Як лікують бруцельоз?

Оптимальне лікування зазвичай вимагає застосування двох антибіотиків: доксицикліну або триметоприму/сульфаметоксазолу плюс гентаміцин, стрептоміцин або рифампін. Збудниками бруцельозу людини є B. abortus (від великої рогатої худоби), B. melitensis (від овець і кіз) і B.

Що таке бруцельоз?

Бруцельоз — інфекційне захворювання у людей, спричинене мікроорганізмами роду Brucella, яке передається контактним шляхом від тварин-носіїв збудника (великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, кролів, оленів) чи їх інфікованими продуктами або тканинами. Кеш

Який вид бруцел найбільш Вірулентний для людини?

Окремі види бруцелл відрізняються за ступенем вірулентності — найбільша притаманна Br. melitensis, найменша — Br.

Бруцельоз - Інфекційні захворювання - MSD Manual … Бруцельоз викликається видами Brucella, які належать до грамнегативних бактерій. Симптоми починаються як гостре фебрильне захворювання з невеликою кількістю локалізованих ознак або без них ...

Бруцельоз

Бруцельоз — інфекційне захворювання у людей, спричинене мікроорганізмами роду Brucella, яке передається контактним шляхом від тварин-носіїв збудника (великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, кролів, оленів) чи їх інфікованими продуктами або тканинами. Хвороба має схильність до хронічного рецидивного перебігу з переважним ураженням органів руху та опори, нервової і сечостатевої систем організму.

Збудники бруцельозу мають кулясту або паличкоподібну форму, дуже малі (0,5–0,6мкм), нерухливі, спор не утворюють, грамнегативі. Утворюють ендотоксин, мають значну гіалуронідазну активність, що зумовлює їх високу інвазивність, здатні проникати крізь непошкоджену шкіру і слизову оболонку. Біохімічна активність їх незначна, вони є внутрішньоклітинними паразитами. Добре переносять низьку температуру, під час кип’ятіння швидко гинуть, дуже чутливі до дезінфекційних засобів. Досить стійкі та життєздатні у зовнішньому середовищі. У водопровідній воді можуть зберігатися протягом 80 днів, у сирому молоці — близько 40 днів, у бринзі — до 60 днів, у сирому м’ясі хворих тварин — близько 3 міс, у вовні — 3–4 міс.

Від однієї людини до іншої Бруцельоз не передається, організм людини — епідеміологічний тупик. Інфікування людини відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше контактним або аерогенним. Ці механізми передачі інфекції діють у разі контакту з хворими тваринами та їх виділеннями (сечею, калом), з м’ясом, молоком, вовною, шкірою та іншою сировиною, при наданні допомоги під час пологів хворим тваринам, при вживанні в їжу некип’яченого молока і сирих молочних продуктів, а також м’яса, при вдиханні частинок пилу під час стриження хворих овець або прибирання приміщень.

Для бруцельоза типова весняно-літня сезонність, що пов’язано з масовим отеленням (домінує контактний шлях зараження) і періодом максимальної лактації у тварин (переважно аліментарний шлях зараження). Бруцели, які проникають в організм крізь слизову оболонку або шкіру, з течією лімфи потрапляють у регіонарні лімфатичні вузли, де фагоцитуються. Внаслідок незавершення фагоцитозу утворюються бруцельозні мікровогнища. Звідти бруцели можуть попадати у кровоносне русло. З течією крові мікроорганізми потрапляють в органи ретикулоендотеліальної системи (печінку, селезінку, кістковий мозок). Там вони перебувають тривалий час, а потім знову потрапляють у кров.

При руйнуванні бруцел вивільнюється ендотоксин, що зумовлює інтоксикацію. Інкубаційний період становить 1–3 тиж. Симптоматика хвороби дуже різноманітна. Найчастіше починається гостро: температура тіла підвищується до 39–40 ° С , з’являються озноб, загальна слабкість, значна пітливість, різкий біль у м’язах та суглобах, характерне ураження нервової системи та кістково-суглобового апарату, кровоносних судин, можуть бути психічні порушення. Рідше хвороба починається поступово: з’являється втомлюваність, розлади сну, підвищена дратівливість, головний біль, біль у м’язах та суглобах, знижується апетит, температура тіла підвищується до 37,1 – 37,3 °С. Хвороба іноді триває 1–2 роки. Стійкі залишкові явища призводять до інвалідності, а у вагітних — до викидня. Матеріалом для дослідження в мікробіологічній діагностиці є кров, жовч, виділення з піхви, цереброспінальна рідина, сеча, мокротиння. Основними є бактеріологічний та серологічний методи. Застосовують серологічні реакції: аглютинації, непрямої гемаглютинації, зв’язування комплементу, імунофлюоресценції. Для діагностики бруцельозу використовують внутрішньошкірну алергічну пробу Бюрне.

