Навіщо потрібні штучні водотоки?

НАВІЩО ПОТРІБНІ ШТУЧНІ ВОДОТОКИ? Канали називають рукотворними річками, штучними водотоками, тому що їх русло створене людиною. Їх створюють для того, щоб спрямувати річкові води в потрібні місця.

Що відносять до штучних водойм Назвіть не менше 3?

Водойми, які створила сама людина, називаються штучними: водосховища, ставки.

Що будують на річках?

Водосховище — це штучна водойма, створена для накопичення і зберігання води. Зазвичай 'їх влаштовують на річках, тому площа такої водойми буває дуже велика. Для цього річкову долину перегороджують греблею. Перед греблею вода нагромаджується й утворює водосховище.

Негативний вплив водосховищ на оточуюче середовище. Реферат

Виникнення мілководдь. Із побудуванням водосховищ значно збільшуються зона мілководдя, які можуть займати від 5 до 39% площі водосховищ. Від 5 до 32% мілководдя займають зарості вищої водної і наземної рослинності. Ці зони характеризуються уповільненими течіями, зниженням турбулентного перемішування, більшим прогріваням.

Все це інтенсифікує гідробіологічні процеси й біологічна продуктивність на мілководді значно вища ніж у пелагіалі, і це спричиняє інтенсивне відкладення на дно органічної маси відмерлих рослин, заїлення, зменшення глибини й перехід цих ділянок у болото; а розклад органічних речовин призводить до "заморності" цих ділянок.

Руйнування берегів

Протяжність берегової лінії Дніпровських водосховищ становить 3079 км, 1110,9 км з яких це - абразійно-ерозійні береги, що потребують закріплення. Внаслідок руйнування берегів вже втрачено 6176 га землі. За останні 35 років у водосховища надійшло більш 337 м кб продуктів руйнування берегів.

При створенні водосховищ порушується динамічна рівновага й починається переформування берегів - розмив, оповзання або акумуляція відкладів.

Основний гідродинамічний фактор - вітрове хвилювання. Висота й морфологія берегів також впливають на інтенсивність їх переформування: випуклі схили розмиваються швидше, й швидкість розмиву збільшується зі збільшенням крутизни. Пологі береги з уклонами не більше 2-4 градусів зазвичай не розмиваються. Зі збільшенням висоти берега швидкість розмиву також зменшується через швидке утворення мілин.

Важливий фактор - переміщення наносів вздовж берега. Швидкість і розміри переробки берегів різко зростають на тих ділянках, де продукти розмиву уносяться вздовж береговою течією. Хвилювання й течії при поступовому зниженні рівня води, почергово розмивають низькі ділянки берега, які за умов більш високого рівня були береговими мілин; через це формування мілин затримується. Таким чином, чим більша амплітуда коливань рівня в період інтенсивної хвильової діяльності, тим сильніше йде розмив берегів.

В цілому по мірі збільшення віку водосховищ переформування берегів зменшується, утворюється стійкий профіль берега. Однак зміна водогосподарських функцій і режиму водосховища може знову викликати переформування берегів.

Підтоплення земель

При створенні водосховищ змінюється режим, а іноді й загальний напрямок руху підземних вод, виникають нові водоносні горизонти, які до підпору були сухими. У зонах водосховищ відбуваються процеси підтоплення та затоплення земель. На незахищених масивах у зонах впливу водосховищ Дніпра площі підтоплених земель становлять 90 тис. га, а на незахищеному мілководді - близько 133 тис. га. З цими процесами пов’язані такі явища як трансформація земель, деградація рослинного і тваринного світу, замулення та заболочення, ефтрофікація водойм.

Річка до створення водосховища являє собою своєрідний водоприймач ґрунтових потоків. Із заповненням водосховища ґрунтові, тріщінно-карстові, тріщінно-ґрунтові води подпираються, їх рівень піднімається до таких відміток при яких вони знов стікають у водосховище. До цього моменту вони безперервно накопичуються й поповнюються за рахунок фільтрації із водосховища. При цьому уклон потоку ґрунтових вод та швидкість їх руху, як правило, зменшуються, що також сприяє підвищенню їх рівня.

