Що таке бактерії гниття?

Амоніфіку́ючі мікрооргані́зми, бактерії гниття — група різних за систематичним положенням мікроорганізмів, що здійснюють процес амоніфікації — розкладання органічних нітрогеновмісних (азотистих) речовин із виділенням амоніаку (аміаку). Кеш

Яку шкоду приносять бактерії гниття?

Бактерії гниття розкладають органічні речовини, що надходять у ґрунт. Завдяки цьому утворюються неорганічні сполуки, які потім можуть споживати інші організми, зокрема рослини, а також виділяється вуглекислий газ, необхідний рослинам для фотосинтезу.

Яка користь від бактерій?

Вони допомагають перетравлювати їжу, виробляти вітаміни та відіграють інші важливі ролі. Люди також використовують бактерії багатьма іншими способами, зокрема: Створення продуктів, таких як етанол та ферменти. Виготовлення ліків, таких як антибіотики та вакцини.

Гниття

Гниття́, або гуміфіка́ція — процес розпаду органічних речовин, який, на відміну від тління, протікає при недостатньому доступі повітря і малій вологості: його уподібнюють неповному згорянню. В результаті гниття органічні речовини рослинних залишків лише частково перетворюються в СО і Н₂О, причому одночасно утворюється також невеликий твердий залишок, що містить більше вуглецю, ніж вихідний матеріал. Такі тверді, бурі або чорні горючі речовини, що утворюються в результаті неповного розкладання вищих рослин, називають перегноєм, або гумусом. В природі гумус накопичується у вологому ґрунті полів і лісів, надаючи ним бурий або чорний колір (лісовий торф).

Деяка частина гумусу легко розчиняється у воді, утворюючи колоїдні розчини, відомі під назвою «чорні води». В тропічному поясі «чорні води», що виносяться дощовими опадами з лісів, надають річковим потокам бурого відтінку.

Зміст

Гнильне шумування [ ред. | ред. код ]

Гнильне шумування, або бродіння — це своєрідний вид перетворень рослинних залишків, при якому процес здійснюється в спокійній воді за повної ізоляції від кисню повітря. Для цього процесу характерна перевага відбудовних реакцій, причому тверді продукти, що утворюються (гнильний мул, або сапропель) збагачуються не стільки вуглецем, як у вище описаних процесах, скільки воднем. Гниттю піддаються в основному нижчі рослини (водорості) і тваринні залишки.

Судова медицина [ ред. | ред. код ]

Під гниттям трупу людини в судовій медицині розуміють такі пізні трупні явища, при яких під впливом мікроорганізмів відбувається розкладання складних органічних сполук тканин людського тіла (перш за все білків). В залежності від передсмертного стану організму та умов зберігання трупу його гниття починається через одну або декілька діб після смерті. При гнитті трупа виділяється багато газоподібних продуктів (аміаку, сірководню, метану), при цьому труп розпухає (т.зв. трупна емфізема). Особливо сильно розпухають обличчя, кінцівки, мошонка і молочні залози), при цьому тканини можуть розриватися з виділенням коричнюватої або зеленкуватої рідини, що являє собою розкладені внутрішні органи.

Гниття найбільш інтенсивно відбувається в умовах підвищеної вологості повітря і підвищеної температури. В умовах доступу свіжого повітря гниття також відбувається швидше, ніж у воді, ґрунті, труні та інших герметично закритих ємностях. При низьких температурах гниття уповільнюється, при температурах нижче нуля може зовсім призупинитися. При наявності прижиттєвих гнійних процесів, а також сепсису гниття значно прискорюється.

Товстий кишечник першим втягується в процес гниття (через рясне обсіменіння його симбіотичними бактеріями), при цьому за кімнатної температури впродовж доби на нижній частині черевної стінки з'являються зелені плями, що поширюються за 11-13 діб на все тіло. Тіло розбухає внаслідок виділення газоподібних продуктів гниття, кров забарвлюється в брудно-зелений колір. Надалі всі м'які тканини людини розкладаються, стають кашоподібними, перетворюючись в рідину, і відбувається скелетизація трупа. [1]

Література [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

1. ↑Волков В.Н., Датій А.В. Судова медицина: Учеб. посібник для вузів / Под ред. проф. А.Ф. Волинського. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 639 с. — ISBN 5-238-00142-8.

Молочнокислі бактерії

Молочнокислі бактерії (LAB) — позатаксономічна група грам-позитивних кислотостійких не утворюючих спори бактерій паличкоподібної або кокоїдної форми, що характеризуються спільними метаболічними і фізіологічними характеристиками. Молочнокислі бактерії не складають монофілетичної групи; більшість з них входить до ряду Lactobacillales (хоча включають лише частину від родів ряду), тоді як невелика частка належить до інших рядів типів Firmicutes і Actinobacteria [1] . Ці бактерії зазвичай знаходять в рослинному матеріалі, що розпадається, або молочних продуктах, де вони виробляють молочну кислоту як основний кінцевий продукт ферментації вуглеводів [2] . Ця риса історично стала причиною використання цих бактерій людиною для бродіння, через те, що наявність кислоти запобігає росту інших, потенційно шкідливих бактерій. Деякі молочнокислі бактерії виробляють пептидні бактеріоцини (бактеріальні токсини), що збільшують захист продукту від інших мікроорганізмів. Крім того, молочна кислота та інші метаболіти впливають на органолептичні властивості продуктів харчування. Ці бактерії є одними з небагатьох мікроорганізмів, що вважаються безпечними для споживання в їжу живими, через їх поширеність в продуктах харчування та ролі в здоровій флорі слизу травного тракту. До цієї групи входять такі роди [3] :

Посилання [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Wood, B. J. B., and W. H. Holzapfel (1995). The genera of lactic acid bacteria (вид. 1st ed.). Glasgow, United Kingdom: Blackie Academic and Professional.
2. ↑ Salminen, S.; von Wright, A; and Ouwehand, AC (eds.). (2004). Lactic Acid Bacteria: Microbiological and Functional Aspects (вид. 3rd ed.). New York: Marcel Dekker. ISBN 0-8247-5332-1.
3. ↑ Horvath P, Coûté-Monvoisin AC, Romero DA, Boyaval P, Fremaux C, Barrangou R (2008). Comparative analysis of CRISPR loci in lactic acid bacteria genomes. Int J Food Microbiol. PMID18635282.