Яка роль освіти у постіндустріальному суспільстві?

Освіта в постіндустріальному суспільстві слугує людині соціальним і професійним захистом, дозволяє швидко адаптуватися до життєвих змін.

Яка головна цінність постіндустріального суспільства?

Тобто центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом, є панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства.

Що таке постіндустріальні країни?

Постіндустріальну модель економіки можна визначити як таку економіку, в якій в результаті науково-технічної революції і істотного зростання доходів населення змістився пріоритет від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, а домінуючими виробничими ресурсами стали інформація і знання.

Постіндустріальне суспільство — Вікіпедія Зміст. 1 Постіндустріальне суспільство. 2 Наукова база для концепції. 3 Зв'язок з іншими науковими дослідженнями. 4 Історія формування концепції. 5 Особливості концепції. 5.1 Ознаки ... See more

Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Цей навчальний посібник пропонує науково-теоретичний інструментарій для аналізу суспільства як функціонуючої системи, для виявлення динамічного потенціалу соціуму в умовах глобальної трансформації, для розуміння особливостей розвитку особистості в системі соціальних зв'язків. Значну увагу зосереджено на характеристиках новітніх соціальних феноменів, що властиві постіндустріальним суспільствам і обумовлені процесами глобалізації, а також на інноваційних пошуках сучасної соціології. Широкий діапазон тем, загальна доступність, простота і компактність викладення матеріалу у формі запитань та відповідей можуть надати суттєву допомогу в процесі самостійної роботи, а також у підготовці до семінарських занять, заліків та іспитів. Чіткі, лаконічні визначення основних термінів, понять і явищ значно спрощують процес засвоєння матеріалу. Для студентів вищих навчальних закладів.

Дивись також:

ИСТОРИЧЕСКОГО ПЕССИМИЗМА

теория - направление в футурологии международных отношений, которое, в противовес теории технократи­ческого оптимизма, исходит из .

БЕЛЛ

Белл (Bell) Даниел (Ю.05.1919, Нью-Йорк) - американский социолог, специалист в области истории обществ, мысли, политических .

У чому сутність теорії постіндустріального суспільства?

Теорія постіндустріального суспільства намагається представити те, що відбудеться після першої реалізації можливостей індустріального суспільства. Це теорія (Д. Белл, А. Турен та ін.), згідно якої індустріальне суспільство (в результаті науково-технічного прогресу) переростає у постіндустріальне суспільство, яке характеризується домінуючою роллю сфери послуг, переходом влади до вчених і технократів.

У постіндустріальному суспільстві на основі нових технологій (переважно мікроелектроніки) відбувається різке збільшення випуску продукції, здійснюється перехід від товаровиробничої до об- слуговуючої економіки, вводяться елементи планування і контролю над технологічними змінами.

У соціальній структурі такого суспільства зростає чисельність людей, задіяних у сфері послуг, формуються нові еліти (технократи, сцієнтисти). Технократи як верства технічних спеціалістів, що входять до складу вищих функціонерів управління, провідну роль у житті суспільства відводять техніці і технічним спеціалістам як основі сучасного промислового виробництва. В основі їх світоглядної орієнтації лежить сцієнтистські уявлення про наукове знання як вищу культурну цінність і достатню умову орієнтації індивіда у світі.

Виділивши в історії людства три фази (доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну), Данієл Белл описав риси постіндустріального суспільства: трансформація значення різних економічних секторів, домінування сектора послуг (адміністрація, банки, транспорт, охорона здоров'я, торгівля, освіта, наука, судочинство, мистецтво тощо) при зниженні промислового сектора і обмеженні значення сільськогосподарського сектора; зміна пануючої технології, перехід від енергетичної технології до інформаційної (поява роботів, розвиток комунікацій); зростання значення планування, прогнозування розвитку, контролю технологій; панування прагматичних і технологічних критеріїв при зниженні ролі ідеологічних і етичних критеріїв; розквіт "інтелектуальної технології", тобто цільового використання науки для потреб практики; перетворення класової структури, висунення в ролі пануючого не класу власників, а класу висококваліфікованих фахівців (економісти, інженери, менеджери).