Де в Україні найбільші поклади бурштину?

КЛЕ́СІВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ БУРШТИ́НУ – найбільші поклади бурштину України. Знаходиться побл. смт Клесів Сарнен. р-ну Рівнен.

Де є бурштин в Україні?

В Україні запаси бурштину відомі у Рівненській, Волинській, Житомирській областях. Вони розташовані переважно в північній частині кожної з областей.

Що означає бурштин?

Буршти́н (від пол. Bursztyn; нім. Bernstein) або янта́р — природна скам'яніла викопна смола хвойних чи покритонасінних (Hymenaea protera) дерев у вигляді тьмяних, прозорих і напівпрозорих каменів. Використовується для виготовлення ювелірних прикрас, у парфумерії, народній медицині та електриці.

Статья "Янтарный край"

Ровно - это янтарный край Украины. Именно здесь добывают хороший и яркий камень, который ценится во всем мире. Янтарь может стать не только чрезвычайным украшением, и лечебным средством. С ним связано большое количество различных примет и обычаев. Его использовали даже до нашей эры. Люди того времени, совсем не зная ничего о нашем мире, носили ожерелье (бусы) из янтаря, тем самым пытаясь защитить себя от болезней и злых сил.

Какие приметы связанные с янтарем?

Купить подарок в интернет-магазине «Бурштинова хата» из янтаря можно, в любое время. Во все времена этот камень использовался как сильное лечебное средство.

Он входил в состав эликсира бессмертия, был детектором лжи тех времен. Считалось, что изделия из янтаря могут вылечить камни в почках. Также он может защитить людей от вредных свойств курения.

Откуда он берется?

Янтарным краем Украины считается город Ровно и его окрестности. В этой области имеются крупные месторождения янтаря, которые зародились многие миллионы лет назад. Они прошли большой путь для того, чтобы вы смогли купить камень в ТМ «Бурштынова хата».

Он сформировался из окаменелой смолы деревьев, которые были уничтожены еще до начала нашей эры. Со временем смола застывала, превращаясь в необычной и яркий камень.

Физические свойства камня

Янтарные картины и другие изделия из этого камня имеют много цветов. Он может иметь много разных оттенков, от беловатого до медового. Лучшими считаются те, которые похожи на застывший воск.

Камень твердый и плотный. Может быть как совсем непрозрачным, так и прозрачным, который играет на солнце. Поэтому изделия из янтаря такие уникальные и необычные.

Лечебные свойства янтаря

Купить подарок в интернет-магазине «Бурштинова хата» из янтаря можно только за то, что этот камень обладает удивительными лечебными свойствами. В современной медицине янтарную кислоту используют как хороший биостимулятор.

Янтарь также является прекрасным антитоксическим средством. Он выводит из организма все вредные вещества. Также он благотворно влияет на все органы и системе человека. Поэтому янтарные картины также очень популярны.

Магические свойства

В ТМ «Бурштынова хата» можно купить разнообразные изделия с янтаря. Они очень подходят женщинам, которые родились под знаком льва, чтобы сохранить себя от дурного глаза. Мужчинам этого знака можно носить запонки из этого камня.

Считается, что в небольших кусочках яркого камня живут настоящие духи. Они сохраняют своего владельца и помогают ему в его делах. Поэтому янтарь используют для создания амулетов.

Что еще можно купить у нас?

Янтарный край Украины дарит нам не только множество оберегов, амулетов, бус . У нас вы также сможете приобрести картины из янтаря, которые сделаны по необычным эскизам.

Также в нашем ассортименте есть насекомые в янтаре (инклюзии). Эти изделия - не только красивый аксессуар, но и уникальный образец для изучения в научных институтах. Кусок янтаря, где можно найти застывшую насекомое или небольшое животное, содержит необычный природный узор.

Поэтому презент из янтаря, купленый в магазине «Бурштынова хата» - это хороший подарок на любой праздник!

