Скільки видів мохів?

Відомо понад 24 тис. видів на всій Земній кулі. Переважно наземні, рідше водяні рослини.

Як називаються мохи?

Стабільну версію було перевірено 17 березня 2020. Мохоподібні — надвідділ Bryobionta, включає відділи: печіночники — Marchantiophyta, мохи — Bryophyta і антоцеротовидні — Anthocerotophyta вищих несудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління — гаметофіт.

Як виглядає мох?

Зовні виглядає як невисокий кущик до 15 см. Надземна частина має зеленувате або коричневе забарвлення. Розмноження рослини відбувається за допомогою пересадки в живильний грунт, але зростає вона досить повільно.

МОХОПОДІБНІ

МОХОПОДІБНІ (Bryophyta) — відділ вищих спорових рослин, що об’єднує близько 22–27 тис. видів. В Україні з них відомо понад 750 видів. Усі мохоподібні поділяють на три класи: антоцеротовидні (Anthocerotopsida), печіночники (Marchantiopsida) і листкостеблові мохи, або мохи (Bryopsida). Деякі види мохів є зникаючими. На сторінки Червоної книги України (1996) занесено 28 видів М. М. поширені на всіх континентах світу, але нерівномірно. У тропічних країнах М. ростуть переважно в горах. Незначна кількість видів росте в посушливих місцях, напр. у степах. Деякі види ведуть епіфітний спосіб життя на корі дерев або у воді. Основна ж маса видів зосереджена у вологих місцях північної півкулі, в районах з помірним і холодним кліматом. У складі рослинного покриву, особливо тундри, боліт, лісів їм належить помітна роль. На мохових болотах М. утворюють основну масу торфових покладів. Інтенсивно розвиваючись, спричиняють заболочування ґрунтів, погіршення якості лугів та інших сільськогосподарських угідь. Серед М. є чимало лікарських рослин. Напр. види роду сфагн (Sphagnum) (мох торфовий): магелланський, бурий, центральний, болотний, гостролистий, гострокінцевий та деякі інші. Завдяки наявності сфагнолу, який є активним антисептиком, та гігроскопічним властивостям сфагн під час війни використовувався як цінний перев’язувальний матеріал при лікуванні вогнепальних, променевих і гнійних ран. Сфагн також бере основну участь в утворенні бактерицидних гумінових кислот і торфу. Торф застосовують у бальнеологічній і косметичній практиці, він має велике господарче значення.

М. здебільшого багаторічні дернинні одно-, дво- або багатодомні трав’янисті рослини невеликих розмірів — 5–15 см. Максимальний розмір тіла становить 60 см. За своєю організацією та екологією М. близькі до водоростей. Як і водорості, вони не мають судин і коренів. Деякі примітивні представники мають вегетативне тіло у вигляді дихотомічно розгалуженого і просто побудованого пластинчастого талому, подібного до талому водоростей. Запліднення пов’язане з водою. Характерна чітка зміна поколінь і, на відміну від інших вищих спорових рослин, у циклі розвитку домінує статеве покоління (гаметофіт) над нестатевим (спорофітом). Саме тому мохи розглядають як самостійну бічну гілку в еволюції рослин. Гаметофіт — листкоподібний талом — гаметофор (антоцеротовидні та деякі печіночники) або рослину у вигляді пагона (деякі печіночники і листкостеблові мохи), розчленованого на стебло — каулідій і листки — філідії. Функцію коренів виконують ризоїди — вирости поверхневих клітин стебла. Статеві органи (антеридії та архегонії) багатоклітинні. Спорофіт (спорогон) відіграє підпорядковану роль. Він тісно пов’язаний із гаметофітом, оскільки отримує від нього воду і поживні речовини. Спорофіт морфологічно складається із ніжки, на верхівці якої розміщується куляста, еліптична або циліндрична коробочка, в якій утворюється спорангій зі спорами. Спори розносяться вітром і в сприятливих умовах проростають, утворюючи протонему, з якої розвивається гаметофіт.

Биологический энциклопедический словарь / Под ред. М.С. Гилярова. — М., 1989; Лікарські рослини: Енцикл. довід. / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — К., 2001.

Інші статті автора

Презентація "Мохи, будова та різноманітність"

Сформувати знання про вищі спорові рослини як ро перші наземні рослини, про характерні риси мохів, вивчити ознаки їх більш високої організації порівняно з водоростями.

На Землі налічується близько 35 тис. видів мохів, з них в Україні - близько 800. вони повсюди де є волога. Мохи – це невисокі, переважно багаторічні рослини, які за своєю організацією близькі до водоростей: вони не мають провідних тканин і коренів. Для існування на суходолі в них є багато пристосувань. Вони можуть вбирати вологу всією поверхнею тіла, здійснювати фотосинтез за будь-яких умов освітлення, висихати, залишаючись при цьому живими, мають механічні тканини та деякі органи.

