Коли сіяти багаторічні трави?

Строки і способи сівби, норми висіву насіння. Багаторічні трави висівають, як правило, у квітні — на початку травня і в червні — липні. Літня сівба характерна насамперед для люцерни, еспарцету, буркуну дворічного.

Яку траву краще сіяти на сіно?

Досвідчені фермери при розсіюванні використовують сорти конюшини, козлятника, люцерни та фацелії. Як основний або додатковий корм для тварин можуть застосовуватися комбіновані суміші трав - вони найбільш стійкі до природних впливів і допускаються до швидких обробок.

Яку траву можна сіяти на зиму?

Для осіннього посіву вибирають жито, гірчицю траву Віка, ріпак, фацелію, райграс. Посів сидератів після збору врожаю зручний ще і тим, що можна врахувати які сидерати після яких культур сіяти.

Землеробство

Полісся. Багаторічні трави добре ростуть на сірих лісових, дерново-підзолистих суглинкових та супіщаних ґрунтах, особливо при їх вапнуванні та внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив під попередні культури.

Бобово-злакові травосумішки при однорічному їх використанні на Поліссі практично не мають переваги перед чистими посівами бобових трав.

Навіть на Поліссі, де влітку в більшості років опадів достатньо, урожай багаторічних трав від першого укосу, як правило, більший.

У польових сівозмінах багаторічні трави доцільно використовувати протягом року. Розширення їх площі в сівозміні за рахунок інших культур не супроводжується поліпшенням економічних показників використання землі.

Дво-, трирічне використання багаторічних трав доцільне в ґрунтозахисних та кормових сівозмінах із застосуванням багатокомпонентних бобово-злакових сумішок, а за можливості - й зрошення.

В умовах Полісся найбільше поширені конюшина в чистому посіві та в сумішці із злаковими травами, а також люцерна. Підсівати багаторічні трави слід під покрив ячменю, вівса, однорічних трав та озимого жита на зерно і зелену масу.

На досить удобрених зв´язних ґрунтах доцільно висівати люцерну, яка забезпечує високі врожаї на другий і третій роки використання, тоді як продуктивність сумішки конюшини з тимофіївкою різко знижується вже на другий рік.

Лісостеп. Багаторічні бобові трави (конюшина, еспарцет, люцерна), а також бобово-злакові сумішки в районах достатнього та нестійкого зволоження забезпечують високі врожаї і мають значення не тільки в зміцненні кормової бази, а й сприяють збільшенню вмісту в ґрунті органічних речовин, поліпшенню фізичних властивостей, підвищенню водопроникності та рівня азотного живлення наступних культур у сівозміні.

У зволоженіших районах багаторічні трави дають високий урожай як першого, так і другого укосів, тому в польових сівозмінах їх доцільно використовувати один рік на два укоси, а в східних районах - на один укіс.

При однорічному використанні багаторічні бобово-злакові травосумішки і бобові трави в чистому вигляді в сівозміні однаково впливають на продуктивність культур, проте врожай травосумішок дещо більший і стійкіший, а за несприятливих умов посіви їх менше зріджуються і заростають бур´янами. Тому в польових сівозмінах у районах достатнього зволоження травосумішки мають деяку перевагу над чистими посівами бобових.

Дослідження показали, що для багаторічних трав під покривом ячменю та інших ярих культур умови сприятливіші, ніж під озимою пшеницею, бо ярі менше затіняють підсіяні трави, завдяки чому вони краще розвиваються і забезпечують більшу продуктивність.

У районах недостатнього зволоження в польових сівозмінах багаторічні трави також необхідно підсівати під ярі зернові культури і насамперед під ячмінь після кукурудзи на зерно. При цьому врожай їх дещо більший, ніж при підсіві під ячмінь після цукрових буряків.

Конюшина в підзоні достатнього зволоження дає високі і сталі врожаї першого та другого укосів при підсіві її під однорічні трави, ярий ячмінь, озиму пшеницю. Норму висіву покривної культури при цьому слід зменшувати на 20%. Конюшину тут у польових сівозмінах доцільно використовувати один рік на два укоси, а в східних районах цієї підзони - на один укіс.

Для люцерни в підзоні достатнього зволоження кращими покривними культурами є однорічні трави і кукурудза на зелений корм, гіршими - ярі зернові й особливо поганими - озимі зернові.

Багаторічні трави економічно вигідно використовувати диференційовано залежно від спеціалізації господарства: при спеціалізації виробництва свинини доцільно використовувати конюшину один рік на два укоси, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві молока, - люцерну протягом 2-3 років. Конюшина, люцерна і злакові трави не знижують продуктивності при поверненні їх на попереднє місце вирощування через 3-4 роки, еспарцет - 2-3 роки.

Щоб уникнути зближення посівів багаторічних трав у ґрунтозахисних і кормових сівозмінах, слід чергувати їх за біологічними особливостями: в одну ротацію висівати бобові, в наступну - злакові трави.

У підзоні нестійкого зволоження багаторічні бобові трави слід підсівати насамперед під ячмінь після кукурудзи на зерно. При цьому врожай їх дещо вищий, ніж при підсіві під ячмінь після цукрових буряків.

Степ. У північних і північно-західних районах Степу багаторічні трави дуже висушують ґрунт, особливо в другій половині вегетації. Проте тут запаси води до весни по зябу після однорічних польових культур і багаторічних трав відновлюються і бувають практично однаковими, за винятком - у дуже посушливі роки.

У центральному Степу з меншою забезпеченістю рослин водою в період вегетації багаторічні трави не дають щорічно великих урожаїв, і агротехнічне значення їх у сівозмінах менше, ніж у північно-західних та північних районах зони. У південно-східній частині з посушливим літом і ще меншою забезпеченістю рослин водою під час вегетації та несприятливими умовами перезимівлі врожаї багаторічних трав несталі й дуже коливаються за роками.

Досвід переконує, що у центральних і південно-східних районах у рік з посушливою весною багаторічні трави практично не забезпечують повних сходів, погано вкорінюються внаслідок швидкого висушування верхнього шару ґрунту, а з настанням влітку посухи дуже випадають. Зріджений травостій дає низькі врожаї, що економічно невигідно. Такі посіви доводиться переорювати, що значно порушує чергування культур у сівозмінах. Добрі сходи багаторічних трав можна одержати, як правило, холодної і затяжної весни, коли випадають часті дощі. У такі роки вони краще укорінюються і, коли настає посуха, менше випадають.

Отже, в центральних і південних районах багаторічні трави дво-, трирічного використання треба розміщувати тільки в кормових та ґрунтозахисних сівозмінах. Для тривалішого використання їх у цих сівозмінах краще практикувати вивідні поля. У польових сівозмінах вирощувати багаторічні трави доцільно не більше одного року на один укіс як попередники озимої пшениці. Дворічне використання люцерни допустиме лише в північно-західних районах.

Багаторічні рослини

Багаторічні рослини (багаторічники) — рослини, що живуть понад два роки. Багаторічні рослини можуть бути як трав'янистими, так і дерев'янистими. Трав'янистими багаторічними рослинами називають багаторічні рослини, наземні частини яких не дерев'яніють, як це відбувається у дерев і кущів, а дерев'янистими;— решту багаторічних рослин. Тоді як дерева і кущі завжди багаторічні, трав'янисті рослини можуть також бути однорічними та дворічними.

Зміст

Характеристика [ ред. | ред. код ]

Переважна більшість багаторічних рослин;— полікарпні рослини (багатоплідні), тобто квітнуть і плодоносять регулярно (зазвичай щороку) протягом періоду статевої зрілості. Невелика кількість багаторічних рослин, такі як бамбук, агава і лопух великий (Arctium lappa) — монокарпні рослини (одноплідні), тобто квітнуть і плодоносять лише один раз на останньому році життя.

За умови теплішого і м'якшого клімату трав'янисті багаторічні рослини ростуть безперервно, а при помірнішому кліматі їх зростання обмежене теплою порою року. Якщо в холодну пору року листя багаторічної рослини відмирає, то такі рослини називають листопадними. У таких рослин нове листя з'являється з вже наявного стебла. На багатьох територіях сезонність виражається не в теплих і холодних періодах, а в сухих і вологих. У випадку, якщо листя багаторічної рослини тримається цілий рік, рослина називається вічнозеленою рослиною. Завдяки добре розвиненій кореневій системі, трав'янисті багаторічні рослини стійкіші до лісових пожеж. Вони також легше переносять низькі температури й менш чутливі до інших несприятливих умов, ніж дерева і кущі.

Трав'янисті багаторічні рослини домінують в багатьох екосистемах на суші та в прісній воді, але лише небагато видів відомо на морському мілководді (наприклад, зостера). Особливо помітно їх домінування в екосистемах, що часто потерпають від пожеж,— степах і преріях. Їх також багато в тундрі, дуже холодній для дерев. У лісах трав'янисті багаторічні рослини часто утворюють лісову підстилку.

Багаторічні рослини в порівнянні з однорічними легше пристосовуються до ґрунтів бідних на ресурси. Це відбувається через краще розвинену кореневу систему, яка глибше проникає в ґрунт, щоб дістати доступ до води та поживних речовин, і ранішу появу весною.

Вирощування багаторічних рослин за однорічною схемою [ ред. | ред. код ]

Тоді як більшості багаторічних рослин потрібно кілька років, щоб почати плодоносити, деякі рослини, багаторічні у тропіках, встигають дати насіння вже протягом першого року життя. Такі рослини (наприклад, бавовник і помідор) зазвичай можуть вирощуватися і в помірному кліматі та у городництві часто вважаються однорічними.

Деякі багаторічні рослини здатні відновлювати втрачену в умовах зими помірного поясну надземну частину, інші - ні.

Саме тому перець, баклажан в помірному кліматі у відкритому ґрунті не зимують, а здавалось би "зовсім екзотичні" артишок, гімалайський банан при старанному укритті мають деякі шанси, бо навесні випускають пагони від кореня.

Приклади [ ред. | ред. код ]

Прикладами вічнозелених трав'янистих багаторічних рослин можна назвати бегонію і банан, листопадних трав'янистих багаторічних рослин — золотарник звичайний (Solidago virgaurea) і м'яту, групу бобових і злакових.

Через значне накопичення рослинної маси багаторічні рослини мають велике кормове та агротехнічне значення. Багаторічні кімнатні рослини — фуксія, рипсалідопсис, зігокактус, абутилон, спатифілум, зантедесхія, алое, каланхое, хлорофітум тощо.

Див. також [ ред. | ред. код ]