Як пити буркун?

Відвар буркуну: 10г сухої і подрібненої трави залити 1 склянкою води, кип'ятити півгодини на слабкому вогні, потім процідити. Приймати по 1ст ложці 3 рази на день при гострих респіраторних захворюваннях, бронхітах, безсонні, при хворобах печінки.

Яка фармакологічна дія буркуну лікарського є найбільш клінічно значущою?

Буркун використовують при кашлі, безсонні, як засіб, що стимулює виділення молока в матерів-годувальниць, для лікування яєчників у жінок. У зборах трав рослину використовують при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках та ревматизмі.

Як правильно сіяти буркун?

У перший рік життя буркун скошують, залишаючи стерню 20-22 см, це оптимально для його подальшого розвитку. Насіння буркуну закладаються в залежності від грунту, важких грунтах - неглибоко до 0,5 см, на легких - глибше до 2,5, але всюди дуже важливо не допустити пересушування грунту. Кеш

Буркун (трава): лікувальні властивості, … Буркун багатий кумаринами, ефірними маслами, смолами, слизу, танинами. Його активно використовують у народній медицині. У лікувальних цілях застосовують квітки і верхню частину пагонів з листям. Їх зрізають і висушують, потім перетирають руками, а жорсткі стебла … See more

Буркун

Трава буркуну - лікарська сировина, яка застосовується в якості протисудомних і ранозагоювальних засобів. Рослина використовується в медицині, а також є цінним медоносом, кормовою культурою. Буркун є важливим фітомеліорантом, який підвищує плодючість грунту. За рахунок своїх корисних властивостей буркун лікарський культивується. Зустрічається буркун по всій території континентальної Європи, а також в Азії. Знайти буркун лікарський можна на узбіччі доріг, схилах пагорбів, ярів, на засолених землях, на полях і луках як бур'ян. Рослина віддає перевагу кам'янистим, суглинним, піщаним ґрунтам, а також помірному клімату.

ПРАТ «ЛІКТРАВИ»

Склад

У складі буркуну лікарського присутні глікозиди, білки, кумарин, холін, дубильні речовини, гіркоти, органічні кислоти, крохмаль, сапоніни, флавоноїди, каротин, вітаміни B4, E, смоли, ефірні олії, токоферол. Компонентами трави буркуну також є полісахариди, алантоїн, амінокислоти, вуглеводні сполуки, жирні кислоти.

Фармакологічна дія

За рахунок вмісту кумарину буркуну лікарського трава здатна знімати судоми. Трава буркуну пригнічує центральну нервову систему. Препарати рослини є антикоагулянтами. Вони перешкоджають утворенню тромбів і ускладнюють згортання крові. Буркун має антигіпоксичну властивість і надає на серцево-судинну систему протиішемічний ефект.

Зміст

Ботанічні характеристики буркуну трави

Буркун лікарський є однорічною або дворічною рослиною. Належить до сімейства Бобових, тому володіє характерними рисами - має невеликі метеликові квітки довжиною 5-7 мм, розташовані на довгих квітконосах. Квітки буркуну жовтого зібрані в пухкі пазушні колосоподібні кисті. У кисті може бути зібрано від 30 до 70 квіток. У рослини стебло є прямостояче, розгалужене, опушене у верхній частині. Його висота коливається в межах 50-100 см. Стебло покриває трійчасте черешкове листя. Прилистники рослини загострені ланцетоподібні. Квітки буркуну жовтого мають характерний запах - від них виходить аромат кумарину. Завдяки сильному приємному запаху рослина привертає велику кількість бджіл. Йому властиво посилюватися при висиханні сировини. Плід - голий овальний біб, в якому міститься від 1 до 2 насінин. Забарвлення насіння зеленувато-жовте, довжина варіюється від 1,8 до 2,2 мм. Цвітіння триває з червня по вересень. Дозрівання плодів припадає на серпень.