Як правило, мохи завжди насичені вологою і дещо нагадують губок. Але існують періоди, коли води не вистачає і більшість видів засихають, а після повторного зволоження – відновлюють свою життєдіяльність. МОХИСЛАНЕВІЛИСТОСТЕБЛОВІТіло сланевих мохів має вигляд пластинки, на нижній поверхні якої можуть бути ризоїди, що не лише відіграють роль прикріплення, але й транспортують воду до тіла моху. Тіло листостеблових мохів має вигляд подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками; при основі є ризоїди. На верхівці пагонів утворюються статеві органи. Наука, яка вивчає мохи називається бріологія

Сланеві мохи. Листостеблові мохи

Різноманітність мохів. Маршанція мінливаЇЇ можна зустріти там, де затінок і ніколи не буває сухо. Вона має пластинчасту слань темно – зеленого кольору до 10 см завдовжки. На поверхні талому можна побачити вирости підставки, призначені для статевого розмноження, і виводкові кошики для вегетативного розмноження.

Політрих звичайний, або зозулин льон. Багаторічна листостеблова рослина, яка живе у вогких місцях. Гаметофіт має нерозгалужене, прямостояче стебло до 40 см заввишки, що густо вкрите дрібними зеленими листками. У нижній частині рослин є багатоклітинні ризоїди. Це дводомна рослина: верхівки одних рослин несуть антеридії з розеткою червонуватих листків, а інші – зелені архегонії. Спорофіт складається зі стопи, ніжки та коробочки зверху вкритої ковпачком, що за формою нагадує зозулю. Коробочка має зубчики по краю, що є пристосуванням для розсіювання спор.

Сфагнум болотний, або білий мох. Цей мох поширений на болотах та дуже зволожених місцях. Стебло розгалужене, прямостояче, до 50 см заввишки. Листки не мають жилок і складаються з двох типів клітин: дрібних живих зелених (фотосинтезуючих) і великих мертвих безбарвних (водоносних). Ці клітини здатні накопичувати і утримувати таку кількість води, яка в 30-40 разів перевищує масу самого моху. Ризоїди в них у дорослому віці відсутні. Сфагнум – однодомна рослина. Антеридії розвиваються в пазухах листків на бічних гілочках, архегонії – на верхівці. Ці мохи наростають верхівкою, а нижня частина стебла поступово відмирає. Клітини цих мохів виділяють кислоти, що вбивають мікроорганізми, які розкладають органічні рештки. Накопичуючись, відмерлі рештки утворюють торф.

Тортула стінна утворює маленькі подушечки і росте на вапнякових каменях, в тому числі і на стінах будинків з такого матеріалу.

Цірріфіллум волосконосний утворює пухкі світло-зелені дерновинки. Він вважає за краще вапняний грунт, багатий поживними речовинами. Цірріфіллум можна виявити в лісах і чагарниках. Втім, в саду йому теж знайдеться місце.

Антоцерос гладкий - один з небагатьох видів з роду антоцеротовие мохів, що мешкають в північних широтах. Цей мох часто першим з`являється на вологому грунті після прополки на грядках, в квітниках і особливо в борознах.

Розмноження мохоподібних. Цикл розвитку мохів представлений чергуванням безстатевого (спорофіт) і статевого (гаметофіт) поколінь. Гаметофіт мохів – дводомна рослина 20-40 см заввишки, що росте густими дернинами у вологих лісах. На верхівках чоловічих особинрозвиваються антеридії – чоловічі статеві органи,в яких утворюються у великій кількості сперматозоїди. На верхівках жіночих особин розвиваються жіночі статеві органи – архегонії. Запліднення мохів: за допомогою краплиннорідкої води сперматозоїд потрапляє до шийки архегонія, крізь неї проникає до черевця і запліднює яйцелітину. Із зиготи розвивається спорогон (спорофіт). Спорофіт мохів веде напівпаразитичний спосіб життя на жіночому гаметофіті, складається з коробочки на ніжці та присоски, за допомогою якої кріпиться до гаметофіту. За сприятливих умов спора проростає у нитчасту галузисту протонему з бруньками. Із бруньк розвиваються чоловічі або жіночі гаметофіти.

1. Листостеблова будова – розчленоване на стебло і листки тіло рослин.2. Ризоїди – ниткоподібні вирости гаметофіту, що виконують функції кореня.3. Спорофіт (спорогон) – нестатеве покоління в життєвому циклі рослин.4. Коробочка – частина спорогону, де розміщуються спори.5. Гаметофіт – статеве покоління в життєвому циклі рослин.6. Антеридії – чоловічі статеві органи вищих рослин.7. Архегонії – жіночі статеві органи вищих рослин.