буркун жовтий

Буркун жовтий

Як пити траву буркун?

2 чайні ложки подрібненої трави буркуну заливають 2 склянками холодної води, настоюють 4 години, проціджують. Приймають по 1/3 склянки 2-3 рази на день за 20-40мін до їжі. Для зовнішнього застосування в вигляді компресів, ванночок, використовується настій буркуну за таким рецептом : 2 столові ложки сухої і вим.

Коли сіють буркун?

Насіння буркуну сіють у квітні або в травні в дрібні борозенки, зроблені в вологому ґрунті на відстані 45-60 см, потім борозенки злегка присипають землею й ущільнюють поверхню.

Як правильно сіяти буркун?

У перший рік життя буркун скошують, залишаючи стерню 20-22 см, це оптимально для його подальшого розвитку. Насіння буркуну закладаються в залежності від грунту, важких грунтах - неглибоко до 0,5 см, на легких - глибше до 2,5, але всюди дуже важливо не допустити пересушування грунту. Кеш

Буркун (трава): лікувальні властивості, застосування, показання Буркун багатий кумаринами, ефірними маслами, смолами, слизу, танинами. Його активно використовують у народній медицині. У лікувальних цілях застосовують квітки і верхню частину пагонів з листям. Їх зрізають і висушують, потім перетирають руками, а жорсткі стебла … See more

Буркун лікарський (Донник лекарственный)

Дворічні справжні. Сходить - в березні - травні і наприкінці літа. Проростає насіння лише наступної весни. Сходи мають запах кумарину. Цвіте - на другий рік у червні - серпні, а в посушливих районах з першого року життя в серпні - вересні. Плодоносить -в липні – вересні. Глибина проростання - не більше 4-5 см. Життєздатність насіння в грунті - до 20 років, а в кукурудзяному силосі не втрачає схожості протягом трьох місяців. Максимальна плодючість - 33 тис. насінин. Літні сходи на півдні перезимовують. Сходи з насіння та пагони з бруньок на кореневій шийці з'являються в березні – травні і наприкінці літа при мінімальній температурі +2. +4°С і оптимальній +12. +16°С.

Поширення

Росте на полях, пасовищах, біля доріг.

Заходи боротьби

Лущення на глибину 8—10см і рання зяблева оранка з додатковим обробітком поля в літньо-осінній період; чергування культур у сівозміні повинно запобігати закінченню циклу розвитку дворічників; ретельне знищення бур'янів на посівах культурних рослин, на необроблюваних землях та інших угіддях. Хімічні препарати: Альфа-Дикамба (дикамба 480 г/л), Альфа-Піралід (клопіралід 300 г/л), Альфа-Стар (трибенурон-метил, 750 г/кг), Альфа-Стар-Дуо (тифенсульфурон-метил 500 г/кг + трибенурон-метил 250 г/кг), Отаман (ізопропіламінна сіль гліфосату 480 г/л, у кислотному еквіваленті - 360 г/л), Отаман Екстра (калійна сіль гліфосату 663 г/л, у кислотному еквіваленті – 540 г/л), Альфа-Дикват (дикват 150 г/л).

Стебло - пряме, розгалужене, висотою 50-150 см.

Листки - чергові, трійчасті.

Суцвіття - квітки з жовтими пелюстками, зібрані в колосовидну китицю. Корінь -стрижневий, проникає у грунт на глибину 156-190 см.

Плід - одно- або двонасінний біб. Форма плоду - оберненояйцевидна. Колір плоду - бурувато-жовтий чи темно-сірий. Форма насінини – овальнодовгаста. Колір -жовто-зелений або світло-коричневий. Розмір - довжина 1,75-2,25, ширина 1,25-1,75, товщина 1-1,25 мм. Маса 1000 нас. - 1,75-2 г.

Буркун лікарський

Бурку́н лі́карський або буркун жовтий (Melilotus officinalis (L.) Pall.) — рослина роду буркунів (Melilotus), родини бобових (Fabaceae). Дворічна трав'яниста рослина 60-150 см заввишки.

Зміст

Походження назви [ ред. | ред. код ]

Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає «мед», а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з латинської — «аптечна», «лікарська» (дана рослині за цілющі властивості).

Морфологічна характеристика [ ред. | ред. код ]

Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками, дрібнозубчастими з країв. Середній листочок з черешком, бічні — майже сидячі. З пазів листків виходять гілки з довгими багатоквітковими пазушними китицями з дрібних жовтих запашних квіток (пахнуть кумарином — сіном); біля основи листка є два шилоподібні прилистки. Чашечка дзвоникувата. Андроцей двобратній. Цвіте з червня до вересня. Плід — одно-, двонасінний біб, який достигає у серпні — вересні.

Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори і складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями.

Поширення та середовище існування [ ред. | ред. код ]

Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічених місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях [1] .

По всій Україні, де місцями утворює зарості, на Північному Кавказі і в Поволжі.

Господарське значення [ ред. | ред. код ]

Чай з напару квіток буркуна п'ють при грудних хворобах. Квітки буркуна в невеликих дозах входять у різні грудні суміші лікарських рослин. На селах сухі розтерті квітки буркуна додавалися для аромату до тютюну. Використовують траву, квітки. Препарати буркуну мають відхаркувальну, пом'якшувальну, седативну, знеболювальну, протизапальну, вітрогінну, антикоагулянтну, протисудомну, кардіотонічну та діуретичну дію.

Застосування: настій трави — при стенокардії й тромбозі коронарних судин. Трава входить до складу лікувальних сумішей при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках, ревматизмі, наривах, пухлинах суглобів тощо. Сировина йде на виготовлення зеленого витяжного пластиря, входить до складу кардіопротекторного засобу «Кардіофіт». У народній медицині використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, запаленнях молочних залоз, як засіб, що стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Зовнішньо — для компресів, примочок при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу, для пом'якшення та розсмоктування затвердінь, абсцесів; мазь — при простуді і порізах. Настій квіток на олії прискорює, дозрівання фурункулів.

Використовується для засівання золоотвалів Трипільської ТЕС, з метою недопущення вивітрювання золи і утворення пилових бурь.

Хімічний склад рослини [ ред. | ред. код ]

У харчуванні [ ред. | ред. код ]

У багатьох місцевостях молоде потовщене коріння буркуна вживають у вареному або смаженому вигляді як замінник картоплі. Збирають ще не загрубілі корені однорічних рослин. [2]

На Кавказі їдять сирі та варені молоді корені буркуну.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑ Гродзінський, А. М.; Лебеда, А. П.; Джуренко, Н. І.; Ісайкіна, О. П. (1992). Лікарські рослини: енциклопедичний довідник (українська). Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп». с. 73. ISBN5-88500-055-7.
↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.73

Джерела [ ред. | ред. код ]

Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н.Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Морозюк С. С., Протопопова В. В.Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979 (IV кв.)
Харченко М. С., Карамишев А. М., Сила В. І., Володарський Л. Й. Лікарські рослини і їх застосування. — Київ, «Здоров'я», 1981
Сафонов М.М. Повний атлас лікарських рослин. - Тернопіль:Навчальна книга - Богдан, 2008. - 384 с. ISBN 978-966-408-273-7

Посилання [ ред. | ред. код ]

Буркун лікарський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 73. — ISBN 5-88500-055-7.
Буркун лікарський (Melilotus officinalis L.)[Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Аграрна енциклопедія
Буркун лікарський. MELILOTUS OFFICINALIS (L.)Desr.
[1][Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]Буркун лікарський — донник лекарственный (фото)
Донник желтый (лекарственный) // Перспективные пряноароматические растения[Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)