Заготівля сировини

Заготівлю трави проводять під час цвітіння. Лікарською сировиною є верхівки рослини. Також можна зрізати бічні пагони буркуну. Рекомендовано заготовлювати верхівки стебел довжиною не більше 30 см. Зрізану сировину перебирають, а потім сушать у провітрюваному приміщенні далеко від сонячних променів або використовують сушарку. При механічному сушінні стебла витримують при температурі 40 ℃ до повної готовності. Суху траву обмолочують і видаляють з неї великі стебла. Зберігати сировину можна 2 роки.

Особливості збору

При зборі рослини важливо видалити зі свіжої зрізаної сировини товсті стебла. У таких зразках практично відсутні корисні речовини.

Буркун лікарський - лікувальні властивості

Буркуну трава має комплекс лікувальних властивостей. Головною особливістю препаратів рослини вважається здатність зменшувати ризик тромбозу за рахунок пригнічення функції згортання крові, а також протизапальний ефект. Прийом ліків на основі буркуну полегшує процес виведення мокротиння при захворюваннях легенів і бронхів, тому використовується в лікуванні застуди, астми, бронхітів. Рослина має аналгетичний ефект при менструальних болях, мігрені.

Застосування буркуну в медицині

Буркун лікарський використовують у лікуванні кардіоспазму, неврастенії, атеросклерозу, мігрені, безсоння, гіпертонії, стенокардії. Застосовують рослину в лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів як засіб, що має відхаркувальний ефект. Разом із виведенням мокротиння препарати надають болезаспокійливу дію.

В офіційній медицині застосовуються пластирі на основі буркуну, оскільки рослина сприяє швидкому дозріванню фурункулів і абсцесів. При цьому буркун надає пом'якшувальний ефект і покращує мікроциркуляцію крові. З цією метою буркун застосовується не тільки у вигляді пластирів, а і як мазь. Буркун лікарський можуть призначати при венозній недостатності, варикозному розширенні вен, головному болю, хворобливих місячних, а також при поверхневих тромбозах.

Користь буркуну

Буркуну трава є натуральним засобом, здатним знижувати артеріальний тиск. Екстракт буркуну стимулює циркуляцію крові в капілярах і нормалізує венозний кровотік. Також він зменшує запалення стінок вен при флебітах. Застосування буркуну трави дозволяє зміцнити капіляри і підвищити їхню резистентність.

Препарати рослини зменшують проникність стінок судин, тому захищають їх від втрати необхідних електролітів, води та поживних речовин, які просочуються в міжклітинний простір. Буркун дозволяє поліпшити обмінні процеси в тканинах і знімає запалення. Також препарати рослини мають цитотоксичний вплив на пухлинні клітини. Завдяки антиоксидантам у складі буркуну він може служити профілактичним засобом проти старіння і руйнування клітин.

Препарати буркуну мають виражений протисудомний ефект. Їх застосовують при нічних судомах у литках, відчутті тяжкості в ногах, болі в нижніх кінцівках, при їхньому набряку і свербінні. Ліки з трави буркуну є допоміжним засобом у лікуванні тромбофлебіту, геморою. Їх застосовують у терапії лімфостазу і посттромботичного синдрому.

Протипоказання до прийому буркуну

Перед прийманням буркуну лікарського необхідно проконсультуватися з лікарем. Важливо дотримуватися рекомендованих доз і не перевищувати їх, оскільки рослина є отруйною. Буркун містить кумарин, який у великих дозах діє як отрута і здатний завдати шкоди організму. Передозування засобами з буркуну виражається запамороченням, нудотою, блювотою, загальним погіршенням самопочуття, тремором рук, занепадом сил. При прояві таких ознак необхідно негайно припинити прийом засобу.

Протипоказаннями до прийому буркуну жовтого є непереносимість компонентів, знижений тиск, вагітність, брадикардія, захворювання крові, при яких порушена гемокоагуляція, геморагічний васкуліт, дитячий вік до 18 років, хвороби нирок. Не можна приймати буркун перед запланованим оперативним втручанням - вживання препаратів треба припинити не менш ніж за місяць.