Бурштиновий шлях

Бурштиновий шлях — давній маршрут, яким відбувалася передача торгівлі бурштином. Маршрут був складною системою торгових шляхів, якими бурштин доставляли з місць походження (Балтії та узбережжя Північного моря) до Середземномор'я, а, особливо, для Італії, Греції та Єгипту, які в стародавні часи були основними центрами споживання необробленого бурштину. Мінерал був важливим елементом декору та ювелірних виробів бронзової доби.

Вироби з цього каменю знайшли в гробниці Тутанхамона, а також у храмі Аполона в Дельфах.

Зміст

Система торгових маршрутів [ ред. | ред. код ]

Бурштиновий шлях — це один із стародавніх маршрутів усіх історичних доріг, якими протягом століть з'єднувались Європа та Азія, території від Північної Африки до Балтійського моря.

З розвитком перших і появою у ІІ–І тисячоліттях до н. е. нових цивілізацій виникають торгові шляхи та ланцюги обміну товарами. В Європі утворили бурштиновий та олов'яний шляхи. [1]

Бурштин перевозили з узбережжя Північного та Балтійського морів шляхом Вісли і Дніпра, річок Італії, Греції, Чорним морем і до Єгипту тисячі років тому.

У римські часи, основний маршрут бурштину проходив від узбережжя, з територій Прусії, перетинав території Бої (нині Чехія і Словаччина) і досягав північної Адріатики — Аквілєї (у наш час — узбережжя Венеціанської затоки), яка була центром торгівлі бурштином. Маршрут також проходив через Чорне море, щоб приєднатися до Шовкового шляху з Азії. Згодом торгівля бурштином процвітала вздовж водних шляхів, які пов'язували Балтійське та Чорне моря.

У пізніші часи, Бурштиновий шлях починався з прусських територій Кауп (городище було розташоване поблизу теперішнього села Мохове, на південно-західному куті Куршської затоки) і Трусо. Навіть сьогодні Калінінградську область називають Бурштиновим краєм, оскільки на її території розташовано понад 90 % розвіданих світових запасів цього мінералу.

Існують твердження, що саме Норик контролював знаменитий «Бурштиновий шлях», що починався на північному сході сучасної Італії, в Аквілеї [3] . Маршрут проходив через міста Норика та Паннонії — Емону (тепер Любляна), Саварію (тепер Сомбатгей), Скарбанцію (тепер Шопрон) і Карнунт (тепер Бад Дойч-Альтенбург під Віднем) на Дунаї [4] . З останнього дорога йшла у напрямку до рік Морава і Мура довжиною 600 римських миль (888 км), досягаючи Балтійського узбережжя та племені естіїв [5] . Свідчення про останнє наявне вже у Геродота:

Бурштиновий шлях проходив і через Галицьку землю: 1) Вісла — Сян — Дністер та 2) Німан — Західний Буг — Дністер, і з'єднував Балтійське та Чорне моря. [7]

На нижній Віслі у Вроцлаві (Бресляу, Переяслав) було перевалочне торжище. Саме звідти надходив бурштин у міста північної Італії. [8]

Археологічні дослідження давніх білоруських міст [9] дозволяють зробити висновок, що потоки візантійського імпорту в Городненське князівство та Полоцьку князівство йшли в основному через Волинь, тобто давнім бурштиновим шляхом. [7]

Ю. Колосовська звернула увагу на те, що намисто з бурштину латиняни називали словом «monilia», що дуже схоже на болгарське та українське «моністо». [10] Колосовська вважає, що це слово занесене у Середнє Подніпров'я з берегів Адріатики.

В регіоні Чорного моря, окрім Бурштинового шляху, проходив і Шовковий шлях [11] .

Детальні мережі торгового маршруту. Вплив на цивілізації [ ред. | ред. код ]

Західноєвропейський бурштиновий шлях проходив по Рейну, Ельбі. [12]

Давній Центрально-європейський бурштиновий шлях зв'язував усю Європу в систему трьох морів: Балтійського, Адріатичного й Чорного. Із Балтійського моря цей бурштиновий шлях ішов з р. Вісла до Дунаю (через р. Варта—р. Одра—р. Морава). З Дунаю виходив у Чорне море або Адріатичне (через р. Раба, р. Драва, р. Сава), або навіть Егейське (через р. Морава Балканська, р. Маріца). [12]

Східноєвропейський бурштиновий шлях ішов із Вісли до Дністра: через р.Західний Буг—р. Серет або через р.Сян (Ярослав)—р. Вишня—р. Вережина чи р. Сян (Перемишль)—р.Вар—р.Стрвяж. Із Дністра йшов прямий шлях до Чорного моря. [12]

Існував ще один шлях від Дністра до Дунаю з виходом до Чорного моря — через Онут-Кучур-Прут-Дереглуй-Серет Карпатський. [12]

Ці головні транс'європейські шляхи існували ще в епоху міді й бронзи (ІІІ–ІІ тис. до н. е.). Цей період був часом зародження міжрегіональної торгівлі, коли почали діяти перші великі торгові шляхи: соляні, бурштинові, мідні, олов'яні, шовкові тощо. [12] Більшість із цих шляхів були й транскарпатськими і об'єднувалися в одну транскарпатську систему, оскільки в Карпатському регіоні були одні з найбільших у Європі родовищ міді, срібла та солі, а з Одера йшло в Карпати олово, яке потрібне для виготовлення бронзи. [12] Одночасно ці шляхи визначають і напрямки міграцій.

Міграції і завоювання [ ред. | ред. код ]

Східноєвропейський бурштиновий шлях визначає як напрямки міграцій прафракійських, праслов'янських, балтських і германських племен, але часто є й межею їх відповідних археологічних культур. [12]

Германські племена у ІІІ–ІІ ст. до н. е. бурштиновими шляхами завойовували Центральну Європу. Одна їхня група йшла по Ельбі до верхів'їв Рейну й Дунаю, а друга — по Віслі до Дунаю. [12] У перші століття нашої ери вони рушили вже на територію провінцій Римської імперії.

Особливого значення набули бурштинові шляхи в римський час (II–VI ст. н. е.). Ця «золота доба» європейської торгівлі та розповсюдження римського економічного й військового впливу та римської культури (у тому числі християнства) була перервана аварами (568–729 рр.). [12]

Бурштинові шляхи мали надзвичайно велике значення і як трансготські [13] й трансслов'янські шляхи міграцій. Готські (східногерманські) військові дружини були організаторами численних сухопутних, а також річкових і морських походів до Римської імперії. На території України, Молдови й Румунії готи перебували майже 200 років. [12] Основною їх територією стала в II ст. н. е. багата на річки й озера Волинь, слов'янське населення якої вимушено переселилося на Прикарпаття. [14] [12]

Захопивши Волинь, готи через Західний Буг і Серет дійшли до Дністра, де розділились: одні пішли вниз Дністром до Чорного моря, а інші через Серет Карпатський дійшли до Дунаю. [12] Остготи стали політичним стержнем поліетнічної провінційно-римської черняхівської культури, поширеної в ІІ–V ст. на великій території України, Молдови й Румунії. [12] Володіючи всім Східноєвропейським бурштиновим шляхом, готи мали вихід як до Балтійського, так і до Чорного моря. [12] Тому східноримська (візантійська) імперія була змушена використовувати активніше Волзький шлях, а західноримська імперія — морський. [12] Нижня ділянка бурштинового шляху (Дністер — Серет Карпатський), очевидно, деякий час була границею остготів і вестготів. Останні зайняли карпатську Дакію (270–375 рр.), яку після них захопили гепіди.