Комплексне лікування передбачає застосування антибіотиків, протизапальних, десенсибілізувальних, загальностимулювальних і симптоматичних препаратів, фізіотерапії. Тривала бактеріємія і внутрішньоклітинна локалізація бруцел потребують тривалого, безперервного введення антибактеріальних препаратів у достатній добовій дозі. Сучасна методика лікування хворих на бруцельоз ґрунтується на 3–6 схемах 10-денних курсів антибіотикотерапії. Застосовують тетрациклін, левоміцетин, бактрим, доксациклін, рифампіцин, метациклін. У разі тяжкого перебігу гострого бруцельозу зі значною інтоксикацією, гіпертермією показане призначення глюкокортикоїдів. Хворим на підгострий і хронічний Бруцельоз з ураженням органів руху та опори та периферичної нервової системи призначають НПЗП, знеболювальні та інші засоби (анальгін, ацетилсаліцилову кислоту, індометацин, бутадіон, делагіл, бруфен). Застосовують антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, піпольфен), імуномодулятори (левамізол та ін.). При значних ураженнях суглобів призначають місцеві фізіотерапевтичні процедури (іонофорез, УЗ, УВЧ, парафінові аплікації). Для закріплення ефекту застосовують бальнеотерапію.

Профілактика бруцельозу складається з комплексу ветеринарних, господарських і санітарно-медичних заходів, спрямованих на усунення інфекції серед сільськогосподарських тварин і знезараження продуктів тваринництва. Щоб запобігти бруцельозу у людей, проводять знезаражування молока кип’ятінням або пастеризацією. Продукти, приготовлені з сирого молока, перед вживанням витримують протягом певного терміну (бринзу — 2 міс, тверді сири — не менше 3 міс). До роботи з інфікованими тваринами та обробки їх сировини допускаються особи, вакциновані проти бруцельозу. Застосовують захисний одяг (гумові рукавички, комбінезон, халат, гумові чоботи, респіратор, захисні окуляри та ін.) і дезінфекційні речовини (розчин лізолу, хлораміну). Специфічну профілактику проводять живою бруцельозною вакциною. Щеплення роблять за спеціальними інструкціями. Імунітет зберігається протягом 1–2 років. Вакцинацію людей проти бруцельозу проводять в ендемічних на бруцельоз районах.

Бусол В.А. Бруцеллез сельскохозяйственных животных. — К., 1991; Краткая медицинская энциклопедия / Под ред. В.И. Покровского. — М., 2001; Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворюваннь / За ред. проф. Г.Г. Палія. — Вінниця, 1995.

Інші статті автора

Бруцельоз — інфекція, яка чатує за містом, або чому слід ретельно вибирати молочні та м’ясні продукти

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Існують інфекції, про які більшості людей відомо настільки мало, що вони нехтують заходами профілактики. А діагностика таких хвороб стає вкрай складною. До таких станів слід віднести бруцельоз — інфекційне захворювання, яке спричиняють бактерії роду Brucella. Про нього актуально поговорити саме зараз, перед теплим сезоном, коли багато хто прагне відпочити на природі, зокрема за містом.

Як відбувається зараження на бруцельоз?

Найчастіше бруцельоз виявляють у пастухів/шок, ветеринарів/ок, фермерів/ок, адже типовим переносником інфекції є велика рогата худоба, вівці та свині. Утім, зрідка собаки та коти також можуть переносити збудника. І для них інфекція проходить безсимптомно.

Зараження відбувається переважно через забруднені харчові продукти, але також трапляється контактний шлях інфекції. Потрапивши в організм, бактерія прямує лімфатичними судинами до лімфовузлів. Кілька тижнів може тривати інкубаційний безсимптомний період, після чого виникають скарги загального характеру:

лихоманка та загальна втома;

біль у м’язах та збільшення лімфовузлів;

головний біль і порушення сну;

посилене потовиділення та інші.

Симптоми бруцельозу дуже неспецифічні — встановити діагноз без ретельно зібраного анамнезу вкрай важко. За появи перелічених симптомів важливо повідомляти лікарю/ці, якщо ви мали контакт із тваринами протягом останніх двох місяців.

Початок хвороби може бути гострим (лихоманка до 39°C, озноб) або повільним із коливаннями температури в межах 37–38 °C та періодичним посиленням скарг кожні кілька днів.

Якими можуть бути наслідки хвороби?

У жінок збудник Brucella може викликати ендометрит (запалення внутрішньої оболонки матки) та викидні у вагітних, а в чоловіків — орхіт та епідидиміт (запалення яєчок та придатків яєчка). Це загрожує репродуктивному здоров’ю в майбутньому. Тому виявляти бруцельоз треба якомога раніше. Лікування має відбуватися в умовах лікарні з використанням антибіотиків та інших препаратів, які допомагають уникнути наслідків хвороби або борються з ними.

Як уберегти себе та близьких від бруцельозу?

Профілактика хвороби полягає у відмові від вживання непастеризованого молока та молочних продуктів із невідомих джерел. Те ж стосується м’яса — купуйте такі продукти не на стихійному ринку. Не вживайте в їжу недостатньо термічно оброблене м’ясо.

Для перешкоджання поширенню інфекції насамперед проводиться вакцинація тварин, які є переносниками бруцельозу. Саме тому продукти тваринництва, які ви вживаєте, мають походити з господарств, де такі заходи точно організовані. Однак людям, які безпосередньо контактують із худобою (працівникам/цям ферм та господарств), також сезонно (раз на рік) проводять щеплення від інфекції вакциною для тварин, однак у меншому дозуванні. Зазвичай щеплення переноситься добре з очікуваними нетривалими реакціями (невисокою температурою, нездужанням, болем і почервонінням у місці нанесення вакцини).

Наразі у світі проводиться робота, щоб щепити максимально більше худоби, аби перервати ланцюжки інфікування.