При наповненні водосховища вода просочується в ґрунт берегу й ложа, якщо цьому не заважає характер підстилаючих порід. Виникаючі втрати води можуть бути тимчасовими (до повного насичення порід) або ж постійними.

У перші роки після заповнення водосховища фільтрація води з нього може відбуватися безперервно протягом досить довгого часу, що призводить до значного підйому рівней у прилягаючих водоносних пластах, а також до зводнення раніше сухих пухких відкладів.

По мірі підйому рівнів водоносних горизонтів фільтрація зменшується й набуває сезонного характеру. Після становлення рівня підземних вод фільтрація може зовсім припинитися або проявлятися досить обмежено, бо внаслідок зменшення уклонів уповільнюється швидкість руху води. В результаті дренуюча роль водотоку в цілому зменшується. В деяких випадках напрямок ґрунтового потоку змінюється в бік іншого водотоку, рівень води якого нижче ніж у водосховищі.

Щодо різних ділянок водосховища, то у приплотинних спостерігається найбільша величина підпору підземних вод. До верхів’я підйом рівня зменшується, відповідно звужується зона поширення підпору.

Підйом ґрунтових вод до поверхні землі викликає підтоплення ґрунтів, а при виході на поверхню їх заболочування, а іноді й засолення.

Підтоплення починається із моменту заповнення водосховища при підйомі ґрунтових вод до 1-1,5 м й вище від поверхні. Коли ґрунтові води досягають шару, в якому знаходяться корені рослин, у ньому створюється додаткове зволоження, що погіршує аерацію. В результаті часто територія заболочується.

Можна виділити декілька зон впливу водосховища: зона постійного, періодичного (тимчасового) й епізодичного затоплення; зона заболочування; сильного, помірного й слабкого підтоплення. Розміри окремих зон впливу коливаються від кількох метрів до декількох кілометрів.

У зоні періодичного затоплення формуються болотні й торф’яно-глеєві ґрунти із високим ступенем заторфованості й великим вмістом закисних форм заліза.

У зоні підтоплення ґрунтові води підходять близько до поверхні, тут ступінь зволожування ґрунтів визначається не лише глибиною залягання ґрунтових вод, але й величиною їх капілярного підйому, яка в залежності від механічного складу ґрунтів може коливатись від 0,5-1,0 до 6,0 м.

У зоні помірного підтоплення (рівень ґрунтових вод на глибині від 1 до 2 м) домінує процес т. з. олуговіння підзолистих ґрунтів, коли у них підвищується вміст гумусу, азоту, кальцію та сполук заліза, у верхньому горизонті ґрунтів появляються охристі плями й прожилки, і під дією ґрунтових вод, які мають нейтральну реакцію, зменшується кислотність у нижньому шарі.

В зоні слабкого підтоплення (рівень ґрунтових вод на глибині 2-4 м) збільшується рухливість гумусових речовин, відбувається оглеювання ґрунту (утворюються фосфати закисного заліза), на її поверхні з’являються плями й прошарки зеленуватого кольору.

Постійне затоплення призводить до повної загибелі існувавшої раніше наземної рослинності, за вийнятком окремих видів у зонах мілководного затоплення.

В зоні мілководного постійного затоплення й на частині території зони тимчасового затоплення формується полоса гідрофільних та гігрофільних асоціацій.

В зонах підтоплення дерево-чагарникова рослинніть й трав’яниста по-різному реагують на зміну зволоженості. Дерева й чагарники, як правило, більш чутливі до підйому ґрунтових вод й при сильному підтопленні у більшості гинуть. З травостою випадають певні види, й починають домінувати гігрофіти.

Окрім цього в басейні річки вже підтоплено понад 100 міст й селищ міського типу.

Презентація Матеріали хімічного походження (штучні) та їх властивості

Презентація передбачає ознайомлення учнів із загальними відомостями про волокна хімічного походження (штучні волокна), їх перевагами і недоліками порівняно із натуральними матеріалами, способами отримання штучних матеріалів та їх впливом на здоров’я людини і навколишнє середовище.

Матеріали хімічного походження (штучні) та їх властивостіПопова Галина Яківнавчитель обслуговуючої праці навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум» Смілянської міської ради Черкаської області

Текстильні волокна. Слово «текстиль» походить від латинського «текстум», що означає «тканина». До текстильних волокон належать лише ті, які мають властивості, необхідні для виробництва ниток, тканини, трикотажу та ін.