Як і готська, слов'янська міграція старими бурштиновими шляхами з V ст.* особливо добре простежується археологічно в напрямку поширення найдавніших слов'янських пам'яток празького типу на Середній Дунай через Дністер—Віслу—Мораву й через Дністер—Серет Карпатський на Нижній Дунай. [12] Уперше виділившись (сформувавшись після загальної політичної й економічної кризи) з поліетнічної черняхівської культури на Середньому Подністров'ї (контактна зона фракійців-германців-слов'ян-сарматів), носії празько-корчацької культури до кінця VII ст. освоїли землі Моравії, Словаччини й Чехії. У VI ст. частина слов'янського населення Прикарпаття повернулася на землі Волині, залишені готами. Ці події стали тими першими історичними віхами, які визначили на багато століть етнічну та культурну спорідненість населення галицько-волинських земель. [12] Буго-Дністровська ділянка Вісло-Дністровського (Дунайського) шляху знову була в руках слов'ян Волині й Прикарпаття. У VI–VII ст. слов'янське населення празької культури (склавіни) й пеньківської (анти), вийшовши на Дунай, пішло далі на південь й опанувало землі Балкан. [12] Зокрема, прикарпатські хорвати заселили традиційно близькі їм за природно-кліматичними умовами гірські й передгірні райони Верхньої Драви та Сави. Таким чином, балканські хорвати взяли під свій контроль південну частину бурштинового шляху з виходом до Адріатичного моря (м. Аквілея). [12] Прикарпатські хорвати тримали традиційно нижню ділянку Східноєвропейського бурштинового шляху з виходом до Чорного моря й Дунаю.

З бурштиновими шляхами великою мірою були пов'язані й перші державотворчі процеси: утворення держав Само (625–659 рр.), Великої Моравії, Чехії, Польщі, Великої Хорватії, Київської Русі. [12] Уся їх рання історія була історією боротьби за контроль над цими транс'європейськими шляхами. Ті шляхи, які ще недавно їх об'єднували в один-єдиний слов'янський світ, тепер роз'єднали. Зокрема, по Західному Бугу й Сяну пройшла границя між західними та східними слов'янами. Стає більш зрозумілою й проблема боротьби Великої Моравії, а пізніше Чехії, Польщі та Київської Русі за «Червенські гради» (Західна Волинь) і Перемишль (Західна Галичина). Це була боротьба за оволодіння Вісло-Буго-Дністровським і Вісло-Сяно-Дністровським шляхами. [12]

Бурштиновий шлях місцевими мовами [ ред. | ред. код ]

• Хорватська: Jantarski put
• Чеська: Jantarová stezka
• Німецька: Bernsteinstraße
• Естонська: Merevaigutee
• Угорська: Borostyánút
• Італійська: Via dell'Ambra
• Латиська: Dzintara Ceļš
• Литовська: Gintaro kelias
• Польська: Szlak Bursztynowy або Jantarowy Szlak
• Російська: Янтарный путь
• Словацька: Jantárová cesta
• Словенська: Jantarjeva pot

Фестивальні маршрути [ ред. | ред. код ]

На Рівненщині розроблено фестивальний маршрут «Бурштиновий шлях», який вперше був організований в 2010 році. [15]

Цікаві факти [ ред. | ред. код ]

