Де є Бурий ведмідь в Україні?

В Україні бурий ведмідь водиться в Карпатах, де, за даними співробітників Карпатського Біосферного заповідника, восени 2005 року нараховувалось близько 200 тварин.

Скільки бурих ведмедів в Україні?

В лісах України живе близько 250 бурих ведмедів, переважно у Карпатах та частково на Поліссі. Ще близько 200 тварин утримують в неволі. Найбільший хижак України під загрозою вимирання.

Що їсть бурий ведмідь?

Бурий ведмідь: Їжа та її добування Їх раціон майже на 80 відсотків складається з кори дерев, листя, коріння, грибів, горіхів, фруктів та ягід. Крім рослинної їжі, вони не проти поласувати і м'ясом (наприклад, дрібних гризунів, птахів, жаб або змій), рибкою та падаллю.

Ведмідь бурий гобійський

Гобійський бурий ведмідь, або мазалай (Ursus arctos gobiensis), (монг. Мазаалай ) — підвид бурого ведмедя, Ursus arctos, що мешкає в пустелі Гобі в Монголії. На початок ХХІ сторіччя у монгольській «Червоній Книзі» гобійський ведмідь має статус «вельми рідкісний». Мазалай знаходиться під загрозою зникнення, оскільки виключно маленький розмір популяції робить цей підвид дуже уразливим. За останніми оцінками на основі генетичного аналізу розмір популяції становить усього 22-31 особин (Звіт групи, що працює за проектом про Гобійського ведмедя, за 2012 р.).

Зміст

Систематичне положення [ ред. | ред. код ]

Гобійський бурий ведмідь іноді відносить до того ж підвиду, що і тибетський ведмідь-піщухоїд (Ursus arctos pruinosus). Це базується на певній морфологічній схожості і переконанні, що ведмідь, що живе в пустелі Гобі, є реліктовою популяцією піщухоїда. Проте радянські теріологи В. Є. Соколов та В. Н. Орлов підкреслювали, що за особливостями будови черепа гобійські ведмеді мало схожі на тибетських і мають більшу схожість з тяньшаньскою формою Ursus arctos isabellinus [2] . Пізніше ті ж автори описали гобійського ведмедя як особливий підвид.

Опис [ ред. | ред. код ]

Ведмідь відносно невеликий. Єдиний відомий череп має загальну довжину 323 мм. Забарвлення рідкісного і грубого хутра варіює від світло-бурого до белесо-блакитного. На грудях, горлі і плечах завжди присутній біляста смуга. Кігті світлі. Другий і третій пальці задніх лап зрослися більш ніж на одну третину. Борозенка між основами пальців і «подушечкою» стопи не більше 20 мм, тобто вужче, ніж у інших підвидів.

Екологія [ ред. | ред. код ]

Населяє пустельні гори Атас-Богдо і Цаган-Богдо з рідкісним чагарником тільки по сухих руслах водотоків. Влітку мешкає поблизу від оазисів. Основним кормом в цей період є ягоди декількох видів селітрянки. Харчується пагонами ефедри, комахами, дрібними хребетними. Восени активно риє кореневища гобійського ревеню. Активний як вдень, так і вночі. Дереться по скелях з дивовижною легкістю. Припускають, що зимовий сон триває не більше 2-3 місяців. За опитувальних відомостями, залягає на зиму в печерах.

Цікавий факт [ ред. | ред. код ]

Монгольська назва ведмедів, що мешкають на півночі в тайговій частині країни, інша — хурен бавгай. Це означає, що монголи розглядали ці дві форми як два різних види.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Ресурси Інтернету [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑IUCN Brown Bear subspecies status . Процитовано 29 серпня 2022 .
2. ↑Соколов В. Е., Орлов В. Н. Определитель млекопитающих Монгольской Народной Республики. — М. : Наука, 1980. — 351 с.

Сирійський бурий ведмідь

Сирійський бурий ведмідь (Ursus arctos syriacus) — один з підвидів бурого ведмедя. Інша назва — закавказький бурий ведмідь. Згадка про нього міститься в Біблії у зв'язку з прокляттям пророка Елиши(4 Цар. 2:24). Відомим ведмедем цього підвиду був Войтек.

Зміст

Поширення [ ред. | ред. код ]

Мешкає у горах Близького Сходу і Кавказу (Ірак, Іран, Ліван, Сирія, Туреччина, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Ізраїль до Синайського півострова). Раніше ареал охоплював також Йорданію, Палестину, Туркменістан, Афганістан, північно-східний Пакистан.

Опис [ ред. | ред. код ]

Згідно з останніми генетичними дослідженнями генетично споріднений з європейським бурим ведмедем [1] . Найдрібніший з бурих ведмедів. Зріст від носа до хвоста сягає 150 см (зазвичай 100 см). Розмір черепа близько 30–40 см. Вага сягає до 250 кг (зазвичай у самців — 150 кг, у самиць — 70-90 кг).

Найсвітліше забарвлений серед підвидів свого виду. Колір хутра — світло-коричневий і солом'яне. Світліші особини мешкають у пустельних регіонах. Найдовші ділянки хутра знаходиться на плечі. Шерсть на холці довша з сіро-коричневою основою і часто відрізняється від відтінку решти тіла, у деяких особин спостерігається як темна смуга, що проходить через спину. Лапи зазвичай темніші, ніж решта тіла. Це єдиний відомий ведмідь у світі, який має білі кігті.

Спосіб життя [ ред. | ред. код ]

Воліє до різних лісів: субтропічних, листяних, хвойних, дубових. Зустрічається на висотах від 500 до 2700 м. Не впадає в сплячку, це роблять особини, які перебувають у неволі.

Його раціон є більш м'ясоїдним, ніж інші підвиди. Цей факт, ймовірно, викликаний середовищем, в якому він мешкає, де небагато видів рослин, якими можна харчуватися. Переважно полює на гризунів (таких як миші та піщанки), зайців, даманів та інших дрібних істот, таких як комахи, ящірки та дрібні птахи, але він також здатний полювати на дитинчат більшої здобичі, таких як антилопи та козероги, іноді вживає рибу.

Окремого шлюбного періоду немає, але зазвичай він відбувається взимку, оскільки ведмежата народжуються навесні. «Залицяння», попри розміри, досить граційне і передбачає потирання мордочки, «обійми», ласки та ігри. Нарешті, коли самка готова, самець сідає і проникає в неї. Парування може тривати до 5 хв. Ведмежата залишаються з ведмежатами близько 1,5 років.

Охорона [ ред. | ред. код ]

Головною загрозою є діяльність людини, що знищує ліси та займається браконьєрством. За приблизними підрахунками в дикій природі нараховується 150 особин. Охороняються в Кінтріському заповіднику (Грузія), Хосровському та Диліжанському заповідниках (Вірменія), Сюнт-Хасардакському заповіднику (Туркменістан) [2] [3] , Охоронна зона Центральний Ельбурс (Іран). Занесено до Червоної книги Азербайджану, Червоної книги Вірменії, Червоної книги Грузії. Останнє достовірне свідчення зустрічі з ним у Туркменістані відзначено у 1995 році. Останнього ведмедя у горах Ізраїлю було застрелено 1917 року [4] . Вважається, що він вимер у Сирії та Лівані в 1960-х роках, хоча у 2004 році (у 2011 і 2014 роках виявлено його сліди) був помічений вченими в горах Антиліван [5] .

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Ведмідь бурий європейський
2. ↑ Соколов Владимир Евгеньевич, Сыроечковский Евгений Евгеньевич. Заповедники СССР. Заповедники Кавказа. — Москва: Мысль, 1990. — 368 с. — ISBN 5-244-00432-8.
3. ↑ Танцующий бурый медведь попал в объектив армянского заповедника. Sputnik Армения.
4. ↑ החברה להגנת הטבע — Brown Bear. www.teva.org.il.
5. ↑ Mystery of Brown Bears in Syria

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Faizul Haq, Rahatullah, Habib Ahmad (2012): Diversity and population status of Ursus arctos in Pakistan. International Journal of Biosciences Vol. 2, No. 4: 12-20
• I.E. Chestin & N.G. Mikeshina (1998): Variation in skull morphology of brown bears (Ursus arctos) from Caucasus. Journal of Mammalogy 79: 118—130.