Пригадаймо. Види текстильних волокон. НатуральніХімічні

Які бувають натуральні волокна за походженням ? Тваринного походження. Мінерального походження

БавовняніЛьняні Шовкові ВовняніАзбестові Назвіть тканини, які виготовляють із натуральних волокон

Які переваги і недоліки цих тканин? добрі гігієнічні властивості, добре поглинають вологу, стійкі до дії високої температури. Переваги: Недоліки:недостатньо міцні та стійкі до дії мікроорганізмів, погано зберігають форму та легко мнуться, виробництво потребує багато коштів.

Хімічні волокнаІз зростанням потреб людства у тканинах та прядильних матеріалах, почався бурхливий розвиток виробництва хімічних волокон. Нові матеріали дешеві, довговічні, наділені якостями, що недоступні для натуральних волокон.

Сировиною для виробництва штучних волоконслугує целюлоза, яку отримують з відходів деревообробної або бавовняної промисловості.

Видавлювання розчину через фільєри. Розчинення целюлози. Витягування і термообробка волокна

Хімічні волокна. Ацетатне волокно. Віскозне волокно. Мідноаміачне волокно. Штучніволокна

Ацетатне волокно. Це стійке волокно, що має низьку теплопровідність,тому добре зберігає тепло, м'яке,мало мнеться,має приємний блиск.

Віскозне волокно. Це волокно подібне до натуральних волокон: льону і бавовни. Воно приємне на дотик, м'яке, легко і рівномірно зафарбовується і має шовковистий блиск.

Мідноаміачне волокно. Використовується у виробництві килимів, технічних тканин та трикотажних виробів.

Вплив Текстилю На здоров’я людини та екологію. У зв’язку з бурхливим розвитком промисловості останнім часом гостро постало питання про екологію та захист навколишнього середовища. Одним з найбільших джерел забруднення природи є легка промисловість, зокрема текстильна.

Забруднення повітря Вентиляційні викиди можуть містити пари розчинників, формальдегід, сірководень і з’єднання металів.

Забруднення водойм. Забруднення стічних вод барвниками представляє серйозну екологічну проблему через небезпеку для здоров’я людини і тварин.

Небезпека для здоров'я людини Використання хімічних речовин при виробництві тканин може бути небезпечно для людини. Залишки формальдегіду та деяких сполук важких металів можуть викликати роздратування шкіри.

Вплив на шкіру Алергію і роздратування можуть викликати не тільки барвники, але і самі тканини. Одяг низької якості може завдати шкоди навіть людям, не схильним до алергії.

Натуральні барвники для тканин. Щоб зменшити кількість шкідливих відходів використовують натуральні барвники, які можна отримати з різних видів рослин або шляхом мікробіологічних технологій.

Екологічний контроль. Останнім часом люди все частіше стали звертати увагу на екологічність текстильної продукції. Тому виробникам довелося посилити заходи екологічного контролю. Рішенням може стати використання матеріалів, що виробляють мінімальну кількість шкідливих речовин.

екомаркування. У ряді країн активно впроваджуються різні законодавчі та природоохоронні акти,що перешкоджають появі на ринку продукції яка забруднює навколишнє середовище. Не потрібно мати спеціальних знань, щоб визначити якість тканин. У цьому людям допомагає екомаркування.

Переваги штучних волокон. Але, незважаючи на недоліки штучних волокон, у них є і переваги. Текстильні вироби нового покоління відповідають потребам людини, володіють багатофункціональними і комфортними властивостями.

Переваги штучних волокон. Ще один плюс штучних волокон те, що їх виробництво вирішило проблему з нестачею матеріалів. Тепер підприємствам з виробництва одягу не обов’язково знаходиться поруч з бавовняними плантаціями або фермами з розведення худоби.

висновок. Штучні волокна виготовляють з натуральної сировини, але використовують хімічну обробку. Завдяки новітнім технологіям тканини з штучних волокон не тільки не поступаються за своїми фізико-хімічними та експлуатаційним властивостями натуральним тканинам, але і є їх гідною заміною. Вони значно дешевші за натуральні, мають більшу зносостійкість.