Що уособлює Вовк у байці вовк і ягня?

Аналіз байки Езопа “Вовк та ягня” Вовк звинувачує Ягня у різних гріхах, тоді як бідне Ягня ні в чому не винне. Вовк уособлює лицемірство, хижість, безсоромність, силу. Вовк є алегорією жорстокості, сили, брутальної влади. Ягня уособлює беззахисність, тендітність, чесність, слабкість.

Яка мораль байки вовк і ягня?

Мораль байки – «У сильного безсилий винен завсігди». Герої: Вовк – сильний, жорстокий, голодний, хитрий. Ягня – слабкий, беззахисний, нещасний.

Хто є автором байки вовк і ягня?

ЕзопВовк і Ягня / Автор Вовк і ЯгняРедагувати «Вовк і Ягня» (дав. -гр. Λύκος καὶ ἀρήν) — одна з найвідоміших байок, яку приписують давньогрецькому байкарю Езопу (індекс Перрі № 155), і яка перетворена у вірші римським поетом Федром («Lupus et agnus»).

Вовк і кобила

Ж ив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.

Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.

Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:

А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:

— Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.

— Чому? — зацікавився сірячок.

— Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати. »

Вовк і кобила – народні байки

Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку.
– Лисичко, лисичко, я тебе з’їм.
– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. “І нащо мені така самодіяльність?” – подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить – на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
– Я тебе з’їм, кобило!
А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:
– Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.
– Чому? – зацікавився сірячок.
– Ось на, почитай, – сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть – так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: “Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати. ”