будова травневого хруща

будова травневого хруща

Будова травневого хруща

Тіло травневого жука складається з голови, грудей, черевця і ніжок. Форма тіла комахи довгасто-овальна, опукла і бочкоподібна. На поверхні тіла є невеликі волосовидні лусочки. На предспинке і голові лусочки довші, і вони формують поздовжні смуги.14 лют. 2020 р.

Як виглядає травневий хрущ?

Хрущ, або жук травневий — на території України переважно розповсюджений хрущ західний травневий (Melolontha melolontha) — один з найбільших європейських пластинчатовусих жуків з дуже широким, опуклим тільцем довжиною близько 3 см. Буруваті зверху та чорні знизу й на голівці, хрущі надзвичайно мінливі за забарвленням.

Яка форма тіла у хруща травневого?

Хрущ травневий — група великих жуків роду хрущ родини пластинчастовусих, завдовжки 23—32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом.

Яка травна система у хруща травневого?

Отримання знань Вивчаємо особливості внутрішньої будови на прикладі травневого хруща. Живиться хрущ молодими листками дерев. Проковтнута їжа через стравохід потрапляє у містке воло а із нього в шлунок, де перетирається хітиновими зубцями. Кеш

Хрущ травневий — Вікіпедія Хрущ травневий — група великих жуків роду хрущ родини пластинчастовусих, завдовжки 23—32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Мешкають у Європі. До групи належать три види хрущів, які зовнішньо відрізняються мало: хрущ західний травневий … See more

Травневий хрущ західний (Хрущ майский западный)

Травневий хрущ західний – MelolonthamelolonthaL., який заселяє західні області від лінії Харків – Зміїв – Новомосковськ – Запоріжжя – Одеса.

Травневий хрущ східний – Melolontha hippocastani F., що заселяє області на сході від за значеної межі.

Дорослі комахи живляться листям деревних і чагарникових рослин. Личинки підгризають корені дерев і чагарників, а також пошкоджують польові й овочеві культури.

Жуки 21-31 мм завдовжки, тіло видовжено-овальне, чорного або червоно-бурого кольору; надкрила видовжено-овальні, з п’ятьма вузькими ребрами; передньоспинка бура; пігідій у західного травневого хруща витягнутий у довгий вузький відросток, у східного – прямовисний, витончений, заокруглений на верхівці; вусики 10-членикові; у самця велика вигнута булава із семи однакових пластинок, у самки – невелика, 6-членикова. Яйце розміром 1,5-2 мм, кулясте, біле. Личинка – до 60 мм, С-подібно вигнута, біла; голова світло-бура; вусики 4-членикові; анальний отвір у вигляді поперечної щілини. Лялечка жовтувато-біла, з двома відростками на верхівці черевця.

Зимують личинки й жуки в ґрунті. Літ жуків починається в останній декаді квітня і триває більше місяця. Початок льоту збігається з початком розпускання листя на деревах. Масовий вихід жуків відмічається за температури ґрунту +9…+14°С на глибині 10 см.

Літають у сутінках і вночі, рідше вдень. Пошкоджують бруньки, листя дерев і кущів. В окремі роки з низькою відносною вологістю повітря в період льоту жуки живляться зав’язями плодових культур – яблуні, сливи, абрикоса. Після спарювання самки зариваються в ґрунт на глибину 10-15 см і відкладають по 20-30 яєць у два-три заходи. Плодючість – 60-70 яєць. Після останнього заходу відкладання яєць жуки гинуть, не виходячи з ґрунту. Через 25-30 діб відроджуються личинки, які до осені живляться дрібними корінчиками та перегноєм. У весняно-літній період здійснюють горизонтальні та вертикальні переміщення, концентруючись у шарах ґрунту з вологістю 6-7 % і температурою +17…+20°С.

У вересні личинки заглиблюються в ґрунт на 1 м і глибше. Це пов’язано з невисокою холодостійкістю личинок. Їх загибель починається за температури -0,7…–1°С. Розвиток личинок триває 4 роки. Після кожної перезимівлі личинки піднімаються у верхні горизонти ґрунту, переходять у наступний вік і продовжують живлення. Після третьої перезимівлі у червні – липні линяють востаннє і заляльковуються в земляній колисочці на глибині 20-50 см. Лялечка розвивається 30-40 діб. Новоутворені жуки залишаються в земляній колисочці до весни. Генерація чотирирічна. На крайньому півдні може бути трирічною. Личинки старших віків завдають істотних пошкоджень кореням деревних порід та інших культур. Особливо сильно потерпають внаслідок пошкоджень сіянці та саджанці у розсадниках і молодих посадках. Чисельність хрущів різко знижується в холодні й малосніжні зими внаслідок вимерзання личинок.

Хрущ

Довжина тіла досягає від 5 до 60 мм, ширина до 30 мм, розмах крил не перевищує 4 см.

Поширення та різноманіття [ ред. | ред. код ]

Види роду зустрічаються в Палеарктиці та Орієнтальній області. Описано понад 60 видів, більшість яких населяють території від Гімалаїв до Японії та Індокитаю. [1]

Найстарший викопний представник роду Melolontha greithiana Heer 1847 датується олігоценом (33-23 млн років тому) та знайдений у вугільній шахті Грейт у кантоні Во в Швейцарії [2] .

Хрущ і людина [ ред. | ред. код ]

Окремі види часто завдають шкоди сільському господарству, бо поїдають багато листя молодих дерев, личинки хрущів (хробаки) поїдають бульби картоплі.

Використовується низка методів біологічної та хімічної боротьби з личинками хрущів. [3]

Деякі види перебувають під охороною.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

  1. ↑ Chun-Lin Li, Ping-Shih Yang, Chuan-Chan Wang. Revision of the Melolontha guttigera Group (Coleoptera: Scarabaeidae) With a Key and an Annotated Checklist of the East and South-East Asian Melolontha Groups[Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.]. May 2010 Annals of the Entomological Society of America 103(3):341-359. DOI: 10.1603/AN09088 (англ.)
  2. ↑ Frank-Thorsten Krell. Catalogue of fossil Scarabaeoidea (Coleoptera: Polyphaga) of the Mesozoic and Tertiary.[Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] Version 2007. DMNS Technical Report 2007-8 (англ.)
  3. ↑ Woreta, Danuta (2015). Control of cockchafer Melolontha spp. grubs – a review of methods. Folia Forestalia Polonica57 (1). ISSN2199-5907. doi:10.1515/ffp-2015-0005.

Посилання [ ред. | ред. код ]

  • Хрущ // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2025. — 1000 екз.
  • Marek Bunalski. Melolonthidae (Coleoptera: Scarabaeoidea) of the Palaearctic and Oriental Regions. I. Taxonomic remarks on some genera of Melolonthinae.[Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] December 2002 Polish Journal of Entomology 71(4):401-413 (англ.)
Це незавершена стаття про жуків.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

Подібні статті

Останні статті

Категорії