Сучасна автомагістраль A1 у Польщі офіційно носить назву Автомагістраль Бурштинова.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑П'янкова О. В.Основні етапи становлення та розвитку брендінгу у світі / Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки[Архівовано 16 січня 2011 у Wayback Machine.]. — 2009. — № 24.
2. ↑Клочко Л.Бурштинові шляхи за скіфських часів[Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Геолог України. Науковий журнал[Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2011, № 3-4[Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
3. ↑ Черняк А. Б. Тацит о венедах (Germ. 46 : 2) // Вестник древней истории. — М., 1991. — № 12. — С.56.
4. ↑ Колосовская Ю. К. Паннония в І — ІІІ вв. н.э. — М., 1973.С-36.
5. ↑Тацит, «Германія», 45
6. ↑ Геродот, “Історія”, 3 : 115
7. ↑ аб Л.Войтович Галицька земля і Візантія у Xi — XIV ст. / Дрогобицький краєзнавчий збірник Збірник наукових праць. — 2011, Вип. XIV—XV.
8. ↑ О.Гуцуляк, П.Дрогомирецький, Б.Томенчук Королівство священних вершин (Scando-Slavica у верхньому Подністров'ї) / Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина» Науковий журнал. — 2006—2007, Вип. 12-13.
9. ↑ Лавыш К. Художественные традиции восточной и византийской культуры в искусстве средневековых городов Беларуси (Х — XIV вв.). — Минск, 2008
10. ↑ Колоссовская Ю. К. Коллегия почитателей Исиды из Паннонии // История и культура античного мира / Отв. ред. М. М. Кобылина. — М.: Наука, 1977. -С.163-164.
11. ↑Проблеми й перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва й ГУАМ. — Збірник наукових праць. — Одеса-Севастополь-Донецьк: ДонНУ, РФ НІСД в м. Донецьку, 2011. — 834 с.ISSN [https://www.worldcat.org/search?fq=x0:jrnl&q=n2:1990-9187 1990-9187] Див. інф.про збірник
12. ↑ абвгдежиклмнпрстуфхцшщ Томенчук Б. Баварський Географ і річкові шляхи та гради в геополітиці середньовічної Європи [недоступне посилання з травня 2019] // Карпати: людина, етнос, цивілізація. Науковий журнал [недоступне посилання з травня 2019] . — 2009, № 1 [недоступне посилання з травня 2019]
13. ↑ Трансгерманські й, зокрема, трансготські шляхи міграцій, пізніше (з VIII ст.) були використані норманами (варягами на Сході, вікінгами на Заході).
14. ↑ Подністров'я (Прикарпаття), очевидно, було єдиним регіоном України, слов'янське населення якого зуміло активно протистояти готській експансії. Тут було утворене окреме сильне політичне й військове об'єднання, яке згодом стало основою Дулібського міжплемінного союзу. Один з епізодів боротьби слов'ян Прикарпаття з готами описано в «Готиці» Йордана (війна під керівництвом Божа) (за Д.Козаком).
15. ↑ Рибачук Т. Л. Перспективи розвитку туризму на Рівненщині / Вісник Національного університету водного господарства та природокористування Збірник наукових праць. — 2010, Вип.3.

Література [ ред. | ред. код ]

• Марія Гимбутас. Bronze Age Cultures in Central and Eastern Europe. Mouton Publishers, 1965. ISBN 90-279-0998-9.
• Eurovelo, la rete cicloturistica europea, il cui ramo n. 9 ricalca la Via dell'Ambra

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Австрійський бурштиновий шлях.
• Про Бурштиновий шлях у Польщі, Угорщині та Словаччині[Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.].
• Карта, на якій зображено маршрут Бурштинового тракту польською територією (відповідно до Jerzego Wielowiejskiego.
• Науковий опис Бурштиновий шлях у Польщі (маршруту 200 р. до н. е.-400 н. е.)[Архівовано 14 червня 2005 у Wayback Machine.]
• Балтійський Бурштиновий шлях.
• Бурштиновий шлях Словенії[Архівовано 5 червня 2010 у Wayback Machine.].
• Райффайзен Банк Аваль. Електронний каталог монет. Бурштиновий шлях — Ельблонг (Au) [недоступне посилання з червня 2019]
• Райффайзен Банк Аваль. Електронний каталог монет. Бурштиновий шлях — Гданськ (Au) [недоступне посилання з червня 2019]
• Райффайзен Банк Аваль. Електронний каталог монет. Бурштиновий шлях — Калінінград (Au) [недоступне посилання з червня 2019]

Див. також [ ред. | ред. код ]