Як правильно очистити жовчний міхур?

Очистити жовчний міхур і протоки можна за допомогою процедури, яка називається сліпим зондуванням. Сліпе зондування або тюбаж – це метод стимуляції відтоку жовчі шляхом промивання жовчного міхура і жовчних протоків. Це щадний економічний спосіб очищення біліарного тракту, проводити який можна в домашніх умовах.

Що може боліти після видалення жовчного міхура?

Наслідки видалення жовчного міхура можуть включати післяопераційні болі в області проколів та всередині живота, слабкість та сонливість, які є нормальним наслідком операції.

Де болить жовчний міхур?

Симптоми запалення жовчного міхура Саме тому більш часто зустрічається хронічний холецистит, який має хвилеподібний перебіг, коли ознаки запалення жовчного міхура то загострюються, то вщухають. Виражений нападоподібний біль у правому підребер'ї, який може віддавати в праве плече, лопатку, шию.

Функції жовчного міхура: за що відповідає в … До розвитку багатьох запальних захворювань (наприклад, холециститу та холангіту) може призвести тривалий застій жовчі, обумовлений: 1. Каменями в жовчному міхурі; 2. Гельмінтами; 3. Перегином жовчного міхура. До однієї з поширених патологій відноситься перегин жовчного міхура, … See more

Жовчний міхур

Жо́вчний міху́р [ джерело? ] (ЖМ, лат. vesica biliaris) — це тонкостінний орган травної системи, що є резервуаром жовчі, яка надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках, і виробляється печінкою (вихід жовчі з печінки у цей час заблокований завдяки скороченню м'яза замикача спільної жовчної протоки). Жовчний міхур має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки — 3-5 см і вміщає 40-70 мл жовчі.

Зміст

Анатомія [ ред. | ред. код ]

• дно ЖМ — найбільш розширена, потовщена, заокруглена частина, спрямована вперед, до нижнього краю печінки, вона дещо висувається з-під цього краю
• тіло ЖМ — має циліндричну форму
• шийка ЖМ — вузька частина міхура, яка поступово переходить в міхурову протоку, яка йде вниз між шарами очеревини, що утворюють печінково-дванадцятипалокишкову зв'язку і, злившись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку, яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки. Вона оточена м'язом-замикачем спільної жовчної протоки, або м'язом Окснера

Хірургічна анатомія [ ред. | ред. код ]

Під час травлення жовч під певним тиском міхура, що скорочується, витікає з ЖМ по міхуровій протоці у дванадцятипалу кишку. Хірурги виділяють чотири відділи спільної жовчної протоки:

• перший розташований у товщі дванадцятипалокишкової зв'язки над дванадцятипалою кишкою
• другий проходить позаду від верхньої частини дванадцятипалої кишки
• третій проходить через паренхіму головки підшлункової залози
• четвертий розміщений у межах присередньої стінки низхідної частини дванадцятипалої кишки в товщі поздовжньої складки дванадцятипалої кишки і відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки

Після злиття спільної жовчної протоки з протокою підшлункової залози утворюються розширення — печінково-підшлункова ампула, оточена м'язом — замикачем ампули, який ще називають сфінктером Одді.

Гістологія [ ред. | ред. код ]

• слизової оболонки — утворює численні складки і крипти. При розтягненні міхура поверхня його слизової оболонки згладжується. Одношаровий призматичний епітелій з облямівкою, який вкриває слизову оболонку, представлений високими призматичними епітеліоцитами з облямівкою, келихоподібними клітинами та базальними холангіоцитами. У власній пластинці слизової оболонки в ділянці шийки міхура залягають кінцеві секреторні відділи альвеолярно-трубчастих залоз. Епітелій слизової оболонки всмоктує воду та інші речовини жовчі, тому міхурова жовч має густішу консистенцію та темніший колір порівняно з тією, що надходить безпосередньо з печінки
• м'язової оболонки, що складається із пучків гладеньких міоцитів, які розташовані у вигляді мережі з переважно циркулярною орієнтацією. У ділянці шийки міхура м'язові елементи утворюють сфінктер
• адвентиційної оболонки, що побудована зі щільної волокнистої сполучної тканини, в якій міститься багато товстих еластичних волокон. Вона вкриває ЖМ у місці прикріплення його до печінки. зі сторони черевної порожнини ЖМ вкритий серозною оболонкою

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Ginsburg, Ph.D., J.N. (22 серпня 2005). Control of Gastrointestinal Function. У Thomas M. Nosek, Ph.D. Gastrointestinal Physiology. Essentials of Human Physiology. Augusta, Georgia, United State: Medical College of Georgia. с. p. 30. Архів оригіналу за 1 квітня 2008 . Процитовано 29 червня 2007 .

Джерела та література [ ред. | ред. код ]

• Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с. ISBN 978-966-351-128-3 (С.?)
• Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. ISBN 5-311-01342-7 (С.?)

Жовчні протоки

Жовчні протоки (лат. ducti biliares, одн. ductus biliaris) — система каналів, призначених для відведення жовчі у дванадцятипалу кишку з жовчного міхура та печінки.

Іннервація жовчних шляхів здійснюється за допомогою гілок нервового сплетення, розташованого в ділянці печінки. Кров надходить з печінкової артерії, відтік крові здійснюється у ворітну вену. Лімфа відтікає до лімфатичних вузлів, що розташовані в ділянці ворітної вени.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жовчні протоки

• The Cholangiocarcinoma Foundation[Архівовано 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• The Johns Hopkins Gall Bladder & Bile Duct Cancer Web page[Архівовано 25 серпня 2009 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .