Що означає безпечність упаковки?

Безпечний продукт – це той продукт, який не завдасть шкоди споживачу за умови правильного споживання. Коли виробник виготовляє продукт, він повинен оцінити ризики від того чи іншого небезпечного фактору, як ці ризики вплинуть на небезпечність продукту. Так він має брати до уваги і спосіб споживання продукту. Кеш

Що означає безпечність продукції?

Безпечність харчового продукту – це відсутність шкідливого впливу на здоров'я людини. Тобто споживач, прийшовши до супермаркету чи ринку, купивши харчовий продукт і споживши його, не отримає жодних наслідків для свого здоров'я.

Яким законом регулюється якість та безпечність харчової продукції?

Закон № 771/97-ВР від 23.12.1997 Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів.

Безпечний харчовий продукт - що це таке? Опис ... Безпечний харчовий продукт. Безпечний харчовий продукт - це харчовий продукт, який не створює шкідливого впливу на здоров'я людини безпосередньо чи опосередковано за умов його виробництва ...

Безпека харчових продуктів та її правила

Кожен з нас споживач, але не всім вистачає необхідних знань і життєвих навичок для правильного вибору продуктів харчування. В умовах воєнного стану питання безпеки харчових продуктів вкрай актуальне. Що ж таке безпека харчових продуктів?

Безпека харчових продуктів – це поняття, що включає в себе обробку, підготовку та зберігання харчових продуктів таким чином, щоб запобігти хворобам харчового походження. Мається на увазі, що виробники та реалізатори продуктів харчування повинні дотримуватися низки процедур, щоб уникнути потенційно серйозних небезпек для здоров’я. Тобто здійснювати виробництво та реалізацію безпечного харчового продукту.

Безпечний продукт – це той продукт, який не завдаватиме шкоди споживачу за умови правильного споживання. Коли виробник виготовляє продукт, він повинен оцінити ризики від того чи іншого небезпечного фактору, як ці ризики вплинуть на небезпечність продукту. Так він має брати до уваги і спосіб споживання продукту.

Небезпечні харчові продукти, що містять хвороботворні бактерії, віруси, паразити або шкідливі хімічні речовини, є причиною більш як 200 різноманітних хвороб – від діареї до онкологічних захворювань.

В Україні розроблена нормативно-правова база, що регулює процеси з надання якісних та безпечних продуктів споживачам. При виборі харчових продуктів варто пильно вивчати продукт, який купується, особливу увагу звертати на маркування, зокрема на склад та дату кінцевого споживання.

Перш ніж віддати гроші за продукти, придивіться до умов їх реалізації. Звертайте увагу на дотримання правил гігієни продавцем: чи тримає він у чистоті своє торгове місце, чи дотримується правил викладки товару на вітрині, чи забезпечено дотримання температурних режимів та умов зберігання харчових продуктів. Уникайте купівлі продуктів у закладах торгівлі, в яких нехтують правилами гігієни.

Звертайте увагу на зовнішній вигляд харчових продуктів. Деформовані банки, зім’яті та розірвані упаковки, завітрені з неприємним запахом продукти – це ознаки порушення умов зберігання, що призводить до пошкодження товару.

Щодо кулінарних виробів, то покупець має право запитати, коли і з чого вони були виготовлені, дізнатись про термін їх придатності, умови зберігання, тобто отримати всю інформацію, яку містить запакована продукція.

Безпечність харчових продуктів

Безпечність харчови́х проду́ктів (англ. Food safety) — є науковою дисципліною, яка описує обробку, підготовку та зберігання харчових продуктів таким чином, щоб запобігти хворобам харчового походження. Це передбачає низку процедур, яких слід дотримуватися, щоб уникнути потенційно серйозних небезпек для здоров'я.

Європейський Союз визначив безпечність харчових продуктів одним з головних пріоритетів своєї політики. Це основна мета, яку слід завважувати в різних сферах діяльності Спільноти, як-от спільна сільськогосподарська політика, зокрема та її ділянка, що стосується розвитку села; захист природного довкілля, охорона здоров'я, захист споживачів та внутрішній ринок.

Публічні дебати, зініційовані зеленою книгою про головні принципи безпечності харчових продуктів, привели до появи в січні 2000 року відповідної білої книги. Вона стала важливим кроком на шляху до ухвалення нового закону про харчові продукти. В цьому документі Комісія оголосила про розроблення правових рамок, які охоплюватимуть весь харчовий ланцюг — «від лану до столу» — відповідно до глобального, інтегрованого підходу. За цією логікою, безпечність харчових продуктів — це й здоров'я тварин та їхнє харчування, захист тварин та їхній добробут, ветеринарний контроль і піклування про здоров'я рослин, і дотримання санітарних норм за обробки та приготування харчових продуктів. У Білій книзі також наголошується на необхідності діалогу зі споживачами, яких треба слухати, навчати й інформувати.

У лютому 2002 року ухвалено постанову, що заклала підвалини нового законодавства з безпечності харчових продуктів. Вона визначає п'ять основних загальних принципів:

• твердження про нерозривність усіх ланок харчового ланцюга;
• аналіз ризиків як наріжний камінь політики безпечності харчових продуктів;
• відповідальність операторів у цій сфері;
• можливість контролювати продукт на кожній стадії харчового ланцюжка;
• право громадян на точну й достовірну інформацію.