БУРКУН

БУРКУН (Melilotus Mill.) — рід однорічних або дворічних трав’янистих рослин родини бобових (Fabaceae). Відомо до 20 видів роду. В Україні росте 8 видів. Б. розповсюджений по всій європейській частині, крім Північних і Північно-Східних районів, на Кавказі, у Західному Сибіру і Центральній Азії. Найбільш розповсюджений вид — Б. лікарський або жовтий — Melіlotus offіcіnalіs (L.) Pall. (грец. melіlotos: melі — мед + lotos — назва багатьох кормових рослин та лат. — offіcіnalіs + е — лікарський). Росте по всій території України на лісових галявинах, узліссях, схилах балок, біля доріг та канав, як бур’ян у садах; рос. назва: донник лекарственный.

Дворічна трав’яниста рослина з прямостоячим розгалуженим голим або вгорі розсіяноволосистим стеблом 30–100 см завв. Листки дрібні, чергові трійчасті, по краях пилкоподібні. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті, нижні — оберненояйцеподібні, верхні — видовженоланцетні, прилистки шиловидні, цілісні. Квітки двостатеві жовті у багатоквіткових пазушних китицях. Плоди — дрібні (3–4 мм завд., 2 мм завш., до 1,5 мм завт.) одно-двонасіннєві боби, поперечно зморшкуваті з 1–2 насінинами. Насіння овальне, жовте, гладке або дрібногорбкувате. Цвіте з травня по вересень, дозріває в липні–вересні.

Офіцинальною сировиною є трава Б.л. — Herba Meliloti. Траву збирають під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки і бічні пагони. Сушать під наметом.

Трава Б.л. містить кумарини — 0,4–0,9%: дикумарол, мелілотин, мелілонізид; фенолкарбонові кислоти: кумаринову, О-гідроксикоричну, мелілотову; птерокарпіни: медикарпін; флавоноїди: робінозид; аскорбінову кислоту, цукри, похідні пурину, білок, ефірну олію, слиз, азотні сполуки. Насіння містить жирну олію, до складу якої входять кислоти: пальмітинова — 4,6%, стеаринова — 3,36%, олеїнова — 12,69%, лінолева — 63,26%, ліноленова — 14,68%, арахісова — 1,3%.

Б.л. має седативні, болезаспокійливі, вітрогонні властивості; сприяє зменшенню набряків і усуненню запальних процесів. Застосовують при бронхіті, туберкульозі легень, болю у шлунку, набряках та ревматизмі. Настій трави використовують як відхаркувальний, пом’якшувальний та антикоагулянтний ЛП. Дикумарин має здатність гальмувати згортання крові. Входить до складу кардіопротекторного ЛП Кардіофіту.

У народній медицині Б.л. використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, для стимуляції лактації. У болгарській народній медицині Б.л. використовують внутрішньо при герпесі, фурункулах та тріщинах заднього проходу. У вітчизняній та зарубіжній народній медицині препарати Б.л. широко використовують зовнішньо: припарки або компреси для розм’якшення та розсмоктування затверділостей, абсцесів, недозрілих фурункулів, набряків; мазь — для розтирань після простуди і при порізах.

У гомеопатії використовують свіжі верхівки трави при тромбофлебітах, застійних явищах у легенях, яєчниках, при головному болю.

Також використовують Б.л. як харчову рослину: молоді свіжі листочки — для приготування супів, салатів. У Франції та Таджикистані його застосовують для фарбування тканин у жовтий колір. З господарською метою Б.л. широко застосовують у парфумерній промисловості для ароматизації мила, паст, помад тощо, а також у лікеро-горілчаному виробництві. Добрий медонос. Кормова культура.

Поряд з Б.л. дозволений до застосування Б. високий (M. altіssіmus Thuіll) та Б. зубчастий (Melilotus dentatus), які діють аналогічно Б.л.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.; Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — К., 1987; Растительные ресурсы России и сопредельных государств. Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, Ч. 2. — Дополнения к 1–7 томам. — СПб, 1996; Светличная Е.И., Толок И.А. Этимологический словарь латинских ботанических названий лекарственных растений. — Х., 2003; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002.

Інші статті автора