язку з підметом: Вона стояла на майданчику щаслива.

Складається з трьох компонентів:

- з особової форми модального дієслова, зв’язки у формі інфінітива та предикативного члена (іменної частини) ( іменник, прикметник, займенник, дієприкметник): Я хотів би вітром бути. Дід Максим перестав бути занудливим і насупливим.

- з модально-предикативного прикметника в повній або короткій формі, зв’язки у формі інфінітива та іменної частини: Прийшла любов непрохана й неждана.

- з особової форми дієслова, допоміжного дієслова у формі інфінітива та члена-інфінітива: Ти можеш спробувати спати. [4]

Складається з чотирьох компонентів:

Діти були раді стати помічниками батькові.

Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку.

• · якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку (Хліб — всьому голова);
• · якщо підмет і присудок виражені числівником у називному відмінку (Два та два – чотири);
• · якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити — не поле перейти);
• · якщо підмет виражений інфінітивом, а присудок – іменником у називному відмінку (Малювати – моє уподобання);
• · якщо перед присудком вжито слово це, значить, то, ось (Більшість — це ще не значить всі).

Між підметом і складеним іменним присудком тире не ставиться:

• · якщо підмет виражений займенником, присудок будь-якою частиною мови: Усе геніальне просте.
• · якщо підмет виражений будь-якою частиною мови, а присудок – іменником (займенником) у називному відмінку із заперечною часткою не: Мова не полова.
• · якщо підмет виражений будь-якою частиною мови, а присудок – прикметником (дієприкметником) : Тиха вода завжди глибока.

Тире ставиться за бажанням автора:

• · якщо іменна частина складеного присудка виступає порівняльним зворотом, то Твої очі – як зорі. Собор як свіча.
• · якщо іменна частина складеного присудка виступає у формі орудного відмінка: Жарти жартами, а робота – роботою.

Присудок [ ред. | ред. код ]

Окремо стоїть віддієприкметникова присудкова форма на -но, -то: сказано, бито та ін.

З походження це переємний дієприкметник середнього роду (порівн. було, несло). Значення його цілком таке ж, як у присудків минулого часу дієслів, і його не можна плутати зі звичайним дієприкметником середнього роду однини на -не, -те. І значення і вживання присудкових дієприкметників на -но, -то з одного боку й звичайних дієприкметників середнього роду на -не, -те з другого можна зіставити зі значенням і вживанням таких слів, як застигло, минуло, згіркло з одного боку і застигле, минуле, згіркле з другого: минуло літо і минуле літо, так само розбито скло і розбите скло та ін. [5]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абЕтимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — С. Присудок. — ISBN 966-00-0590-3.
2. ↑ Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / А. К. Мойсієнко, І. М. Арібжанова, В. В. Коломийцева та ін. – К.: Знання, 2010. – С. 205.
3. ↑ Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис : навчальний посібник / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 58.
4. ↑ Демешко І. М. Сучасна українська літературна мова : Синтаксис. Словосполучення. Просте ускладнене речення : навчальний посібник / І. М. Демешко. -Кіровоград : ПП "Центр оперативної поліграфії "Авангард" , 2014. - С. 165.
5. ↑Синявський Олекса, Норми української літературної мови, Харків, 1931

• Присудок // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К . : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 423. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис : навчальний посібник / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – 270 с.
• Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. - К.: Либідь, 1992. - С. 368.
• Демешко І. М. Сучасна українська літературна мова : Синтаксис. Словосполучення. Просте ускладнене речення : навчальний посібник / І. М. Демешко. -Кіровоград : ПП "Центр оперативної поліграфії "Авангард" , 2014. - 244 с.
• Дудик П. С. Синтаксис української мови: підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. - К.: ВЦ "Академія", 20120. - 384 с.
• Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / А. К. Мойсієнко, І. М. Арібжанова, В. В. Коломийцева та ін. – К.: Знання, 2010. – 374 с.