Цією ж постановою засновано Європейське агентство з безпечності харчових продуктів. Його основними завданнями є надання незалежних наукових висновків стосовно безпечності харчових продуктів, збір та аналіз даних про будь-які потенційні або наявні ризики та підтримка постійного діалогу з громадськістю.

Зміст

Контроль виробництва [ ред. | ред. код ]

Широко розповсюдженою у світовій практиці моделлю управління безпечністю харчових продуктів є система, яка заснована на принципах HACCP. На основі цих принципів у багатьох країнах світу розроблено відповідні національні стандарти, що містять вимоги до систем безпеки харчових продуктів. А в країнах Європейського союзу, США та Канаді впровадження систем HACCP є обов'язковим для всіх підприємств харчової промисловості.

Регулюючі органи [ ред. | ред. код ]

Європейський Союз [ ред. | ред. код ]

Парламент Європейського Союзу створив законодавчу базу в формі вказівок і правил, багато з яких є обов'язковими для країн-членів і, відповідно, їх мусять включити до національних законодавств окремі країни. Як дуже велика організація, яка існує заради усунення бар'єрів у торгівлі між членам, на виході бачимо швидше бюрократичний підхід 'один розмір підійде всім'. Однак, у питаннях з безпечності харчових продуктів тенденцію помилитися в бік найбільшого захисту для споживача можна розглядати як перевагу. Про стан справ з безпечності харчової продукції парламент ЄС інформує Європейське агентство з безпечності харчових продуктів.

Канада [ ред. | ред. код ]

У Канаді питаннями регулювання безпечності харчових продуктів, розробленням директив і норм займається Федеральна служба охорони здоров'я Канади (НС), контролем і наглядом за дотриманням вимог стандартів — Канадська інспекція контролю якості харчових продуктів (CFIA). [1]

Франція [ ред. | ред. код ]

У Франції оцінку ризиків, пов'язаних із харчовими продуктами, здійснює Французьке агентство з безпечності харчових продуктів (AFSSA), а контроль і нагляд — Головне управління з харчових продуктів (DGAL), підпорядковане Міністерству сільського господарства. [1]

США [ ред. | ред. код ]

Україна [ ред. | ред. код ]

В Україні система гарантування безпечності харчових продуктів включає чотири міністерства: [2]

• Міністерство охорони здоров'я,
• Міністерство аграрної політики та продовольства,
• Міністерство економічного розвитку і торгівлі,
• Міністерство екології та природних ресурсів, та сім комітетів і служб: [2]
• Державна санітарно-епідеміологічна служба,
• Державна служба з карантину рослин,
• Державний комітет ветеринарної медицини,
• Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики,
• Державна митна служба,
• Державна екологічна інспекція,
• Національне агентство з акредитації.

Велика кількість органів виконавчої влади що здійснює державний контроль і нагляд на споживчому ринку, призводить до перетинання та дублювання їх функцій. [3]

Відсутність чітких єдиних вимог до інформації (маркування) створює неабиякі труднощі при здійсненні державного нагляду, зокрема щодо ідентифікації продукції, а застарілі інструменти регулювання підривають експортні можливості України, знижують конкурентноспроможність її сільського господарства та харчової галузі в цілому. [3] Більшість країн у світі не визнають українську систему регулювання безпечності харчових продуктів, оскільки вона все ще не відповідає вимогам СОТ. [3]

Споживче маркування [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абв Алексеева Е. В. Совершенствование организационной структуры системы управления качеством и безопасностью / Е. В. Алексеева // Пищевая пром-сть. — 2007. — № 5. — С. 72—73.
2. ↑ аб Белінська С., Орлова Н., Мотузка Ю. Концептуальні засади гарантій безпечності харчових продуктів // Міжнародний науково-практичний журнал «Товари і ринки». — 2011, № 1(11). ISSN1998-2666
3. ↑ абв Маланчук Т. В. Державний контроль та нагляд за безпекою харчових продуктів [недоступне посилання з травня 2019] // Правовий вісник Української академії банківської справи Науково-практичний журнал [недоступне посилання з травня 2019] . — 2011, № 2 (5) [недоступне посилання з травня 2019]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Глосарій термінів Європейського Союзу[Архівовано 26 травня 2007 у Wayback Machine.]
• Стандарти харчової безпеки HACCP(ХАССП)
• Безпечність харчового продукту // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.

Література [ ред. | ред. код ]

• Безпека продовольчої сировини і харчових продуктів : Підруч. для студ. ВНЗ / Т. М. Димань ; Т. Г. Мазур. – К. : Академія, 2011. – 520 c. – (Альма-матер).
• НАССР і системи управління безпечністю харчової продукції : підручник / О. В. Бочарова. – Одеса : Атлант, 2019. – 376 с. – ISBN 617-7253-96-8.
• Технологічні основи безпеки продуктів харчування : навч. посіб. / Г. Ф. Коршунова, А. В. Слащева, О. В. Сабіров ; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. − Донецьк, 2009. − 524 с. − Бібліогр. : с. 512−523 (понад 100 назв). − ISBN 978-966-385-132-7.

Див. також [ ред. | ред. код ]