На території України нараховують орієнтовно 30 видів кажанів, а на території Галицького НПП, згідно інвентаризації, зареєстровано 19 видів, що на даний момент становить найбільше число серед інших природних парків України. Рукокрилі - нічні тварини, вдень майже нічого не бачать, вночі бачать, але погано. Кеш
Коли літають кажани?
Кажани вилітають на полювання тільки вночі або в сутінках. Здобич вони знаходять за допомогою ехолокації, завдяки якій вони орієнтуються в просторі. Звірята видають звуки, які людина не чує. Вони ловлять відбитий звук своїми величезними вухмаи і, таким чином, виявляють здобич або перешкоду.
Що робити якщо вкусив кажан?
Кажани — не гризуни, вони не переносять «зарази» і не несуть прямої загрози людині, але можуть боляче кусатися у разі самозахисту. Як би там не було, рукокрилі, як і інші тварини, можуть страждати від інфекційних хвороб, у тому числі від сказу.
Найбільші кажани в світі. Рекордсменка важить 1,5 кг!
Найбільші кажани в світі - справжні рекордсмени. Найбільші кажани в світі належать до червонохвостих. Рекордсменами є особливо два види: Найбільші …
Псевдовампірові
Псевдовампірові (Megadermatidae) — родина кажанів. Поширені у тропіках і субтропіках: центральна Африка, південь Азії, Малайський регіон, Філіппіни, Австралія. Назва відображає старе і неправильне вірування, що представники цеї родини живляться кров'ю, як вампіри Нового Світу (Desmodontinae). Псевдовампір (-ові) — назва, вживана в науковій літературі [Зиков 2006; Решетило 2013].
Зміст
Опис [ ред. | ред. код ]
Це відносно великі кажани розміром тіла від 6.5 см до 14 см довжини. Вони мають великі очі, дуже великі вуха і видний листоподібний ніс. Несправжні вампіри мають широку мембрану між задніми ногами і не мають видимого хвоста. Багато різновидів забарвлені в одноманітний коричневий колір, але є також білі, синювато-сірі або навіть коричнево-зелені. Вони передусім комахоїдні, але також поїдають маленьких хребетних тварин. [1] Зубна формула роду Megaderma: (i 0/2, c 1/1, pm 2/2, m 3/3), родів Cardioderma, Lavia, Macroderma (i 0/2, c 1/1, pm 1/2, m 3/3).
Геологічний діапазон [ ред. | ред. код ]
Геологічний діапазон родини: від раннього олігоцену до раннього пліоцену в Європі, від раннього олігоцену до теперішнього часу в Африці, від плейстоцену дотепер в Азії й від середнього міоцену дотепер в Австралії.
Класифікація [ ред. | ред. код ]
Примітки [ ред. | ред. код ]
↑ Macdonald, D., ред. (1984). The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. с. 804. ISBN0-87196-871-1.
↑Zwierzęta : encyklopedia ilustrowana. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2005, s. 94. ISBN 83-01-14344-4.
Джерела [ ред. | ред. код ]
Ronald M. Nowak Walker's Bats of the World. JHU Press. 1994
Зиков О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми, Праці зоологічного музею Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, том 4, 2006
Решетило О. Зоогеографія.— Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2013.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .
Бази даних таксонів
Лиликові
Лиликові (Vespertilionidae Gray, 1821) — родина ссавців з підряду кажанів ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, seu Chiroptera). Понад 500 видів розподілені по всьому світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди. Родина отримала свою назву від лат. Vespertilio — «кажан», а те в свою чергу від лат. vesper — «вечір». Типовий рід родини — лилик (Vespertilio).
Зміст
Характеристики [ ред. | ред. код ]
Більшість видів комахоїдні, деякі полюють на рибу, використовуючи свої задні ноги, а щонайменше два види, Nyctalus lasiopterus і Ia io полюють на малих пташок. Більшість видів спочивають у печерах, хоча деякі використовують дупла дерев, скелясті ущелини, тваринні нори або інші форми укриття. Розміри колонії також сильно відрізняються: деякі види солітарні, інші ж утворюють колонії до мільйона особин. Види з помірних широтах зазвичай впадають у зимову сплячку, а деякі з тропічних видів впадають в літню сплячку. Як і більшість кажанів, лиликові ведуть нічний спосіб життя.
У польоті вони покладаються в основному на ехолокацію, але вони не мають збільшеного носа, як деякі кажани для поліпшення ультразвукового променя, і натомість лиликові «кричать» через відкриті роти, щоб спрямовувати пучки ультразвуку. Як компенсацію, багато видів мають відносно великі вуха.
Вони, як правило, коричневого або сірого кольору, але деякі мають яскраво забарвлене хутро: червоне, помаранчеве, жовте та інші, і багато з них мають білі плями або смуги. Очі маленькі, на відміну від вух, які можуть бути дуже великими.
Це зазвичай невеликі кажани, вагою 4—83 грами й розмахом крил 200–400 мм. Зубна формула коливається між видами:
Зубна формула
I1-2 C1 P1-3 M3
I2-3 C1 P2-3 M3
Склад родини [ ред. | ред. код ]
Розрізняють кілька підродин:
Vespertilioninae з типовим родом лилик (Vespertilio), 39 родів та 251 вид;
Murininae з типовим родом «муріна» (Murina); 3 роди і 27 видів;
Myotinae з типовим родом нічниця (Myotis); 1 рід (інколи як три — Leuconoe, Myotis, та Selysius), 103 види,
Kerivoulinae з типовим родом «керівоула» (Kerivoula), 2 роди, 25 видів,
Miniopterinae з типовим родом довгокрил (Miniopterus); 1 рід і 19 видів (нерідко як окрема родина).
Лиликові у фауні України [ ред. | ред. код ]
Лиликові представлені у фауні України близько 23–25 видами і є загалом однією з найрізноманітніших за видовим складом родин ссавців. Зокрема, до цієї родини відносять такі роди кажанів української фауни:
Вухань (Plecotus) — 2 види
Широковух (Barbastella) — 1 вид
Вечірниця (Nyctalus) — 3 види
Нетопир (Pipistrellus) — 4 види
Пергач (Eptesicus) — 2 види
Лилик (Vespertilio) — 1 вид
Гіпсуг (Hypsugo) — 1 вид
Нічниця (Myotis) — ≈ 10 видів
Література та джерела в інтернеті [ ред. | ред. код ]
Загороднюк І. Контрольний список родів і видів кажанів України // Міграційний статус кажанів в Україні / За ред. І. Загороднюка. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2001. — С. 42-46. — (Novitates Theriologicae. Pars 6).[Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень[Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — Київ, 2002. — 108 с. (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3).
Сайт Українського центру охорони кажанів[Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.]
Список ссавців України (види, відомі за останні два століття)[Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.] // «Теріологічна школа»: вебсайт Українського теріологічного товариства
Family Vespertilionidae. Wilson, Reeder.Mammal Species of the World 2005 [Архівовано 24 червня 2011 у Wayback Machine.]
Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 289. — ISBN 0763762997.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .